Постанова

від 26.02.2020 по справі 200/11499/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року справа №200/11499/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Гаврищук Т.Г.

суддів: Блохіна А.А.

Геращенка І.В.

при секретарі судового засідання Кобець О.А.,

за участю сторін по справі:

позивач: не з`явився

відповідач: Пономарьов А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя - Кошкош О.О.) від 28 листопада 2019 року (повний текст рішення складено 09 грудня 2019 року) у справі №200/11499/19-а за позовом Державного підприємства «Шахтоуправління «Південнодонбаське №1» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019 №0003291418 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 79 243,00 грн. з застосуванням штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 39 621,50 грн, №0003281418 щодо зменшення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 26 196,00 грн (код рядка 19 декларації за квітень 2016 року, всього на загальну суму 145 060,50 грн..

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №003291418; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року №0003281418.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач зазначив, що ним правомірно було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення, оскільки при здійсненні перевірки було встановлено порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст. 85, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.1 п.4 розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість. Відповідач вважає, що позивачем не доведено належними доказами реальність здійснення господарських операцій з контрагентом-постачальником ПП Аннтей-В . Судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що відповідно до Єдиного реєстру судових рішень України наявна інформація щодо відкритих кримінальних проваджень стосовно ПП АННТЕЙ-В . Крім того, відповідач вважає, що судом першої інстанції безпідставно було стягнуто на користь позивача витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у розмірі 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп.. Відповідач також зазначив, що позивачем надано витяг з Ощадбанку (дата операції 26.11.2019 року) про зарахування безготівкових коштів ОСОБА_1 - оплата за адвокатські послуги до угоди №69 від 12.02.2019 року (без ПДВ) на суму 990 грн. З наданого витягну не можливо встановити платника.

На адресу суду апеляційної інстанції надіслано відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважає, що рішення суду є законним та обґрунтованим, ухвалено судом відповідно до норм матеріального та процесуального права на підставі повного і всебічного з`ясування обставин в адміністративній справі. Крім того, просив розгляд справи проводити за його відсутністю.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року, постановленою на місці в судовому засіданні, не виходячи до нарадчої кімнати, замінено відповідача Головне Управління ДФС у Донецькій області на його правонаступника - Головне Управління ДПС у Донецькій області.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив на скаргу, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом першої інстанції та під час апеляційного провадження встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентом-постачальником ПП Аннтей-В , за результатами якої складено акт №316/05-99-1418/34032208 та прийнято податкові повідомлення-рішення від 23 квітня 2019 року:

-№0003291418, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 118864,50 грн., в т.ч. за податковими зобов`язаннями - 79243,00 грн., за штрафними санкціями - 39621,50 грн.;

-№0003281418, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2016 року у розмірі 26196,00 грн.

Підставою для прийняття спірних рішень послужив висновок податкового органу про порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст. 85, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.1 п.4 розділу Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість внаслідок неправомірного визначення податкового кредиту у розмірі 105439,00 грн. у податковій звітності за квітень 2016 року, шляхом заниження показника у рядку 18 на 79243, завищення показників у рядку 19 та 21 на 26196,00 грн..

Під час перевірки встановлено відображення позивачем у податковому обліку господарських операцій пов`язаних з придбанням деревини у ПП "Аннтей-В", які вважає нереальними, оскільки відсутній факт реального руху товару до ПП Аннтей-В . В акті зазначено, що ані ПП Аннтей-В , ані його постачальники ТОВ Оптімум-В (ідентифікаційний код 40081682), ТОВ Прінттрейдінг (ідентифікаційний код 39943306) не є виробниками товару - рудстояк круглий хвойних порід, що унеможливлює визначити реальне джерело походження товару; транспортування товарів здійснено контрагентом раніше ніж виписані видаткові накладні; реалізація товару ПП Аннтей-В по документам здійснена раніше, ніж його придбання у ТОВ Оптімум-В (ідентифікаційний код 40081682) та ТОВ Прінттрейдінг ; зазначені водії у товарно-транспортних накладних не перебували у трудових відносинах з ПП Аннтей-В та доходів від цього підприємства не отримували; крім того, товарно-транспорті накладні заповнені з дефектами, в т.ч. не заповнені графи кількість місць , маса брутто , вид пакування , документи з вантажем ; відсутні документи, що підтверджують якість товару; видаткові накладні не містять посади особи, відповідальної за здійснення господарських операцій і правильність їх оформлення; наявність у СУ ФР ГУ ДФС матеріалів кримінального провадження №32017050000000004 від 25.01.2017 за фактом умисного ухилення від сплати податків по відношенню до службових осіб ПП Аннтей-В .

