Рішення

від 11.02.2020 по справі 340/586/18

ВЕРХОВИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа№340/586/18

Провадження № 2/938/6/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2020 року селище Верховина, Верховинський район, Івано-Франківська область

Верховинський районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Бучинського А.Б.,

з участю секретаря судового засідання Фурманюк В.М.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідачів Ілійчука Д.В., Атаманюка Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за правилами загального позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , треті особи: Головне управлінння Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Дністровське басейнове управління водних ресурсів Державного агенства водних ресурсів України про визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю; позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , треті особи: Головне управлінння Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Дністровське басейнове управління водних ресурсів Державного агенства водних ресурсів України про скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, державної реєстрації земельної ділянки, договору купівлі-продажу земельної ділянки та державної реєстрації права власності,-

в с т а н о в и в:

позивач ОСОБА_1 звернулася із позовом до відповідачів, третіх осіб про визнання недійсним Державного акту на землю серії ІІ-ІФ №049153 від 18.06.2001, виданого на ім`я ОСОБА_2 та затвердженого Криворівнянської сільською радою.

Свої позовні вимоги мотивує тим, що в її власності знаходиться земельна ділянка з кадастровим номером 2620885501:01:002:0416, розташована у с Криворівня, присілок Усті-1 Верховинського району, яка межує із земельною ділянкою, що перебуває в межах прибережної смуги річки Чорний Черемош. 17.08.2018 вона звернулася до Криворівнянської сільської ради із заявою про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення даної суміжної земельної ділянки по догляду за нею (сіножаті) площею 0,0731 га. Однак, рішенням сільської ради, їй було відмовлено та повідомлено про те, що дана земельна ділянка належить на праві власності відповідачу ОСОБА_2 згідно оспорюваного державного акту. Крім того, листом сільська рада повідомила її, що така земельна ділянка можливо підпадає під землі прибережної зони річки Чорний Черемош. Також, нею було встановлено, що в Публічній кадастровій карті відсутня будь яка інформація про земельну ділянку, яка ніби то належить ОСОБА_2 Підпис в державному акті, також не належить тодішньому голові сільської ради ОСОБА_5 , що він ствердив особисто. А тому, оскільки прибережні земельні ділянки не можуть передаватися у власність громадян, вважає, що державний акт, на підставі якого ОСОБА_2 на праві власності належить земельна ділянка, і яку вона претендує отримати в оренду, є незаконним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Крім цього, ОСОБА_2 перебуваючи в статусі третьої особи, процесуальний статус якого змінено на співвідповідача протокольною ухвалою суду від 11.02.2020, в ході підготовчого провадження, 27.05.2019 подав до суду позов про визнання недійсними та скасування державного акту на право приватної власності на землю IV-ІФ №015730, виданого на ім`я ОСОБА_3 28.08.2002, державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 2620885501:01:002:0416 від 22.06.2015 за ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 02.04.2018 за №466, державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку від 02.04.2018.

Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтовує тим, що ним у встановленому законом порядку набуто право власності на земельні ділянки площею 0,2096 га та площею 0,1318 га для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства на території с.Криворівня, Верховинського району, Івано-Франківської області, що підтверджується Державним актом на землю серії ІІ-ІФ №049153 від 18.06.2001. В той час, як відповідач ОСОБА_1 набула у власність на підставі оспорюваного договору купівлі-продажу земельну ділянку, правовстановлюючі документи на яку виготовлені з порушенням норм права. Зокрема, вказує, що право власності в ОСОБА_3 , а саме особи в якої ОСОБА_1 придбала земельну ділянку, виникло на підставі Державного акту від 28.02.2002. Однак, при передачу у власність земельної ділянки межу із ним, як суміжним землевласником не було погоджено належним чином, оскільки про нього відсутні відомості у державному акті, як суміжного землевласника. Також вважає, що при виготовленні технічної документації, порушено вимоги ст.198 ЗК України, а саме акт приймання межових знаків на зберігання від 26.05.2015 не підписаний суміжними землекористувачами, в технічній документації відсутнє рішення Криворівнянської сільської ради від 16.05.2002 на підставі якого видано державний акт. Таке рішення також відсутнє в Криворівнянській сільській раді, як і витяг із книги записів державних актів, що свідчить про набуття відповідачем ОСОБА_3 права власності на земельну ділянку на підставі неіснуючих документів. Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про недійсність також і договору купівлі-продажу даної земельної ділянки укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та незаконність реєстрації права власності за останньою. Також зазначає, що земельна ділянка відповідача знаходить у водоохоронній зоні на відстані менше 25 м до русла річки, що стверджується каталогом координат земельної ділянки. А тому, просить зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою суду від 07.11.2018 прийнято до розгляду первісний позов ОСОБА_1 та відкрито загальне позовне провадження в справі, справу призначено до розгляду в підготовчому засіданні, надано відповідачам строк для подання відзиву, третім особам - пояснення на позов.

