Рішення

від 17.02.2020 по справі 905/2418/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, НОМЕР_1

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.02.2020 Справа № 905/2418/19

Господарський суд Донецької області у складі судді Бокової Ю.В., при секретарі судового засідання (помічнику судді) Фроловій Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МГТ БЛЕК СІ» (01030, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19-21, корпус А, поверх 3; код ЄДРПОУ: 42042158)

до відповідача: фермерського господарства Владислав-1 (87450, Донецька область, Мангушський район, селище міського типу Ялта, вулиця Еллінська, будинок 69/46; код ЄДРПОУ: 40830480)

про стягнення 85 093,25 грн., з яких: основний борг - 60000,00 грн., 3% річних - 186,96 грн., штраф - 23039,38 грн., пеня - 1 866,91 грн.,-

за участю представників сторін:

від позивача: Шведа О.В. - на підставі ордеру серія КВ № 447322

від відповідача: не з`явився

С У Т Ь С П О Р У

Товариство з обмеженою відповідальністю «МГТ БЛЕК СІ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до фермерського господарства Владислав-1 про стягнення 118 724,69 грн., з яких: основний борг - 80000,00 грн., інфляційні втрати - 1489,73 грн., 3% річних - 1199,63 грн., штраф - 23039,38 грн., пеня - 12 995,95 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №МГТ-390/19 від 30.07.2019, внаслідок чого у останнього виникла заборгованість в сумі 80 000,00 грн., що стало підставою для нарахування позивачем інфляційних втрат, 3% річних, штрафу та пені.

Нормативно позовні вимоги обґрунтовані ст.ст. 16, 253, 526, 549, 625, 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 55, 175, 193, 216 Господарського кодексу України.

Представник позивача в судове засідання з`явився, наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі з урахуванням наданої раніше заяви про зменшення позовних вимог, яка була прийнята судом до розгляду. Крім того, представник позивача просив врахувати під час винесення рішення надані ним доповнення до розрахунку позовних вимог, згідно яких загальна сума позовних вимог склала 85 093,25 грн., з яких: основний борг - 60000,00 грн., 3% річних - 186,96 грн., штраф - 23039,38 грн., пеня - 1 866,91 грн.

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 2,3 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу; позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Норми чинного Господарського процесуального кодексу України не передбачають «уточнення» , «доповнення» позовних вимог. Як вказано вище, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог); позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог; позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, суд повинен надати заяві позивача оцінку виходячи з дійсного предмету позову та його підстав та узгодженості цієї заяви тим правам, якими наділений позивач процесуальним законом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.

Надання позивачем доповнень до поданого раніше розрахунку позовних вимог не є збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог, не призводить до одночасної зміни підстави та предмету позову. По суті вони мають на меті конкретизувати порядок розрахунку сум, що позивач просить стягнути, а не зменшення позовних вимог.

Таким чином, позовні вимоги розглядаються з урахуванням наданих позивачем доповнень до розрахунку позовних вимог, згідно яких загальна сума позовних вимог склала 85 093,25 грн., з яких: основний борг - 60000,00 грн., 3% річних - 186,96 грн., штраф - 23039,38 грн., пеня - 1 866,91 грн.

Представник відповідача в жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву по справі не скористався, в інший спосіб своєї позиції не довів, суд на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України вирішує справу за наявними матеріалами.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов`язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Як зазначено в ч.1 ст.202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

При цьому, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини спору, доводи учасників судового процесу суд, -

В С Т А Н О В И В

30.07.2019 між товариством з обмеженою відповідальністю «МГТ БЛЕК СІ» (далі - покупець) та фермерським господарством Владислав-1 (далі - постачальник) було укладено договір № МГТ/390-19 (далі-договір), відповідно до п.1.1. якого постачальник зобов`язується поставити і передати у власність, а покупець прийняти і оплатити ячмінь 3-го класу, українського походження, врожаю 2019 року (код УКТЗЕД 1003 90 00 00), іменований в подальшому товар на умовах, передбачених даним договором.

Згідно п. 3.2. договору загальна вартість цього договору з ПДВ складає 429 999,60 (чотириста двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять грн. 60 коп.), в т.ч. ПДВ - 71 666,60 грн. Враховуючи можливе відхилення кількості товару на +/-10 % за вибором постачальника, остаточна загальна вартість договору визначається у рахунку-фактурі виставленому на 100% поставленого товару.

Згідно п. 4.1. договору постачальник здійснює поставку товару в строк до 03.09.2019 на умовах FCA (Франко перевізник) відповідно до правил Інкотермс-2010 . Місце завантаження: Донецька область, Мангушський район, смт. Ялта. Право власності на товар переходить до покупця з моменту приймання останнім товару та документів, зазначених у договорі.

Датою поставки товару є дата його передачі у власність покупцю згідно п 4.1. даного договору (п 4.4. договору)

Відповідно до п. 5.1.1. договору попередня оплата здійснюється у розмірі 80% від вартості кожної, підготовленої до відвантаження, партії товару шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку, протягом 2 (двох) банківських днів від дати отримання рахунку-фактури, виставленого на 100% вартості товару згідно договору, із зазначенням точної кількості та ціни продукції без ПДВ, суми ПДВ, усього до сплати.

