Постанова

від 06.08.2007 по справі 4/292ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

4/292ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

06.08.07                                                                                 Справа № 4/292ад.

Суддя господарського суду Луганської області Батюк Г.М., при секретарі судового засідання Чех Т.М., розглянувши матеріали справи за позовом

Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Луганськ

до Комунального підприємства «Гермес- Сервіс», м. Золоте, м.Первомайськ  Луганської області

про стягнення  3400 грн. 00 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача –Окулевич О.В., дов. № 03-01/68 від 15.01.07;

від відповідача –Мусенко А.Ф., паспорт ЕК 316877 від 22.02.97.

Суть спору: позивачем заявлена вимога про стягнення несплачених штрафних санкцій за не створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2006 рік в розмірі  3400 грн. 00 коп.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву № 57 від 16.05.07, у листі від 17.07.07, зданого до суду 19.07.07, відповідач проти позову заперечує, посилаючись на наступне:

- ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" передбачено, що працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці і соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів;

- згідно ст. 18-1 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зазначено, що служба центра зайнятості робить пошук інвалідів, та надсилає для працевлаштування згідно їх бажання та можливостей;

- відповідач інформував відповідні державні установи стосовно наявності у нього вільних робочих місць для працевлаштування інвалідів;

- у статистичних звітах по формі № 3-ПН щомісячно до Первомайського міського центру зайнятості надавалися відомості про необхідність робітників інвалідів для працевлаштування;

- відповідачем  у 2006 році до місцевого управління праці та соціального захисту населення, та до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів    направлялись інформації з проханням направити для працевлаштування інвалідів, але жодного інваліда не направлено;

- на підприємстві атестація робочих місць для інвалідів не проводилась, так як неможливо атестувати робоче місце без наявності конкретного інваліда, а тільки при наявності медичних документів про можливість працевлаштування, фізичних даних особи (інваліда), висновків лікарів, атестація робочих місць проведена ;

- позивачем не надано доказів направлення вказаними вище органами інвалідів для працевлаштування на підприємстві відповідача або безпосередньо інваліди  зверталися до відповідача для працевлаштування, та їм було відмовлено у працевлаштуванні;

- згідно протоколу збору трудового колективу КП «Гермес- Сервіс», внесено доповнення до колективного договору на 2002-2007р.р.стосовно утворення робочого міста для інваліда ( робочий по благоустрою) та прийняти інваліда на роботу згідно 4% нормативу,  та з інших підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

        Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представників сторін, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, суд,

в с т а н о в и в:

Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.91 № 875-ХІІ (далі –Закон № 875), п. 8 Постанови КМУ від 03.05.95 № 314 "Про організацію робочих місць для працевлаштування інвалідів" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. При цьому, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Згідно з п. 14 "Положення про робоче місце інвалідів і про порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою КМУ від 03.05.95 № 314 (далі –Положення), підприємства (об'єднання), установи та організації у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.6 ст.20 Закону № 875 Кабінет Міністрів України постановою від 28.12.01 № 1767 затвердив     "Порядок     сплати     підприємствами     (об'єднаннями),     установами і організаціями   штрафних   санкцій   до   відділень   Фонду   соціального   захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів" (далі –Порядок).

Відповідно до п.2 Порядку, підприємства щороку не пізніше 1 лютого подають до відділень Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою, що затверджується наказом Мінпраці України за поданням Фонду та погоджується з Держкомстатом.

Згідно з  п.3.3.3 Інструкції із статистики чисельності працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України № 286 від 28.05.05, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30.11.05 за № 1442/11722  (далі - Інструкція) середньооблікова чисельність працівників за період з початку року (в тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової чисельності працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно та ділення одержаної суми на кількість місяців за період з початку року, тобто відповідно на 2, 3, 4...12.

З наявного в матеріалах справи звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Мінпраці України від 29.12.04 № 338,  за 2006 рік (а.с10) вбачається, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу –14 осіб, фонд оплати праці штатних працівників –95,2 тис. грн., фактично на підприємстві відповідача не працевлаштовано у 2006 році жодного інваліда. За розрахунком позивача відповідач повинен був працевлаштувати у 2006 році  1 інвалід та підприємство відповідача  мало перерахувати  адміністративно-господарські санкції за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в розмірі  3400 грн. 00 коп.  

