Рішення

від 26.02.2020 по справі 160/13061/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 лютого 2020 року Справа № 160/13061/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Юркова Е.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю Південтрансбудкомплект до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови-

ВСТАНОВИВ:

23 грудня 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Південтрансбудкомплект звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Дніпропетровської митниці ДФС з вимогами:

- визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.12.2019 року №UA110150/2019/200247/1;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00696.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням Дніпропетровської митниці ДФС № UA110150/2019/200247/1 від 06.12.2019 року було скориговано митну вартість товарів в сторону збільшення, яка вплинула на розмір митних платежів, який було збільшено на суму 63203,41 грн. Позивач вважає рішення про коригування митної вартості товарів протиправним, оскільки підприємством був поданий повний пакет документів, які містять відомості щодо числових значень митної вартості ввезеного товару та не містять жодних розбіжностей та неточностей у відповідності до вимог ст. 53 Митного кодексу України, а тому позивач вважає недоречним посилання митного органу на: 1) наявність суперечності у відомостях інвойсу (комерційного рахунку) від 23.09.2019 року відомостям Контракту від 17.09.2019 LCTY19498; 2) експортна декларація надана без перекладу; 3) не надання позивачем платіжних документів, що підтверджують оплату товару, оскільки відповідні платіжні документи свіфт № 76 від 07.10.2019 року та свіфт №72 від 19.09.2019 року були надані митниці. Також, зауважено, що твердження відповідача про те, що наданий позивачем прайс-лист не підтверджує об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість, - є безпідставними. Відповідачем не взято до уваги та не досліджено належним чином наданий позивачем експертний висновок та інформацію з біржових джерел Asian Metal, натомість необгрунтовано поставлено під сумнів висновок Державного Підприємства Укрпромзовнішекспертиза . Крім цього, позивачем в обґрунтування позову зазначено про те, що оскаржуване рішення не містить інформації, які саме документи не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості спірного товару, не наведено митницею у оспорюваних рішеннях, які саме складові митної вартості не підтверджуються документально та з яких підстав неможливе їх обчислення.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 року відкрито провадження у даній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачем 04.02.2020 року подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив у задоволенні позову відмовити та зазначив, що при перевірці поданої Товариством з обмеженою відповідальністю Південтрансбудкомплект електронної митної декларацій №UA110150/2019/249837 від 04.12.2019 року, а також документів, долучених до декларацій, митним органом здійснено контроль наявності в підтверджуючих документах усіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості. В результаті такого контролю було встановлено, що подані документи не підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості, містять розбіжності. Враховуючи, що декларант відмовився надавати додаткові документи, рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2019 року №UA 110150/2019/200247/1 та картка відмови від 06.12.2019 року № UA 110150/2019/00696 є цілком обґрунтованими, а підстави для задоволення позову відсутні.

Ухвалою суду від 05.02.2020 року допущено заміну сторони у справі № 160/13061/19, а саме з Дніпропетровської митниці ДФС на правонаступника - Дніпровську митницю Держмитслужби.

07.02.2020 року, представником позивача надано до суду відповідь на відзив, в якій позивач вказує, що надані документи у своїй сукупності підтверджують числові значення складових митної вартості та дозволяють митниці здійснити контроль шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, та провести обчислення митної вартості. Митниця при винесенні рішення про коригування митної вартості та у ході прийняття рішення за результатами розгляду додаткових документів порушила вимоги Митного кодексу щодо застосування методів визначення митної вартості. Позивач, звертав увагу суду на те, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості. Відмова митниці у визнанні митної вартості з урахуванням доданих документів є необґрунтованою, оскільки не проведена оцінка всіх наданих документів щодо неможливості застосування основного методу.

14.02.2020 року представником відповідача подано до суду заперечення, в яких зазначено аналогічні обґрунтування, наведені в оскаржуваному рішенні від 06.12.2019 року №UA 110150/2019/200247/1 та відзиві на позовну заяву. Вказано, що у зв`язку із неможливістю застосування першого методу визначення митної вартості товарів, через відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів на спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, посадовою особою Дніпровської митниці було послідовно перейдено до другорядних методів визначення митної вартості та митну вартість скориговано за резервним методом.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 17.09.2019 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Південтрансбудкомплект (далі - ТОВ Південтрансбудкомплект , декларант) (ІК в ЄДРПОУ 24238290), як покупцем, та Liaocheng Tongyun Pipe Industry CO., LTD (Китай), як продавцем, був укладений контракт на поставку сталевих безшовних труб № LCTY19498, за умовами якого постачання товару буде здійснено морським шляхом. Умови постачання зазначаються у Специфікаціях до даного контракту (п.п. 2.1 Розділу 2).