Відзиву на позов в порядку визначеному чинним ЦПК України у встановлений судом процесуальний строк, від відповідача до суду не надходило.

Третя особа, Головне управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, 03.12.2018 надало пояснення на позов, згідно з яким вважає, що у відповідності до ст. 153 ЗК України, власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених Кодексом та іншими законами. Порядок надання земельних ділянок прибережних захисних смуг в оренду громадян врегульовано ст.59 ЗК України. При вирішенні спору покладається на розсуд суду.

Ухвалою суду від 26.12.2018 залучено до участі в справі в якості третьої особи Дністровське басейнове управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України.

ОСОБА_2 перебуваючи в статусі третьої особи, 05.02.2019 надав пояснення на позов, де зазначає, що йому на підставі Державного акту на землю серії ІІ-ІФ №049153 від 18.06.2001 належать дві земельні ділянки площею 0,2096 га та площею 0,01318 га для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства на території с.Криворівня, Верховинського району, Івано-Франківської області, який виданий у встановленому законом порядку, набагато раніше ніж виникло право власності у позивача на суміжну земельну ділянку. При цьому зазначає, що право на звернення з позовом до суду виникає в разі порушення, невизнання або оспорювання прав особи, в той час, як позивач не наводить обставин за яких порушене її право власності як землекористувача. Крім того, право власності є непорушним, і ніхто не може бути позбавлений права власності інакше як в інтересах суспільства. Вважає позов безпідставним, просить в його задоволенні відмовити.

Ухвалою суду від 05.02.2019 задоволено клопотання представника позивача задоволено про витребування з Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області доказів.

Третя особа, Дністровське басейнове управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України 15.02.2019 надало пояснення на позов. Зазначає, що Дністровське басейнове управління водних ресурсів не наділене повноваженнями щодо розробки проектів землеустрою щодо встановлення меж прибережних захисних смуг, а розглядає та надає пропозиції територіальному органу Держводагентства стосовно погодження меж зон санітарної охорони водних об`єктів та проектів встановлення розмірів смуг відведення та режиму користування ними. Відповідно до ч.2 ст.26 Закону України Про землеустрій розробниками такої документації є юридичні та фізичні особи, які володіють відповідним технічним і технологічним забезпеченням. В подальшому, згідно ст.186 ЗК України, проекти землеустрою за якими здійснюється встановлення меж територій земель водного фонду та водоохоронних зон погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства. При цьому, згідно ст.87 ЗК України, контроль за створення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за режимом використання їх територій здійснюється також виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад. При вирішенні позову покладається на розсуд суду.

Ухвалою суду від 15.04.2019, залишеною постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 27.05.2019 без змін, призначено по справі земельно-технічну експертизу, на час проведення якої зупинено провадження у справі.

В період проведення експертизи, третьою особою ОСОБА_2 подано позов, який ухвалою суду від 30.05.2019 прийнято до спільного розгляду із первісним позовом ОСОБА_1 .

Позивачем ОСОБА_1 08.07.2019 подано відзив на позов третьої особи, яким вимоги позовом не визнала, вважає, що позивачем ОСОБА_2 не наведено жодних доказів, які б підтверджували наявність порушення його прав з боку ОСОБА_1 і такий є по суті запереченням на первісний позов. Зазначає, що ОСОБА_1 являється добросовісним набувачем земельної ділянки площею 0,1506 га в АДРЕСА_1 за договором купівлі-продажу від 02.04.2018, право власності на придбану земельну ділянку зареєстроване у встановленому законом порядку і підстав для визнання недійсним та скасування договору купівлі-продажу та державної реєстрації права власності також немає. Просить відмовити в задоволенні зустрічного позову.

Інші відповідачі, треті особи відзиву, пояснень третьої особи до суду не подавали.

Ухвалою суду від 04.07.2019 поновлено провадження у справі у зв`язку з розглядом клопотання експерта про витребування додаткових доказів, яке задоволено ухвалою суду від 22.07.2019.

Ухвалою суду від 23.08.2019 матеріали справи повторно скеровано на проведення по справі земельно-технічної експертизи, призначеної ухвалою суду від 15.04.2019, провадження у справі зупинено.

Ухвалою суду від 29.10.2019 поновлено провадження в справі, справу призначено для продовження розгляду у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 05.12.2019 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 , позовні вимоги за первісним позовом підтримала з підстав наведених у позовній заяві. Додатково пояснила, що у її власності знаходиться земельна ділянка площею 0,1506 га в АДРЕСА_1 . Суміжною земельної ділянкою є земельна ділянка, що перебуває у комунальній власності Криворівнянської сільської ради, а тому вона звернулася із заявою про надання їй даної земельної ділянки в оренду, з метою догляду за нею. Однак сільська рада їй відмовила з тих підстав, що така перебуває у власності відповідача ОСОБА_2 та повідомила, що така земельна ділянка можливо знаходиться в прибережній зоні річки Чорний Черемош . Вважає, що відповідач неправомірно набув право власності на земельну ділянку, що є прибережною смугою, і даний факт перешкоджає їй набути таку в користування на підставі договору оренди. При цьому, зазначає, що така позиція є не лише її, а і громади с. Криворівня, про що вона долучила відповідні звернення. В той же час визнала, що в даній справі вона уповноважена представляти виключно свої інтереси, як фізичної особи, будь які документи про те що вона має право діяти від імені громади у неї відсутні. Щодо вимог за позовом ОСОБА_2 то зазначила про його необґрунтованість та недоведеність в силу відсутності будь-яких доказів щодо наведених у позові обставин. А тому просить первісний позов задовольнити, в задоволенні зустрічного позову відмовити за його безпідставністю.

Крім цього, в судовому засіданні ОСОБА_1 заявила клопотання про прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог шляхом доповнення вимог новим предметом позову, а саме про визнання незаконним рішення Криворівнянської сільської ради, на підставі якого прийнято оскаржуваний державний акт. Однак, протокольною ухвалою суду від 11.02.2020 позивачу відмовлено у прийнятті заяви про збільшення розміру позовних вимог з підстав пропуску строку визначеного п.2 ч.2 ст.49 ЦПК України, враховано, що вказане рішення наявне в матеріалах цивільної справи з 15.03.2019, підготовче провадження закрито лише 05.12.2019, з самого державного акту, який оскаржує позивач, вбачається посилання на це рішення Криворівнянської сільської ради, що не позбавляло можливості заявити позивача зазначені вимоги у визначені законом строки.

Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги за первісним позовом не визнав з підстав викладених у поясненнях. Додатково вказав, що відомості про земельну ділянку були відсутні в Публічній кадастровій карті з тих підстав, що на час звернення позивача з позовом право власності у ОСОБА_2 виникло на підставі Державного акту старого зразка. На час розгляду справи в суді, ОСОБА_2 виготовлено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та внесено відомості про зазначені земельні ділянки до Державного реєстру земель. Крім цього, позивачем не надано доказів, що належна ОСОБА_2 земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Чорний Черемош, оскільки від проведення відповідної експертизи, позивач відмовилася, а тому вважає позовні вимоги за первісним позовом безпідставними. Просить в задоволенні первісного позову відмовити за його безпідставністю. Одночасно просить задовольнити зустрічний позов, оскільки наданням у приватні власність суміжної земельної ділянки без узгодження меж з його довірителем свідчить про незаконність набуття такого права власності.

Представник відповідача Криворівнянської сільської ради, ОСОБА_9 в судовому засіданні позовні вимоги за позовами не визнав, вказав, що сторонами набуто у власність дві суміжні земельні ділянки у встановленому законом порядку. Вважає безпідставними посилання сторін на те, що спірна земельна ділянка знаходиться у прибережній захисній смузі річки Чорний Черемош, оскільки така на території с.Криворівня не встановлювалася, проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не розроблявся та не затверджувався. Чому ОСОБА_2 не зазначено суміжним землекористувачем у документації попереднього власника земельної ділянки ОСОБА_1 пояснити не може, але земельні ділянки між собою не накладаються і при виготовленні документації нічиї права не порушуються. Просить в задоволенні позовів відмовити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася повторно, про розгляд справи повідомлялася у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомляла, а тому суд вважає за можливе завершувати розгляд справи у її відсутності.

Представники третіх осіб Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Дністровського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України у судове засідання не з`явилися повторно, про розгляд справи повідомлялися у встановленому законом порядку, про причини неявки суд не повідомили. А тому суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності третіх осіб.

Заслухавши пояснення сторін, їх представників, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд ухвалює рішення про наступне.

Як вбачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.7 том 1), у приватній власності ОСОБА_1 перебуває земельна ділянка площею 0,1506 га, кадастровий номер 2620885501:01:002:0416, цільове призначення для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), в с Криворівня, присілок Усті-1, Верховинського району, Івано-Франківської області, набута на підставі договору купівлі-продажу від 02.04.2018, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .

У свою чергу, ОСОБА_3 набула у власність вказану земельну ділянку згідно з державним актом на право приватної власності від 28.08.2002 (а.с.19 том 1), виданого на підставі рішення Криворівнянської сільської ради від 16.05.2002.

Рішенням п`ятнадцятої сесії сьомого демократичного скликання Криворівнянської сільської ради від 22.08.2018 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по догляду (а.с.10 том 1) відхилено заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по догляду (сіножаті) площею 0,0731 га в АДРЕСА_1 в зв`язку з тим, що ОСОБА_2 пред`явлено Державний акт на право приватної власності на землю (ІІ-ІФ №049153 від 18.06.2001).

Крім цього, листом від 12.09.2018 №119 (а.с.12 том 1), наданого Криворівнянською сільською радою на запит ОСОБА_1 , останню повідомлено про те, що земельна ділянка, яка знаходиться між належною позивачу земельною ділянкою та річкою Чорний Черемош, можливо підпадає під землі прибережної зони річки Чорний Черемош.

Дійсно, як встановлено судом, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серія ІІ-ІФ №049153 від 18.06.2001 (а.с.128-129 том 1), виданого на підставі рішення сесії Криворівнянської сільської Ради народних депутатів від 23.05.2001 (а.с.47 том 2), ОСОБА_2 передано у власність земельні ділянки, загальною площею 0,3564 га для обслуговування будівель та ведення підсобного господарства в с.Криворівня Криворівнянської сільської ради. При цьому даний акт посвідчує право власності на дві земельні ділянки площею 0,2096 га та площею 0,1318 га.

В подальшому, на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) ОСОБА_2 здійснено державну реєстрацію речових прав на вказані земельні ділянки (а.с.124-132). Зокрема, 21.11.2019 зареєстровано право власності на земельну ділянку, площею 0,2243 га, кадастровий номер 2620885501:01:002:0574, цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, за адресою: АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку, площею 0,1318 га, кадастровий номер 2620885501:01:001:0200, цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: присілок Усті-І, с Криворівня, Верховинського району, Івано-Франківської області.

Також, в судовому засіданні безспірно встановлено, що земельна ділянка, площею 0,1318 га, кадастровий номер 2620885501:01:001:0200, яка перебуває у власності ОСОБА_2 , по межі від А до Д (кадастровий план а.с.130 том 2), межує із земельною ділянкою, площею 0,1506 га, кадастровий номер 2620885501:01:002:0416, яка перебуває у власності ОСОБА_1 .

Крім цього, позивач за первісним позовом в судовому засіданні визнала, що претендує на отримання в оренду земельної ділянки за рахунок суміжної із її земельною ділянкою, площею 0,1318 га, кадастровий номер 2620885501:01:001:0200, яка перебуває у власності ОСОБА_2 . При цьому, вважає, що право власності на таку земельну ділянку ОСОБА_2 набув не законно, оскільки така земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, у зв`язку із чим не може надаватися у приватну власність, цим порушуються її права на отримання в оренду землі, а також громади на доступ до вказаних земель, їх обслуговування та догляд від засмічення.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Із урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа у разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

Згідно з ст. 152 ЗК України (в редакції 2001 року) визначено способи захисту прав на земельні ділянки. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Як роз`яснив Пленум Верховного суду України у постанові № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (стаття 16 ЦК).

Усунення будь-яких порушень прав особи на землю може бути застосовано судом у разі встановлення, що таке порушення мало місце, в чому саме полягає таке порушення та якими доказами це підтверджується.

Отже, при розгляді спору суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого - вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Так, згідно ст.17 ЗК України (в редакції закону 1990 року чинної на час виникнення спірних правовідносин) передача земельних ділянок у колективну та приватну власність провадиться Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Громадяни, заінтересовані у передачі їм у власність земельних ділянок із земель запасу, подають заяву про це до сільської, селищної, міської, а у разі відмови - до районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розмір і місце розташування ділянки, мета її використання і склад сім`ї. Відповідна Рада народних депутатів розглядає заяву і у разі згоди передати земельну ділянку у власність громадянину замовляє землевпорядній організації розробку проекту її відведення. Проект відведення земельної ділянки погоджується з сільською (селищною) Радою народних депутатів, з районними (міськими) землевпорядним, природоохоронним і санітарним органами, органом архітектури і подається до районної (міської) Ради народних депутатів для прийняття рішення про передачу громадянину земельної ділянки у власність.

Відповідно до ст.19 ЗК України, сільські, селищні Ради народних депутатів надають земельні ділянки у користування для всіх потреб із земель сіл, селищ, а також за їх межами для будівництва шкіл, лікарень, підприємств торгівлі та інших об`єктів, пов`язаних з обслуговуванням населення (сфера послуг), сільськогосподарського використання, ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства, індивідуального житлового, дачного і гаражного будівництва, індивідуального і колективного садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби, традиційних народних промислів.

Районні, міські, в адміністративному підпорядкуванні яких є район, Ради народних депутатів надають земельні ділянки за межами населених пунктів: із земель запасу для сільськогосподарського використання; із земель лісового і водного фонду у випадках, передбачених статтями 77 і 79 цього Кодексу.

Відповідно до ст.78 ЗК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення. Землі в смугах відведення надаються органам водного господарства та іншим організаціям для спеціальних потреб і використовуються ними для лісопосадок, ремонту споруд, будівництва переправ, виробничих приміщень, складів тощо. Зони охорони встановлюються навколо водойм, водних джерел і гідротехнічних споруд для виконання комплексу санітарних, протиерозійних заходів і створення захисних лісонасаджень з метою збереження і поліпшення водних ресурсів.

Згідно з ст.79 ЗК України, на землях водного фонду забороняється будь-яка діяльність, що суперечить їх цільовому призначенню. Землі водного фонду, що є в користуванні водогосподарських підприємств і організацій, можуть надаватися за рішенням районної, міської, в адміністративному підпорядкуванні якої є район, Ради народних депутатів у тимчасове користування для сінокосіння і риборозведення.

Згідно з ч.4 ст. 59 ЗК України (в редакції 2001 року) громадянам та юридичним особам органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування із земель водного фонду можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних захисних смуг, смуг відведення і берегових смуг водних шляхів, озера, водосховища, інші водойми, болота та острови для сінокосіння, рибогосподарських потреб (у тому числі рибництва (аквакультури), культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних і туристичних цілей, проведення науково-дослідних робіт, догляду, розміщення та обслуговування об`єктів портової інфраструктури і гідротехнічних споруд тощо, а також штучно створені земельні ділянки для будівництва та експлуатації об`єктів портової інфраструктури та інших об`єктів водного транспорту.

Відповідно до ст.1 Водного кодексу України (в редакції 2001 року чинній на час виникнення спірних правовідносин) прибережна захисна смуга - частина водоохоронної зони

відповідної ширини вздовж річки, моря, навколо водойм, на якій встановлено більш суворий режим господарської діяльності, ніж на решті території водоохоронної зони.

Згідно ст.4 ВК України, до земель водного фонду належать землі, зайняті: морями, річками, озерами, водосховищами, іншими водоймами, болотами, а також островами; прибережними захисними смугами вздовж морів, річок та навколо водойм.

Відповідно до ст. 87 ВК України зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються Кабінетом Міністрів України. Виконавчі комітети місцевих Рад зобов`язані доводити до відома населення, всіх заінтересованих організацій рішення щодо меж водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також водоохоронного режиму, який діє на цих територіях. Контроль за створенням водоохоронних зон і прибережних захисних смуг, а також за додержанням режиму використання їх територій здійснюється виконавчими комітетами місцевих Рад і державними органами охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з ст.88 ВК України прибережні захисні смуги встановлюються по обидва береги річок та навколо водойм уздовж урізу води (у меженний період) шириною: для малих річок, струмків і потічків, а також ставків площею менше 3 гектарів - 25 метрів. Якщо крутизна схилів перевищує три градуси, мінімальна ширина прибережної захисної смуги подвоюється. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися.

Порядком визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 (чинного на час передачі у власність ОСОБА_2 спірної земельної ділянки), визначено, що водоохоронні зони встановлюються для створення сприятливого режиму водних об`єктів, попередження їх забруднення, засмічення і вичерпання, знищення навколоводних рослин і тварин, а також зменшення коливань стоку вздовж річок, морів та навколо озер, водосховищ і інших водойм. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України. Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації. Проекти цих зон розробляються на замовлення органів водного господарства та інших спеціально уповноважених органів, узгоджуються з органами охорони навколишнього природного середовища, земельних ресурсів, власниками землі, землекористувачами і затверджуються відповідними місцевими органами державної виконавчої влади та виконавчими комітетами Рад.

