Рішення

від 24.02.2020 по справі 916/3804/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" лютого 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3804/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Щавинської Ю.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіком Україна" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад інженірінг солюшн" (65009, м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5/3, приміщення 501)

про стягнення 71 826,08 грн

ВСТАНОВИВ:

20.12.2019р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Рубіком Україна" звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад інженірінг солюшн", в якій просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 65 777,81 грн, пеню у сумі 4 872,95 грн, інфляційні втрати у сумі 710,38 грн, 3% річних у сумі 464,94 грн, а також судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами договору поставки №0319-28 від 27.03.2019р. в частині оплати поставленого товару.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 26.12.2019р. за даним позовом було відкрито провадження у справі №916/3804/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.

Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз`яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.

Ухвала суду від 26.12.2019р. була надіслана позивачу на визначену у позовній заяві адресу та повернута поштовою установою з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

17.02.2020р. на електрону пошту суду від позивача надійшла заява, в який останній просив суд у зв`язку із зміною адреси надсилати кореспонденцію на іншу адресу, а також надіслати ухвалу про відкриття провадження у справі на електрону пошту.

20.02.2020р. судом ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.12.2019р. було надіслано позивачу на визначену у листі електронну адресу.

Відповідачу по справі ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана поштовим зв`язком в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.31-34).

При цьому суд зауважує, що ані поштове відправлення з відміткою "Судова повістка" надіслане відповідачу, ані рекомендоване повідомлення, що підтверджує вручення ухвали про відкриття провадження у справі, поштовою установою до суду повернуто не було.

З метою відстеження інформації щодо вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі від суду про усунення недоліків від 26.12.2019р., судом на офіційному сайті Укрпошти було здійснено відстеження поштового пересилання (штриховий ідентифікатор №6511911863100).

Згідно розміщеної на сайті Укрпошти інформації, надіслане за вказаним штрихкодовим ідентифікатором поштове відправлення не вручено під час доставки із вказанням - інші причини.

Поряд з цим, ухвала про відкриття провадження відповідачу також була надіслана на електронну пошту, вказану у позовній заяві та гарантійному листі відповідача - info@fes.odesa.ua (а.с.42).

Згідно з ч.5, 7 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.

Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Зі змісту ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що свої заперечення проти позову відповідач може викласти у відзиві на позовну заяву. При цьому, згідно ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Проаналізувавши ннаявні у справі докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків :

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Як вбачається з матеріалів справи, 27.03.2019р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіком Україна" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фасад інженірінг солюшн" (Покупець) було укладено договір поставки №0319-28 (а.с.14-17), відповідно до умов якого Постачальник зобов`язався передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - Покупцеві товар, а Покупець зобов`язався прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами договору предметом поставки є будівельно-оздоблювальні матеріали (п.1.2. договору).

Згідно п.1.3. договору сторони визнали, що видаткова накладна, підписана сторонами, є погодженням асортименту товару, його кількості та ціни.

Відповідно до п. 2.1. договору товар, що є предметом даного договору, передається партіями. Кількість та ціна товару кожної партії, а також його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, визначаються специфікаціями та/або видатковими накладними Постачальника, які є невід`ємними частинами договору.

Пунктом 4.2. договору встановлено, що загальна сума договору сторонами не обмежується і визначається відповідно до кількості фактично поставленого протягом строку дії договору товару та узгодженої на нього ціни згідно видаткових накладних.

Оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування Покупцем грошових коштів на рахунок Постачальника у розмірі 100% від вартості товару, згідно рахунків, виставлених Постачальником (п.4.3. договору).

Згідно п. 6.1. договору поставка (передача) товару здійснюється на умовах DDP за адресою, що вказана у заявці Покупця у відповідності до Правил тлумачення торговельних термінів "Інкотермс" (редакція 2010 року) в термін та на умовах, зазначених в специфікації.