Розділом 5 контракту Оплата визначено, що умови сплати за контрактом зазначаються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною даного контракту. Покупець залишає за собою право здійснювати балансовий платіж (або його частину) у строк раніше ніж зазначено у Специфікації.

Так, Специфікацією №1 до контракту №LCTY19498 від 17.09.2019 року визначено умови постачання СFR Одеса та наступні умови оплати: 1) 5721 USD передоплата на протязі 5 банківських днів з моменту підписання Специфікації; 2) балансовий платіж на протязі 5 банковських днів після пред`явлення копії коносаменту.

20.09.2019 року додатковою угодою №1 до Специфікації №1 від 17.09.2019 року до контракту № LCTY19498 від 17.09.2019 року, сторони контракту дійшли згоди збільшити замовлену кількість труб.

З урахуванням збільшення, сума Специфікації №1 від 17.09.2019 року до контракту № LCTY19498 від 17.09.2019 року складає 20156,00 USD, без врахування дозволеного толерансу.

На підставі вищенаведеного контракту, на адресу позивача від вказаного вище продавця надійшов товар згідно комерційного інвойсу від 23.09.2019 року № TY20190917-1, специфікації № 1 від 17.09.2019р. та додаткової угоди до неї, а саме: труби безшовні, сталеві, круглого поперечного перерізу, холоднодеформовані, без фітингів, без різьби та теплової ізоляції, без фарбування, ГОСТ 8733-74, ГОСТ 8734-75, розміром (діаметр х товщина стінки х довжина, мм): 14х3х3000-5800мм, марка сталі 20 - 964 кг, 322 шт. (1 пак.), ціна за тону 905 USD, сума - 872,42 USD; 12х2х3000-5800мм, марка сталі - 20, 1156 кг, 578 шт (1 пак.), ціна за тону 968 USD, сума - 1119,01 USD; 16х2х3000-5800мм, марка сталі 20 - 2766кг,1022 шт. (2пак.) ціна за тону 868 USD, сума - 2400,89 USD; 16х3х3000-5800мм, марка сталі 20 - 1052кг, 292 шт. (1 пак.), ціна за тону 868 USD, сума - 913,14 USD; 28х3х3500-5800мм, марка сталі 20 - 5014кг, 566 шт. (2 пак.), ціна за тону - 699 USD, сума - 3504,79 USD; 38х5х3500-5800мм, марка сталі 20 - 6375 кг, 430 шт. (4 пак.), ціна за тону 602 USD, загальна сума - 3837,75 USD; 50х6х3500-5800мм, марка сталі 20 - 5060 кг, 220 шт. (2 пак.), ціна за тону 603 USD, загальна сума - 3051,18 USD; 80х8х3500-5800мм, марка сталі 20 - 5456 кг, 102 шт. (3 пак.)., ціна за тону 597 USD, загальна сума 3257,23 USD. Загальна сума зазначеного вище товару, разом із вартістю фрахту складає 20176.41 USD, що підтверджується змістом митної декларації.

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Дніпропетровської митниці ДФС електронну митну декларацію (МД) №UA 110150/2019/249837 від 04.12.2019 року, у якій митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) у відповідності до ст.ст.57, 58 МК України.

Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару у митній декларації (МД) №UA110150/2019/249837 від 04.12.2019 року, позивачем також були надані відповідачу документи, що заявлені у митній декларації: зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу, стороною якої є виробник товарів, що декларуються (контракт від 17.09.2019 року №LCTY19498); доповнення до зовнішньоекономічного договору (специфікація №1 від 17.09.2019 року та додаткова угода №1 від 20.09.2019 року); рахунок-фактура (комерційний інвойс) від 23.09.2019 року №TY20190917-1.

Згідно повідомлення декларанта (вих. №04-12/01 від 04.12.2019 року) митному органу були надані додаткові документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів: платіжні документи по передплаті за товар (Swift від 19.09.2019 року №72 та Swift від 07.10.2019 року №76); митна декларація країни відправлення від 25.09.2019 року №425820190000884829; висновок про вартісні характеристики товару ДП Укрпромзовнішекспертиза від 07.11.2019 року №2700; розрахунок ціни (калькуляція) від 23.09.2019 року; прайс-лист виробника від 17.09.2019 року; інформація сайту аналітичного металургійного агенства Asian Metal, з тижневим оглядом ринку металопродукції на дату підписання контракту.

Також, представником Позивача 04.12.2019 року надано до митного органу: сертифікат якості №LCSJ45B9190911T0848-1 від 23.09.2019 року; пакувальний лист б/н до рахунка TY20190917-1 від 23.09.2019 року; коносамент №140901194676 від 27.09.2019 року; сертифікат про походження товару №19С3725А0286/00065R від 27.09.2019 року; залізнична накладна для внутрішнього сполучення №41725474 від 28.11.2019 року; договір про надання послуг митного брокера №30/06-15 від 30.06.2015 року; лист виробника б/н від 25.09.2019 року.

Відповідач проти факту надання вказаних документів до митного оформлення у відзиві на позов не заперечує.

Під час проведення контролю правильності визначення митної вартості товару, при перевірці повноти включення до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, усіх витрат, передбачених ч.10 ст. 58 МК України, було вивчено договір поставки та інші документи, подані декларантом для здійснення митного оформлення.

Згідно митної декларації від 06.12.2019 року № UA110150/2019/250248 відповідач повідомив ТОВ Південтрансбудкомплект про те, що документи, які подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товару, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- відомості інвойсу (комерційного рахунку) від 23.09.2019 року суперечать відомостям Контракту від 17.09.2019 LCTY19498;

- всупереч вимогам статті 254 МКУ та Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом МФУ від 30.05.12 №631 експортна декларація надана без перекладу;

- у митній декларації країни відправлення від 25.09.2019 зазначений номер морського коносаменту, що виданий пізніше - 27.09.2019. Зазначені документи не кореспондуються;

- надані банківські платіжні документи не є такими, що підтверджують митну вартість товарів, оскільки строки оплати за товар не відповідають умовам специфікації №1.Специфікацію №2 від 17.09.2019 до митного оформлення не надано;

- наданий прайс-лист містить суб`єктивний характер відповідно до статті 52 МКУ, наведені виключно позиції інвойсу TY20190917-1 від 23.09.2019 та тотожні умови поставки;

- наданий висновок Укрпромзовнішекспертиза від 07.11.2019 №2700 містить числові значення вартості оцінюваний товарів відповідно інвойсу на умовах ФОБ та висновок, що ціни на імпортовані Труби безшовні, сталеві, круглого поперечного перерізу, холоднодеформовані відповідають поточній кон`юнктурі ринку. Зазначене не є ґрунтовним підтвердження заявленої митної вартості товарів. При цьому експертом не наводиться діапазон цін на ринку Китаю згідно якісних характеристик імпортованого товару (товщина, довжина, діаметр, виробник, умови поставки), а також посилається на джерела інформації без конкретики. (Інтернет посилань або номерів друкованих видань), відсутні також аналіз біржових джерел згідно сировини товару в залежності від дати виробництва;

- митний орган, зазначив, що у зв`язку із відмовою декларанта від подання додаткових документів, відмова - надіслана електронним листом від 06.12.2019 №0612-02, проводиться консультація щодо обрання методу визначення митної вартості. Враховуючи зазначені в повідомленні митниці результати перевірки документів, наданих до митного оформлення оцінюваної партії товару за ЕМД від 04.12.2019 №UA110150/2019/249837, відмову декларанта від надання додаткових документів, ненадання документів у спростування виявлених невідповідностей, що унеможливлює перевірити числове значення вартості заявленого товару, документального підтвердження ціни, що фактично сплачена, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не може бути застосований відповідно п.2. ст.58 МКУ, п.6 ст.54 МКУ.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості останньою виявлені розбіжності у наданих документах, що стало підставою для витребування у декларанта додаткових документів для підтвердження митної вартості товару повідомленням, зокрема: банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (у тому числі організацію перевезення та винагорода експедитору); виписка з бухгалтерської документації; каталоги, прайс-листи виробника товару; висновки про вартісні якісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

06.12.2019 року позивачем було надано всі необхідні документи на повідомлення (ідентифікатор повідомлення ae6ec0ba-0331-400e-aa99-9805813e4c35, час 12:59, (протокол обробки №611217).