Таким чином, наведені законодавчі норми встановлюють розміри прибережних захисних смуг в залежності від виду водойми та прямо забороняють надання у приватну власність земельних ділянок водного фонду, до яких відносяться прибережні захисні смуги, а проект землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги є документом, який містить графічні матеріали та відомості про обчислену площу в розмірі й межах, встановлених законодавством.

При цьому, відсутність проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги не свідчить про відсутність самої прибережної захисної смуги, оскільки її розміри встановлені законом.

Однак, системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що при наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прибережної захисної смуги необхідно виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них . Тобто сама по собі відсутність землевпорядної документації не змінює правовий режим захисної смуги, а відтак надання у приватну власність земельних ділянок, які знаходяться у прибережній захисній смузі суперечить нормам статей 59,83, 84 ЗК України.

Даний висновок суду кореспондується з висновком Верховного Суду України в постанові від 22.04.2015 у справі № 6-52цс15.

В ході судового розгляду представник Криворівнянської сільської ради визнав, що жодного проекту землеустрою щодо встановлення прибережної захисної смуги річки Чорний Черемош в межах населеного пункту с Криворівня, органом місцевого самоврядування не виготовлялося та не погоджувалося у встановленому порядку.

Згідно з листа Дністровського басейнового управління водних ресурсів Державного агентства водних ресурсів України від 08.04.2019 №13-4/513 (а.с.152 том 1) площа водозабору річки Чорний Черемош становить 856 м. кв., виходячи з чого річка Чорний Черемош належить до малих річок. Листом від 30.07.2019 №13-4/1052 (а.с.50 том 2) роз`яснено, що лінія урізу води річки Чорний Черемош станом на 2001 рік та на даний час не встановлювалась, будь яка документація з цього приводу не складалася, факт зміни русла річки Чорний Черемош на лінії урізу води в межах села Криворівня Верховинського району, Івано-Франківської області внаслідок повені, що мала місце в 2008 році, не фіксувалася, паспорт на річку Чорний Черемош не виготовлявся.

З наданої на запит суду ПрАТ Укрводпроект інформації від 01.08.2019 за №1/101 (а.с.55 том 2) також вбачається, що паспорт річки Чорний Черемош не розроблявся.

Згідно інформації наданої Криворівнянською сільською радою від 11.04.2019 за №53 (а.с.157 том 1), Генеральний план сіл Криворівня та Бережниця на даний час знаходиться в стані розробки.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що проект щодо розміру і меж водоохоронної зони, а саме прибережної захисної смуги вздовж річки Чорний Черемош в с Криворівня Верховинського району на основі нормативно-технічної документації не розроблявся, а тому при наданні відповідачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки у власність орган місцевого самоврядування повинен був виходити із нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон, що визначаються відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них .

Однак, в силу вимог ст.81 ЦПК України позивачем не доведено перед судом належними, допустимими та достатніми доказами факту, що відповідачу надано земельну ділянку у власність з порушенням визначених нормативних розмірів прибережних захисних смуг, встановлених статтею 88 ВК України, та орієнтовних розмірів і меж водоохоронних зон.

Дійсно, як вбачається з представленого відповідачем ОСОБА_2 . Державного акту на право приватної власності на землю серія ІІ-ІФ №049153 від 18.06.2001 (а.с.128-129 том 1), зокрема плану зовнішніх меж земельної ділянки № 2 площею 0,1318 га, дана земельна ділянка з точки Б до точки В межує із річкою.

Крім цього, з технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) гр. ОСОБА_2 код 02.01 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) код 01.03 для ведення особистого селянського господарства (присадибна ділянка), які розташовані с.Криворівня пр.Усті-1 (а.с.227-229 том 1), зокрема землевпорядного проектування земельної ділянки, земельна ділянка площею 0,1318 га, від точки Б до В, межує із землями Криворівнянської сільської ради - річкою Чорний Черемош.

Однак, сам факт межування земельної ділянки із річкою є недостатнім для висновку судом про її надання у власність ОСОБА_2 в межах прибережної захисної смуги, оскільки відповідно до чинного законодавства ширина прибережної захисної смуги визначається від місця урізу води відповідної водойми, що не є тотожним поняттям слову річка та може охоплювати і частину водоохоронної зони навколо водойми.

Крім цього, як вбачається із долученого до технічної документації землевпорядного проектування земельної ділянки, площею 0,1318 га, між межею від точки Б до точки В та місцем урізу води річки Чорний Черемош існує певний простір, розміри якого не визначені.