20 червня 2019 року за результатом розгляду скарги Державною податковою службою прийнято рішення №28289/6/99-99-11-04-01-25, яким податкові повідомлення-рішення залишені без змін, а скаргу без задоволення.

Наведені обставини сторонами не оспорюються.

За приписами п.п. 198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною ( п.198.2 ст.198 цього Кодексу).

Відповідно до п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11статті 201 цього Кодексу ( п.198.6 ст.198ПК).

За приписами п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Згідно частини 1 статті 9 вказаного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб`єкт господарювання має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем та постачальником ПП Аннтей-В 01 березня 2016 року укладено договір постачання №52, предметом якого є продаж продукції в асортименті, кількості та за ціною, вказаною в специфікації. 01 квітня 2016 року до вказаного договору складено специфікацію, в якій визначено найменування товару - рудстойка кругла хвойних пород довжина 2-4 м, діаметр 10-18 см за ціною 725,00 грн за 1 м-3, у кількості 109,4 на загальну суму 95178,00 грн.

06 квітня 2016 року між позивачем та постачальником ПП Аннтей-В укладено договір №72Т про закупівлю товару за кошти підприємства за результатами застосування переговорної процедури, яка відбулася 25.03.2016р.. Предметом договору є постачання деревини, рудстійки довжиною 2-4 м, діаметром 10-18 см у кількості 5600, за ціною 775,00 грн. за м-3, загальною вартістю 5208000,00 грн.

Позивачем, на підтвердження операцій, надано оформлені первинні документи: видаткові накладні, податкові накладні, рахунки на оплату, прибуткові ордера, журнал обліку доручень, акти приймання-передачі майна, товарно-транспортні накладні, платіжні доручення, відомості аналітичного обліку за рахунком 6311, 6313, картки складського обліку матеріалів, що містяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору оформлено видаткові накладні: від 01.04.2016 №1, від 03.04.2016 №3, від 06.04.2016 №8, від 11.04.2016 №18, від 12.04.2016 №19, від 15.04.2016 №24, від 17.04.2016 №24, від 20.04.2016 №41, від 21.04.2016 №44, від 23.04.2016 №49, від 26.04.2016 №58.

Транспортування придбаного товару здійснено автомобільним транспортом ПП "Аннтей-В" на склад позивача, що оформлено товарно-транспортними документами: від 25.04.2016р. №64, від 25.04.2016р. №65, від 22.04.2016р. №62, від 20.04.2016р. №60, від 19.04.2016 р.№55, від 19.04.2016р. №62, від 19.04.2016 р. №56, від 16.04.2016 р.№54, від 14.04.2016р. №52, від 11.04.2016р. №51, від 10.04.2016р. №50, від 05.04.2016 р.№49, від 02.04.2016 №48, від 31.03.2016р. №47.

На виконання умов договору виписано податкові накладні: від 26.04.2016 №58, від 23.04.2016 №49, від 21.04.2016 №44, від 20.04.2016 №41, від 17.04.2016 №27, від 15.04.2016 №24, від 12.04.2016 №19, від 11.04.2016 №18, від 06.04.2016 №8, від 03.04.2016 №3, від 01.04.2016 №1 на загальну суму 632634,30 грн., в т.ч. ПДВ - 105439,10 грн.

Оплата товару здійснена платіжними дорученнями: від 07.04.2016 №2741, від 13.04.2016 №2813, від 13.04.2016 №2784, від 20.04.2016 №2864, від 27.04.2016 №2896.

28 квітня 2016 року позивачем на адресу ПП Аннтей-В складено лист №991/1, в якому просив вважати вірним призначення платежу в платіжному дорученні від 27.04.2016 №2896 оплата за рудстойку згідно договору №52 від 01.03.2016 - 83644,01 грн., згідно договору 72Т від 06.04.2016 - 6355,99 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивача та на час винесення оскарженого податкового повідомлення рішення вироків щодо контрагентів позивача судами винесено не було.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що наявність кримінальних проваджень, зокрема на стадії досудового розслідування, в межах яких органами досудового слідства вживають певні заходи процесуального характеру, та в даному випадку за відсутності вироку по кримінальній справі, не є підставою для визнання операцій із такими постачальниками нереальними.

Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення чинного законодавства.