Митним органом, у рамках проведених консультацій, з метою перевірки правильності визначення декларантом митної вартості ввезених товарів, у декларанта були витребувані додаткові документи, перелік яких зазначено згідно до ч.2, ч.3 ст.53 Митного кодексу України, шляхом направлення повідомлення позивачеві.

На вимогу відповідача декларант листом від 06.12.2019 року вих. № 0612-02 на повідомлення митниці (протокол обробки № 611285) відповів, що більше ніяких документів для підтвердження митної вартості товарів за ЕМД від 04.12.2019 року № UA110150/2019/249837 надати не може.

За результатами розгляду поданих декларантом документів, Митницею були прийняті оспорювані рішення про коригування митної вартості товарів від 06.12.2019 року № UA110150/2019/200247/1 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00696 від 06.12.2019 року за якими заявлену позивачем митну вартість товарів було скориговано за резервним методом 2-г (ст.64 МК України).

З метою випуску товарів у вільний обіг позивачем було подано до Дніпропетровської митниці ДФС нову ВМД від 06.12.2019 року № UA110150/2019/250248, відповідно, у яких вказано митну вартість товару на рівні, визначеному митним органом з відповідною сплатою до бюджету митних платежів.

Позивач не погоджується із вищевказаним рішенням та карткою відмови, просить їх визнати протиправними та скасувати посилаючись на те, що вказані рішення оформлені із порушенням вимог ст.55 МК України, оскільки не містять відомостей, яка саме інформація містить розбіжності у числових значеннях складових митної вартості товарів, яка не дозволила здійснити митну вартість ввезених товарів за ціною договору, не містять обґрунтувань того, які недоліки впливають на митну вартість товарів з урахуванням того, що наявна у базі даних інформація про нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару та не можє бути підставою для витребування додаткових документів у декларанта за приписами ст.ст.52, 53 МК України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 382 Господарського кодексу України права та обов`язки сторін зовнішньоекономічного договору (контракту) визначаються правом місця його укладення, якщо сторони не погодили інше. Порядок визначення права, яке має застосовуватися до договору (контракту) у разі недосягнення згоди сторін стосовно вказаного порядку, встановлюється законом про зовнішньоекономічну діяльність.

За загальним правилом, передбаченим нормами ст.692 Цивільного Кодексу України, оплата товару за договором передбачена після передання товару чи товаророзпорядчих документів.

Відповідно до ч. 1 ст. 693 Цивільного Кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), то покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. А якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Митного кодексу України (далі - МК України), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст.50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч.1 ст. 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України містить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 року №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року .

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої Відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним углаві 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу Українивизначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч.ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.

Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вже було зазначено судом, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, вирішив, що в наданих позивачем документах є розбіжності, а саме відомості зазначені в інвойсі (комерційному рахунку) від 23.09.2019 року суперечать умовам контракту від 17.09.2019 року № LCTY19498, оскільки у пункті 7.2 контракту зазначено, що труби повинні бути промарковані незмиваючою краскою, тоді як у комерційному рахунку (інвойсі) №TY20190917-1 від 23.09.2019 року зазначено - без фарбування .

Зауваження, що викладені відповідачем у спірному рішенні про коригування митної вартості товарів, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Сторони при укладенні зовнішньоекономічного Договору мають керуватися Положенням про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів), затвердженим наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 06.09.2001 року №201, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.09.2001 року за № 833/6024 (далі по тексту Положення 201), яке містить перелік основних та додаткових умов зовнішньоекономічного договору.

За змістом пункту 1.9 зазначеного Положення №201 до основних умов віднесена в тому числі інформація щодо упаковки та маркування тощо.

Так, розділом 4 пунктом 4.1 ГОСТ 8733-74 Трубы стальне бесшовные холоднодеформированные и теплодеформированные. Технические требования (мовою оригіналу), визначено, що маркування, пакування, транспортування та зберігання здійснюється згідно ГОСТ 10692-80.