Згідно п. 5.1.2 договору остаточний розрахунок здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника у відповідності до реквізитів, зазначених у рахунку постачальника, протягом 2-х (двох) банківських днів від дати отримання наступних документів:

а) видаткових накладних, виписаних на 100% вартості поставленого товару згідно договору, із зазначенням номеру та дати цього договору;

б) товарно-транспортних накладних (типова форма № 1-ТН) на 100% вартості поставленого товару;

в) податкової накладної на 100 % вартості поставленого товару, складеної в електронній формі у порядку, передбаченому Податковим кодексом України, з відповідним заповненням всіх обов`язкових реквізитів податкової накладної та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних;

г) квитанції № 1 з підтвердженням факту реєстрації електронної податкової накладної в Єдиному Державному реєстрі податкових накладених.

Оплата вважається здійсненою в момент списання грошових коштів з банківського рахунку покупця (п. 5.2. договору).

Відповідно до п. 6.2. договору у випадку поставки неякісного товару, або меншої кількості товару, ніж зазначено у п. 2.1. договору, постачальник зобов`язаний повернути кошти на рахунок покупця в повному обсязі протягом 1 (одного) банківського дня від дня виставленої претензії покупця та виплатити штраф в розмірі 10% від поверненої суми. У випадку затримки повернення коштів постачальник додатково сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Штраф сплачується постачальником незалежно від наявності збитків. Всі витрати, пов`язані з поставкою товару неналежної якості, включаючи та не обмежуючись витратами щодо залучення інспекторів та/або відшкодування вартості перевезення товару - за рахунок постачальника.

Згідно п. 10.2. договору він набуває чинності з дати його підписання сторонами договору та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, що випливають з даного договору.

Вищезазначений договір підписано представниками сторін без зауважень, підписи скріплені печатками.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання п.5.1.1. договору № МГТ/390-19 від 30.07.2019 позивачем було здійснено попередню оплату 80% вартості товару в сумі 343 999, 68 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2057 від 31.07.2019.

В порушення п. 4.1. договору постачальником було здійснено поставку товару в обсязі лише 26,42 тон на суму 113 605, 89 грн., що підтверджується товарно-транспортною накладною № 35 від 01.08.2019 та підписаною сторонами накладною № 2 від 03.09.2019.

Вказаний товар був прийнятий позивачем, що підтверджується підписом останнього на вищезазначеній видаткових накладних без зауважень та заперечень.

Оскільки поставку товару було здійснено відповідачем не в повному обсязі, позивач листом №185 від 15.09.2019 звернувся до відповідача із проханням про повернення перерахованих коштів за недопоставлену продукцію в сумі 230 393,79 грн., що були сплачені за договором.

04.09.2019 відповідач здійснив часткове повернення коштів на суму 131 493, 88 грн., що підтверджується кредитовим повідомленням від 04.09.2019 (номер виписки 160).

20.11.2019 позивачем було направлено відповідачу претензію № 260 з вимогою повернути протягом п`яти робочих днів з моменту вручення цієї претензії грошові кошти за недопоставлену продукцію в сумі 98 899,91 грн., яка згідно наданої позивачем роздруківки відстеження поштового відправлення Нової Пошти була отримана відповідачем 25.11.2019 (а.с. 21).

27.11.2019 відповідачем було здійснено повернення грошових коштів за недопоставлену суму лише на суму 18 899,91 грн., що підтверджується кредитовим повідомленням від 27.11.2019 (номер виписки 217).

Оскільки решта суми заборгованості відповідача за договором № МГТ/390-19 від 30.07.2019 залишилась непогашеною, позивач звернувся із даним позовом до суду для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Оцінюючи правомірність заявлених позовних вимог суд зазначає наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні відповідача до виконання грошових зобов`язань.

Оцінивши зміст зазначеного договору, з якого виникли цивільні права та обов`язки сторін, суд дійшов висновку, що укладена угода за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України та ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином в силу статті 265 Господарського кодексу України, статті 712 і 655 Цивільного кодексу України, пункту 1.1 договору, постачальник зобов`язався поставити, а покупець прийняти і оплатити товар, на умовах, викладених в даному договору.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між позивачем та відповідачем договір № МГТ/390-19 від 30.07.2019 є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов`язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 та 3 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Як вже зазначалося, відповідно до п. 6.2. договору у випадку поставки неякісного товару, або меншої кількості товару, ніж зазначено у п. 2.1. договору, постачальник зобов`язаний повернути кошти на рахунок покупця в повному обсязі протягом 1 (одного) банківського дня від дня виставленої претензії покупця та виплатити штраф в розмірі 10% від поверненої суми.