У свою чергу, стороною відповідача неодноразово зазначалося, що внаслідок загальновідомих обставин повені у 2008 році на річці Чорний Черемош, русло ріки по відношенню з 2001 роком зазнало значних змін, і на даний час лінія урізу води не відповідає тій лінії, яка була у 2001 році.

У відповідності до положень ст.76 ЦПК України доказування у цивільних справах здійснюється за допомогою визначених засобів доказування, зокрема письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

За змістом правил щодо належності, допустимості та достатності доказів, доказування може здійснюватися різними засобами доказування, які містять інформацію щодо предмета доказування та в своїй сукупності можуть переконати суд про наявність чи відсутність обставин справи, які входять в предмет доказування (ст.77, 80 ЦПК України).

З врахуванням наведеного слід прийти до переконання, що характер предмету доказування у даній справі як доводів позивача, так і відповідача, лежить у площині дослідження фактичного місця розташування земельної ділянки відповідача по відношенню до лінії урізу води річки Чорний Черемош, як на даний час, так і на час надання у власність земельної ділянки ОСОБА_2 , можливих змін лінії урізу води, що може встановлюватися належними та допустимими доказами, здобутими у визначений законодавством процесуальний спосіб.

Зокрема, джерелами таких доказів можуть бути різні графічні та кадастрові матеріали, карти, плани, схеми, результати відповідних обмірів із застосуванням певних спеціальних технічних знань, вимірювальних приладів тощо.

Одним із можливих засобів доказування у даній справі, може бути висновок експертизи, який залучається до справи, як самою стороною у справі на її замовлення, так і за ухвалою суду по клопотанню сторони у справі.

Однак, висновку земельно-технічної експертизи щодо дослідження зазначених обставин, зокрема щодо питань про визначення місця розташування земельної ділянки відповідача по відношенню до урізу води річки Чорний Черемош, як на даний час, так і на момент набуття відповідачем права власності, можливих змін русла ріки, урізу лінії води внаслідок природніх явищ чи інших причин, сторонами суду не представлено.

Одночасно суд враховує, що за клопотанням обох сторін така експертиза призначалася судом, однак в подальшому не зважаючи на неодноразові роз`яснення судом наслідків від ухилення сторін від проведення експертизи, як ОСОБА_1 , так і ОСОБА_2 категорично відмовилися проводити експертизу через небажання нести витрати по її оплаті.

Інших доказів, які б у своїй сукупності дали б змогу суду прийти до переконливого висновку про доведеність обставин розташування земельної ділянки відповідача в межах прибережної захисної смуги річки Чорний Черемош на момент передачі її у власність відповідача, суду не представлено. При цьому, суд переконаний, що показання свідків з приводу зазначених обставин не можуть визнаватися належними та достовірними доказами у справі, оскільки не можуть містити об`єктивну інформацію щодо предмету доказування та дійсність існування чи відсутність певних обставин, що підлягають встановленню у даній справі.

А тому, у суду відсутні підстави вважати доведеними вимоги позивача щодо незаконності оскаржуваного державного акту через надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 0,1318 га, в межах прибережної захисної смуги річки Чорний Черемош.

Крім цього, суд звертає увагу, що державний акт виданий на підставі рішення Криворівнянської сільської ради від 23.05.2001, яке є чинним та ніким не скасоване. До того ж, слід зазначити, що на даний час відповідачем, на підставі державного акту виготовлено нову технічну документацію, присвоєно земельній ділянці кадастровий номер та здійснено реєстрацію права власності, що позивачем не оскаржувалося.

Також, позивачем не оскаржувалося рішення Криворівнянської сільської ради про відмову їй у наданні в оренду земельної ділянки, таке є чинним, що додатково свідчить про безпідставність її вимог щодо скасування правовстановлюючого документу відповідача на земельну ділянку, як такого, що порушує її законні права, свободи чи інтереси. А тому у задоволенні первісного позову слід відмовити за безпідставністю вимог.

Також судом не приймається до уваги посилання позивача про те, що вона представляє в суді не тільки свої інтереси, а також інтереси громади села с Криворівня Верховинського району Івано-Франківської області, оскільки суд відповідно до принципу диспозитивності судочинства розглядає справу в межах заявлених вимог за зверненням особи, якою у даній справі є фізична особа щодо захисту порушеного на її думку права, свобод чи інтересу. При цьому, жодних доказів створення в межах села Криворівня громадської організації та її реєстрації як юридичної особи, право на представництво такої громадської організації позивачем не представлено.

Крім цього, аналізуючи заявлений позов ОСОБА_2 , суд зазначає наступне.

