Постанова

від 18.02.2020 по справі 813/1910/16

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 813/1910/16 пров. № 857/12497/19

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/1910/16 (головуючий суддя Грень Н.М., час ухвалення 15:50 год., м. Львів, повний текст рішення складений 25 жовтня 2019 року) за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю ,,Тема» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

08 червня 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю (ТзОВ) ,,Тема» звернулось до суду з адміністративним позовом, в якому з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області за №0001351601 від 12.05.2016, яким збільшене грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість в сумі 1125195,0 грн та за №0001341601 від 12.05.2016 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 1071112,5 грн, з яких 714075,0 грн основний платіж та 357037,5 грн штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки від 22.04.2016 №63/13-01-14-01/ НОМЕР_1 не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Факт отримання товариством позивача маркетингових послуг від ТзОВ ,,Тема-Волинь» та ТзОВ ,,Тема-Поділля» на загальну суму 3967105,0 грн. підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами про надання маркетингових послуг, актами надання послуг, платіжними дорученнями, звітами про надання маркетингових послуг та інформацією, що передавалась позивачу за результатом виконання вказаних договорів. Також позивач зазначає, що він працює з торгівельними операторами відповідно до договорів, укладених ще в 2010 році. Податкові органи в період з 2010 по 2013 року та в 2015 році не вбачали порушень податкового законодавства при формуванні позивачем витрат на маркетингові послуги, отримані від ТзОВ ,,Тема-Волинь» та ТзОВ ,,Тема-Поділля» , проте виявили такі порушення лише у 2014 році. Крім цього, у відповідача відсутні зауваження щодо господарських операцій позивача з іншими п`ятьма торгівельними операторами, які працюють відповідно до таких самих маркетингових договорів.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 08 лютого 2017 року, позовні вимоги задоволенні повністю.

Постановою від 27 листопада 2018 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду скасував зазначені рішення судів першої та апеляційної інстанції, а справу направив на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

За наслідками нового розгляду справи Львівський окружний адміністративний суд 15 жовтня 2019 року ухвалив рішення, яким адміністративний позов задовольнив повністю.

Визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Львівській області №0001351601 від 12.05.2016 повністю; визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення №0001341601 від 12.05.2016 в частині збільшення грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток в сумі 1071112,5 грн., з яких 714075 грн. - основний платіж та 357037,50 грн. - штрафні санкції.

Також суд стягнув з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ,,Тема» судовий збір в розмірі 34557 грн. 82 коп.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Головне управління ДПС у Львівській області подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення прийняте без врахування фактичних обставин, положень чинного законодавства, з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі контролюючий орган зазначає, що суд першої інстанції не виконав вказівок Верховного Суду, викладених у постанові № К/9901/36387/18 від 27.11.2018 в частині надання належної оцінки доводам відповідача по те, що документи бухгалтерської звітності позивача не можуть самі по собі, з урахуванням змісту наданих товариством контролюючому органу під час перевірки документів, підтверджувати реальність виконання господарських угод та отримання позивачем послуг від його контрагентів за укладеними договорами. При цьому, з метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентами, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи, складені за результатом таких операцій.

Так, суд першої інстанції не звернув належної уваги на ті обставини, що звіти про надані маркетингові послуги однотипні, відрізняються лише асортиментом товарних позицій; в них не міститься інформації про аналіз конкуренції на ринку, основні тенденції розвитку ринку, динаміку змін цін; політику ціноутворення, потенційних споживачів, кількісні показники планового продажу; прогнозний рівень рентабельності. Звіти не містять розрахунку вартості наданих послуг та її обґрунтування.

Інших документів, які підтверджують (обґрунтовують) вартість наданих послуг, відображають їх зміст, підтверджують віднесення на витрати саме цих послуг і саме на такі суми, що вказані в актах про надання послуг, до перевірки підприємством не представлено.

