Постанова від 15.06.2020 по справі 910/17687/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" червня 2020 р. Справа№ 910/17687/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Суліма В.В.

Калатай Н.Ф.

при секретарі судового засідання Позюбан А.С.

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020

у справі № 910/17687/19 (суддя Лиськов М.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ"

до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському"

про стягнення заборгованості 203 234, 55 грн

без повідомлення (виклику) учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД РЕДУТ" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 203 234, 55 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на постачання товару №193-19 від 14.03.2019 в частині повної оплати поставленого товару. Крім того, на суму основної заборгованості в розмірі 200250,00 грн позивачем нараховано 1602,00 грн інфляційних втрат та 1382,55 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 року у справі № 910/17687/19 позовні вимоги ТОВ "ТД РЕДУТ" задоволено. Стягнуто з ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на користь ТОВ "ТД РЕДУТ" заборгованість у розмірі 200 250, 00 грн, 3 % річних у розмірі - 1 382, 55 грн інфляційних втрат - 1 602,00 грн, витрати по сплаті судового збору - 3 048, 52 грн.

Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд, з посиланням на приписи ст. ст. 525, 526, 530, 655, 663, 712 ЦК України та встановлення обставин невиконання відповідачем зобов`язань з повної оплати отриманого товару, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення основної заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/17687/19 та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскаржуване рішення прийнято місцевим господарським судом при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. Так, апелянт зазначає, що оскільки позивачем не надано підтверджуючих доказів отримання уповноваженою особою відповідача товару за видатковою накладною № 550 від 12.07.2019, то вказаний документ не є належним доказом в підтвердження обставин здійснення господарської операції з передачі товару покупцю.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2020, справа № 910/17687/19 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Мартюк А.І., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/17687/19 та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення (виклику) учасників справи. Запропоновано учасникам справи подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання протягом 10 днів з дня отримання даної ухвали.

Згідно протоколу з повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2020, у зв`язку з перебуванням суддів Зубець Л.П., Мартюк А.І. у відпустці, для розгляду справи № 910/17687/19 сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Алданова С.О. (головуючий), Калатай Н.Ф., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.06.2020 справу № 910/17687/19 прийнято до провадження визначеним складом суду.

Від ТОВ "ТД РЕДУТ" надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому сторона просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апелянта, позивач зазначає, що відповідач не заперечує того, що особа яка розписалась у видатковій накладній № 550 від 12.07.2019 не є працівником відповідача. Щодо обставин передачі відповідачу товару згідно вищезазначеної накладної позивач вказує на те, що у відповідності до пояснень водія товар був переданий представникам ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на території заводу, що відображено в заяві свідка. При цьому позивач просить залучити вказану заяву до матеріалів справи з обґрунтуванням поважності причин неподання цього доказу до суду першої інстанції.

Також позивачем заявлено клопотання про витребування у відповідача доказів щодо перебування особи, яка підписала видаткову накладну № 550 від 12.07.2019, у трудових відносинах з ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському", а також заяву свідка вказаної особи з відображенням обставин підписання нею цієї видаткової накладної.

Колегія суддів, розглянувши вищенаведені клопотання позивача про витребування нових доказів та клопотання про залучення до справи заяви свідка, відмовляє у їх задоволенні виходячи із наступного.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що були зібрані місцевим господарським судом, піддані оцінці і за результатами оцінки покладені в основу рішення цього суду або відхилені судом. Водночас суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Однак подання сторонами додаткових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об`єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Так, заявляючи клопотання про витребування нових доказів на стадії апеляційного перегляду даної справи позивач в обґрунтування поважності причин неподання вказаного клопотання в суді першої інстанції, зазначає, що оскільки відповідач у встановлені судом строки не надав відзив на позовну заяву, ТОВ "ТД РЕДУТ" не було обізнано з доводами та запереченнями проти позовних вимог. Наведені обставини, на переконання позивача, також виключали можливість подання суду заяви свідка.

Колегією суддів встановлено, що у відповідності до розміщених відомостей на сайті АТ Укрпошта щодо відстеження поштової кореспонденції за накладною № 0417603907858 рекомендований конверт з відзивом на позовну заяву був надісланий на адресу позивача 28.01.2020 та отримано товариством 29.01.2020. Оскаржуване рішення у даній справі прийнято судом 25.02.2020. Тобто позивач отримавши відзив відповідача не був позбавлений можливості впродовж майже одного місяця до прийняття оскаржуваного рішення у даній справі направити до суду як клопотання про витребування додаткових доказів, так і відповідь на відзив та заяву свідка.