Погодження меж є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. При цьому стаття 198 ЗК України лише вказує, що складовою кадастрових зйомок є погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами . Із цього зовсім не слідує, що у випадку відмови суміжного землевласника або землекористувача від підписання відповідного документа - акта погодження меж - слід вважати, що погодження меж не відбулося. Видається, що погодження полягає у тому, щоб суміжнику було запропоновано підписати відповідний акт. Якщо він відмовляється це робити, орган, уповноважений вирішувати питання про приватизацію ділянки по суті, повинен виходити не із самого факту відмови від підписання акта, а із мотивів відмови (якщо вони озвучені). Якщо такими мотивами є виключно неприязні стосунки - правового значення вони не мають. У разі виникнення спору сама по собі відсутність погодження меж не є підставою для того, щоб вважати прийняте рішення про приватизацію незаконним.

Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із суміжними власниками та землекористувачами не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів. Не надання позивачем своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача не може бути перепоною для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації.

Даний висновок суду кореспондується з правовим висновком зробленим Верховним Судом України в постанові по справі №681/1039/15-ц.

З наведеного слідує, що сам факт не зазначення у правовстановлюючих документах на земельну ділянку, яка на даний час перебуває у власності ОСОБА_1 , межівником ОСОБА_2 , не погодження із ним меж земельної ділянки не може свідчити про незаконність державного акту на право приватної власності на землю IV-ІФ №015730, виданого на ім`я ОСОБА_3 . Даний факт може прийматися судом, якщо такі дії призвели до порушення права суміжного землекористувача, зокрема шляхом припинення його права власності на частину його земельної ділянки, чи на всю земельну ділянку за рахунок передачі її у власність іншій особі тощо.

Однак, жодних доказів про те, що шляхом надання ОСОБА_3 земельної ділянки на підставі оскаржуваного державного акту було порушено права, свободи чи інтереси ОСОБА_2 , суду не представлено. Не здобуто такі і в ході судового розгляду.

Крім цього, ним також не надано суду жодних належних та допустимих доказів про те, що спірна земельна ділянка ОСОБА_1 знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Чорний Черемош.

Також суд враховує, що відповідач ОСОБА_1 згідно вимог ст. 330 ЦК України являється добросовісним набувачем за договором купівлі-продажу земельної ділянки, а тому визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки не являється належним способом захисту порушеного права позивача і може бути реалізовано шляхом пред`явлення вимоги про витребування майна у добросовісного наймача, за наявності підстав, визначених ст.388 ЦК України.

На підставі наведеного, у задоволенні позову ОСОБА_2 слід відмовити за його безпідставністю.

Керуючись ст.ст.10-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355, Розділу ХІІІ Перехідні положення ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

в задоволенні позову ОСОБА_1 до Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_2 , треті особи: Головне управлінння Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Дністровське басейнове управління водних ресурсів Державного агенства водних ресурсів України про визнання недійсним Державного акту на землю серії ІІ-ІФ №049153 від 18.06.2001, виданого на ім`я ОСОБА_2 та затвердженого Криворівнянської сільською радою, відмовити за безпідставністю вимог.

В задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Криворівнянської сільської ради Верховинського району Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , треті особи: Головне управлінння Держгеокадастру в Івано-Франківській області, Дністровське басейнове управління водних ресурсів Державного агенства водних ресурсів України про визнання недійсними та скасування державного акту на право приватної власності на землю IV-ІФ №015730, виданого на ім`я ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , державної реєстрації земельної ділянки, кадастровий номер 2620885501:01:002:0416 від 22.06.2015 за ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу земельної ділянки, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від 02.04.2018 за №466, державної реєстрації права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку від 02.04.2018, відмовити за безпідставністю вимог.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Івано-Франківського апеляційного суду через Верховинський районний суд Івано-Франківської області або безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_2 ,

Відповідачі: Криворівнянська сільська рада Верховинського району Івано-Франківської області, юридична адреса: с.Криворівня, Верховинський район, Івано-Франківська область; ЄДРПОУ 04357396,

ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; персональний ідентифікаціний номер НОМЕР_3 ,

ОСОБА_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Треті особи: Головне управлінння Держгеокадастру в Івано-Франківській області, юридична адреса: м.Івано-Франківськ, вул.Сахарова,34; ЄДРПОУ 39767437,

Дністровське басейнове управління водних ресурсів Державного агенства водних ресурсів України, юридична адреса: м.Івано-Франківськ, вул. Академіка Сахарова, 23 А; ЄДРПОУ 13646270.

Повний текст рішення суду складено 21 лютого 2020 року.

Суддя: Бучинський А.Б.