Постанова

від 25.02.2020 по справі 340/1721/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

25 лютого 2020 року м. Дніпросправа № 340/1721/19

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),

суддів: Прокопчук Т.С., Кругового О.О.,

за участю секретаря судового засідання Іотової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 р. (суддя Пасічник Ю.П.) в адміністративній справі №340/1721/19 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області, про скасування рішень,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000451305, №0000471305, №0000481305, №0000491305, вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000051305, рішення №0000101305, прийнятті 18.02.2019 Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області за результатами документальної планової виїзної перевірки. В обґрунтування позову позивач вказувала на помилковість висновків, викладених в акті податкової перевірки, щодо порушень податкового законодавства, що стали підставою для прийняття спірних рішень.

Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 р. у задоволенні позову відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, задовольнивши позов. Скаржник вказує на помилковість висновку суду першої інстанції про здійснення діяльності у сфері фінансового посередництва.

Письмовий відзив на апеляційну скаргу від відповідача до суду апеляційної інстанції не надходив.

У судовому засіданні представник скаржника (адвокат Яшан Ю.Б.) підтримала вимоги та доводи апеляційної скарги.

Відповідач, належним чином повідомлений про день, місце і час розгляду справи, до суду уповноваженого представника не направив. Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2020 р. відмовлено у задоволенні клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції у зв`язку із недотриманням строку подачі клопотання, встановленого статтею 195 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Розгляд справи здійснюється також в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини, які не оспорюються сторонами:

Посадовими особами відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, виконання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 по 31.12.2017, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2015 по 31.12.2017. Результати перевірки оформлені актом № 3/11-28-13-05/ НОМЕР_1 від 08.01.2019 (а.с.9-37). У зв`язку з виявленими порушеннями відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 18.02.2019: №0000451303, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в сумі 779873,68 грн., в т.ч. 623898,94 грн. основне зобов`язання, 155974,74 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.40); №0000471305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір в сумі 64989,48 грн., в т.ч. 51991,58 грн. основне зобов`язання, 12997,90 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.41); №0000481305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1245970,95 грн., в т.ч. 996776,76 грн. основне зобов`язання, 249194,19 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.42); №0000491305, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем єдиний податок з фізичних осіб в сумі 14123,70 грн., в т.ч. 11298,96 грн. основне зобов`язання, 2824,74 грн. штрафні (фінансові) санкції (а.с.43). Також відповідачем на підставі акту перевірки прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 18.02.2019р. №Ф-0000051305 про сплату недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 101277 грн. (а.с.45) та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником податку своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0000101305 від 18.02.2019р., яким до позивача застосовано штраф в сумі 20255,40 грн. (а.с.46).

Судом першої інстанції також встановлено, що підставою для нарахування вищевказаних податків та зборів та застосування штрафних санкції стали висновки посадових осіб відповідача про порушення вимог податкового законодавства, з якими не погоджується позивач, і які полягали в наступному:

В листопаді 2015 року на рахунок позивача, відкритий в АБ Південний , від ТОВ Таймс У зараховано грошові кошти в сумі 340500 грн., як поворотна фінансова допомога, в т.ч. 16.11.2015 - 120000 грн., 19.11.2015 - 128500 грн., 26.11.2015 - 92000 грн. Позикодавцю повернуто кошти на загальну суму 340500 грн., з яких - в сумі 240500 грн. 05.01.2016 та 10000 грн. повернуто 09.12.2016. За висновками посадових осіб відповідача сума фінансової допомоги в розмірі 100000 грн. повернута з пропуском 12-ти місячного строку визначеного ч. 3 п.292.11 ст. 292 ПК України, а тому має бути включена до складу доходу за 2016 рік, і в цьому разі розмір граничного обсягу доходу позивача за 2016 рік перевищує 5000000 грн. та становить 5068990,26 грн. Отже, позивач мав перейти з 01.01.2017 на сплату інших податків і зборів, як це передбачено ч. 3 п.п.298.2.3. п. 298.2 ст. 298 ПК України. У зв`язку з цим, позивачеві спірними рішеннями визначено суму грошового зобов`язання за платежем податок з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності та, відповідно, здійсненні донарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та пов`язані з цим штрафні санкції, військового збору, а також визначено грошове зобов`язання з ПДВ.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про правомірність спірних рішень відповідача.