При цьому, апеляційний господарський суд вважає за необхідне зауважити, що за змістом ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що викладені позивачем доводи в обґрунтування поважності причин неможливості подання до суду першої інстанції доказів та клопотання про витребування у відповідача документів не можуть бути достатньою підставою для обґрунтування об`єктивної неможливості подання суду відповідних документів. Отже, винятковості випадку прийняття вказаних документів в розумінні ст. 269 ГПК України апеляційною інстанцією не встановлено.

Колегія суддів, серед іншого, вважає за необхідне звернути увагу на те, що заява свідка не відповідає вимогам ч. 3 ст. 88 ГПК України, а в силу ч. 2 ст. 87 ГПК України на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах.

За змістом ч. 3 ст. 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.

Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, клопотань про розгляд апеляційної скарги з повідомленням (викликом) учасників справи не заявлялось, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених скаржником доводів та вимог, виходячи з наступного.

14.03.2019 між ТОВ "ТД РЕДУТ" (продавець за договором, позивач у справі) та ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському" (покупець за договором, відповідач у справі) укладено договір № 193-19 (далі - договір), згідно якого продавець зобов`язався поставити короба для патронів (товар), а покупець прийняти та оплатити товар на умовах цього договору.

Кількість, асортимент та ціна товару обумовлюються в специфікації, яка після підписання сторонами стає невід`ємним додатком до договору (п. 2.1 договору).

Сторонами підписано специфікації до договору на суму 883 000,00 грн та 1 643 500,00 грн (а.с. 18-19).

У відповідності до умов п.п. 3.1., 3.3 договору, поставка товару здійснюється партіями. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі продавця, згідно з накладними прийняття-передачі, підписаними сторонами.

В обґрунтування обставин поставки відповідачу товару на загальну суму 1 725 500,00 грн за договором позивачем до позовної заяви надано видаткові накладні від 12.04.2019 року № 220 на загальну суму 149 500, 00 грн; від 15.04.2019 року № 224 на загальну суму 117 500,00 грн; від 24.04.2019 року № 230 на загальну суму 43 000,00 грн; від 16.05.2019 року № 234 на загальну суму 16 4 500,00 грн; від 16.05.2019 року № 235 на загальну суму 102 500,00 грн; від 30.05.2019 року № 2250 на загальну суму 143 500,00 грн; від 30.05.2019 року № 2251 на загальну суму 164 500,00 грн; від 12.07.2019 року № 550 на загальну суму 442 000 грн; від 19.09.2019 року № 670 на загальну суму 400 500,00 грн.

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково в сумі 1 525 250,00 грн, про що свідчать подані позивачем платіжні доручення від 22.03.2019 № 1607 на загальну суму 267 000,00 грн; від 15.04.2019 № 2186 на загальну суму 308 000,00 грн; від 07.05.2019 року № 2533 на загальну суму 308 000,00 грн; від 11.06.2019 року № 3129 на загальну суму 100 000,00 грн; від 04.07.2019 року № 3419 на загальну суму 342 000,00 грн; від 12.08.2019 року № 4008 на загальну суму 200 250,00 грн.

Позивач листом від 02.12.2019 року № 94 звернувся до відповідача з претензією про здійснення оплати за поставлений товар.

Оскільки вимога про сплату відповідачем заборгованості за поставлений товар не була виконана покупцем, ТОВ "ТД РЕДУТ" пред`явлено позов до ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському" про стягнення 200 250,00 грн заборгованості, на яку в порядку ст. 625 ЦК України нараховані інфляційні втрати та річні.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів. Частиною 7 статті 179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

У відповідності до ст. 173 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 509 ЦК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Із зазначеною нормою кореспондується й ч. 1 ст. 193 ГК України, відповідно до якої суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачу згідно умов договору поставлено товар, що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними (а.с. 20-33). Вказані первинні бухгалтерські документи, зокрема, містять підпис особи, яка отримала товар згідно долучених до матеріалів позовної заяви довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з п. 2.2 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, господарські операції визначено як факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні ж документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це не можливо, безпосередньо після її завершення.

За змістом п. 2.5 названого Положення повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Статтею 237 ЦК України передбачено, що представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє. Представництво виникає на підставі договору, закону, акта органу юридичної особи та з інших підстав, встановлених актами цивільного законодавства.

