Постанова

від 26.02.2020 по справі 200/10304/19-а

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року справа № 200/10304/19-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ, вул. Марата, 15

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гайдара А.В., суддів: Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., секретар судового засідання Сізонов Є.С., за участю представника позивача Верещаги Т.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року (повний текст складено 06 грудня 2019 року в м. Слов`янськ Донецької області) у справі № 200/10304/19-а (суддя в 1 інстанції - Стойка В.В.) за позовом Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь до Офісу великих платників податків ДПС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001584706 від 16.05.2019 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 213 353 591 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій у розмірі 106 676 795,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що отримані від контрагентів-постачальників та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні на виконання пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, були включені до сум податку на додану вартість в розмірі 213 353 591 грн. до складу податкового кредиту у періоді квітень 2017 - травень 2018. Приписи Податкового кодексу України не зобов`язують Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (надалі ПРАТ МК АЗОВСТАЛЬ ) вимагати у продавця підтвердження факту користування ним пільгою з податку на додану вартість, наявності факту подачі або своєчасної подачі заяви на відмову від пільги з податку на додану вартість. Не подання або відсутність подання заяви на відмову від пільги, ніяким чином не спростовує виконання податкових зобов`язань з податку на додану вартість постачальниками. Контрагенти - постачальники, незважаючи на можливе порушення норми п.45 підр.2 розд. XX ПКУ нарахували податкові зобов`язання з податку на додану вартість та зареєстрували податкові накладні у Єдиному реєстрі податкових накладних. Про те, що контрагенти мали податкову пільгу не було відомо. Позивач, як платник податків не може нести відповідальність за порушення, які здійсненні його контрагентами.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 200/10304/19-а позовні вимоги було задоволено, внаслідок чого: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16.05.2019 року № 0001584706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 213 353 591 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій у розмірі 106 676 795,50 грн.; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України на користь Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь судовий збір у розмірі 21 131,00 грн.

Не погодившись з таким рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обгрунтування апеляційної скарги зазначено, що позивач є платником з податку на додану вартість. При здійсненні операцій з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2703 00 00 00, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД платник ПДВ відповідно до пункту 45 підрозділу 2 розділу XX ПКУ застосовує тимчасовий режим звільнення від оподаткування податку на додану вартість та має можливість відмовитися від нього чи призупинити його застосування на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання до контролюючого органу відповідної заяви (встановленого наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.01.2016р. за № 159/28289 зразка) у терміни, визначені пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX ПКУ. Контрагентами позивача ТОВ Інкостіл груп код ЄДРПОУ 32856305, ПАТ Харківський коксовий завод код ЄДРПОУ 24481702, ТОВ СОЛКОМ 555 код ЄДРПОУ 35477509, ТОВ ЕПІЦЕНТР К код ЄДРПОУ 32490244, ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ код ЄДРПОУ 22161169 невірно складено податкові накладні в адресу ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ в частині застосування ставки податку на додану вартість 20% (обов`язковий реквізит податкової накладної) та в частині визначення дати виникнення податкових зобов`язань при реалізації вугільної продукції (визначена за касовим методом), оскільки ТОВ Інкостіл груп код ЄДРПОУ 32856305, ПАТ Харківський коксовий завод код ЄДРПОУ 24481702, ТОВ СОЛКОМ 555 код ЄДРПОУ 35477509, ТОВ ЕПІЦЕНТР К код ЄДРПОУ 32490244, ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ код ЄДРПОУ 22161169 несвоєчасно подані або взагалі не подані заяви про відмову/зупинення використання пільги, які відповідали б вимогам п. 45 підрозділу 2 розділу XX Податкового кодексу України, в свою чергу ПрАТ МК АЗОВСТАЛЬ прийнято такі податкові накладні до свого обліку, та, незважаючи на наявність в них невірно визначених обов`язкових реквізитів, сформовано показники бухгалтерського та податкового обліків, та, в подальшому, на підставі них сформовано показники податкових декларацій з ПДВ за відповідні періоди. Отже, спірне податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ухвалою Першого апеляційного адміністративного суду від 26 лютого 2020 року було замінено відповідача у справі № 200/10304/19-а - Офіс великих платників податків ДФС на Офіс великих платників податків ДПС (далі - відповідач).

В судовому засіданні представник позивача заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення та рішення суду першої інстанції - без змін.

Відповідно до вимог частини 1 статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Приватне акціонерне товариство Металургійний комбінат Азовсталь (ЄДРПОУ 00191158; 87500, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Лепорського, буд. 1), пройшло передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, є юридичною особою.