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено характер спірних правовідносин, які регулюються Податковим кодексом (ПК) України.

Відповідно до підпунктів 2, 3 п. 291.4. ст. 291 ПК України суб`єкти господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, поділяються на такі групи платників єдиного податку, зокрема, друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв: не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб; обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень. третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб`єкти господарювання будь-якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень.

Згідно п.п.1 п. 292.1 ст. 292 ПК України доходом платника єдиного податку є - для фізичної особи-підприємця - дохід, отриманий протягом податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі, визначеній пунктом 292.3 цієї статті. При цьому до доходу не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській діяльності.

Відповідно до п.п. 3 п. 292.11. ст. 292 ПК України до складу доходу, визначеного цією статтею, не включаються - суми фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, отриманої та поверненої протягом 12 календарних місяців з дня її отримання, та суми кредитів.

Згідно частин 1, 3, 5 п.п.298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України платники єдиного податку зобов`язані перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, у таких випадках та в строки: у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку першої і другої груп та нездійснення такими платниками переходу на застосування іншої ставки - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; у разі перевищення протягом календарного року встановленого обсягу доходу платниками єдиного податку третьої групи - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) кварталом, у якому відбулося таке перевищення; у разі здійснення видів діяльності, які не дають права застосовувати спрощену систему оподаткування, або невідповідності вимогам організаційно-правових форм господарювання - з першого числа місяця, наступного за податковим (звітним) періодом, у якому здійснювалися такі види діяльності або відбулася зміна організаційно-правової форми.

Відповідно до ч. 6 п.п. 291.5.1. п. 291.5. ст. 291 ПК України не можуть бути платниками єдиного податку першої - третьої груп - суб`єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють - діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України "Про страхування", сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розділом III цього Кодексу.

Спірним при розгляді справи є питання повернення позивачем сума позики до спливу 12 місяців з дня її отримання, що дозволяє не включати її до складу доходу.

16 листопада 2015 р. ФОП ОСОБА_1 уклала з ТОВ "ТАЙМС У" договір № 1фп поворотної фінансової допомоги (а.с.62,63). За умовами договору розмір позики - 340500 грн. (п.2.1), термін повернення - до 31 грудня 2015 р. (п.4.1), умови передачі позики - безготівкова форма шляхом зарахування на розрахунковий рахунок (п.4.1.), умови повернення позики - шляхом зарахування на розрахунковий рахунок позикодавця (п.5.2).

Виконання умов договору позикодавцем здійснено шляхом перерахування 340500 грн. на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_1 в період з 16 по 26 листопада 2015 р. (а.с.64-65).

Таким чином, до 26 листопада 2016 р. включно тривав термін повернення безповоротної фінансової допомоги, за умови дотримання якого ФОП ОСОБА_1 мала право не включати отриману суму до складу доходу.

ФОП ОСОБА_1 в межах дії договору і на узгоджених його умовах (тобто шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок ТОВ "ТАЙМС У" повернула 240000 грн. 05 січня 2016 р. (а.с.66).

Залишок суми позики розміром 100000 грн. на розрахунковий рахунок позикодавця повернуто 09 грудня 2016 р., тобто після спливу 12 місяців з дня отримання позики.

Ця обставина стала підставою для висновків контролюючого органу про порушення позивачем податкового законодавства.