Згідно підпункту 1.1.1. ГОСТ 10692-80 Трубы стальне, чугунные и соединительные части к ним. Приемка, маркировка, упаковка, транспортирование и хранение (с Изменениями №1,2,3,4,5) в залежності від діаметру та товщини стінки труби, маркування наносять клеймуванням, електричним олівцем, або гумовим штампом (незмивною фарбою), електрографом або незмивною фарбою.

Відповідно до підпункту 2.1.5 ГОСТ 10692-80 за вимогою споживача труби, що підлягають транспортуванню по воді, а також труби особливо тонкостінні, тонкостінні і капілярні, а також з шорсткістю поверхні за параметрами Ra 2,5-1,25 мкм і Rz 20-10 мкм (ГОСТ 2789) і більш високою із вуглецевих і легованих марок сталі повинні мати консерваційні покриття, що забезпечує необхідний протикорозійний захист для категорій умов транспортування і зберігання С, Ж, ОЖ по ГОСТ 9.014 .

З аналізу вище викладених норм вбачається, що на вимогу споживача, труби можуть бути пофарбовані для захисту продукції від корозійного впливу, в свою чергу маркування труб здійснюється незмивною фарбою.

Судом встановлено, що згідно умов Контракту від 17.09.2019 LCTY19498, сторони не домовлялися про покриття, фарбування труби, що обумовлюють протикорозійний захист для транспортування та зберігання.

Підпунктом 7.2 пункту 7 Контракту від 17.09.2019 LCTY19498 визначено, що труби мають бути промарковані незмиваючою фарбою та містити інформацію про: найменування стандарту (ГОСТів), зовнішній діаметр і товщину стінки, мм, марку сталі, номер плавки. Для труб діаметром до 95 мм. допускається використання бірок.

Таким чином, відомості - без фарбування , зазначені в інвойсі (комерційному рахунку) від 23.09.2019 року, не суперечать умовам контракту від 17.09.2019 LCTY19498, оскільки за істотними умовами контракту позивачем не було замовлено фарбування труби, а підпунктом 7.2 пункту 7 Контракту, було обумовлено маркування трубної продукції, способом - не змивною краскою .

Отже, висновок відповідача проте, що відомості контракту від 17.09.2019 №LCTY19498, суперечать відомостям комерційного рахунку (інвойсу) від 23.09.2019 року №TY20190917-1 суд вважає таким, що не відповідає дійсності та спростовуються вище наведеним.

Також, при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією (МД) №UA 110150/2019/249837 від 04.12.2019 року, митний орган зазначив, що згідно наданих платіжних документів, позивачем не дотримано строків оплати за товар згідно умов специфікації №1. Спеціифікацію № 2 від 17.09.2019 року не надано до митного оформлення.

Згідно пункту 4 частини другої статті 53 МКУ документами, які підтверджують митну вартість товарів, є в тому числі і банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено.

Як встановлено судом вище, Специфікацією № 1 від 17.09.2019 року до контракту №LCTY19498 від 17.09.2019 року визначено умови оплати за товар, згідно яких передплата протягом 5 банківських днів з моменту підписання Специфікації становить 5721 USD, а балансовий платіж на протязі 5 банківських днів після пред`явлення копії коносаменту.

04.12.2019 року, крім документа свіфт № 76 від 07.10.2019 року позивачем надано свіфт №72 від 19.09.2019 року, по що вказано в листі брокера ФОП ОСОБА_1 від 06.12.2019 року вих.№0612.

Відповідно до документу свіфт № 72 позивачем 19.09.2019 року було сплачено по специфікації № 1 від 17.09.2019 року до контракту №LCTY19498 від 17.09.2019 року суму передплати 5721 USD, що відповідає умовам Специфікації №1, а саме: передплата протягом 5 банківських днів з моменту підписання Специфікації.

Згідно документа свіфт № 76 від 07.10.2019 року, ТОВ Південтрансбудкомплект у строки передбачені договором та специфікацією №1 - 07.10.2019 року сплатило балансовий платіж в розмірі 14455,41 USD. Таким чином, 5721 USD (передплата від 19.09.2019 року) + 14455,41 USD (балансовий платіж від 07.10.2019 року) = 20176,41 USD (заявлена декларантом митна вартість товару).