Матеріали справи не містять належних доказів виконання контрагентами позивача таких послуг, як надання товариству письмових рекомендацій щодо методів збільшення обсягу продажу товарів на території України, складання для замовника планів й умов проведення акцій ( у тому числі рекламних), участь цих контрагентів разом із ТзОВ ,,Тема» у проведенні таких акцій та аналізів їх результатів, надання товариству позивача результатів досліджень з їх детальним та повним описом. Залучені до справи матеріали не дають можливості ідентифікувати ані виконавця маркетингових робіт, ані їх реальний зміст.

Таким чином, на підставі наданих до перевірки первинних документів: договорів, актів наданих послуг, звітів про надані маркетингові послуги неможливо встановити, яку економічну ефективність для підприємства та його господарської діяльності принесли понесенні ТзОВ ,,Тема» витрати з маркетингових послуг, наданих ТзОВ ,,Тема-Поділля» та ТзОВ ,,Тема-Волинь» .

Враховуючи наведене, перевіркою не встановлено розумних, з точки зору економічної доцільності, підстав для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за рахунок придбання маркетингових послуг.

З огляду на викладене, відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

ТзОВ ,,Тема» правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить відмовити у її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга не належить до задоволення з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що за наслідками проведеної посадовими особами контролюючого органу планової виїзної документальної перевірки ТзОВ ,,Тема» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2015, оформленої актом від 22.04.2016 №63/13-01-14-01/22334316, ГУ ДФС у Львівській області 12 травня 2016 року прийняло податкові повідомлення- рішення: - №0001341601, яким позивачу збільшене грошове зобов`язання за платежем податок на прибуток на суму 1178659,50 грн, в тому числі 785773 грн. за основним платежем та 392886,50 грн. за штрафними санкціями;

-№0001351601, яким позивачу збільшене грошове зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 1125195 ,00 грн., в тому числі 750130,00 грн. за основним платежем та 375065,00 грн. за штрафними санкціями.

Висновки контролюючого органу базуються на тому, що ТзОВ ,,Тема» допустило порушення приписів: - підпунктів 14.1.11, 14.1.27, 14.1.257 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пунктів 138.1, 138.2, підпункту138.10.6 пункту 138.10 ст. 138, підпункту139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток за 2014 рік на суму 758773, 00 грн.;

- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 750130,00 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та оскарженому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 14.1 статті 14 Податкового кодексу (ПК) України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (підпункт 14.1.27);

-маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги) (підпункт 14.1.108);

-податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу (підпункт 14.1.181).

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України передбачено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 198 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності (пункт 198.1).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Відповідно п. 201.10 ст.201 ПК України, податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту обумовлюється наявністю факту придбання платником податку товарів, робіт, послуг, основних фондів, нематеріальних активів, в ціні яких платником податку-покупцем сплачений (нарахований) податок на додану вартість, та їх використання у власній господарській діяльності.

Статтею 1 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України ,,Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З огляду на викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі, договори, накладні, рахунки, акти, звіти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Таким чином, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, яка призводить до руху активів (майна, коштів тощо) платників податків у процесі її здійснення.

У разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов`язань, то право платника на податковий кредит та формування витрат не можна вважати законним.

Враховуючи наведене, апеляційний суд дійшов переконання, що у даній справі дослідженню підлягає чи була узгодженість дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду для самого платника та можливість контрагентів ухилитись від виконання своїх податкових зобов`язань.

Суд першої інстанції належним чином дослідив надані сторонами докази та встановив, що ТзОВ ,,Тема» уклало договори на постачання, дистрибуцію товарів побутової хімії, косметики, парфумерії та гігієни зі своїми постачальниками, зокрема, найбільші з яких ТзОВ ,,Хенкель Україна» (дистриб`юторська угода №ДК-14-04 від 01.01.2014 з додатками, договір про надання послуг (робіт) №ДА 14-04 від 01.01.2014) та ТзОВ ,,Лореаль» , відповідно до яких позивач зобов`язався забезпечувати постачання їх товарів на територію Західного регіону України (т.2 а.с.2-20).

З метою покращення дистрибуції та найкращого просування товарів постачальників позивач також зобов`язався надавати постачальникам маркетингові послуги, зокрема: забезпечувати функціонування діяльності постачальників товару в сфері вивчання ринку, стимулювати збут товару, досліджувати політику цін на ринку організації та руху товару до кінцевого споживача, розповсюджувати інформацію про товари постачальників, яка призначена сформувати або підтримати обізнаність чи інтерес споживачів, здійснити мерчандайзинг тощо.

Відповідно до умов вказаних договорів з постачальниками позивач отримує бонуси (винагороду) за виконання певних вимог постачальників, зокрема, за виконання плану закупівель, дотримання фінансової дисципліни, дотримання рекомендованих цін, проведення маркетингових заходів, акцій, рекламних кампаній.

На виконання взятих на себе зобов`язань по забезпеченню максимальної представленості та доступності товарів постачальників позивач уклав договори на постачання товарів з торгівельними операторами на відповідних територіях (ТзОВ ,,Тема-Рівне» , ТзОВ ,,Тема-Поділля» , ТзОВ ,,Тема-Волинь» , ТзОВ ,,Тема-Опілля» , ТзОВ ,,Тема-Нова» , ТзОВ ,,Тема-Буковина» , ТзОВ ,,Тема-Станіслав» ), які забезпечують поширення товарів в регіоні та доступність таких товарів у всіх можливих каналах збуту. Крім цього, з вказаними торгівельними операторами укладено договори про надання позивачу маркетингових послуг у відповідному регіоні (Рівненській, Хмельницькій, Волинській, Тернопільській, Закарпатській, Чернівецькій та Івано-Франківській областях).

Так, ТзОВ ,,Тема» (замовник) та ТзОВ ,,Тема-Поділля» (виконавець) уклали договір про надання маркетингових послуг №11 від 01.01.2010, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямами, що цікавлять замовника.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору напрямами маркетингових досліджень є: визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; загальна характеристика умов роботи конкурентів; ступінь розвитку ринкової інфраструктури; попит на товари, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів товарів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних заходів; аналіз темпів, динаміки та напрямів розвитку конкурентних ринків; прогноз стану кон`юнктури ринку товарів на час дії договору (т.1, а.с.82).

Згідно з додатковим договором №2 від 03.01.2012 ТзОВ ,,Тема-Поділля» (виконавець) також зобов`язалось за вказівкою замовника (позивача) на території Хмельницької області організовувати проведення маркетингових заходів із стимулювання збуту товарів; здійснювати контроль за дотриманням вимог щодо розміщення товарів на полицях і додаткових місцях продажу в торговельних мережах покупців; перевірку дотримання рівня рекомендованих цін в торгівельних мережах та роздрібних торгівельних точках; забезпечувати проведення консультування кінцевих споживачів за якісними показниками та перевагами товарів; забезпечувати коректну роботу програмного комплексу SalesWorks для отримання оперативних даних про продажі товарів та підвищення ефективності управління продажами; забезпечувати залуження до роботи з товаром виділеного персоналу; надавати замовнику віддалений доступ до роботи з обліковою програмою виконавця (т.1, а.с.84).

На підтвердження реальності отримання маркетингових послуг від ТзОВ ,,Тема-Поділля» позивач надав суду копії: договору про надання маркетингових послуг №11 від 01.01.2010, додаткового договору №1 від 30.12.2011, додаткового договору №2 від 03.01.2012, звітів про надані маркетингові послуги від 21.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014 (Т.1 а.с.82 - 109), актів надання послуг (т.1 , а.с.157 - 182).

Крім того, ТзОВ ,,Тема» (замовник) та ТзОВ ,,Тема-Волинь» (виконавець) уклали договір про надання маркетингових послуг за №15 від 01.01.2010 (т.1, а.с.110), відповідно до умов якого замовник (позивач) доручає, а виконавець зобов`язується надати послуги з проведення маркетингових досліджень за напрямами, що цікавлять замовника.

Відповідно до п.2.1. вказаного договору напрямами маркетингових досліджень є: визначення діючих та потенційних конкурентів на відповідному сегменті ринку; загальна характеристика умов роботи конкурентів; ступінь розвитку ринкової інфраструктури; попит на товари, перспективи його розвитку; відомості про потенційних споживачів товарів; можливість, доцільність та ефективність проведення рекламних заходів; аналіз темпів, динаміки та напрямів розвитку конкурентних ринків; прогноз стану кон`юнктури ринку товарів на час дії договору.

Згідно з додатковим договором №2 від 03.01.2012 (т.1, а.с.84) ТзОВ ,,Тема-Волинь» (виконавець) також зобов`язалось за вказівкою замовника (позивача) на території Волинської області організовувати проведення маркетингових заходів із стимулювання збуту товарів; здійснювати контроль за дотриманням вимог щодо розміщення товарів на полицях і додаткових місцях продажу в торговельних мережах покупців; перевірку дотримання рівня рекомендованих цін в торгівельних мережах та роздрібних торгівельних точках; забезпечувати проведення консультування кінцевих споживачів за якісними показниками та перевагами товарів; забезпечувати коректну роботу програмного комплексу SalesWorks для отримання оперативних даних про продажі товарів та підвищення ефективності управління продажами; забезпечувати залучення до роботи з товаром виділеного персоналу; надавати замовнику віддалений доступ до роботи з обліковою програмою виконавця.

На підтвердження реальності отримання маркетингових послуг від ,,Тема-Волинь» позивач надав суду копії: договору про надання маркетингових послуг №15 від 01.01.2010, додаткового договору №1 від 30.12.2011, додаткового договору №2 від 03.01.2012, звітів про надані маркетингові послуги від 21.01.2014, від 28.02.2014, від 31.03.2014, від 30.04.2014, від 31.05.2014, від 30.06.2014, від 31.07.2014, від 31.08.2014, від 30.09.2014, від 31.10.2014, від 30.11.2014, від 31.12.2014 /Т.1 а.с.110 - 137/, актів надання послуг (т.1, а.с.138 - 156).

Фактичне надання та реальність отримання товариством позивача маркетингових послуг від ТзОВ ,,Тема-Поділля» та ТзОВ ,,Тема-Волинь» підтверджується інформацією в друкованому вигляді про маркетингові дослідження в 2014 році, про товарообіг, про продажі, щодо моніторингу цін, щодо здійснення контролю розташування товарів, щодо моніторингу споживчого попиту.

Факт оплати маркетингових послуг, отриманих від ТзОВ ,,Тема-Поділля» та ТзОВ ,,Тема-Волинь» , підтверджується копіями належним чином оформлених платіжних доручень (т.2, а.с.21-61), які досліджувались судом першої та апеляційної інстанції.

Витрати на оплату маркетингових послуг товариство позивача віднесло до витрат операційної діяльності відповідних звітних періодів, а на підставі податкових накладних, виданих ТзОВ ,,Тема-Поділля» та ТзОВ ,,Тема-Волинь» та внесених в Єдиний реєстр податкових накладних (т.2 а.с.62-229, т.3 а.с. 1-260, т.31 а.с.76-120), ТзОВ ,,Тема» суми ПДВ по вказаних господарських операціях віднесло до складу податкового кредиту відповідних звітних періодів.

На виконання вимог Верховного Суду, викладених у постанові від 27.11.2018, суд першої інстанції дослідив наявні матеріали справи та встановив, що розкриття змісту наданих маркетингових послуг у відповідному періоді підтверджується наданими виконавцями послуг по закінченню відповідного періоду письмових звітів про надані послуги, в яких визначалися які саме дії (активності) проводили виконавці, та яка збиралася і передавалася інформація.

З метою забезпечення максимального ефекту від надання маркетингових послуг інформація про аналіз конкуренції на ринку, основні тенденції розвитку ринку, динаміка змін цін, політику ціноутворення, потенційних споживачів, кількісні показники планового продажу, прогнозний рівень рентабельності надавалася виконавцями шляхом оперативного обміну інформацією засобами зв`язку, зокрема по телефону, за допомогою електронних засобів зв`язку, а також наданням відповідної інформації, що вносилася до бази даних програмного продукту 1С Бухгалтерія, який дозволяє замовнику маркетингових послуг здійснювати обробку та використання внесеної інформації відповідно до поставленої мети, зокрема можливе створення аналітики із різними інформаційними параметрами: найменування, кількість, ціна товару, дата продажу, відомості по клієнту, адреса торгової точки тощо).

При цьому суд першої інстанції мотивовано врахував покликання позивача на те, що надання цієї ж інформації в кінці звітного періоду в паперовому вигляді не мала б для замовника необхідного економічного ефекту та не дозволяла б в режимі реального часу впливати на (коригувати) певні процеси постачання товарів, а також б спричинила економічно недоцільне збільшення витрат на папір (на якому б роздруковувалися величезні об`єми інформації), розхідні матеріали для оргтехніки та на обслуговування такої оргтехніки. А також на те, що цінністю маркетингових послуг інформаційного характеру є саме здобута актуальна та своєчасна інформація, а не банальне фіксування інформації на паперових носіях в кінці відповідного періоду надання маркетингових послуг. Таким чином, у письмовому звіті виконавцем вказувалися дії (активності), які він вчиняв, та яку інформацію він збирав та передавав замовнику.

Також суд першої інстанції врахував доводи позивача про те, що здійснення позивачем господарських операцій з маркетингу в 2014 році мало наслідком отримання ТзОВ ,,Тема» доходу від таких операцій у розмірі 17,3 млн. грн (з розрахунку 32,9 млн. грн. отриманих від постачальників та 15,6 млн. грн. виплачених за маркетинг товарів постачальників в регіонах), що підтверджується довідкою від 05.09.2016 №01/208 (т.31 а.с.143).

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що витрати позивача на маркетинг нерозривно пов`язані з його господарською діяльністю, а результати маркетингових послуг, наданих торгівельними операторами (зокрема ТзОВ ,,Тема-Поділля» , ТзОВ ,,Тема-Волинь» ), використані позивачем у власній господарській діяльності та спричинили отримання ним значного доходу. Отже, надані позивачем докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій з ТзОВ ,,Тема-Поділля» та ТзОВ ,,Тема-Волинь» та спростовують доводи відповідача про відсутність економічної ефективності для підприємства позивача та його господарської діяльності понесенні витрати на придбання маркетингових послуг, а також розумних з точки зору економічної доцільності, підстав для формування витрат, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування за рахунок придбання маркетингових послуг.

При цьому колегія суддів зазначає, що основними доказами відсутності факту реального виконання господарських операцій з надання маркетингових послуг могли бути доведені податковим органом факти ухилення ТзОВ ,,Тема-Поділля» та ТзОВ ,,Тема-Волинь» від віднесення до складу валових доходів коштів, отриманих від ТзОВ ,,Тема» за маркетингові послуги, та сум ПДВ по вказаних господарських операціях - до складу податкових зобов`язань з ПДВ.

Однак, податковий орган, на якого в силу приписів ч.2 ст. 77 КАС України покладений тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності, доказів ухилення ТзОВ ,,Тема-Поділля» та ТзОВ ,,Тема-Волинь» від сплати податкових зобов`язань по господарських операціях з надання маркетингових послуг ТзОВ ,,Тема» не надав, а тому колегія суддів вважає, що визначення позивачу оскарженими податковими повідомленнями-рішеннями податкових зобов`язань з податку на прибуток та ПДВ призведе до подвійного оподаткування цих господарських операцій, що в силу приписів ПК України є неприпустимим.

За таких обставин колегія суддів визнає правильними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо протиправності оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Наведені обставини спростовують доводи апеляційної скарги про невідповідність рішення суду першої інстанції нормам матеріального та процесуального права, а тому апеляційний суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.

Інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства (КАС) України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Керуючись ч.3 ст. 243, ст. 310, п. 1 ч. 1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322 , 325, 328, 329 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 813/1910/16 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя В. В. Святецький судді Л. Я. Гудим О. М. Довгополов Повне судове рішення складено 26.02.2020.