ФОП ОСОБА_1 наполягає на тому, що залишок позики у розмірі 100000 грн. нею був повернутий шляхом внесення готівкових коштів безпосередньо в касу позикодавця, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів від 31.10.2016., 1-4.11.2016, 7-11.11.2016.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що умови договору № 1фп передбачають повернення позики виключно у безготівковій формі на розрахунковий рахунок позикодавця, і ці умови сторонами не змінювались. Крім того, ФОП ОСОБА_1 не змогла пояснити, чому повернення позики у розмірі 100000 грн. відбулось шляхом внесення готівки до каси ТОВ "ТАЙМС У", а не на його розрахунковий рахунок, відкритий у банківській установі.

Контролюючий орган під час перевірки встановив, що 100000 грн. фактично були повернуті позикодавцю 09.12.2016 на розрахунковий рахунок, що підтверджено платіжним дорученням №93.

Проте, ФОП ОСОБА_1 стверджує, що цей платіж здійснено за іншим договором - договором поворотної безвідсоткової фінансової позики від 09 грудня 2016 р., на підтвердження чого нею надано лист № 13 від 12.12.2016 за підписом директора ТОВ "ТАМС У" ОСОБА_2 .

Колегія суддів зазначає, що у платіжному дорученні № 93 ФОП ОСОБА_1 визначено призначення платежу як повернення безвідсоткової фіндопомоги за договором № 1фп від 16.11.2015, тому контролюючий орган дійшов обгрунтованого висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог податкового законодавства у зв`язку із перевищенням 12 місячного терміну повернення позики.

Договір від 09 грудня 2016 р., відповідно до якого ФОП ОСОБА_1 виступає як позикодавець ТОВ "ТАЙМС У" на суму 100000 грн. не був наданий під час податкової перевірки, як і лист № 13 від 12.12.2016 за підписом директора ТОВ "ТАЙМС У" ОСОБА_2 про зміну призначення платежу.

Крім того, у пункту 1.19 акту перевірки зафіксовано, що у грудні 2016 року ФОП ОСОБА_1 отримала на розрахунковий рахунок від ТОВ "ТАЙМС У" суми фінансової допомоги 50000 грн., у серпні 2017 року - 25000 грн., у вересні 2017 року - 250000 грн. (а.с.15).

Таким чином, ФОП ОСОБА_1 протягом 2015-2017 років неодноразово отримувала від ТОВ "ТАЙМС У" суми фінансової допомоги, однак інформація про повернення ТОВ "ТАЙМС У" до 09.12.2017 (тобто протягом 12 місяців) 100000 грн. на рахунок ФОП ОСОБА_1 акт перевірки не містить. Крім того, відсутні будь-які пояснення ФОП ОСОБА_1 щодо необхідності надання позики ТОВ "ТАЙМС У", у якого вона в цей же місяць сама бере фінансову допомогу.

Під час розгляду апеляційної скарги ФОП ОСОБА_1 надано суду банківська виписка про зарахування 09.01.2019 від ТОВ "ТАЙМС У" 100000 грн. за договором від 09.12.2016, однак ці кошти надійшли після проведення податкової перевірки та складання акту перевірки, що, на думку колегії суддів, свідчить про намагання ФОП ОСОБА_1 уникнути податкової відповідальності. Крім того, цей доказ не відповідає критеріям належності та допустимості, оскільки суду направлена ксерокопія не засвідчена вірності оригіналу.

Правильним колегія суддів вважає є і висновок суду першої інстанції про те, що позивач, уклавши з ТОВ Таймс У договір про надання позики, здійснив діяльність у сфері фінансового посередництва в розумінні класу 64.19 КВЕД-2010, а тому відповідно до вимог ч. 5 п.п.298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України мав перейти з 01.01.2017 на сплату інших податків і зборів визначених ПК України, оскільки порушив вимогу ч. 6 п.п. 291.5.1. п. 291.5. ст. 291 ПК України.

Зважаючи на те, що доводи апеляційної інстанції висновки суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення суду, передбачені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07 листопада 2019 р. в адміністративній справі №340/1721/19 - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 25 лютого 2020 р. і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя А.В. Шлай

суддя Т.С. Прокопчук

суддя О.О. Круговий