З огляду на вище викладене, судом встановлено, що наданими банківськими документами підтверджено митну вартість товарів, оскільки позивачем сплачено рахунок за товар у строки, які встановлені у специфікації № 1 від 17.09.2019 року до контракту №LCTY19498 від 17.09.2019 року.

Як зазначено позивачем у позові та відповіді на відзив, специфікація №2 від 17.09.2019 року до контракту №LCTY19498 від 17.09.2019 року не була надана позивачем до митного оформлення оскільки, вона не стосується товару, що було заявлено позивачем для розмитнення згідно ЕМД UA110150/2019/249837 від 04.12.2019 р., а стосується іншого товару: труб безшовних гарячодеформованих ГОСТ 8731-74, 8732-78, тоді як за специфікацією №1 ввезено труби безшовні, сталеві, круглого поперечного перерізу, холоднодеформовані, без фітингів, без різьби та теплової ізоляції, без фарбування, ГОСТ 8733-74, ГОСТ 8734-75.

Щодо твердження митного органу, про те, що у митній декларації країни відправлення від 25.09.2019 р. зазначений номер морського коносаменту, що виданий пізніше - 27.09.2019р. Зазначені документи не кореспондуються, то суд зазначає наступне.

Коносамент (Bill of lading, B/L) - документ, що видається судновласником вантажовідправнику у засвідчення прийняття вантажу до перевезення морським шляхом. Коносамент виконує три основні функції: засвідчує прийняття судновласником (перевізником) вантажу до перевезення, є товаророзпорядчим документом, свідчить про укладення договору перевезення вантажу морським шляхом, по якому перевізник зобов`язується доставити вантаж.

Отже, коносамент № 140901194676 від 27.09.2019 року встановлює факт того, що: продавцем проведено процедуру митного оформлення товару на підставі митної декларації Китайської Народної Республіки від 25.09.2019 р.; 27.09.2019 року продавцем відвантажено товар на борт судна, а судновласником прийнято вантаж для перевезення морським шляхом.

Судом встановлено, що інформація, вказана у митній декларації країни відправлення від 25.09.2019р. та коносаменті №140901194676 від 27.09.2019р., кореспондується з інформацією, зазначеною у інших наданих документах: вага (брутто 27,843.000 кг), кількість місць (1 контейнер, 16 пакетів) - з відомостями, зазначеними у пакувальному листі, інвойсі від 23.09.2019 року №TY20190917-1, Специфікації №1 від 17.09.2019 року до контракту №LCTY19498 від 17.09.2019 року, сертифікат походження Народної Республіки Китай від 27.09.2019 року, а загальна вартість перевезення (фрахту) у сумі 1220 дол.США - з Специфікацією №1 від 17.09.2019 року.

Крім того, суд зазначає, що процедурі відвантаження товару, передує процедура митного оформлення товару. Продавець не має права організовувати відвантаження товару, без його митного оформлення.

Отже, при складанні коносаменту, в якому зазначена дата завантаження товару на судно - 27.09.2019 року тобто пізніше, за митну декларацію від 25.09.2019 року, є логічним процесом під час митного оформлення товару та його відвантаження для поставки на умовах СFR.

Таким чином, вищевказані документи повністю підтверджують вартість товару, а вказані в них відомості узгоджуються між собою та дають змогу ідентифікувати товар, що перевозився та його вартість.

Щодо неподання позивачем перекладу експортної митної декларації продавця, саме під час декларування товару (до суду надано переклад експортної митної декларації), то до переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України, експортну митну декларацію продавця - не включено.

Вказана декларація не є документом, по якому здійснюється оплата та поставка товару, адже такими документами є інвойс та коносамент, які були надані позивачем.

Окрім того, відповідачем не надано суду доказів пред`явлення позивачу вимоги відповідно до положень ст. 254 МК України про надання документів, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення товару, перекладених українською мовою.

Так, статтею 254 Митного кодексу України передбачено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються органу доходів і зборів українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування. Органи доходів і зборів вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації. У такому разі декларант забезпечує переклад зазначених документів за власний рахунок.

У свою чергу, відповідачем жодним чином не обґрунтовано необхідності надання перекладу експортної митної декларації продавця, не зазначено які саме документи містять дані на підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, складені іншою мовою та потребують перекладу.

