Ухвала

від 21.02.2020 по справі 607/17106/15-к

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/17106/15-кГоловуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/817/63/20 Доповідач - ОСОБА_2 Категорія - ухвала слідчого судді

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду

в складі: головуючого - ОСОБА_2

суддів- ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 ,

з участю: прокурора ОСОБА_6 ,

скаржника ОСОБА_7 ,

його представника ОСОБА_8 ,

при розгляді у відкритому судовому засіданні матеріалів кримінального провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2015 року в кримінальному провадженні №12015210180000463,-

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою клопотання слідчого СВ Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 про арешт майна задоволено. Накладено арешт на земельні ділянки із кадастровим номером 6125286400:01:001:0502 та 6125286400:01:001:0503 які згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28382945 та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28373227 на праві приватної власності належать ОСОБА_7 шляхом заборони на їх відчуження.

В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2015 року скасувати. Свої вимоги мотивує тим, що земельні ділянки на які накладено арешт шляхом заборони на їх відчуження не могли бути відчужені згідно мораторію на їх відчуження, а тому не було потреби забороняти їх відчуження. Зазначає, що не відповідає дійсним обставинам справи твердження суду першої інстанції, що ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді секретаря Острівської сільської ради Тернопільського району склав та видав завідомо неправдивий офіційний документ, а саме державний акт на право приватної власності на земельну ділянку; зазначає, що надуманими є твердження суду, що не приймалось рішення про передачу у приватну власність земельних ділянок ОСОБА_7 , оскільки таке рішення наявне та належним чином завірене.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, доводи апелянта та міркування його захисника, які підтримали апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора, яка погодилась із доводами апеляційної скарги і просила скасувати арешт майна мотивуючи тим, що кримінальне провадження у якому він був накладений на даний час закрито ухвалою суду і підстав для звернення з цивільним позовом з приводу права власності на арештоване майно сторона обвинувачення не вбачає, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

З матеріалів провадження вбачається, що ухвала слідчого судді про накладення арешту постановлена без виклику власника майна, який її копію отримав 03 лютого 2020 року і вже 05 лютого 2020 року подав апеляційну скаргу.

За вказаних обставин та з урахуванням вимог п.3 ч.2, ч.3 ст.395 КПК України ОСОБА_7 строк оскарження не пропустив.

Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2015 року в кримінальному провадженні №12015210180000463 відносно ОСОБА_10 за ч.2 ст.366 КК України було задоволено клопотання слідчого СВ Тернопільського районного відділення поліції Тернопільського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області ст. лейтенанта поліції ОСОБА_9 , яке погоджене прокурором Тернопільської місцевої прокуратури ОСОБА_6 і накладено арешт на земельні ділянки із кадастровим номером 6125286400:01:001:0502 та 6125286400:01:001:0503 які згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28382945 та згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №28373227 на праві приватної власності належать ОСОБА_7 .

Обвинувальний акт у вказаному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_10 за ч.2 ст.366 КК України направлений до суду 23 лютого 2016 року.

В подальшому, за клопотанням прокурора ОСОБА_6 кримінальне провадження відносно ОСОБА_10 за ч.2 ст.366 КК України було закрито ухвалою Тернопільського міськрайонного суду від 26 травня 2016 року у зв`язку зі смертю обвинуваченого.

При цьому, в порушення вимог ч.4 ст.174 КПК України не було вирішено питання про скасування арешту майна.

Крім того, з пояснень прокурора ОСОБА_6 в ході апеляційного розгляду слідує, що стороною обвинувачення під час розслідування кримінального провадження відносно ОСОБА_10 за ч.2 ст.366 КК України та після закриття цього кримінального провадження не було пред`явлено цивільних позовів з приводу земельних ділянок на які накладено арешт ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 18 грудня 2015 року.

Враховуючи наведені обставини та позицію сторони обвинувачення, яка погодилась із доводами апеляційної скарги про наявність підстав для скасування арешту майна, беручи до уваги вимоги ст.ст. 22, 26, 132 КПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 170-174, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_7 - задовольнити, а ухвалу слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 18 грудня 2015 року скасувати.

Ухвала апеляційного суду є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді