Рішення

від 18.02.2020 по справі 917/1687/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2020 Справа № 917/1687/19

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "ВІЛЬНЯНСЬКА", вул. Мироносицька, 52, оф. 11, м. Харків, 61022 (адреса для листування : вул.. Данилевського, 27, кв. 11, м. Харків, 61058)

до відповідача Приватного підприємства "ПОЛО-ІНВЕСТБУД", вул. Олеко Дундича, 1-Д, м. Кременчук, Полтавська область, 39627

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Кременчуцьке Дочірнє підприємство № 503 Закритого акціонерного товариства "САНТЕХМОНТАЖ-60" (вул. Першотравнева, 61, м. Кременчук, Полтавська область, 39600)

про стягнення 293 109,26 грн. заборгованості,

Суддя Тимощенко О.М.

Секретар судового засідання Отюгова О.І.

Представники сторін:

від позивача та третьої особи: не з`явились

від відповідача: Риль В.Є.

Обставини справи: 27.09.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "ВІЛЬНЯНСЬКА" до Приватного підприємства "ПОЛО-ІНВЕСТБУД" про стягнення 293 109,26 грн. заборгованості.

Ухвалою суду від 02.10.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 24.10.19 року. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167, 184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 15 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов.

У судовому засіданні 24.10.2019 року оголошено протокольну ухвалу про перерву у підготовчому засіданні до 26.11.2019 року.

25.10.2019 року від відповідача до суду надійшов відзив на позов разом із клопотанням про поновлення строку на подання відзиву (арк. с. 38-41).

Також 01.11.2019 року від відповідача до суду надійшла заява про витребування доказів.

Ухвалою від 08.11.2019 року суд поновив відповідачу пропущений процесуальний строк на подачу відзиву, відмовив в задоволенні заяви про витребування доказів.

В поданому відзиві відповідач проти задоволення позову заперечує посилаючись на те, що на його думку договір поруки №2304 має фіктивний характер оскільки не створив ніяких юридичних наслідків для його сторін.

Також відповідач заперечує факт реального виконання зобов`язань за договором поруки №2304 від 23.04.2018 року його сторонами у вигляді погашення штрафів відповідача за Договором № 48 від 12.04.2018 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Оскільки у відповідача є сумніви щодо того, чи дійсно відбулися відносини між позивачем та третьою особою за договором купівлі продажу трансформатора, що стало підставою для проведення зарахування. Єдиний доказ, на який опирається позивач у позові і який, на його думку позивача, надає йому право вимагати від відповідача повернення суми штрафів, погашених ним перед третьою особою, є Акт про зарахування зустрічних однорідних вимог. На думку відповідача, сам лише факт складання та підписання позивачем та третьою особою такого акту не є безумовним свідченням реальності господарських операцій за договором купівлі трансформатора. Крім того відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності за даними вимогами та просить суд застосувати позовну давність.

20.11.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про надання додаткового строку на відповідь на відзив, оскільки позивач відзив не отримав від відповідача і тільки в день судового засідання ознайомився із матеріалами справи, в т.ч. і відзивом.

Суд в судовому засіданні роз`яснив представнику, що у позивача є 15 днів для подачі відповіді на відзив відповідача з моменту отримання від відповідача відзиву на позов і даний строк ще не скінчився.

25.11.2019 року від відповідача до суду надійшла заява про витребування доказів. В даній заяві відповідач просить суд визнати причини пропуску строку подання заяви про витребування доказів поважними, поновити строк на її подання.

Суд ухвалою від 26.11.2019 року продовжив строки підготовчого провадження на 30 днів, оголосив перерву в судовому засіданні до 17.12.19 року та заяву відповідача про поновлення строку на подачу клопотання про витребування доказів задовольнив, поновив строк на подачу клопотання, клопотання відповідача про витребування доказів задовольнив частково.

16.12.2019 року через канцелярію суду від третьої особи та позивача надійшли докази на виконання ухвали від 26.11.2019 року.

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 17.12.2019 року було оголошено перерву у засіданні до 09.01.2020 року до 09.00 год.

08.01.2020 року від відповідача надійшли заперечення на позов (арк. с. 155-156).

Ухвалою від 09.01.2020 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 27.01.2020 року на 10:00 год.

23.01.2020 року від відповідача до суду надішли додаткові пояснення (арк. с. 184-185).

Під час розгляду справи у підготовчому засіданні 27.01.2020 року оголошено перерву у засіданні до 18.02.2020 року до 09.00 год.

Позивач та третя в судове засідання 18.02.2020 року не з`явились, про місце дату та час його проведення були повідомлені належним чином (розписка наявна в матеріалах справи).

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував.

