Рішення

від 25.02.2020 по справі 910/18868/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/18868/19

Господарський суд міста Києва у складі судді Гулевець О.В. розглянувши матеріали господарської справи у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕП Сіті

до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця

про стягнення 220 145,25 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ДЕП Сіті звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства Українська залізниця в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства Українська залізниця про стягнення 220 145,25 грн., з яких 31 462,25 грн. 3% річних та 188 683,00 грн. пені.

Позовні вимоги мотивовані тим, що на виконання умов договору поставки, укладеного між сторонами, позивач поставив товар, однак, відповідач оплатив товар з простроченням строку встановленому в договорі, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача 31 462,25 грн. 3% річних та 188 683,00 грн. пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №910/18868/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

Частинною третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

24.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що позивачем не було надано відповідачу інвойс та ватажну митну декларацію країни виробника. Відповідач зазначив, що позивач повинен був додатково поставити відповідачу товар на суму 594360,00 грн., про що укладено додаткову угоду №1 до договору. А також відповідач вказує, що позивач не поставив відповідну кількість товару, передбачену Специфікацією №2-26 та не повідомив відповідача про зміну податкових реквізитів, а саме перехід із загальної системи оподаткування на єдиний податок третьої групи по ставці 3% з 01.01.2019.

04.02.2020 через відділ діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач вказав, що відповідач прийняв товар без заперечень та не звертався до позивача з жодними претензіями, натомість прострочив строки оплати за поставлений товар визначені п. 4.1. договору. Крім того, позивач зазначив, що повідомлення про зміну системи оподаткування не передбачено умовами укладеного між сторонами договору та не дає права відповідачу несвоєчасно оплачувати поставлений товар.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

04.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕП Сіті (постачальник, позивач) та Публічним акціонерним товариством Українська залізниця (перейменоване на Акціонерне товариство Українська залізниця ) в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця (покупець, відповідач) укладений договір поставки №ПЗ/НХ-181789/НЮ (надалі - договір), предметом якого є поставка гарнітур електроприводу для стрілки Р65 М1/11 на залізобетонній основі (лівих та правих), (2018 року випуску) (далі - товар) згідно зі специфікацією №1 (додаток № 1).

Поставка товару здійснюється протягом 20 робочих днів, тільки після письмової ( в т.ч. електронної) заявки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності покупця до прийому товару. Відповідальність за достовірність інформації, яка вказується в заявці, несе покупець (п. 5.2. договору).

Згідно із п. 5.1. договору, постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP виробничий підрозділ: Київський головний матеріальний склад (07434, Київська область, Броварський район, с. Шевченкове, вул. Польова, 5 (ст. Бобрик) (відповідно Інкотермс у ред. 2010р.).

Уповноважений представник підрозділу Покупця (вантажодержувача товару, вказаного в п. 5.1. договору) при прийнятті товару зобов`язаний звірити відповідність кількості і асортименту товару, вказаному в рахунку-фактурі і накладній/акті приймання передачі, розписатися за отримання товару та видати представнику постачальника довіреність на отримання даної партії товару (п. 6.5. договору).

Загальна сума по договору складає 2 108 960,00 грн., у тому числі ПДВ 20% 518 160 грн. (п. 3.1. договору).

В пункті 4.1. договору сторони погодили, що оплата за кожну партію поставленого товару по даному договору здійснюється покупцем у безготівковій формі не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовленого згідно з п. 6.1. договору, та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Згідно із п. 6.6., п. 6.7. договору прийом товару здійснюється замовником у відповідності з Інструкцією №П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 зі змінами та доповненнями та Інструкцією №П-7 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 зі змінами.

Відповідно до п. 8.2.1. договору, у разі порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

У відповідності до підписаної між сторонами специфікації №1 (додаток №1 до договору) сторонами погоджено найменування, кількість, вартість товару, що становить 3 108 960 грн.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору поставив відповідачу товар на суму 3 108 960 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0000019 від 27.12.2018 та актом прийому-передачі від 27.12.2018.

Позивач зареєстрував податкову накладну по поставці товару, що підтверджується витягом з Єдиного реєстру податкових накладних.

Проте, відповідач оплатив товар з простроченням платежу, що вбачається з виписок з банківського рахунку позивача (08.05.2019 відповідач оплатив 1 554 480,00 грн.; 07.06.2019 відповідач оплатив 777 240,00 грн., 01.07.2019 відповідач оплатив 388 620,00 грн., 26.07.2019 відповідач оплатив 388 620,00 грн.).

04.11.2019 позивач звертався до відповідача з претензією (вих.№ 04/11-2) про сплату господарських санкцій за прострочення оплати за товар.

У відповідь на претензію відповідач повідомив про відсутність кредиторської заборгованості по договору №ПЗ/НХ-181789/НЮ від 04.12.2018 (лист №НХ-4/5874 від 21.11.2019).

Оскільки відповідачем прострочено оплату товару, то позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення з відповідача пені у сумі 188 683,00 грн. (нараховану з 29.01.2019 по 08.05.2019, з 09.05.2019 по 07.06.2019, з 08.06.2019 по 01.07.2019, з 02.07.2019 по 26.07.2019) 3% річних у сумі 31 462,25 грн. (нараховані з 30.01.2019 по 08.05.2019, з 09.05.2019 по 07.06.2019, з 08.06.2019 по 01.07.2019, з 02.07.2019 по 26.07.2019).

