Рішення

від 20.02.2020 по справі 640/4502/19

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 640/4502/19

н/п 2/953/339/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2020 року Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Попрас В.О.,

при секретарі - Томіної І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ ОТП Банк , ОСОБА_2 , приватного виконавця Бабенко Дмитра Анатолійовича, державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районів у м. Харкові ГТУЮ в Харківській області Мазуріної Оксани Миколаївни, третя особа: приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дорогий Валентина Анатоліївна про визнання договору іпотеки недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою, яку уточнила та просить визнати недійсним договір іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29.07.2008, укладений між ЗАТ ОТП Банк і ОСОБА_2 , предметом якого є квартира АДРЕСА_1 та заборонити приватному виконавцю Бабенко Дмитру Анатолійовичу та Державному підприємству СЕТАМ вчиняти дії з проведення електронних торгів продажу (відчуження) квартири за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_2 , за номером лоту 399318 в Системі електронних торгів арештованого майна, що розміщений на сайті https://setam.net.ua. до розгляду справи по суті. В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що квартира АДРЕСА_1 належить її матері - ОСОБА_2 . 29 липня 2008 року ОСОБА_2 та ЗАТ ОТП Банк уклали договір іпотеки № PML-702/1053/2008, за яким в іпотеку була передана квартира АДРЕСА_1 . На день укладення договору іпотеки 29.07.2008 позивачка ОСОБА_1 була неповнолітньою, проживала і була зареєстрована в квартирі АДРЕСА_1 . Позивачка вважає, що договір іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29.07.2008 порушує її права, був укладений без дозволу органів опіки та піклування, що тягне недійсність договору. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка зазначає, що виходячи з вимог ч. ч. 2, 3 ст. 18 Закону України Про охорону дитинства діти - члени сім`ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов`язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла. Частиною третьою статті 17 Закону України Про охорону дитинства передбачено, що батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання. Відповідно до ч.2 ст. 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, в тому числі, відмовлятися від майнових прав дитини. Стаття 12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав та інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів щодо житлових приміщень. Підставою для визнання правочину недійсним є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Позивачка вказує, що вчинення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні, неповнолітні або непрацездатні діти, без попередньої згоди органу опіки і піклування є підставою для визнання таких угод недійсними, відповідно до вимог ст. ст. 203, 205 ЦК України. Не зважуючи на те, що договір іпотеки № PML-702/1053/2008 оскаржується у судовому порядку, приватним виконавцем передані матеріали до Державного підприємства СЕТАМ для проведення публічних торгів з продажу квартири. Оскільки існує реальна загроза невиконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, позивачка просить заборонити приватному виконавцю Бабенко Д.АП. та ДП СЕТАМ вчиняти дії з проведення електронних торгів продажу (відчуження) квартири за адресою: АДРЕСА_2 .