Запорізьким управлінням Офісу великих платників податків ДФС було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного акціонерного товариства Металургійний комбінат Азовсталь з питання достовірності формування податку на додану вартість пор взаємовідносинам з ТОВ Інкостіл груп код ЄДРПОУ 32856305, ПАТ Харківський коксовий завод код ЄДРПОУ 24481702, ТОВ СОЛКОМ 555 код ЄДРПОУ 35477509, ТОВ ЕПІЦЕНТР К код ЄДРПОУ 32490244, ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ код ЄДРПОУ 22161169 за період з квітня 2017 р. по грудень 2018р., за результатами якої складено акт від 11.04.2019 №40/28-10-47-06-00191158 (далі акт перевірки).

За висновками акту перевірки встановлено порушення абз. п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, ст.. 194, п.200.1, абз б п. 200.4 ст. 200, п.201.1, п.201.3, п.201.10, п.201.14, п.201.15 ст.201, п. 45 підрозділу 2 розділу XX кодексу Податкового Кодексу України(далі - ПКУ) від 02.12.2010р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, в результаті чого ПРАТ МК АЗОВСТАЛЬ завищено:

- суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту (р. 19) на суму ПДВ 213 353 591 грн., у тому числі по періодам: квітень 2017 р. - 1 237 550 грн. червень 2017 р. - 22 617 грн. серпень 2017 р. - 2 770 грн. вересень 2017 р. - 54 471 грн. жовтень 2017 р. - 4 423 280 грн. листопад 2017 р. - 25 733 328 грн. грудень 2017 р. - 11 499 998 грн. січень 2018 р. - 25 333 330 грн. лютий 2018 р. - 27 457 280 грн. березень 2018 р. - 66 166 660 грн. квітень 2018 р. -51 404 487 грн. травень 2018 р. - 17 820 грн.

- суму від`ємного значення, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р. 20.2.1) на загальну суму ПДВ 213 353 591 грн., в тому числі по періодам: квітень 2017 р. - 1 237 550 грн. червень 2017 р. - 22 617 грн. серпень 2017 р. - 2 770 грн. вересень 2017 р. - 54 471 грн. жовтень 2017 р. - 4 423 280 грн. листопад 2017 р. - 25 733 328 грн. грудень 2017 р. - 11 499 998 грн. січень 2018 р. - 25 333 330 грн. лютий 2018 р. - 27 457 280 грн. березень 2018 р. - 66 166 660 грн. квітень 2018 р. - 51 404 487 грн. травень 2018 р. - 17 820 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем 16.05.2019 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001584706 щодо зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 213 353 591 грн. та нарахування штрафних фінансових санкцій у розмірі 106 676 795,50 грн.

29.05.2019 позивач звернувся до відповідача зі скаргою № 02-2026 від 29.05.2019, в якій просив скасувати спірне повідомлення-рішення.

Рішенням офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № 36116/6/99-99-11-04-02-25 від 29.07.2019 скарга позивача залишена без задоволення та спірне податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновків про порушення позивачем податкового законодавства та прийняття спірного податкового повідомлення-рішення стало включення Приватним акціонерним товариством Металургійний комбінат Азовсталь до податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних отриманих від ТОВ Інкостіл груп , ПАТ Харківський коксовий завод , ТОВ СОЛКОМ 555 , ТОВ ЕПІЦЕНТР К , ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ за період з квітня 2017 р. по грудень 2018 р., по господарським операціям з постачання вугілля, по яким відповідно до пункту 45 підрозділу 2 розділу XX ПКУ застосовується тимчасовий режим звільнення від оподаткування податку на додану вартість. Оскільки ТОВ Інкостіл груп , ПАТ Харківський коксовий завод , ТОВ СОЛКОМ 555 , ТОВ ЕПІЦЕНТР К , ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ у спірному періоді не подали до контролюючих органів заяви про відмову/зупинення використання пільги, передбаченої пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX ПКУ, то це, на думку податкового органу, позбавляє позивача на право формування податкового кредиту по податковим накладним, отриманих від вищезазначених контрагентів-постачальників.

Предметом даної справи є правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, яким позивачу зменшені суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 213 353 591 грн. та нараховані штрафні фінансові санкції у розмірі 106 676 795,50 грн.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.

Відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 вказаного Кодексу податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Розділ V Податкового кодексу України (ст.ст. 180-211) регулює порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, визначає платників податку, встановлює порядок реєстрації в якості платників ПДВ, визначає об`єкти оподаткування та розміри ставок податку, операції, які звільнені від оподаткування, а також, правила віднесення сум до складу податкового кредиту.