Згідно ст. 244 ЦК України представництво, яке ґрунтується на договорі, може здійснюватися за довіреністю. Довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Таким чином, виходячи із правового контексту вищенаведених норм в їх сукупності, слід дійти висновку, що підтвердженням отримання товару саме уповноваженим представником покупця може бути видана ним довіреність на отримання товарно-матеріальних цінностей, яка за загальним правилом залишається у продавця при отриманні товару покупцем.

Судом апеляційної інстанції за результатами перегляду справи в апеляційному порядку встановлено, що видаткова накладна від 12.07.2019 року № 550 на загальну суму 442 000 грн містить підпис ОСОБА_1 Однак довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей вказаною особою як уповноваженим представником відповідача до матеріалів справи не подано.

Поряд з цим, відповідач, обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення з нього заборгованості за вищенаведеною видатковою накладною, не надав будь-яких доказів в підтвердження обставин того, що ОСОБА_1 не є працівником відповідача.

Колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на приписи статті 241 ЦК України, згідно якої правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов`язки з моменту вчинення цього правочину.

При цьому, законодавець не ставить схвалення правочину в обов`язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, правочин вважається схваленим, зокрема, у разі якщо особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Схвалення може відбутися також і в формі мовчазної згоди, і у вигляді певних поведінкових актів (так званих конклюдентних дій) особи - сторони правочину.

Доказами такого схвалення можуть бути відповідне письмове звернення уповноваженого органу (посадової особи) такої юридичної особи до другої сторони правочину чи до її представника (лист, телефонограма, телеграма, телетайпограма тощо) або вчинення зазначеним органом (посадовою особою) дій, які свідчать про схвалення правочину (прийняття його виконання, здійснення платежу другій стороні, підписання товаророзпорядчих документів і т. ін.). Наведене стосується й тих випадків, коли правочин вчинений не представником юридичної особи з перевищенням повноважень, а особою, яка взагалі не мала повноважень щодо вчинення даного правочину (аналогічну правову позицію щодо застосування даної норми права, викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.12.2019 у справі № 910/5137/19).

Матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору позивачем було поставлено товар на загальну суму 1 725 500,00 грн, а заборгованість відповідача за поставлений товар - 200 250,00 грн (1 725 500,00 - 1 525 250,00). В апеляційній інстанції відповідач оспорює отримання товару за видатковою накладною від 12.07.2019 року № 550 на загальну суму 442 000,00 грн. Тобто відповідач не заперечує отримання товару на загальну суму 1 283 500,00 грн (1 725 500,00 - 442 000,00). Тоді як, згідно платіжних доручень відповідач за поставлений товар розрахувався в сумі 1 525 250,00 грн.

За встановленого, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що товар за вказаною видатковою накладною був частково оплачений відповідачем, що в силу ст. 241 ЦК України є свідченням наявності обставин вчинення покупцем конклюдентних дій зі схвалення правочину з отримання товару на загальну суму 442 000 грн.

Оскільки відповідач у встановлений договором строк за поставлений товар розрахувався не в повному обсязі, належних і допустимих доказів в спростування обставин виконання договірних зобов`язань відповідачем не надано, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення основної заборгованості за договором в сумі 200 250,00 грн. Доводи апеляційної скарги не спростовують встановлених у даній справі обставин вчинення відповідачем конклюдентних дій.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 218 ГК України встановлено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 статті 216 ГК України визначено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем договірних зобов`язань з оплати отриманого товару, а також з огляду на проведені відповідачем часткові оплати, судова колегія, перевіривши розрахунок даної частини позовних вимог, вважає вірним висновок місцевого господарського суду про стягнення з ПАТ "Завод "Кузня на Рибальському" на користь ТОВ "ТД РЕДУТ" 3 % річних в сумі - 1 382, 55 грн та інфляційних втрат в сумі 1 602,00 грн. Апелянтом переконливих аргументів щодо наявності підстав для відмови в задоволенні даної частини позовних вимог не наведено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо прийняття місцевим господарським судом оскаржуваного рішення при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи з порушенням норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі № 910/17687/19 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (відповідача у даній справі).

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Завод "Кузня на Рибальському" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/17687/19 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.02.2020 у справі №910/17687/19 залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, покласти на Приватне акціонерне товариство "Завод "Кузня на Рибальському".

4. Справу №910/17687/19 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, що визначені в ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді В.В. Сулім

Н.Ф. Калатай