Колегія суддів вважає, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з податку на додану вартість. За умови реального здійснення господарської операції, яка призвела до об`єктивної зміни складу активів платника податків - покупця, будь-які порушення постачальниками товару правил ведення господарської діяльності не можуть бути підставою для позбавлення покупця права на валові витрати чи податковий кредит.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару, укладення покупцем товару договору з метою безпідставного формування податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат, які враховуються при визначенні об`єкта оподаткування має підтверджуватися належними та допустимими доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідачем не надано жодного належного доказу на підтвердження фіктивності спірних господарських операцій.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що висновки про нереальність здійснення господарських операцій зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок та податкової інформації щодо контрагентів позивача є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відносяться. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Стосовно певних недоліків в оформленні первинних документів (зокрема відсутність окремих реквізитів або помилки при їх заповненні) колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог п.44.1 ст. 44, п.85.2 ст. 85, п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1, п.200.2, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, п.п.1 п.4 розділу Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, а тому правомірно скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Частиною 2 ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного платника податків, у випадку за неправомірні дії іншого платника податків підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в п. 71 рішення у справі Булвес АД проти Болгарії Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності .

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що відповідачем не доведено правомірність прийнятих податкових повідомлень-рішень, а тому судом першої інстанції вірно задоволено позов.

Відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження свого твердження щодо фіктивності спірних господарських операцій, а тому доводи апеляційної скарги колегією суддів не прийнято до уваги.

Щодо стягнення на користь позивача витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги у розмірі 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп., суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами частини 4 цієї статті для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Ігнатовим Сергієм Єгоровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 02 квітня 2002 року №518) на підставі угоди від 12.02.2019р. №69, предметом якої є зобов`язання адвоката за дорученням підприємства надавати правничу допомогу, та доручення від 02.08.2019р. про надання професійної правничої допомоги з питань скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019р., які є предметом розгляду у цій справі.

Пунктом 5 угоди від 12.02.2019р. №69 встановлено, що сплата гонорару проводиться підприємством протягом десяти календарних днів з дати підписання акту прийняття-передачі наданих послуг правової допомоги.

До матеріалів справи долучено розрахунок розміру гонорару адвоката, що підлягає сплаті за правничу допомогу, з якого вбачається, що сума гонорару складає 3736,00 грн., в т.ч. 768,40 грн. (2 год х 384,20 грн.) за вивчення та правовий аналіз акту перевірки ГУ Державної фіскальної служби у Донецькій області та податкових повідомлення-рішень, 768,40 грн. (2 год х 384,20 грн.) - вивчення/визначення, належних до застосування спірних правових правовідносин нормативних актів, ознайомлення з судовою практикою, 768,40 грн. (2 год х 384,20 грн.) - підготовка позову з доказами в суд та інших процесуальних документів, 768,40 грн. (2 год х 384,20 грн.) - правовий аналіз відзиву та підготовка заперечень до нього, 162,20 грн. (0,5 годин х 384,20 грн.) - правовий аналіз заперечень відповідача на позов, 500,00 грн. - участь у судовому засіданні.

В розрахунку також зазначено, що надана професійна допомога оформлюється актом прийому-передачі після завершення розгляду справи в суді першої інстанції з наступним розрахунком за надані професійні правничі послуги ( по справі №200/11499/19-а).

Однак, в матеріалах справи відсутні докази складання акту прийняття-передачі наданих послуг правової допомоги.

На підтвердження понесених витрат у вигляді сплаченого гонорару адвокату у розмірі 990,00 грн. до матеріалів справи долучено завірений адвокатом витяг з Ощадбанк , щодо сплати 26.11.2019р. послуг адвокату Ігнатову Сергію Єгоровичу на підставі угоди №69 від 12.02.2019р..

Разом з тим, у витягу відсутні відомості щодо оплати адвокатських послуг саме на підставі доручення від 02.08.2019р. про надання професійної правничої допомоги з питань скасування податкових повідомлень-рішень від 23.04.2019р., які є предметом розгляду у цій справі.

Крім того, з наданого документа не можливо встановити, що витрати були понесені саме позивачем по справі.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що наданими доказами позивачем не підтверджено здійснення витрат в розмірі 990 грн. на правничу допомогу по цій справі, а тому судом першої інстанції безпідставно було стягнуто на користь позивача 990 грн.

З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла до висновку про наявність підстав для зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 23, 33, 139, 292, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №200/11499/19-а - задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №200/11499/19-а - змінити.

В абзаці четвертому резолютивної частини рішення вислів та витрати, пов`язані з наданням правової допомоги, у розмірі 990 (дев`ятсот дев`яносто) грн. 00 коп - виключити.

В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2019 року у справі №200/11499/19-а - залишити без змін.

Вступна та резолютивна частина постанови прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні 26 лютого 2020 року.

Постанова у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 26 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 26 лютого 2020 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Т.Г. Гаврищук

Судді: А.А. Блохін

І.В. Геращенко