Пункт 4 Порядку  передбачає, що штрафні  санкції  сплачуються  підприємствами  самостійно не пізніше  15 квітня року, що настає  за звітним.  

У  разі несплати  штрафних  санкцій  в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку (пункт 11 Порядку).

Відповідач вищевказані  штрафні санкції не перерахував, у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідача суму несплачених адміністративно-господарських санкцій за невиконання 4% нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2006 році в розмірі  3400 грн. 00 коп.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав викладених у відзивах на позовну заяву.

Оцінивши доводи сторін та обставини справи у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про охорону праці", державна політика в галузі охорони праці базується на принципах, зокрема: пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності.

Статтею 5 цього Закону передбачено також, що умови трудового договору не можуть містити положень, що суперечать законам та іншим нормативно-правовим актам з охорони праці. Працівнику не може пропонуватись робота, яка за медичним висновком протипоказана йому за станом здоров'я.   

Згідно зі ст.12  Закону України "Про охорону праці"  підприємства, які використовують працю інвалідів, зобов'язані створювати для них умови праці з урахуванням рекомендацій медико-соціальної експертної комісії та індивідуальних програм реабілітації, вживати додаткових заходів безпеки праці, які відповідають специфічним особливостям цієї категорії працівників.   

У відповідності із ст. 17 Закону № 875, з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.                         

Згідно зі ст.19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.  (частини 1, 2, 3 ст. 18 Закону № 875).

Згідно з п.п. 5, 10-14 Положення, підприємства розробляють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, вносять їх в колективний договір, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів, а працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров'я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

Крім того, п.п.1, 3 Положення,  зазначено, що робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі  та організації незалежно від форм  власності  та господарювання, де створені необхідні умови праці інваліда.  Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано відповідною комісією за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів та введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Пунктом 4 Положення, передбачено, що місцеві органи соціального захисту спільно з громадськими організаціями інвалідів з урахуванням рекомендацій МСЕК, побажань інвалідів, їх професійних навиків і знань готовлять пропозиції по створенню нових робочих місць для інвалідів. Пунктом 14 цього Положення встановлено, що підприємства створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

Крім того, відповідно до п.32 Положення про медико-соціальну експертизу, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 22.02.92 № 83, медико-соціальні експертні комісії видають особам, визнаним інвалідами, довідки МСЕК та індивідуальні реабілітаційні програми і в триденний строк надсилають копії цих документів управлінню праці та соціального захисту населення районної, районної в містах Києві та Севастополі державної адміністрації та відповідному відділу, управлінню міської, районної у місті ради, на території якої проживає інвалід. Копія програми надсилається також підприємству, установі, організації, яка зобов'язана надавати соціальну допомогу і здійснювати реабілітацію інваліда.

Відповідно до ч. 3 ст. 181 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

Як вбачається з матеріалів справи, визначеним вище органами, у 2006 році відповідачем направлялись звіти з інформацією про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів:

- до Первомайського міського центру зайнятості - звіти форми 3-ПН, що підтверджується довідкою Первомайського міського центру зайнятості № 9/03-565 від 06.04.07 ( а.с. 7) , від 10.05.07 № 9-/03-853 та від 15.05.07 №9/03-875;

- до Управління праці та соціального захисту населення Луганської області  Первомайської міської ради,  що підтверджено довідкою Управління праці та соціального захисту населення Луганської області  Первомайської міської ради № 10-1071 від 12.04.07 (а.с.8),від 10.05.07 № 09/385 (а.с.19).

- до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про вакантні місця  для працевлаштування інвалідів  від 05.07.06, від 09.08.06 (а.с.29-30).