Відповідно до п. 61.1 ст. 61 Податкового кодексу України, ст. 94 Податкового кодексу України (надалі - ПК України) податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Згідно підпунктів а, б пункту 185.1 статті 185 ПК України, об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг згідно приписів норми пункту 187.1 статті 187 ПК України вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню; б) дата відвантаження товарів;

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (пункт 188.1 статті 188 ПК України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового Кодексу України вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПКУ визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 200.1 - 200.4 ст. 200 вказаного Кодексу сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою (п. 201.10. ст.201 Податкового кодексу).

Згідно з п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як було встановлено та підтверджується матеріалами справи, ПрАТ Азовсталь у перевіряємому періоді до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість по придбанню вугілля на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ Інкостіл груп , ПАТ Харківський коксовий завод , ТОВ СОЛКОМ 555 , ТОВ ЕПІЦЕНТР К , ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ.

Зазначені накладні були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та позивачем був сплачений податок на додану вартість. Будь яких зауважень щодо первинних документів податкового та бухгалтерського обліку, або їх відсутності в акті перевірки не зазначено.

Відповідно до п. 194.1 статті 194 ПКУ операції, зазначені у статті 185 цього Кодексу, крім операцій, що не є об`єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 відсотків, оподатковуються за ставкою, зазначеною в підпункті а пункту 193.1 статті 193 цього Кодексу, яка є основною.

П. 193.1. статті 193 ПКУ визначено, що ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: а) 20 відсотків; б) 0 відсотків; в) 7 відсотків.

Пунктом 45 підрозділу 2 розділу XX ПКУ (в редакції станом на 01.01.2017) визначено, що тимчасово, до 1 січня 2022 року, звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з постачання на митній території України вугілля та/або продуктів його збагачення товарних позицій 2701, 2702, 2704 00 згідно з УКТ ЗЕД.

У разі застосування зазначеної пільги норми пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу не застосовуються в частині товарів/послуг, необоротних активів, суми податку на додану вартість з вартості яких були включені до податкового кредиту у звітних (податкових) періодах, що передували періоду початку застосування пільги.

Платник податків може відмовитися від використання зазначеної пільги чи зупинити її використання на один або декілька звітних (податкових) періодів шляхом подання заяви. Заява, у якій зазначається перелік товарних позицій товарів згідно з УКТ ЗЕД і період, на який платник відмовляється чи зупиняє використання пільги, подається до контролюючого органу за місцем реєстрації платника податків до настання звітного періоду, в якому платник податку не передбачає використання зазначеної пільги. Відмова від використання пільги, зазначеної у цьому пункті, чи зупинення її використання застосовується з першого числа звітного (податкового) періоду, зазначеного у заяві.

У період, на який платник податку призупинив застосування режиму звільнення від оподаткування ПДВ (відмовився від такого режиму), такий платник податку застосовує касовий метод визначення податкових зобов`язань та податкового кредиту з ПДВ (п.44 підрозділу 2 розділу XX ПКУ).

У відповідності до вимог підпунктів 30.1. 30.2, 30.3. 30.3 статті 30 ПК України податкова пільга - передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підставами для надання податкових пільг є особливості, що характеризують певну групу платників податків, вид їх діяльності, об`єкт оподаткування або характер та суспільно значення здійснюваних ними витрат.

Платник податків вправі використовувати податкову пільгу з моменту виникнення відповідних підстав для її застосування і протягом усього строку її дії.

Платник податків вправі відмовитися від використання податкової пільги (крім податкових пільг з податку на додану вартість) чи зупинити її використання на один або декілька податкових періодів, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Податкові пільги, не використані платником податків, не можуть бути перенесені на інші податкові періоди, зараховані в рахунок майбутніх платежів з податків та зборів або відшкодовані з бюджету (п. 30.4. ст.30 Податкового кодексу України.

З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що нормами діючого податкового законодавства України не визначено, що платник податків зобов`язаний автоматично користуватися податковою пільгою в разі не подання/несвоєчасного подання заяви про відмову від пільги.

Таким чином, податкова пільга є правом платника податків, а не його обов`язком.

Відповідно до п. 201.5. ст. 201 Податкового кодексу України для операцій, що оподатковуються, і операцій, звільнених від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

У разі звільнення від оподаткування у податковій накладній робиться запис Без ПДВ з посиланням на відповідні пункти (підпункти), статті, підрозділи, розділи цього Кодексу та/або міжнародного договору, якими передбачено звільнення від оподаткування податком (п.201.3. ст.201 Податкового кодексу України).