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як підтверджено матеріалами справи, на виконання умов договору позивач згідно видаткової накладної №РН-0000019 від 27.12.2018 та акту прийому-передачі від 27.12.2018 поставив відповідачу товар на загальну суму 3 108 960,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом пункту 4.1. договору сторонами визначено, що оплата за кожну партію поставленого товару по даному договору здійснюється покупцем у безготівковій формі не пізніше 20 банківських днів після дати поставки партії товару, у відповідності з рахунком-фактурою на дану партію товару, обумовленого згідно з п. 6.1. договору та при наявності податкової накладної, оформленої та зареєстрованої у відповідності до вимог чинного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів, з цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічна правова норма передбачена частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Доводи відповідача про відсутність порушень щодо строку виконання зобов`язання з оплати поставленого товару не приймаються судом до уваги, оскільки у відповідності до умов договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання залежить від дати поставки товару (протягом 20 банківських днів з дати поставки).

У відповідності до пункту 6.6. договору, прийом товару здійснюється згідно із вимогами Інструкції №П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 зі змінами та доповненнями.

Згідно із п. 12 Інструкції №П-6 про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965, приймання продукції за кількістю проводиться по транспортним і супровідним документам (рахунку-фактурі, специфікації, опису, пакувальним ярликами та ін.) відправника (виробника). Відсутність зазначених документів або деяких з них не призупиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції і в акті вказується, які документи відсутні.

З урахуванням наведеного, прийняття відповідачем товару відповідно до умов договору повинно здійснюватись за наявності товарно-супровідних документів. У разі відсутності документів необхідно скласти акт про фактичну наявність продукції та зазначити у ньому, які документи відсутні.

Матеріали справи не містять документів на підтвердження відсутності інвойсу та ватажної митної декларації країни виробника під час прийняття продукції.

Факт передачі товару відповідачу підтверджується видатковою накладною, актом приймання передачі товару та відповідачем не заперечується. Видаткова накладна та акт приймання передачі товару були підписані представниками сторін та на вказаних документах немає записів щодо відсутності в момент передачі товару інвойсу та ватажної митної декларації країни виробника.

З урахуванням наведеного, суд вважає безпідставними заперечення відповідача щодо не настання строку виконання грошового зобов`язання з оплати поставленого товару.

Що стосується наданої відповідачем Додаткової угоди №1 від 29.12.2018 до Договору №ПЗ/НХ-181789/НЮ від 04.12.2018 про збільшення кількості товару на суму до 3 703 320,00 грн., то даний доказ не може бути досліджений судом, оскільки зазначена відповідачем угода була укладена після прийняття товару на суму 3 108 960,00 грн. по видатковій накладній за 27.12.2018 . А предметом даного спору є прострочення оплати товару поставленого по видатковій накладній - 27.12.2018.

Щодо зазначеного відповідачем про неповідомлення позивачем щодо зміни системи оподаткування, то у відповідності до п. 14.5. договору сторона зобов`язується у п`ятиденний строк повідомити іншу сторону про зміни юридичної особи і фактичної адреси, зміну у банківських реквізитах, запланованій реорганізації або ліквідації. Таким чином, у відповідності до умов договору, позивач не зобов`язаний повідомляти відповідача про зміну системи оподаткування позивача. Крім того, зміна системи оподаткування позивача не є відкладальною обставиною для оплати за поставлений товар у строки встановлені в договорі.

Враховуючи погоджені сторонами строки оплати, строк виконання зобов`язання з оплати поставленого позивачем товару за видатковою накладною від 27.12.2018 настав 28.01.2019.

У відповідності до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судом встановлено, що відповідач прострочив оплату товару поставленого по видатковій накладній від 27.12.2018, що належним чином доведено, документально підтверджено та відповідачем не спростовано.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У зв`язку із простроченням оплати вартості поставленого товару позивачем заявлено до стягнення з відповідача пені у сумі 188 683,00 грн. (нарахованої з 29.01.2019 по 08.05.2019, з 09.05.2019 по 07.06.2019, з 08.06.2019 по 01.07.2019, з 02.07.2019 по 26.07.2019) 3% річних у сумі 31 462,25 грн. (нарахованих з 30.01.2019 по 08.05.2019, з 09.05.2019 по 07.06.2019, з 08.06.2019 по 01.07.2019, з 02.07.2019 по 26.07.2019).

В пункті 1.3. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" визначено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Оскільки, матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, то позивачем правомірно здійснено нарахування пені та 3% річних.

За змістом з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати за поставлений товар передбачена у пункті 8.2.1. договору, згідно із яким сторони погодили, що за порушення строків оплати товару, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі облікової ставки НБУ, від суми заборгованості, за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно зі частиною 2 статті 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов`язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Перевіривши розрахунок пені та 3% річних наданого позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача пені сумі 188 683,00 грн. та 3% річних у сумі 31 462,25 грн.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕП Сіті .

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вулиця Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код: 40075815) в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6, ідентифікаційний код: 40081221) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕП Сіті (61082, м. Харків, проспект Московський, 142, ідентифікаційний код: 41809486) пеню у сумі 188 683,00 грн, 3% річних у сумі 31 462,25 грн та судовий збір у розмірі 3302,20 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Дата складення повного тексту рішення: 25.02.2020.

Суддя О.В. Гулевець