Згідно листа  Первомайського міського центру зайнятості № 9/03-565 від 06.04.07

( а.с. 7), від 10.05.07 № 9-/03-853(а.с.18) та від 15.05.07 №9/03-875 та листа Управління праці та соціального захисту населення Луганської області  Первомайської міської ради № 10-1071 від 12.04.07(а.с.8),від 10.05.07 № 09/385 (а.с.19) на протязі 2006 року підприємство відповідача щомісячно надавало інформацію до УПСЗН та міський центр зайнятості про наявність робочих місць для працевлаштування інвалідів.  

Безпосередньо інваліди не звертались до відповідача для працевлаштування,  та їм не було відмовлено у працевлаштуванні.

Згідно листа Первомайського міського центру зайнятості  від 10.05.07 № 9-/03-853 (а.с.18) у 2006 році до підприємства відповідача центром зайнятості було запропоновано працевлаштуватись 1 особі- інваліду, яка відмовилися за станом здоров'я, тому у 2006 році  підприємством відповідача працевлаштовані інваліди  не були.

За змістом норм чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні,  створення підприємством для інвалідів умов праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації неможливе без наявності інваліда, пошуком якого зобов'язані займатися органи працевлаштування, визначені у ст.ст. 18, 181 Закону № 875, а на підприємства покладено обов'язок із забезпечення певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання (ч.1 ст. 218 ГК України).  Частиною 2 ст. 218 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Матеріали справи свідчать про виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів. Відповідачем вжито передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів:

- підприємство інформувало центр зайнятості про вакантні місця для працевлаштування інвалідів відповідними звітами форми 3-ПН;

-  підприємство інформувало місцевий орган соціального захисту населення про вакантні місця  для працевлаштування інвалідів  ;

- підприємство інформувало Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про вакантні місця  для працевлаштування інвалідів;

- згідно листа Первомайського міського центру зайнятості  від 10.05.07 № 9-/03-853 (а.с.18) у 2006 році до підприємства відповідача центром зайнятості було запропоновано працевлаштуватись 1 особі- інваліду, яка відмовилися за станом здоров'я, тому у 2006 році  підприємством відповідача працевлаштовані інваліди  не були;

- згідно протоколу збору трудового колективу КП «Гермес- Сервіс», внесено доповнення до колективного договору на 2002-2007р.р.стосовно утворення робочого міста для інваліда ( робочий по благоустрою) та прийняти інваліда на роботу згідно 4% нормативу.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, протягом 2006 року випадків відмови відповідача  від працевлаштування інвалідів не встановлено.

Оскільки відповідачем вжито всі передбачені чинним законодавством заходи по забезпеченню працевлаштування інвалідів, на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування, відсутність інвалідів які бажають працевлаштуватись та у задоволені позову слід відмовити.  

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

Згідно ст. 160, 167 Кодексу адміністративного судочинства оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що повний текст постанови буде виготовлений та підписаний у п'ятиденний строк.

На підставі викладеного, ст. 218 ГК України та керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 112, 121, 158-163, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

      п о с т а н о в и в :

           У задоволенні позову відмовити.

Постанова  набирає законної сили після  закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,  встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано.

Про апеляційне оскарження рішення  суду  першої  інстанції спочатку  подається  заява.  Обґрунтування  мотивів  оскарження  і вимоги до суду апеляційної інстанції  викладаються  в  апеляційній скарзі.

Заява  про  апеляційне  оскарження  та  апеляційна  скарга подаються до адміністративного суду  апеляційної  інстанції  через суд  першої  інстанції,  який  ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається  особою,  яка  її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява  про  апеляційне  оскарження  постанови  суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення,  а в разі   складення   постанови  у  повному  обсязі  відповідно  до статті 160 цього Кодексу -  з  дня  складення  в  повному  обсязі. Апеляційна  скарга  на  постанову  суду першої інстанції подається протягом  двадцяти  днів  після  подання  заяви   про   апеляційне оскарження.

Апеляційна   скарга  може  бути  подана  без  попереднього подання заяви про апеляційне оскарження,  якщо скарга подається  у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанову складено у повному обсязі та підписано 08.08.07.

Суддя                                                                                Г.М.Батюк