Постанова

від 19.02.2020 по справі 277/767/16-ц

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №277/767/16-ц Головуючий у 1-й інст. Прищепа Т. П.

Категорія 47 Доповідач Шевчук А. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2020 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючої судді Шевчук А.М.,

суддів: Талько О.Б., Коломієць О.С.,

з участю секретаря судового засідання Баліцької Т.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі

цивільну справу № 277/767/16-ц за позовом заступника прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу

за апеляційною скаргою Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області

на рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2019 року , яке ухвалене під головуванням судді Прищепи Т.П. у смт Ємільчине,

в с т а н о в и в:

У листопаді 2016 року, із урахуванням уточненої позовної заяви від 01 лютого 2019 року, заступник прокурора Житомирської області в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області звернувся до суду із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 (а.с.7-13 т.2). Просив визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 червня 2014 року №6-1277/14-14-сг, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0012. Позов обґрунтовував тим, що на території області, у тому числі на території Ємільчинського району, виявляються випадки незаконного видобування бурштину, який віднесено до корисних копалин загальнодержавного значення. Надання земельної ділянки ОСОБА_1 у зоні незаконного видобування бурштину ставить під сумнів те, що земельні угіддя використовуватимуться за цільовим призначенням, а це призведе до порушення принципу раціонального використання земель. Передача земельної ділянки ОСОБА_1 проведена без агрохімічного паспорту земельної ділянки, що є порушенням ст.37 Закону України Про охорону земель . Невзяття до уваги показників якості землі у зв`язку із ігноруванням законодавства щодо виготовлення агрохімічного паспорта при передачі у власність земельної ділянки позбавляє можливості визначення початкових якостей та характеристик землі. Враховуючи те, що спірна земельна ділянка знаходиться на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області та відноситься до земель запасу, відповідно до ч.4 ст.23 Закону України Про прокуратуру прокуратурою області заявлено позов у інтересах органу місцевого самоврядування.

Рішенням Ємільчинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2019 року позов задоволено. Визнано недійсним наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області від 26 серпня 2014 року №6-1277/14-14-сг про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 на території Ємільчинського району за межами населеного пункту Барашівської сільської ради з кадастровим номером 1821780400:05:000:0012. Вирішено питання судових витрат.

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Житомирській області подало апеляційну скаргу. Посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовну відмовити. Зазначає, що перелік документів, які надаються особою для передачі у власність земельної ділянки, визначений у ст.50 Закону України Про землеустрій , є вичерпним та не включає агрохімічний паспорт поля. ГУ Держгеокадастру у Житомирській області здійснює передачу земельних ділянок державної форми власності на підставі затвердженого проекту землеустрою та не вправі вимагати документи, що не передбачені ст.50 Закону України Про землеустрій . Наголошує, що норми Закону України Про охорону земель та Про державний контроль за використанням та охороною земель регулюють питання організації здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і спрямовані на забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля, а не питання розпорядження землями, а отже не мають вищої юридичної сили порівняно із нормами Земельного кодексу України. Обов`язок паспортизації земель відповідно до Указу Президента України від 02 грудня 1995 року Про суцільну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення покладено на державу.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідно до положень ст.367 ЦПК України, колегія суддів апеляційного суду доходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу не подано.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наказ Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 , не відповідає вимогам чинного законодавства щодо охорони та збереження земель сільськогосподарського призначення при передачі їх у власність, а саме, на дану земельну ділянку не був виготовлений агрохімічний паспорт. За таких обставин оспорюваний наказ підлягає визнанню недійсним.

Апеляційний суд не погоджується з даним висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного

За змістом статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 33 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) громадяни України можуть мати на праві власності та орендувати земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Згідно пункту б ч.1 ст.81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону (ч.1 ст. 116 ЗК України ).

Статтею 118 ЗК України визначено порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами. Частиною дев`ятою цієї статті передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної або комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 ЗК України , у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Матеріалами справи доводиться та судом установлено, що приватним підприємством Земля поліського краю відповідно до ліцензії Державного комітету України із земельних ресурсів серії АГ № 583130 (кваліфікаційний сертифікат інженера-землевпорядника від 18 січня 2013 року № 001649) розроблено ОСОБА_1 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,0000 га на території Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області (а.с.44-58 том 1).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області №6-1277/14-14-СГ від 26 серпня 2014 року затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради та надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку, загальною площею 2,0000 га (кадастровий номер 1821780400:05:000:0012) для веденння особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану на території Ємільчинського району, за межами населених пунктів Барашівської сільської ради. Зазначено, що до використання земельної ділянки приступити після встановлення її меж в натурі (на місцевості) та здійснення державної реєстрації права приватної власності у Державному реєстрі речових прав (а.с. 9 том 1).