В судовому засіданні представники позивачки позов підтримав, просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача ТОВ ОТП Банк позов не визнала, в задоволенні позову просила відмовити. Від відповідача надійшов письмовий відзив на позов, в якому зазначається, що 29.07.2008 між ОСОБА_2 та ЗАТ ОТП Банк (далі Банк) укладено Кредитний договір №ML-702/1053/2008 та наданий кредит у розмірі 157300,00 доларів США. На забезпечення виконання зобов`язань за договором кредиту 29.07.2008 між ОСОБА_2 та Банком укладено договір іпотеки №PML-702/1053/2008, за умовами якого в іпотеку Банку передано нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 . Станом на теперішній час зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_2 не виконано, існує заборгованість перед Банком в розмірі 1418706,14 грн., що встановлено рішенням Київського районного суду м. Харкова від 12.01.2010 по цивільній справі №2 -1223/10/03. При укладанні договору іпотеки ОСОБА_2 надавалась заява, в якій зазначалось, що станом на 29.07.2008 вона у зареєстрованому шлюбі та фактичних сімейних правовідносинах не перебуває. Особистим підписом на договорі іпотеки ОСОБА_2 підтвердила про відсутність на дату укладання договору іпотеки зареєстрований неповнолітніх дітей в квартирі, яку передано в іпотеку. Підписуючи договір іпотеки, відповідно до п. 5.1. підпункту і) договору, ОСОБА_2 вказала, що за адресою місця знаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки. Також цей пункт договору іпотеки містить застереження про те, що Банк уклав цей договір, покладаючись на заяви, гарантії і зобов`язання, зроблені у п. 5.1. цього договору. У разі, якщо у будь-який із зазначених заяв, гарантій і зобов`язань виявляться такими, що не відповідають дійсності, це вважатиметься наданням недостовірної інформації Банку, з метою укладання цього договору. Відповідно до п. 5.2. підпункту h) протягом всього терміну дії цього договору ОСОБА_2 зобов`язалася, в тому числі, не прописувати (не реєструвати право проживання будь-яких третіх осіб та території (площі) предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди Банку. ОСОБА_2 з відповідними заявами до Банку не зверталася. Згідно довідки від 29.07.2008, яка видана Господарською асоціацією Харківцукор , ОСОБА_2 є власником квартири, зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 . Відомостей про інших осіб, які б проживали в квартирі на час укладання договору іпотеки, довідка не містить. Вважають, що позивачем не надано доказів того, що на момент укладання іпотечного договору у квартирі АДРЕСА_1 крім ОСОБА_2 проживали інші особи. Судом вже вирішувалось питання щодо недійсності договору іпотеки. Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 11.06.2014 відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_4 до ПАТ ОТП Банк , ОСОБА_2 , треті особи: Орган опіки та піклування Київського району, приватний нотаріус ХМНО Дорогій В.А. про визнання договору іпотеки недійсним.

Відповідачі ОСОБА_2 , приватний виконавець Бабенко Д.А., державний виконавець Міжрайонного ВДВС по Холодногірському та Новобаварському районів у м. Харкові ГТУЮ в Харківській області Мазуріна О.М., третя особа приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Дорогий В.А. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, суд розглядає справу в їх відсутність.

Суд, вислухавши представника позивачки та представника ПАТ ОТП Банк , дослідивши матеріали справи, вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом установлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

29.07.2008 між ОСОБА_2 та ЗАТ ОТП Банк , правонаступником якого є AT ОТП Банк (далі Банк), укладено Кредитний договір №ML-702/1053/2008, згідно якого ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 157 300,00 доларів США.

На забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором, 29.07.2008 між ОСОБА_2 та Банком укладено договір іпотеки №PML-702/1053/2008, за умовами якого ОСОБА_2 передала банку в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 (а.с.59-64).

Згідно довідки, виданої Господарською асоціацією Харківцукор , від 29.07.2008 ОСОБА_2 є власником квартири, зареєстрована та проживає в квартирі АДРЕСА_1 (а.с.41). Даних про інших осіб, які б проживали в квартирі на час укладання договору іпотеки, довідка не містить.

Підписуючи договір іпотеки, ОСОБА_2 підтвердила відсутність на дату укладання договору іпотеки зареєстрований неповнолітніх дітей в квартирі, яку було передано в іпотеку.

Відповідно до п. 5.1. підпункту і) договору іпотеки, ОСОБА_2 засвідчила, що за адресою місця знаходження предмета іпотеки не проживають та не зареєстровані малолітні та/чи неповнолітні діти, що мають право користування предметом іпотеки. Також цей пункт договору іпотеки містить застереження про те, що Банк уклав цей договір, покладаючись на заяви, гарантії і зобов`язання, зроблені у п. 5.1. цього договору. У разі, якщо у будь-який із зазначених заяв, гарантій і зобов`язань виявляться такими, що не відповідають дійсності, це вважатиметься наданням недостовірної інформації Банку, з метою укладання цього договору.

Згідно з п. 5.2. підпункту h) договору іпотеки протягом всього терміну дії цього договору ОСОБА_2 зобов`язалася, в тому числі, не прописувати (не реєструвати) право проживання будь-яких третіх осіб та території (площі) предмета іпотеки без попередньо отриманої на те письмової згоди Банку.

З відповідними заявами ОСОБА_2 до Банку не зверталася.

При укладанні договору іпотеки ОСОБА_2 надала заяву про те, що станом на 29.07.2008 вона у зареєстрованому шлюбі та фактичних сімейних правовідносинах не перебуває (а.с.42).

Позивачкою ОСОБА_1 надана довідка №35 від 12.05.2010 Господарської асоціації Харківцукор , в якій зазначається, що ОСОБА_2 є власником квартири, зареєстрована та проживає по АДРЕСА_2 з 22.04.2003, а разом з нею зареєстровані та проживають: ОСОБА_4 зареєстрований з 18.08.2004, ОСОБА_5 - дочка зареєстрована з 16.07.1999, ОСОБА_6 - син зареєстрований з 05.09.2006 (а.с.14).

Позивачка ОСОБА_1 просить визнати недійним договір іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29.07.2008, посилаючись на те, що цей договір порушує її права і був укладений без дозволу органів опіки та піклування, що тягне недійсність договору.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивачка посилається на ч. 3 ст. 17 Закону України Про охорону дитинства , якою передбачено, що батьки не мають права без дозволу органів опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов`язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання; на ч.2 ст. 177 СК України, якою встановлено, що батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування вчиняти такі правочини щодо її майнових прав в тому числі, відмовлятися від майнових прав дитини; а також на ст.12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , яка передбачає, що держава охороняє і захищає права та інтереси дітей при вчиненні правочинів щодо нерухомого майна. Неприпустимо зменшення або обмеження прав та інтересів дітей при вчиненні будь-яких правочинів щодо житлових приміщень.

Підставою для визнання договору іпотеки недійсним, на думку позивачки, є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 ст.203 ЦК України, оскільки відповідно до вимог ч.6 ст. 203 ЦК України правочин, що вчиняється батьками, не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Вчинення батьками правочинів, предметом яких є житлові приміщення, право користування якими мають малолітні, неповнолітні або непрацездатні діти, без попередньої згоди органу опіки і піклування є підставою для визнання таких угод недійсними, відповідно до вимог ст. ст. 203, 205 ЦК України.

Проте, суд не погоджується з доводами позивачки про те, що вищенаведене є підставою для визнання недійсним договору іпотеки № PML-702/1053/2008 від 29.07.2008, враховуючи наступне.

Згідно зі статтею 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним з передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів осіб, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої - третьої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулось.

У постанові Верховного Суду України від 18 січня 2017 року у справі № 6-2552цс16 суд звертає увагу на те, що з огляду на зазначені приписи, правила статей 15, 16 ЦК України, статей 1, 2-4, 14, 215 ЦПК України кожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права та інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов`язковий елемент конкретного суб`єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб`єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

За положеннями статті 17 Закону України Про охорону дитинства батьки не мають права без дозволу органу опіки і піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню або спеціальній реєстрації, відмовлятись від належних дитині майнових прав, здійснювати розподіл, обмін, відчуження житла,зобов`язуватись від імені дитини порукою, видавати письмові зобов`язання.

Однак право членів сім`ї власника будинку користуватись цим жилим приміщенням може виникнути та існувати лише за наявності права власності на будинок в особи, членами сім`ї якого вони є; із припиненням права власності особи втрачається й право користування жилим приміщенням у членів його сім`ї (правова позиція Верховного Суду України висловлена під час розгляду справи № 6-158цс14 та справи №6-709цс16 ).

За змістом частини шостої статті 203, частини першої статті 215 ЦК України правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) і суперечить правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей, суд може визнати недійсним. Такий правочин є оспорюваним.

За таких обставин вчинення батьками малолітньої дитини певного правочину без попереднього дозволу органу опіки та піклування порушує установлену статтею 17 Закону України Про охорону дитинства заборону.

Проте, сам по собі цей факт не є безумовною підставою для визнання правочину недійсним. Правочин може бути визнано недійсним, якщо його вчинення батьками без попереднього дозволу органу опіки та піклування призвело до порушення прав особи, в інтересах якої пред`явлено позов, тобто до звуження обсягу існуючих майнових прав дитини та/або порушення охоронюваних законом інтересів дитини, зменшення або обмеження прав та інтересів дитини щодо жилого приміщення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 р. у справі № 6-2940цс15 та від 11.05.2016 р. у справі за № 6-806цс16.

