Постанова

від 26.02.2020 по справі 640/22276/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/22276/18 Суддя (судді) першої інстанції: Григорович П.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2019 у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Імідж Лоджік до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування наказу № 18240 від 14.12.2018,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Імідж Лоджік звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати повністю наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.12.2018 № 18240 про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Імідж Лоджік .

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2019 адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 14.12.2018 № 18240 про проведення документальної планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Імідж Лоджік .

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог, при цьому, посилаючись на порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши суддю доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Так, у відповідності до положень ч. 1 ст. 308 КАС України, справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в грудні 2018 року позивача включено до розділу І Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік (грудень місяць) шляхом проведення його коригування у грудні місяці 2018 року.

На підставі зазначеного коригування, відповідачем прийнято оскаржуваний наказ від 14.12.2018 № 18240 про проведення документальної планової виїзної перевірки ТОВ Імідж Лоджік , відповідно до змісту якого, вирішено провести документальну планову виїзну перевірку позивача з 28.12.2018 по дату завершення перевірки, тривалістю 10 робочих днів.

Не погоджуючись з правомірністю коригування плану-графіку перевірок, та, як наслідок, обґрунтованістю оскаржуваного наказу, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що законодавством не передбачено можливості коригування у поточному році вже сформованого і затвердженого річного плану-графіку проведення перевірок, шляхом включення до нього нових платників податків. Також, наказ від 14.12.2018 отримано позивачем пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення перевірки, що додатково свідчить на користь протиправності вказаного акту індивідуальної дії та наявності підстав для його скасування.

Зважаючи на вказане вище, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, передбачено, що контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіку перевірок.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Нормами пункту 77.1 статті 77 ПК України, визначено, що документальна планова перевірка повинна бути передбачена у плані-графіку проведення планових документальних перевірок.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 ПК України, про проведення документальної планової перевірки керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Отже, з наведеного слідує, що документальна виїзна планова перевірка платника податків можлива за умови включення останнього до плану-графіка проведення перевірок та прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу оформленого наказом рішення про проведення такої перевірки.

Слід зазначити, що положення абзацу другого пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, передбачають, що план-графік документальних планових перевірок на поточний рік оприлюднюється на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися такі документальні планові перевірки. Зазначена норма діє з 01 січня 2017 року, а тому, має застосовуватись органами Державної фіскальної служби, починаючи з моменту набрання нею чинності, проте буквальне тлумачення абзацу другого пункту 77.1 статті 77 Податкового кодексу України, дійсно, дає підстави вважати, що реалізована дана норма може бути лише стосовно оприлюднення планів-графіків документальних планових перевірок, які будуть проводитись у 2018 році.

Отже, запровадження встановленого з 01 січня 2017 року порядку стосовно оприлюднення планів-графіків документальних планових перевірок до 25 грудня року, що передує року, в якому будуть проводитися документальні планові перевірки, можливе з 01 січня 2017 року, що і було зроблено податковим органом - на своєму офіційному веб-сайті опубліковано план-графік проведення планових документальних перевірок на поточний 2018 рік, до якого позивача не було включено, проте, в грудні 2018 року товариство позивача включено до розділу І Документальні планові перевірки платників податків - юридичних осіб плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік (грудень місяць), шляхом проведення його коригування у грудні місяці 2018 року, за результатами чого і прийнято оскаржуваний наказ.

Згідно абз. 3 п. 77.2 ст. 77 ПК України порядок формування та затвердження плану-графіку, перелік ризиків та їх поділ за ступенями встановлюються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Так, згідно пункту 1 Порядку формування та затвердження плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків затвердженого наказом Міністерства фінансів України 02.06.2015 № 524, оновлення річного плану-графіку здійснюється у разі його коригування територіальними органами ДФС.

Згідно п. 2 Порядку, формування (коригування) планів-графіків територіальних органів ДФС України здійснюється у порядку, встановленому у розділах III-V цього Порядку.

Разом з тим, у розділах III-V Порядку, не передбачено можливість коригування у поточному році вже сформованого і затвердженого річного плану-графіку проведення перевірок шляхом включення до нього нових платників податків.

Зазначені застереження законодавства щодо неможливості внесення змін до вже сформованих планів-графіків проведення перевірок в частині включення до нових суб`єктів перевірки, передусім, забезпечують сталість/прозорість намірів контролюючих органів, а також дозволяють суб`єктам господарювання бути обізнаними про їх включення до плану-графіку на відповідний рік.

Колегія суддів вважає цілком правильним висновок суду першої інстанції про те, що, оскільки згідно чинного законодавства України у податкових органів відсутні повноваження щодо коригування у поточному році вже сформованого і затвердженого річного плану-графіку проведення перевірок шляхом включення до нього нових платників податків, то прийнятий на підставі оновленого в грудні 2018 року плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2018 рік наказ на проведення перевірки позивача є протиправним та підлягає скасуванню.

Встановлене статями 75-81 ПК України, правове регулювання податкових перевірок визначає певні обов`язкові умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, дотримання яких може бути належною підставою для прийняття керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

Процедурні порушення при призначенні перевірки, мають наслідком протиправність прийнятого керівником податкового органу наказу про проведення перевірки.

У частині посилань апелянта на те, що оскаржуваний наказ вже реалізовано (він вичерпав свою дію), а тому, не може бути предметом самостійного оскарження в суді, колегія суддів наголошує, що аргументуючи цими доводами апеляційну скаргу, контролюючий орган не надав суду жодного доказу, який би вказував на те, що перевірку було проведено.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 77 КАС України, передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Висновки суду апеляційної інстанції за наслідком розгляду апеляційної скарги Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто, прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 243, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві - залишити без задоволення .

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30.10.2019 - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко