Постанова

від 25.02.2020 по справі 1.380.2019.004127

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 1.380.2019.004127 пров. № А/857/793/20

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Шавеля Р.М.,

суддів Запотічного І.І. та Довгої О.І.,

з участю секретаря судового засідання - Мельничук Б.Б.,

а також сторін (їх представників):

від позивача - Іваненко О.В.;

від відповідача - Кравчук П.І.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019р. про залишення без розгляду позовної заяви Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю Залізничне , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство Левандівка , про демонтаж інженерних мереж (суддя суду І інстанції: Мартинюк В.Я., час та місце ухвалення судового рішення: 14 год. 45 хв. 05.12.2019р., м.Львів; дата складання повного тексту судового рішення: не зазначена),-

В С Т А Н О В И В:

Оскаржуваною ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019р. позов Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до Товариства з додатковою відповідальністю /ТзДВ/ Залізничне , треті особи без самостійних вимог на предмет спору Львівська міська рада, Львівське комунальне підприємство Левандівка , про демонтаж інженерних мереж, залишено без розгляду (а.с.53-57).

Не погодившись із вказаною ухвалою, її оскаржив позивач Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, який у апеляційній скарзі просить судову ухвалу скасувати і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення у справі, неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовної заяви без розгляду (а.с.158-160).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що судом першої інстанції не враховані правові висновки Верховного Суду щодо застосування строків звернення до суду із позовними заявами у справах, що стосуються триваючих правопорушень.

За таких обставин судом помилково залишено розглядуваний позов без розгляду.

Відповідачем ТзДВ Залізничне скеровано до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вважає її необґрунтованою і такою, що не підлягає до задоволення. Наголошує на тому, що суд першої інстанції правильно застосував норми процесуального права та ухвалив законне і справедливе судове рішення (а.с.193-195).

Інші учасники справи не подали до суду апеляційної інстанції відзиви на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, визначеного в ухвалі про відкриття апеляційного провадження, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача на підтримання поданої скарги, заперечення представника відповідача, перевіривши матеріали справи та скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, з наступних підстав.

Як слідує із змісту оскаржуваної ухвали, підставою для прийняття судом рішення про залишення позову без розгляду слугувала та обставина, що позивачем, який діє як суб`єкт владних повноважень, не дотриманий тримісячний строк звернення до суду. При цьому, початком відліку цього строк слід вважати час проголошення ухвали господарського суду Львівської обл. від 12.11.2018р. у справі № 914/1793/16.

Оскільки позивач звернувся до суду із цим позовом лише 09.08.2016р., тому ним пропущений строк звернення до суду. Також позивач не представив належних та достатніх доказів в підтвердження обставин поважності причин пропуску строку звернення до суду.

Твердження позивача про триваючий характер правопорушення не можуть братися до уваги, оскільки приписи ст.122 КАС України не містять жодних обмежень чи застережень з приводу зазначеного порушення.

Між тим, з наведеними висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, з наступних підстав.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.3 ст.123 КАС України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Як слідує з матеріалів справи, розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 188 від 30.03.2016р. Про самочинне будівництво, здійснене ТзДВ Залізничне рекомендовано ТзДВ Залізничне в термін до 30.04.2016р. демонтувати обладнання витяжної системи із закладу громадського харчування - піцерії ІНФОРМАЦІЯ_1 , самочинно влаштованого на технічному поверсі будинку АДРЕСА_1 , та замурувати влаштовані отвори в стінах та перекриттях, через які була змонтована дана система вентиляції. Привести приміщення технічного поверху до попереднього стану (а.с.7).

На адресу відповідача скеровувались ЛКП Левандівка листи № 2/359 від 18.04.2016р., № 2/396 від 06.05.2016р. та № 2/409 від 12.05.2016р. з вимогою терміново демонтувати обладнання витяжної системи із закладу громадського харчування (а.с.8-10).

Відповідно до Акту від 16.05.2016р., складеного ЛКП Левандівка , на час обстеження житлового будинку АДРЕСА_1 розпорядження Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 188 від 30.03.2016р. не виконано, приміщення технічного поверху будинку до попереднього стану не приведено (а.с.11).

За наслідками розгляду спору у господарському суді Львівської обл. ухвалою від 12.11.2018р. у справі №914/1793/16 закрито провадження у справі за позовом Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради до ТзДВ Залізничне про демонтаж самочинно встановленого інженерного обладнання (а.с.125-128).