Частиною четвертою статті 122 ЗК України передбачено, що центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Встановлено, що ГУ Держгеокадастру у Житомирській області є територіальним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, який уповноважений здійснювати передачу земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених законом, у власність або у користування для всіх потреб. Безпосередньо затвердження проектів землеустрою входить до повноважень ГУ Держгеокадастру у Житомирській області.

За змістом частини третьої статті 50 Закону України Про землеустрій (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок включають: завдання на розроблення проекту землеустрою; пояснювальну записку; копію клопотання (заяви) про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у разі формування та/або зміни цільового призначення земельної ділянки за рахунок земель державної чи комунальної власності); рішення Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (у випадках, передбачених законом); письмову згоду землевласника (землекористувача), засвідчену нотаріально (у разі викупу (вилучення) земельної ділянки в порядку, встановленому законодавством), або рішення суду; довідку з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями; матеріали геодезичних вишукувань та землевпорядного проектування (у разі формування земельної ділянки); відомості про обчислення площі земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); копії правовстановлюючих документів на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці (за наявності таких об`єктів); розрахунок розміру втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва (у випадках, передбачених законом); розрахунок розміру збитків власників землі та землекористувачів (у випадках, передбачених законом); акт приймання-передачі межових знаків на зберігання (у разі формування земельної ділянки); акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель за їх наявності (у разі формування земельної ділянки); перелік обмежень у використанні земельних ділянок; викопіювання з кадастрової карти (плану) або інші графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки (у разі формування земельної ділянки); кадастровий план земельної ділянки; матеріали перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) (у разі формування земельної ділянки); матеріали погодження проекту землеустрою.

Згідно з частиною сьомою статті 186-1 ЗК України органам, зазначеним у частинах першій-третій цієї статті, при погодженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки забороняється вимагати, зокрема, додаткові матеріали та документи, не включені до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідно до статті 50 Закону України Про землеустрій .

Із матеріалів справи вбачається, що до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_1 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради, який був затверджений ГУ Держгеокадастру у Житомирській області наказом від 26 серпня 2014 року, додано всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та статті 50 Закону України Про землеустрій .

З огляду на вищевикладене, висновки суду про те, що при передачі земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у власність ОСОБА_1 необхідною умовою було виготовлення агрохімічного паспорта земельної ділянки, є безпідставними також із наступних міркувань.

За змістом частини першої статті 37 Закону України Про охорону земель власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

З метою здійснення контролю за динамікою родючості ґрунтів систематично проводиться їх агрохімічне обстеження, видаються агрохімічні паспорти, в яких фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів і рівні їх забруднення (частина четверта статті 37 Закону України Про охорону земель ).

Згідно з частиною п`ятою статті 37 Закону України Про охорону земель дані агрохімічної паспортизації земель використовуються в процесі регулювання земельних відносин при: передачі у власність або наданні в користування, в тому числі в оренду, земельної ділянки; зміні власника земельної ділянки або землекористувача; проведенні грошової оцінки земель; визначенні розмірів плати за землю; здійсненні контролю за станом родючості ґрунтів.

Форму агрохімічного паспорта та порядок його ведення встановлює центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері земельних відносин (частина шоста статті 37 Закону України Про охорону земель ).

Згідно з частиною четвертою статті 54 Закону України Про охорону земель ведення моніторингу земель здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, за участю центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Моніторинг ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення включає: агрохімічне обстеження ґрунтів; контроль змін якісного стану ґрунтів; агрохімічну паспортизацію земельних ділянок (частина сьома статті 54 Закону України Про охорону земель ).

Відповідно до статті 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель під агрохімічною паспортизацією земель сільськогосподарського призначення розуміється обов`язкове агрохімічне обстеження ґрунтів з видачею агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, в якому фіксуються початкові та поточні рівні забезпечення поживними речовинами ґрунтів, рівнів їх забруднення токсичними речовинами та радіонуклідами.

Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Порядку ведення агрохімічного паспорта поля, земельної ділянки, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11 жовтня 2011 року № 536 , агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення. Об`єктами агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення є: рілля, у тому числі зрошувана, осушена; сіножаті і пасовища; багаторічні насадження.

Агрохімічний паспорт земельної ділянки є результатом агрохімічної паспортизації всіх земель сільськогосподарського призначення, яка проводиться з метою державного контролю за зміною показників родючості, забруднення ґрунтів токсичними речовинами і радіонуклідами, раціонального використання земель сільськогосподарського призначення.

Отже, агрохімічний паспорт не належить до переліку документів, які витребовуються в обов`язковому порядку при відведенні земельних ділянок у власність.

Порядок набуття у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, визначений ЗК України , Законом України Про землеустрій не встановлює вимоги щодо надання агрохімічного паспорту земельної ділянки, тобто, агрохімічна паспортизація земельних ділянок не покладається на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, а є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, що здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі №277/769/16-ц.