Під час розгляду справи по суті судом були заслухані пояснення та досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи ( договір №48 від 12.04.2018 року; платіжні доручення: №139 від 23.04.2018 року, №165 від 11.06.2018 року, №179 від 13.07.2018 року; довідка про вартість виконаних робіт №6-02-1-1 від 25.09.2018 року; акт приймання виконаних будівельних робіт № 6-02-1-1 від 25.09.2018 року; договір поруки №2304 від 23.04.2018 року; вимога №66 від 08.04.2019 року з квитанцією про направлення; копія веб-сторінки сайту Укрпошта; акт припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 19.04.2019 року; договір купівлі-продажу трансформатора №19/07-1 від 15.01.2019 року; адвокатські запити від 10.10.2019 року з квитанціями про направлення; лист про надання інформації від 18.10.2019 року; заява про вчинення кримінального правопорушення; видаткова накладна №00001 від18.01.2019 року; прибуткова накладна №3 від 18.01.2019 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку №1531 за період з 18.01.2019 року-31.01.2019 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку №685 за період з 18.01.2019 року-31.01.2019 року; картка рахунку №948 за період з 19.04.2019 року по 30.04.2019 року; прибуткова накладна №11 від 24.05.2017 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку №1521 за період з 01.05.2017 року-31.05.2017 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку №631 за 24.05.2017 року; видаткова накладна №00001 від18.01.2019 року; оборотно-сальдова відомість по рахунку №361 за період з 18.01.2019 року-30.04.2019 року; картка рахунку №631 за період з 19.04.2019 року по 30.04.2019 року та ін.).

В судовому засіданні 18.02.2020 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив коли буде виготовлено повне рішення, роз`яснив порядок набрання рішенням законної сили та оскарження.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

12.04.2018 року між Кременчуцьким Дочірнім підприємством № 503 Закритого акціонерного товариства "САНТЕХМОНТАЖ-60"( замовник, третя особа) та Приватним підприємством "ПОЛО-ІНВЕСТБУД" (виконавець, відповідач) укладено договір №48 (арк. с. 9-11).

Умовами договору №48 третя особа та відповідач погодили наступне:

- виконавець взяв на себе зобов`язання своїми силами і засобами за завданням замовника виготовити комплектуючі до системи аспірації ДЗФ СМД-1, згідно з специфікацією (додаток №2 до даного договору), а замовник зобов`язався прийняти та оплатити виконані роботи (п.1.1. договору);

- строк виконання робіт: до 24.04.2018 року. Приймання виконаних робіт здійснюється за актами виконаних робіт (п. 2.2. договору);

- при збільшенні терміну виконання робіт з вини підрядника, так само при порушенні строків виконання даного договору, він сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення, а при збільшенні терміну виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних в строк робіт (п. 8.1. договору).

Як вказує позивач третя особа (замовник) повністю виконала свої зобов`язання з оплати робіт за договором №48, що підтверджується платіжними дорученнями № 139 від 23.04.2018 року на суму 150000,00 грн., № 165 від 11.06.2018 року на суму 100000,00 грн. та № 179 від 13.07.2018 року на суму 86907,00 грн. (арк. с. 12-14).

Фактичне виконання робіт за договором №48 здійснено відповідачем лише 25.09.2018 року, що підтверджується підписаними між сторонами договору №48 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт № 6-02-1-1 від 25.09.2018 року та актом приймання виконаних будівельних робіт № 6-02-1-1 від 25.09.2018 року на загальну суму 336 907,20 грн. (арк. с. 15-17).

За прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №48 на 154 дні третьою особою на підставі п. 8.1. договору №48 нараховано відповідачу: 259 418,54 грн. штраф у розмірі 0,5% від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення та 33 690,72 грн. штраф за збільшення терміну виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів у розмірі 10% від вартості невиконаних в строк робіт.

Отже, загальна сума нарахованих третьою особою відповідачу штрафів за прострочення у виконанні робіт за договором №48 становила 293 109,26 грн.

Крім того, 23.04.2018 року між Кременчуцьким Дочірнім підприємством №503 Закритого акціонерного товариства "САНТЕХМОНТАЖ-60"( кредитор, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "ВІЛЬНЯНСЬКА" (поручитель, позивач) укладено договір поруки №2304 (арк. с. 18-20) згідно умов якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов`язків Приватного підприємства "ПОЛО-ІНВЕСТБУД" перед кредитором за Договором №48 від 12.04.2018 року укладеним між кредитором та боржником у розмірі всіх можливих майбутніх грошових вимог кредитора до боржника, зокрема, стосовно неустойки (штрафів та/або пені за несвоєчасне виконання договірних зобов`язань), повернення сум авансів (попередніх оплат) у випадку невиконання договірних зобов`язань тощо.

09.04.2019 року третя особа звернулась до відповідача з письмовою вимогою № 66 від 08.04.2019 року про сплату неустойки в сумі 293 109,26 грн. Дана вимога була отримана відповідачем 11.04.2019 року (згідно сервісу Відстежити сайту Укрпошта) (арк. с. 22-23). Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.

19.04.2019 року позивач виконав зобов`язання відповідача зі сплати штрафів за прострочення у виконанні робіт за договором №48 в сумі 293109,26 грн., як поручитель в порядку ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складено акт припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 19.04.2019 року (арк. с. 24).

З наданого акту припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 19.04.2019 року вбачається, що сторона 1( третя особа) має перед стороною 2 (позивач) грошове зобов`язання в сумі 295 200,00 грн., що випливає з договору купівлі-продажу трансформатору №19/07-1 від 15.01.2019 року, згідно умов якого сторона 2 (позивач) продала стороні 1(третій особі) за видатковою накладною №00001 від 18.01.2019 року трансформатор силовий трьохфазовий вартістю 295 200,00 грн., а сторона 1 (третя особа) має оплатити стороні 2 (позивачу) за даний товар суму 295 200,00 грн.

Також позивачем надано завірену копію договору купівлі-продажу трансформатору №19/07-1 від 15.01.2019 року укладеного між позивачем та третьою особою.

На підставі вищевикладеного позивач, як поручитель, що виконав зобов`язання замість боржника на підставі ст. 556 ЦК звернувся до суду та просить суд стягнути з відповідача суму в розмірі 293 109,26 грн.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, - зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 ЦК України).

За умовами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства. Тобто вказана норма передбачає як безпосереднє встановлення у зобов`язанні строку (терміну) його виконання, так і визначення цього строку вказівкою на певну подію, яка неминуче має настати. В іншому ж випадку кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ст.598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 статті 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Стаття 846 згаданого Кодексу визначає, що Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно з ст. 554 Цивільного кодексу України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою зокрема внаслідок виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Відповідно до ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов`язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов`язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Як встановлено судом, у пункті 2.2. договору №48 сторони погодили строк виконання робіт: до 24.04.2018 року. Приймання виконаних робіт здійснюється за актами виконаних робіт.

Фактичне виконання робіт за договором №48 здійснено відповідачем лише 25.09.2018 року, що підтверджується підписаними між сторонами договору №48 довідкою про вартість виконаних будівельних робіт № 6-02-1-1 від 25.09.2018 року та актом приймання виконаних будівельних робіт № 6-02-1-1 від 25.09.2018 року на загальну суму 336 907,20 грн. (арк. с. 15-17).

В пункті 8.1. договору №48 сторони договору погодили, що при збільшенні терміну виконання робіт з вини підрядника, так само при порушенні строків виконання даного договору, він сплачує замовнику штраф у розмірі 0,5% від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення, а при збільшенні терміну виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 10% від вартості невиконаних в строк робіт.

За прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №48 на 154 дні (з 24.04.2018 року по 25.09.2018 року включно) третьою особою на підставі п. 8.1. договору №48 нараховано відповідачу: 259 418,54 грн. штраф у розмірі 0,5% від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення та 33 690,72 грн. штраф за збільшення терміну виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів у розмірі 10% від вартості невиконаних в строк робіт. Отже, загальна сума нарахованих третьою особою відповідачу штрафів за прострочення у виконанні робіт за договором №48 становила 293 109,26 грн.

09.04.2019 року третя особа звернулась до відповідача з письмовою вимогою № 66 від 08.04.2019 року про сплату неустойки в сумі 293 109,26 грн. Дана вимога була отримана відповідачем 11.04.2019 року (згідно сервісу Відстежити сайту Укрпошта) (арк. с. 22-23). Зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді.

19.04.2019 року позивач виконав зобов`язання відповідача зі сплати штрафів за прострочення у виконанні робіт за договором №48 в сумі 293109,26 грн., як поручитель в порядку ст. 601 ЦК України шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, про що складено акт припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог від 19.04.2019 року (арк. с. 24).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Одним із видів забезпечення виконання зобов`язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України, є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Дослідивши наданий позивачем до позову розрахунок штрафів судом встановлено, що позивачем було сплачено нараховані третьою особою відповідачу штрафи в сумі 293 109,26 грн. за прострочення виконання відповідачем робіт за договором №48 на 154 дні, починаючи з 24.04.2018 року по 25.09.2018 року.

Проте ,при проведенні нарахування штрафу 0,5% від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення в розмірі 259 418,54 грн. не враховано положення статті 599 ЦК України та безпідставно включено до розрахунку день фактичного виконання відповідачем робіт за договором №48 (25.09.2018 року). Отже, правомірним є нарахування штрафу за період з 24.04.2018 року по 24.09.2018 року включно (153 дні).