Із розглядуваним позовом Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради звернулася до адміністративного суду 09.08.2019р., що стверджується штемпелем органу зв`язку на поштовому конверті, долученому до матеріалів справи (а.с.4-6, 34).

Із змісту заявленого позову слідує, що його предметом є вимоги щодо зобов`язання ТзДВ Залізничне демонтувати обладнання витяжної системи із закладу громадського харчування - піцерії ІНФОРМАЦІЯ_2 , на технічному поверсі між першим та другим поверхами дев`ятиповерхового будинку АДРЕСА_1 та замурувати влаштовані отвори в стінах та перекриттях, через які була змонтована дана система вентиляції, привести приміщення технічного поверху до попереднього стану (а.с.4-6).

Позов обґрунтований тим, що відповідачем самочинно встановлено обладнання витяжної системи із закладу громадського харчування, влаштовані отвори в стінах та перекриттях, через які змонтована дана система вентиляції.

Разом з тим, незважаючи на вжиті заходи, відповідач в добровільному порядку самовільно встановлене обладнання не демонтує і не приводить приміщення технічного поверху до попереднього стану.

Тобто, характер такого правопорушення носить триваючий, безперервний характер.

Положення ст.122, 123 КАС України слугують меті забезпечення дотримання принципу правової визначеності, але не повинні використовуватися як засоби легалізації неправомірної поведінки і не повинні застосовуватися стосовно заходів, які спрямовані на припинення неправомірної поведінки.

За своєю юридичною природою самочинне будівництво (у розглядуваному випадку - самочинне влаштування інженерних мереж) - це правопорушення, які носить триваючий характер.

Триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

На цій підставі та враховуючи, що на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду, колегія суддів вважає безпідставним твердження суду про порушення позивачем, встановлених ст.122 КАС України, строків звернення до суду.

Окрім цього, на думку колегії суддів, суд першої інстанції неправильно визначив дату, з якої починається відлік строку звернення до суду.

Зокрема, за висновками, які викладені в оскаржуваній ухвалі, відлік строку звернення до суду в порядку адміністративного судочинства для позивача як суб`єкта владних повноважень повинен розпочинатися з дати винесення ухвали господарського суду від 12.11.2018р. про припинення закриття провадження у господарській справі № 914/1793/16.

Між тим, застосований судом механізм обчислення строку звернення до суду нормами КАС України не передбачений.

Також із змісту ухвали господарського суду слідує, що вказаний позов був заявлений Залізничною районною адміністрацією Львівської міської ради ще в 2016 році, що однозначно свідчить про сумлінність цього позивача, який в силу зміни судової практики змушений був повторно звертатися із аналогічним позовом в порядку адміністративного судочинства.

Водночас, колегія суддів враховує, що провадження у цій справі відкрито згідно ухвали суду від 09.03.2019р.; по справі неодноразово проводилися судові засідання, однак не зважаючи на тривалий час судового розгляду справи спір сторонами не був вирішений.

З огляду на викладене, не применшуючи значення дотримання строків звернення до адміністративного суду, встановлених статтею 122 КАС України, колегія суддів вважає, що такий непослідовний спосіб розгляду справи не сприяє належному та своєчасному вирішенню спору.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини по справі Ілхан проти Туреччини зазначено, що правило встановлення обмежень звернення до суду у зв`язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання, слід звертати увагу на обставини справи (Ilhan v. Turkey № 22277/93).

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує сформовану правову позицію Верховного Суду під час вирішення наведеного процесуального питання по аналогічній категорії справ, яка викладена в постанові від 19.06.2018р. у справі № 464/2638/17.

Згідно ч.3 ст.312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що оскаржувана ухвала суду підлягає скасуванню, як винесена за неповного з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного залишення позовних вимог без розгляду, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Питання відшкодування апелянту понесених судових витрат у вигляді сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги підлягає вирішенню згідно ст.139 КАС України судом першої інстанції за результатами кінцевого вирішення розглядуваного спору по суті.

Керуючись ст.139, ч.3 ст.243, ст.ст.310, 312, п.4 ч.1 ст.320, ч.1 ст.321, ст.ст.322, 325, 329 КАС України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 05.12.2019р. про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі № 1.380.2019.004127 - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення; у випадку оголошення судом апеляційної інстанції лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Р. М. Шавель судді І. І. Запотічний О. І. Довга Дата складення повного судового рішення: 26.02.2020р.