Крім того, відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішеннях Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (рішення у справі Новоселецький проти України від 11 березня 2003 року, Федоренко проти України від 01 червня 2006 року).

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображена у структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції. Зокрема, необхідно, щоб була дотримана обґрунтована пропорційність між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Таким чином, особу можна позбавити її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності слід дотримуватися справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника.

Також ЄСПЛ у своїй практиці зауважує, що при визначенні суспільних інтересів завдяки безпосередньому знанню суспільства та його потреб національні органи мають певну свободу розсуду, оскільки вони першими виявляють проблеми, які можуть виправдовувати позбавлення власності в інтересах суспільства та знаходять засоби для їх вирішення.

Отже, створена Конвенцією система захисту покладає саме на національні органи влади обов`язок визначальної оцінки щодо існування проблеми суспільного значення, яка виправдовує як заходи позбавлення права власності, так і необхідність запровадження заходів з усунення несправедливості.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 277/764/16-ц (провадження № 61-31926св18).

Таким чином, покладення на громадянина, зацікавленого у приватизації земельної ділянки, обов`язку проведення агрохімічної паспортизації земельної ділянки, що є складовою моніторингу ґрунтів на землях сільськогосподарського призначення, який здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, суперечить змісту положень статей 116 , 118 , 186 , 186-1 ЗК України , Закону України Про землеустрій та свідчить про порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції в аспекті реалізації права громадянина на приватизацію земельної ділянки.

Отже, при вирішенні питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення у власність підлягають застосуванню законодавчі акти прямої дії, які безпосередньо регулюють вказані правовідносини. Перелік документів для затвердження проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства згідно зі статтею 50 Закону України Про землеустрій є вичерпним і вимога надання додаткових матеріалів та документів, не включених до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки категорично заборонена (статті 118 , 186-1 ЗК України ).

Оскільки до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність ОСОБА_1 на території Ємільчинського району Житомирської області за межами населеного пункту Барашівської сільської ради, було додано всі необхідні документи, які передбачені вимогами ЗК України та статті 50 Закону України Про землеустрій , суд першої інстанції безпідставно визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Житомирській області від 26 червня 2014 року №6-1277/14-14-сг.

За таких обставин, суд першої інстанції, постановляючи рішення суду, помилково застосував до спірних правовідносин положення Законів України Про охорону земель та Про державний контроль за використанням та охороною земель як норми матеріального права прямої дії і не звернув уваги на те, що фактично вищевказаними законодавчими актами регулюються питання, пов`язані з організацією здійснення державного контролю за використанням та охороною земель, забезпечення раціонального використання і відтворення природних ресурсів та охорону довкілля.

Окрім того, в обґрунтування позовних вимог прокурор посилався на ту обставину, що на території Ємільчинського району Житомирської області мають місце випадки незаконного видобування бурштину, який є корисною копалиною загальнодержавного значення.

Разом із тим, матеріали справи не містять будь-яких доказів наявності корисних копалин на земельній ділянці, яка була передана ОСОБА_1 . Також не надані позивачем і не встановлені у судовому засіданні докази того, що спірна земельна ділянка використовується не за цільовим призначенням.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Апеляційний суд також враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду від 27 листопада 2019 року в справі №277/769/16-ц.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції, в силу положень ст.376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухвалення нового судового рішення - про відмову в задоволенні позову про визнання наказу недійсним.

Судовий збір, сплачений ГУ Держгеокадастру у Житомирській області за подання апеляційної скарги, покладається на прокуратуру в розмірі 2 067 грн. згідно зі ст.141 ЦПК України Судовий збір у сумі 2 643 грн. підлягає поверненню ГУ Держгеокадастру у Житомирській області, як зайво сплачений, що відповідає приписам ст.7 Закону України Про судовий збір .

Керуючись ст.ст.259,268,367-368,374,376,381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області задовольнити.

Рішення Ємільчинського районного суду Житомирської області від 30 жовтня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Відмовити заступнику прокурора Житомирської області у задоволенні позову в інтересах держави в особі Барашівської сільської ради Ємільчинського району Житомирської області до Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області та ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу.

Стягнути з прокуратури Житомирської області (код ЄДРПОУ 02909950; м. Житомир, вул. Святослава Ріхтера, 11) на користь Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39765513; м. Житомир, вул. Довженка, 45) судовий збір у сумі 2 067 грн.

Повернути Головному управлінню Держгеокадастру у Житомирській області (код ЄДРПОУ 39765513; м. Житомир, вул. Довженка, 45) зайво сплачений судовий збір у сумі 2 643 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуюча Судді:

Повний текст постанови складений 24 лютого 2020 року.