Згідно зі статтею 9 Закону України Про іпотеку іпотекодавець обмежується в розпорядженні предметом іпотеки, однак має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлено цим Законом. При цьому ЦК України, як і спеціальний Закон України Про іпотеку , не містить норм, які б зменшували або обмежували права членів сім`ї власника житла на користування жилим приміщенням у разі передання його в іпотеку.

При вирішенні справ за позовом в інтересах дітей про визнання недійсними договорів іпотеки на підставі порушення статті 17 Закону України Про охорону дитинства в кожному конкретному випадку суди повинні: 1) перевіряти наявність у дитини права користування житловим приміщенням на момент укладення оспорюваного договору, а також місце її фактичного постійного проживання; 2) ураховувати добросовісність поведінки іпотекодавця щодо надання документів про права дітей на житло, яке є предметом іпотеки, при укладенні оспорюваного договору; 3) з`ясовувати, чи існує фактичне порушення законних прав дитини внаслідок укладення договору іпотеки.

Передбачене статтею 17 Закону України Про охорону дитинства положення про необхідність отримання попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення батьками договору щодо майна, право на яке мають діти, спрямоване на захист майнових прав дітей, тому підставою для визнання такого договору недійсним за позовом їх батьків є порушення майнових прав дітей унаслідок укладення такого договору, а не сам по собі факт відсутності попереднього дозволу органу опіки та піклування на його укладення.

Вчинений батьками (усиновлювачами) правочин стосовно нерухомого майна, право власності на яке чи право користування яким мають діти, без обов`язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування суд може визнати недійсним (частина шоста статті 203, частина перша статті 215 ЦК України) за умови, якщо буде встановлено, що оспорюваний правочин суперечить правам та інтересам дитини: звужує обсяг існуючих майнових прав дитини та/або порушує охоронювані законом інтереси дитини, зменшує або обмежує її права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження прав дитини на житло.

Власник майна, який є одночасно законним представником неповнолітньої або малолітньої особи та укладає правочини, які впливають на права дитини, повинен діяти добросовісно та в інтересах дитини, а інша сторона договору має право очікувати від нього таких дій. Неправдиве повідомлення батьками, які є одночасно законними представниками неповнолітньої або малолітньої особи, про відсутність прав дитини на майно, яке передається в іпотеку, не може бути підставою для визнання іпотеки недійсною за позовом батьків, які зловживали своїми правами законних представників дитини, а може спричинити інші передбачені законодавством наслідки, які застосовуються органами опіки та піклування.

Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду України від 22.06.2016 у справі №6-1024цс16.

Іпотекодавець ОСОБА_2 , укладаючи договір іпотеки, гарантувала, що за місцем знаходження предмета іпотеки не зареєстровані та фактично не проживають (не мають права користування) малолітні чи неповнолітні особи, та передача предмета іпотеки в іпотеку не порушує прав та інтересів зазначених осіб.

Згідно ст. ст. 39, 40 Закону України Про іпотеку та ст.109 ЖК УРСР, особам, яких виселяють із житлового будинку (житлового приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на нього, інше постійне житло надається тільки в тому разі, коли це житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Постійне житлове приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначене в рішенні суду, що зазначається у справі №6-1731цс16 Верховний Суд України. Розглядаючи справу №6-197цс16, Верховний Суд України звернув увагу на те, що законодавець наполягає на обов`язковому застосуванні під час ухвалення рішення про виселення положень ст. 40 Закону України Про іпотеку та норм ст.109 ЖК УРСР.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позивачка, яка на час звернення до суду є повнолітньою, не довела факту порушення законних прав дитини внаслідок укладання договору іпотеки №PML-702/1053/2008 від 29.07.2008 та не вказала які саме права дитини порушені.

Приймаючи до уваги вищенаведене, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання спірного договору іпотеки недійсним та задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 3, 15, 16, 203, 205, 215 ЦК України, ч.2 ст. 177 СК України, ст.109 ЖК УРСР, ст. 17 Закону України Про охорону дитинства , ст.12 Закону України Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей , суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У випадку проголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення строк для апеляційного оскарження обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текс рішення виготовлений 25.02.2020 року.

СУДДЯ