Постанова від 19.02.2020 по справі 910/17626/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" лютого 2020 р. Справа№ 910/17626/19

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дідиченко М.А.

суддів: Руденко М.А.

Пономаренка Є.Ю.

при секретарі: Верьовкін С.С.

за участю представників сторін:

від позивача: Іващенко Д.А.;

від відповідача 1: Самсонович О.А.;

від відповідача 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Гамбит"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року

у справі №910/17626/19 (суддя В.І. Пінчук)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Гамбит"

до 1. Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк"

2. Міністерства фінансів України

про визнання недійсними договорів

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

На розгляд Господарського суду міста Києва надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Гамбит" до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" та Міністерства фінансів України про визнання недійсними договору придбання акцій № 12/2016 від 20.12.2016, акту приймання-передавання за договором про придбання акцій від 20.12.2016, договору купівлі-продажу акцій банку № БВ/744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 і акту виконання зобов`язань до договору.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року позовну заяву було повернуто без розгляду.

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до висновку про те, що позивачем в одній позовній заяві об`єднано вимоги про визнання недійсними 2 абсолютно різних та не пов`язаних між собою договорів, а також актів приймання-передавання акцій за вказаними договорами.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятою ухвалою, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФК Гамбит" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року та направити справу №910/17626/19 для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що спірні договори укладалися на виконання одних і тих самих рішень органів влади, в межах однієї процедури переведення АТ Приватбанк у власність держави шляхом обміну акцій, а також у зв`язку з безпідставним визначенням позивача пов`язаною особою з АТ Приватбанк , а тому позивач вважає, що вимоги позивача пов`язані між собою підставами виникнення спору та поданими доказами.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу передачі судової справи між суддями від 15.01.2020 року, справу №910/17626/19 передано на розгляд колегії суддів у складі: Дідиченко М.А. - головуюча суддя; судді - Руденко М.А., Пономаренко Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд справи 19.02.2020.

Явка представників сторін

Представник відповідача 2 у судове засідання 19.02.2020 не з`явився, хоча про дату, час і місце розгляду справи представник відповідача 2 був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Оскільки відповідач 2 був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, явка сторін не визнавалася обов`язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Північний апеляційний господарський суд дійшов до висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті в судовому засіданні 19.02.2020 за відсутності представника відповідача 2.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 зазначеного Закону передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Предметом апеляційного розгляду є ухвала місцевого господарського суду про повернення позивачеві позовної заяви на підставі пункту 2 частини 5 статті 174 ГПК України у зв`язку з порушенням позивачем правил об`єднання позовних вимог.

Згідно з пунктом 2 частини 5 статті 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 173 цього Кодексу).

Частиною 1 статті 173 ГПК України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який одночасно є способом захисту порушеного права. При цьому об`єднанню підлягають вимоги, пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Отже, із викладеного убачається, що позивач має право об`єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, пов`язані однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим самим позивачем до одного і того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного і того самого відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов`язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

Як вбачається із позовної заяви, позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що між ним та АТ КБ Приватбанк було укладено ряд договорів, на підставі яких позивач розмістив власні кошти на поточних та депозитних рахунках, відкритих у цьому банку. Однак, як вказує позивач, з вказаних рахунків 21.12.2016 було незаконно списано 880 651,72 грн. та 222 115,56 дол. США на підставі договору про придбання акцій від 20.12.2016, який був укладений між АТ КБ Приватбанк , від імені якого діяв Фонд гарантування вкладів фізичних осіб в особі уповноваженої особи Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ Приватбанк Славкіної М.А., та ТОВ ФК Гамбит , від імені якого діяв Шевченко А.М. як уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ Приватбанк , та договору № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 купівлі-продажу акцій банку, який був укладений між Державою Україна в особі Міністерства Фінансів України та усіма особами, які станом на дату укладення договору були власниками простих іменних акцій банку (зокрема і позивача), від імені яких діяв Шевченко А.М. як уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію у ПАТ КБ Приватбанк .

Позивач у позові зазначає, що при укладанні договору про придбання акцій від 20.12.2016 та договору № БВ-744/16/13010-05/131 від 21.12.2016 було порушено вимоги ст. 41-1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб , а метою укладення спірних договорів є безпідставне та незаконне позбавлення позивача права власності на його кошти, які були розміщені у Банку.

Проаналізувавши зміст позовної заяви та додані до неї докази, колегія суддів дійшла до висновку, що заявлені позивачем вимоги пов`язані між собою підставами виникнення та поданими доказами, зокрема, в частині необхідності дослідження факту правомірності чи безпідставності підписання договорів, які оскаржені позивачем, від імені позивача посадовою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Шевченко А.М. у відповідності до статті 41-1 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб .

Крім того, колегія суддів погоджується з посиланнями позивача на те, що заявлені вимоги про визнання недійсними договорів нерозривно пов`язані між собою, випливають з одних і тих самих правовідносин та доданих до позовної заяви доказів.

Отже, позовні вимоги, заявлені у цій справі, відповідно до положень частини 1 статті 173 ГПК України можуть бути об`єднані в одній позовній заяві.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні мати легітимну мету, а слід дотримуватися розумного ступеня пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).

Крім того, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Суд першої інстанції не врахував правил поєднання позовних вимог, передбачених частиною 1 статті 173 ГПК України, та підстав виникнення зазначених у позові вимог, тому дійшов до помилкового висновку про повернення позовної заяви, що свідчить про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та передачі справи для розгляду суду першої інстанції.

Також колегія суддів звертає увагу, що у цьому разі об`єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки, об`єднання позовних вимог у справі № 910/17626/19 дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що господарський суд міста Києва дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Гамбит".

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 280 ГПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Частиною 3 ст. 271 ГПК України встановлено, що у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

З огляду на вищевикладені обставини колегія суддів вважає, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваної ухвали було порушено норми процесуального права, у зв`язку з чим вона підлягає скасуванню, а справа підлягає передачі на розгляд Господарського суду міста Києва.

У зв`язку зі скасуванням ухвали місцевого господарського з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору повинен бути здійснений судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи, згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 280, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ФК Гамбит" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі № 910/17626/19 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 19.12.2019 року у справі № 910/17626/19 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/17626/19 передати на розгляд Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 24.02.2020 р.

Головуючий суддя М.А. Дідиченко

Судді М.А. Руденко

Є.Ю. Пономаренко