З матеріалів справи вбачається, на момент звернення позивача із даним позовом відповідачем було здійснено часткове повернення попередньої оплати поставленого товару за договором, а саме: 04.09.2019 на суму 131 493, 88 грн. та 27.11.2019 на суму 18 899, 91 грн. Крім того, 08.01.2020 відповідачем було перераховано позивачу 20 000,00 грн., що підтверджується кредитовим повідомленням від 08.01.2020 (номер виписки 2). Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором № МГТ-390/19 від 30.07.2019 на момент розгляду даної справи складає 60 000,00 грн., які позивач просить стягнути.

Сплату вказаного залишку суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач свої зобов`язання за договором № МГТ-390/19 від 30.07.2019 щодо повернення коштів за недопоставлену продукцію в обумовлені договором строки не виконав, а отже прострочив виконання зобов`язання у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотнього суду не надано.

За таких обставин суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості в сумі 60 000,00 грн.

Згідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов`язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Позивачем нараховано пеню в сумі 1866,38 грн. за період з 26.11.2019 по 18.12.2019 та штраф у розмірі 23 866, 91 грн.

Як вже зазначалося, за умовами п. 6.2. договору у випадку поставки меншої кількості товару, ніж зазначено у п. 2.1. договору, постачальник зобов`язаний повернути кошти на рахунок покупця в повному обсязі протягом 1 (одного) банківського дня від дня виставленої претензії покупця та виплатити штраф в розмірі 10% від поверненої суми. У випадку затримки повернення коштів постачальник додатково сплачує покупцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Штраф сплачується постачальником незалежно від наявності збитків.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не було поставлено позивачу товар на загальну суму 230 393,79 грн. Таким чином, за висновками суду, позивачем правомірно нараховано штраф у розмірі 10 % від поверненої суми, що становить 23 866, 91 грн., у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок пені за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки здійснений на суму 98 899,91 грн. без врахування здійсненого відповідачем часткового погашення заборгованості 27.11.2019 на суму 18 899, 91 грн. та п. 6.2. договору, яким, зокрема, встановлено обов`язок постачальник зобов`язаний повернути кошти на рахунок покупця в повному обсязі протягом 1 (одного) банківського дня від дня виставленої претензії покупця. Отже, оскільки претензія відповідача № 260 від 20.11.2019 була отримана відповідачем 25.11.2019, початком прострочення відповідача є 27.11.2019. Так, згідно здійсненого судом власного розрахунку сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 1458,25 грн. за період з 27.11.2019 по 18.12.2019.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України за період з 26.11.2019 по 18.12.2019 нараховано 3 % річних в сумі 186,96 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов`язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. Тобто, у разі неналежного виконання боржником грошового зобов`язання виникають нові додаткові зобов`язання, які тягнуть за собою втрату матеріального характеру. Відповідно такі додаткові зобов`язання є заходами відповідальності за порушення основного зобов`язання, у тому числі, коли має місце прострочення виконання основного зобов`язання.

3% річних за своїми ознаками є платою за користування чужими коштами в цей період прострочки виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою є самостійним способами захисту цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права і інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. До вимог про стягнення сум процентів, передбачених статтею 625 ЦК України, застосовується загальна позовна давність (стаття 257 названого Кодексу).

Тобто, всі вищевказані приписи застосовуються у разі наявності прострочення грошового зобов`язання боржника перед кредитором за невиконання (неналежне виконання) умов відповідного договору.

Перевіривши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" розрахунок 3% річних за визначений позивачем період, господарський суд дійшов висновку, що останній є арифметично та методологічно невірним, оскільки здійснений на суму 98 899,91 грн. без врахування здійсненого відповідачем часткового погашення заборгованості 27.11.2019 на суму 18 899, 91 грн. та п. 6.2. договору, яким, зокрема, встановлено обов`язок постачальник зобов`язаний повернути кошти на рахунок покупця в повному обсязі протягом 1 (одного) банківського дня від дня виставленої претензії покупця. Отже, оскільки претензія відповідача № 260 від 20.11.2019 була отримана відповідачем 25.11.2019, початком прострочення відповідача є 27.11.2019. Так, згідно здійсненого судом власного розрахунку сума 3%, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, становить 146, 21грн. за період з 27.11.2019 по 18.12.2019.

Згідно ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Судові витрати на підставі статті 123, 129 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «МГТ БЛЕК СІ» до фермерського господарства Владислав-1 про стягнення 85 093,25 грн., з яких: основний борг - 60000,00 грн., 3% річних - 186,96 грн., штраф - 23039,38 грн., пеня - 1 866,91 грн. - задовольнити частково .

Стягнути з фермерського господарства Владислав-1 (87450, Донецька область, Мангушський район, селище міського типу Ялта, вулиця Еллінська, будинок 69/46; код ЄДРПОУ: 40830480) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МГТ БЛЕК СІ» (01030, місто Київ, Шевченківський район, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 19-21, корпус А, поверх 3; код ЄДРПОУ: 42042158) основний борг в сумі 60 000,00 грн., 3% річних в сумі 146, 21грн., штраф в сумі 23 039,38 грн., пеню в сумі 1458,25 грн., судовий збір в сумі 1910,85 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

У судовому засіданні 17.02.2020 проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Ю.В. Бокова