Рішення від 25.02.2020 по справі 910/17687/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

25.02.2020Справа № 910/17687/19

Суддя Господарського суду міста Києва Лиськов М.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ"

вул. М. Раскової, буд. 21, к. 907, м. Київ, 02002

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

вул. Електриків 26, м. Київ, 04176

про стягнення заборгованості 203 234,55 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ" (далі - позивач) подало до Господарського суду міста Києва позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості 203 234,55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення умов Договору на постачання товару №193-19 від 14.03.2019 свої грошові зобов`язання із оплати поставки короба для патронів в повному обсязі не виконав, в наслідок чого за останнім обліковується заборгованість у розмірі 200 250,00 грн.

18.12.2019 ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/17687/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 06.12.2019 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу, зазначені в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, для місцезнаходження відповідача: вул. Електриків 26, м. Київ,04176.

Наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення підтверджується отримання ухвали суду від 18.12.2019 представником відповідача 24.12.2019.

28.01.2020 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач проти позову заперечує з підстав невідповідності накладної №550 вимогам, що ставляться до первинних бухгалтерських документів. Однак суд зазначає, що відзив на позов відповідачем подано поза процесуальним строком, що був встановлений в ухвалі суду від 18.12.2019. Зокрема, ухвалу суду відповідачем отримано 24.12.2019, а отже останнім днем на подання відзиву було 08.01.2020. Клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву відповідачем до суду не надано. Відповідно до ч. 2 статті 118 Господарського процесуального кодексу України, заяви, скарги і документи подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим кодексом.

Таким чином, суд не приймає до уваги міркування відповідача, що наведені у відзиві при розгляді даної справи.

Будь яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін до суду не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

При цьому судом враховано, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. 2 ст. 252 ГПК України).

Положеннями ст. 248 ГПК України унормовано, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Між товариством з обмеженою відповідальністю ТД Редут у Приватним акціонерним товариством Завод Кузня на Рибальському 14 березня 2019 укладено Договір на постачання товару № 193-19 (надалі Договір ),

Згідно з умовами цього Договору, ТОВ ТД Редут (надалі Позивач ) зобов`язувалось поставити короба для патронів надалі за текстом Товар , а ПрАТ Завод Кузня на Рибальському (надалі Відповідач ) зобов`язувалось прийняти та оплатити Товар на умовах цього Договору.

Кількість, асортимент та ціна Товару обумовлюються в Специфікації яка після підписання Сторонами стає невід`ємним додатком до Договору.

У відповідності до умов п.п. 3.1., 3.2 Договору, поставка Товару здійснюється партіями.

З матеріалів справи вбачається, що між Позивачем та Відповідачем було узгоджено і підписано дві Специфікації до Договору на суму 883 000,00 грн. згідно з Специфікацією з Додатку №1 та 1 643 500,00 грн. згідно з Специфікацією з Додатку №2.

Судом встановлено, що на виконання своїх зобов`язань щодо постачання Товару Позивач поставив товару на загальну суму 1 725 500 грн. 00 коп. разом з ПДВ, що підтверджується видатковими накладними підписаними Відповідачем без зауважень. А саме: накладною від 12.04.2019 року № 220 на загальну суму 149 500 грн. 00 коп. накладною від 15.04.2019 року № 224 на загальну суму 117 500 грн. 00 коп. накладною від 24.04.2019 року № 230 на загальну суму 43 000 грн. 00 коп. накладною від 16.05.2019 року № 234 на загальну суму16 4 500 грн. 00 коп. накладною від 16.05.2019 року № 235 на загальну суму 102 500 грн. 00 коп. накладною від 30.05.2019 року № 2250 на загальну суму 143 500 грн. 00 коп. накладною від 30.05.2019 року № 2251 на загальну суму 164 500 грн. 00 коп. накладною від 12.07.2019 року № 550 на загальну суму 442 000 грн. 00 коп. накладною від 19.09.2019 року № 670 на загальну суму 400 500 грн. 00 коп.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на 2 грудня 2019 року Відповідачем оплачено тільки 1 525 250 грн.00 коп.

Матеріалами справи підтверджено здійснення оплат Відповідачем: платіжним дорученням від 22 березня 2019 року № 1607 на загальну суму 267 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням від 15 квітня 2019 року № 2186 на загальну суму 308 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням від 7 травня 2019 року № 2533 на загальну суму 308 000 грн. 00 коп.; платіжним дорученням від 11 червня 2019 року № 3129 на загальну суму 100 000 грн. 00 коп.; Платіжним дорученням від 4 липня 2019 року № 3419 на загальну суму 342 000 грн. 00 коп.; Платіжним дорученням від 12 серпня 2019 року № 4008 на загальну суму 200 250 грн. 00 коп.

Таким чином, враховуючи вартість поставленого товару на 1 725 500 грн. 00 коп., що підтверджуєтеся видатковими накладними та суми оплачених за отриманий покупцем товар коштів у розмірі 1 525 250 грн.00 коп., що підтверджується виписками з рахунку позивача, вбачається, що відповідач не виконав свої зобов`язання за договором у розмірі 200 250,00грн.

Позивач листом від 02.12.2019 року № 94 звернувся до Відповідача з Претензією негайно здійснити оплату за поставлений Товар.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем та підтверджене матеріалами справи, зобов`язання щодо оплати суми у розмірі 200 250,00грн. відповідачем не виконано.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до п. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Вказане кореспондується з приписами ст. 205 Цивільного кодексу України.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч. 1 ст. 639 ЦК України).

За загальним правилом відповідно до ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому, відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно зі ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 2 ст. 640 ЦК України).

Відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 ГК України, глави 54 ЦК України (поставка, купівля-продаж).

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

У відповідності до ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Згідно з ч. З ст. 612 ЦК України, якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов`язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання зобов`язання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За твердженням позивача, котре не спростоване відповідачем, станом на день подання позову зобов`язання з оплати суми у розмірі 200 250,00грн. відповідачем не виконано.

Доказів повного поставки товару або повернення частини попередньої оплати матеріали справи не містять. Вказане відповідачем не заперечується.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За приписами ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення із відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 602,00 грн. та 3% річних у розмірі 1382,55 грн. Стосовно вказаних позовних вимог суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що він є арифметично вірним, таким чином, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 1 602,00 грн. та 3% річних у розмірі 1 382,55 грн., а позовні вимоги в цій частині є такими, що підлягають задоволенню повністю.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, відповідач суду не надав, жодного заперечення проти позову не навів.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ" до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 203234,55 грн. підлягають задоволенню.

На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ" задовольнити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" (вул. Електриків 26, м. Київ,04176, код ЄДРПОУ: 14312364) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ" (вул. М. Раскової, буд. 21, к. 907, м. Київ, 02002, код ЄДРПОУ: 38133757) заборгованість у розмірі 200 250 грн. 00 коп., 3 % річних у розмірі - 1 382 грн. 55 коп., інфляційних втрат - 1 602 грн. 00 коп., витрати по сплаті судового збору - 3048 грн. 52 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно з ч. 1 ст. 256 та підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Суддя М.О. Лиськов