Відповідно до п. 6.2. договору датою поставки і переходу права власності та всіх ризиків є дата накладної на відпуск товару Покупцю, яка видається Постачальником.

Цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє по 31.12.2019р., а у частині виконання грошових зобов`язань - до повного їх виконання (п. 10.1. договору).

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Як встановлено судом з матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 65 777,81 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи підписаною та скріпленою печатками сторін видатковою накладною №460 від 24.09.2019р. (а.с.18).

Як стверджує позивач, на виконання умов договору, ним на адресу відповідача було направлено рахунок на оплату №531 від 16.09.2019р.

В матеріалах справи наявний гарантійний лист директора Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад інженірінг солюшн" (а.с.19), згідно якого останній гарантував оплату по рахунку №531 від 16.09.2019р. на суму 43 851,86 грн у строк до 30.09.2019р.

Зміст наведеного гарантійного листа свідчить про отримання відповідачем надісланого позивачем рахунку на оплату.

Водночас, як вказує позивач, відповідач за отриманий товар не розрахувався.

В матеріалах справи наявний підписаний представниками сторін акт звірки взаєморозрахунків (а.с.20), згідно якого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад інженірінг солюшн" станом на 10.10.2019р. наявна заборгованість на користь позивача у сумі 65 777,81 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача було направлено претензію (а.с.21-22) щодо необхідності сплатити заборгованість не пізніше семи днів з моменту отримання претензії. Вказана претензія була отримана відповідачем 27.11.2019р., про що свідчить копія наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення (а.с.23), проте залишена без відповіді та задоволення.

Матеріали справи доказів оплати поставленого товару на суму 65 777,81 грн не містять.

Враховуючи встановлення судом факту поставки позивачем товару, з огляду на те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 65 777,81 грн, відповідач, згідно приписів ст.ст. 74, 76-77 ГПК України, не надав, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіком Україна" в цій частині цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Аналізуючи вимоги позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 4 872,95 грн, інфляційних втрат у сумі 710,38 грн та 3% річних у сумі 464,94 грн, суд вказує наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Визначаючи момент порушення грошового зобов`язання, суд зазначає про необхідність застосування положень ст.692 ЦК України, згідно з якою покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до п. 8.2. договору за порушення строку оплати, визначеного пунктом 4.3. даного договору, покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожній день прострочення платежу.

З огляду на зазначене, судом, з урахуванням встановлення початкової дати прострочення грошового зобов`язання - 25.09.2019р. з огляду на положення ст.692 ЦК України, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснено власний розрахунок пені.

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення 65777.81 25.09.2019 - 24.10.2019 30 16.5000 % 0.090 %* 1784.11 65777.81 25.10.2019 - 12.12.2019 49 15.5000 % 0.085 %* 2737.44 65777.81 13.12.2019 - 18.12.2019 6 13.5000 % 0.074 %* 291.95

Таким чином, загальна сума пені за договором складає 4813,50 грн, з урахуванням чого, вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню у сумі 4 813,50 грн.

Згідно частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснюючи перевірку наведеного позивачем у позовні заяві розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, з урахуванням встановлення початкової дати прострочення грошового зобов`язання - 25.09.2019р., а також у зв`язку з помилковим включенням позивачем до розрахунку індексу інфляції за вересень 2019р., судом за допомогою Системи "Ліга-Закон" було здійснено власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат.

Розрахунок процентів

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів 65777.81 25.09.2019 - 18.12.2019 85 3 % 459.54

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції 25.09.2019 - 30.11.2019 65777.81 1.008 526.68 66304.49

Таким чином, загальна сума 3% річних за договором складає 459,54 грн, а інфляційних втрат складає 526,68 грн, з урахуванням чого вимоги позивача в цій частині підлягають частковому задоволенню.

Оцінюючи вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 6 000 грн, суд зазначає наступне.

Частина 1 ст. 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Згідно з приписами ч. 2 ст. 16 ГПК України представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, згідно зі ст. 126 ГПК України, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів , які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Як вбачається з позовної заяви, позивач, заявляючи вимоги про відшкодування судових витрат за рахунок відповідача, зазначив, що витрати на правову допомогу склали 6000 грн.

Відповідно до положень ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у підтвердження понесення ним витрат на правову допомогу надано договір про надання правової допомоги №161219 від 16.12.2019р., укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Рубіком Україна" та Адвокатським бюро "Волобуєва Ігоря" (а.с.24-25), додаток №1 до договору (а.с.26), та надруковану від імені АБ "Волобуєва Ігоря" квитанцію (а.с.27) на підтвердження сплати гонорару адвокату у сумі 6000 грн.

Відповідно до ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до положень ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Відповідні висновки сформульовані Європейським судом з прав людини, рішення якого, відповідно до ст. 17 Закону України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", можуть бути використані судом в якості джерела права (п. 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, п.п. 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009 тощо).

Згідно додатку №1 до договору Адвокатьске бюро надає клієнту правову допомогу з підготовки та подачі позову про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад інженірінг солюшн", а також з представництва інтересів клієнта в суді першої інстанції відповідної юрисдикції щодо стягнення даної заборгованості. Гонорар адвокатського бюро за надані послуги відповідно до п.1 цього додатку становить фіксовану суму 6 000 грн.

З наведеного додатку №1 вбачається погодження сторонами договору гонорару на рівні 6 000 грн, враховуючи правову допомогу з підготовки та подачі позову, а також з представництва клієнта у суді. Водночас, суд зауважує, що дана справа була призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в порядку письмового провадження, тобто без проведення судових засідань.

Поряд з цим, наданий позивачем додаток №1 не містить інформації щодо наданого обсягу послуг, вартості кожної окремої наданої адвокатом послуги, чи вартості однієї години часу, витраченого адвокатом на надання правової допомоги.

Не містить такої інформації також і договір, оскільки останній надано позивачем не в повному обсязі, а лише першу та останню сторінки, з огляду на що суд позбавлений можливості зробити висновок щодо обсягу наданих послуг, вартості таких послуг та порядку їх оплати.

В порушення вимог ст.126 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем також не надано суду детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.

Також не приймається судом в якості доказу оплати витрат на правову допомогу у сумі 6 000 грн надана позивачем квитанція від 16.12.2019р. (а.с.27), оскільки належним доказом понесення позивачем витрат на правову допомогу є видатковий касовий ордер з підписом керівника та головного бухгалтера (у разі оплати готівкою) або платіжне доручення (квитанція) (у випадку безготівкового розрахунку).

З огляду на вищевикладене, суд зауважує, що надані позивачем у підтвердження понесення витрат на правову допомогу докази не дозволяють суду встановити зміст наданих послуг та їх вартість, з огляду на що суд позбавлений можливості оцінити обґрунтованість заявленої до стягнення суми, з урахуванням критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх необхідності), а також критерію розумності їх розміру, що унеможливлює вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу на користь позивача.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.129,232,233,236-238,240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фасад інженірінг солюшн" (65009, м. Одеса, Гагарінське плато, буд. 5/3, приміщення 501, код ЄДРПОУ 39620308) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубіком Україна" (03186, м. Київ, вул. Авіаконструктора Антонова, буд. 5, код ЄДРПОУ 38581771) заборгованість у сумі 65 777 /шістдесят п`ять тисяч сімсот сімдесят сім/ грн 81 коп., пеню у сумі 4 813 /чотири тисячі вісімсот тринадцять/ грн 50 коп., 3% річних у сумі 459 /чотириста п`ятдесят дев`ять/ грн 54 коп., інфляційні втрати у сум 526 /п`ятсот двадцять шість/ грн 68 грн, а також судовий збір у сумі 1914 /одна тисяча дев`ятсот чотирнадцять/ грн 35 коп.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та підлягає оскарженню до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Ю.М. Щавинська