Крім того, відповідач у відзиві на позовну заяву вказує про сплив строків позовної давності в частині стягнення 293 109,26 грн. штрафів.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Пунктом 1 ч. 2 ст.258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність в один рік до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 259 ЦК України).

Договором збільшення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (пені, штрафу) не передбачено.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).

За змістом частини 1 статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи, яка звертається з позовом. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право позивача (скаржника), за захистом якого той звернувся. У разі коли таке право не порушене, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право особи дійсно порушено, але позовна давність сплинула і про це зроблено заяву іншої стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку із спливом позовної давності - за відсутністю поважних причин її пропуску.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно позовних вимог позивач просить суд стягнути з відповідача 293 109,26 грн. заборгованості за неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором №48, яка складається з: 259 418,54 грн. штрафу у розмірі 0,5% від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення починаючи з (24.04.2018 року та по 25.09.2018 року включно. Всього: 154 дні ) та 33 690,72 грн. штраф за збільшення терміну виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів у розмірі 10% від вартості невиконаних в строк робіт.

Оскільки роботи за договором були виконані відповідачем 25.09.2018 року то день виконання відповідачем робіт за договором №48 до періоду нарахування штрафу 0,5% від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення судом не враховується.

З даним позовом позивач звернувся до суду 24.09.2019 року, що підтверджується поштовим штампом на конверті в якому позовна заява надійшла до суду.

З огляду на вище викладене та клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача про стягнення 257734,00грн. штрафу у розмірі 0,5% від вартості невиконаних в строк робіт за кожен день прострочення (за період 24.04.2018 року та по 23.09.2018 року включно) та 33 690,72 грн. штрафу за збільшення терміну виконання робіт більше ніж на 30 календарних днів у розмірі 10% від вартості невиконаних в строк робіт заявлені позивачем з пропуском спеціального строку позовної давності в один рік та не підлягають задоволенню судом.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Заперечення відповідача наведені у відзиві на позов судом до уваги не приймаються, з огляду на наступне.

Припинення зобов`язання зарахуванням є однією з підстав припинення зобов`язання. Загальні підстави припинення зобов`язань визначені у статті 598 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до положень ст. ст. 202, 203 ГК України зобов`язання припиняється, зокрема зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов`язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 601 ЦК України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Статтею 602 ЦК України передбачено, що не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, 2) про стягнення аліментів, 3) щодо довічного утримання (догляду), 4) у разі спливу позовної давності, 4-1) за зобов`язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом, 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.

Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявлено однією із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень ст. 601 ЦК України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною.

Таким чином зобов`язання може бути припинено шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог за наявності умов, установлених ст. 601 ЦК України, та за відсутності обставин, передбачених ст. 602 ЦК України, за яких зарахування зустрічних вимог не допускається.

Зарахування є одностороннім правочином, для нього достатньо заяви однієї сторони.

При цьому, чинним законодавством не передбачено спеціальних вимог щодо форми заяви про зарахування зустрічних вимог як одностороннього правочину.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

В свою чергу положення ст.ст. 601 та 602 ЦК України не містять прямої вказівки на недійсність правочину, що вчинений з порушенням вимог, викладених у вказаних правових нормах.

Отже, односторонній правочин з припинення зобов`язань є оспорюваним правочином та може бути визнаний судом недійсним з підстав, порушення вимог щодо його вчинення, які і визначені в ст. 601 та ст. 602 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №920/240/18.

Матеріалів справи, не містять доказів оскарження правочину про зарахування зустрічних вимог чи доказів неможливості зарахування зустрічних вимог, у зв`язку з чим, в силу приписів ст. 204 ЦК України, вказаний правочин вважається правомірним.

Крім того, Верховний Суд у постановах від 16.05.2018 у справі №910/17770/17, від 18.06.2019 у справі №914/8912/16 зазначав, що не оскаржена та не визнана недійсною заява про зарахування зустрічних вимог породжує правові наслідки.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 1 684,54 грн. штрафу підтверджені документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129,232-233,237-238,240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "ПОЛО-ІНВЕСТБУД", вул. Олеко Дундича, 1-Д, м. Кременчук, Полтавська область, 39627, ідентифікаційний код 35026677) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Птахофабрика "ВІЛЬНЯНСЬКА" (вул. Мироносицька, 52, оф. 11, м. Харків, 61022;адреса для листування: вул. Данилевського, 27, кв. 11, м. Харків, 61058; ідентифікаційний код 39851764) 1 684,54 грн. штрафу, 25,27 грн. судового збору

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити в задоволенні вимог.

Рішення складено 25.02.2020 року

Суддя Тимощенко О.М.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.