Як вбачається з акту перевірки заяви про відмову чи зупинення використання пільги ТОВ Інкостіл груп , ПАТ Харківський коксовий завод , ТОВ СОЛКОМ 555 , ТОВ ЕПІЦЕНТР К , ТОВ ТЕХЕНЕРГОХІМ у спірному періоді до контролюючих органів не подавались.

Разом з цим, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги щодо складення контрагентами позивача податкових накладних з порушенням Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.2015року № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.01.2016р. за № 137/28267, оскільки всі зазначені податкові накладні були прийняті та зареєстровані у Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до яких ПрАТ МК Азовсталь був сплачений податок на додану вартість, що також не є спірною обставиною, та відповідно до приписів п.198.6 ст.198, п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України цілком правомірно цей податок був віднесений до податкового кредиту.

Крім того, відповідачем не надані докази того, що контрагенти ПрАТ Азовсталь - постачальники вугілля не задекларували свої зобов`язання з ПДВ на зазначені в Акті перевірки суми.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ПрАТ МК Азовсталь не було відомо, що контрагенти-постачальники мали податкову пільгу, оскільки отримані податкові накладні не мали відповідного запису Без ПДВ та відповідно до них були нараховані та сплачені податкові зобов`язання з податку на додану вартість.

Крім того, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги відповідача на певне недотримання податкового законодавства контрагентами позивача є неприйнятними.

Так, законодавством України, зокрема Податковим кодексом України, на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов`язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов`язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо використання податковою пільгою іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.

Статтею 61 Конституції України закріплений індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, відповідно до якого до відповідальності повинен бути притягнений правопорушник. Притягнення ж до відповідальності добросовісного платника податків суперечить конституційним нормам та вимогам законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України визначає податкову накладну, як єдиний документ, який підтверджує суми податкового кредиту і на підставі якого платник податків має право формувати податковий кредит.

Як вже зазначалось, податкові накладні, на підставі яких позивач сформував податковий кредит, виписані контрагентами, які на момент спірних правовідносин були зареєстровані платниками ПДВ, що не спростовано в акті документальної перевірки відповідачем та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних.

В рішеннях Європейського суду з прав людини, що прийняті в справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), Булвес АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03), Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03) наголошено на індивідуальному характері відповідальності особи та відсутності підстав для притягнення платника податків до відповідальності у зв`язку з порушенням податкової дисципліни його контрагентами. Зокрема, зазначено, що платник податку на додану вартість не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо такий платник не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Європейський суд з прав людини визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентом. Аналогічні положення містяться й в Конституції України.

Доводи апеляційної скарги, що висновки про порушення позивачем податкового законодавства зроблені на підставі аналізу баз даних АІС Податковий блок щодо його контрагентів є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контроль-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства і аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника, адже питання правильності відображення платником в обліку проведених господарських операцій досліджуються податковим органом при проведенні податкової перевірки платника з дослідженням фінансово-господарських документів, пов`язаних з нарахуванням і сплатою податку. Записи у інформаційних базах податкового органу до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. А тому нарахування податків не може ґрунтуватися тільки на даних, які містяться в інформаційних базах контролюючого органу, без врахування даних первинних документів.

Податкова інформація носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Крім того така інформація сама по собі не доводить наявності податкових правопорушень на які посилається контролюючий орган.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування об`єкта витрат та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

Зазначений висновок узгоджується з позицією Верховного Суду в постанові від 02.04.2019 року по справі № 811/1772/13-а.

Отже, позивач не може нести відповідальність за порушення податкового законодавства, які вчинені його контрагентами.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що позивач, отримавши податкові накладні, які були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі податкових накладних, правомірно відніс до податкового кредиту суми податку на додану вартість на суму 213 353 591 грн.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності висновків про порушення позивачем норм податкового законодавства не надано.

Вказане свідчить про необґрунтованість його висновків та призвело до помилкового винесення податкового повідомлення-рішення, яким протиправно зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 213 353 591 грн. та нараховано штрафні фінансові санкції у розмірі 106 676 795,50 грн.

Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на наведене, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

У зв`язку з викладеним доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 200/10304/19-а - залишити без задоволення.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 27 листопада 2019 року у справі № 200/10304/19-а - залишити без змін.

Повне судове рішення складено 26 лютого 2020 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.В. Гайдар

Судді Е.Г. Казначеєв

І.Д. Компанієць