Доказів на спростування зазначеного, відповідачем до суду не надано, доказів на підтвердження доводів, зазначених у відзиві на позовну заяву щодо повідомлення декларанта про необхідність забезпечення перекладу документів, матеріали справи не місять.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки. Відповідач не надав суду доказів того, що документи, які подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. А надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари. Таким чином, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Також, суд бере до уваги той факт, що під час митного оформлення, позивачем на вимогу митниці надано: прас-лист виробника товару, висновок ДП Укрпромзовнішекспертиза від 07.11.2019 р. №2700 та аналітичну інформаціїю Asian Metal від 17.11.2019 року, про ринок сталевих труб, яка містить біржові данні про вартість сировини та товару на ринку Китаю на дату підписання контракту.

Однак, відповідач зазначив що прайс-лист має суб`єктивний характер, а у висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза експертом не наводиться діапазон цін на ринку Китаю згідно якісних характеристик імпортованого товару (товщина, довжина, діаметр, виробник, умови поставки), а також посилається на джерела інформації без конкретики. (Інтернет посилань або номерів друкованих видань), відсутні також аналіз біржових джерел згідно сировини товару в залежності від дати виробництва.

Інформацію Asian Metal від 17.11.2019 року, про ринок сталевих труб, яка містить біржові данні про вартість сировини та товару на ринку Китаю, митний орган не досліджував.

Суд вважає сумніви митного органу стосовно наданого прайс-листа виробника безпідставними, оскільки до переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.

Аналіз наведеної норми свідчить, що до контролюючого органу в якості додаткового документу для підтвердження заявленої митної вартості подаються прейскуранти (прайс-листи) саме від виробника товару, який оцінюється. У першу чергу, при розгляді наданих декларантом каталогів, специфікацій, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару контролюючий орган має упевнитись, що інформацію, яка містяться в зазначених документах, можна ідентифікувати з поставкою оцінюваних товарів.

Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, який на практиці частіше використовується для зазначення цін на перелік послуг.

Згідно загальноприйнятої світової практики прейскурант (прайс-лист) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов`язковим зазначенням валюти, передбачені системи знижок, виробника/виробників, умови поставки, дата його складання або ж число, з якого дані ціни вводяться в дію, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.

Разом з тим, для підтвердження ціни, як "дійсної вартості" товару у розумінні статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 р., контролюючим органом можуть бути запитані у декларанта каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, в яких пропозиція продавця адресована необмеженому колу покупців.

Каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи продукції складаються виробником товару у процесі здійснення його господарської діяльності та не є технічними, товаросупровідними документами або документами, що засвідчують якість товару.

Обов`язкової вимоги щодо отримання від суб`єкта зовнішньоекономічної діяльності - виробника товару вказаної вище документації, чи вимог до її складання чинним законодавством, що регулює порядок виконання зовнішньоекономічних операцій, не передбачено.

Виконуючи вимогу митного органу, позивачем, було надано відповідачеві прайс-лист виробника товару, який містить дату його складання, найменування товару, одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, із зазначенням валюти, інформацію щодо виробника/виробників, умови поставки, контактну інформацію про виробника - продавця, а також адресований необмеженому колу потенційних покупців, а отже такий документм є належним підтвердженням правильності зазначеної ним митної вартості товару із застосуванням основного методу.

Враховуючи вище викладене, висновок відповідача про те, що наданий позивачем прайс-лист не підтверджує об`єктивно та достовірно заявлену митну вартість - є не об`єктивними, не обґрунтованими та безпідставно не взятий до уваги та не досліджений в розрізі всих наданих позивачем документів.

Стосовно, ставлення митним органом під сумнів висновку ДП Укрпромзовнішекспертиза від 07.11.2019 р. №2700, то суд зазначає про таке.

Згідно з положеннями статті 53 МК України висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, є додатковими документами, які подаються митному органу у випадку, якщо документи, зазначені в частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх даних відповідно до обраного декларантом методу визначення митної вартості.

Митний орган не обґрунтував сумніви у правильності визначення митної вартості товару спеціалізованим державним підприємством Укрпромзовнішекспертиза та необхідність перевірки наданих відомостей і не зазначив документи, надання яких може усунути сумніви митного органу у їх коректності.

При цьому, на підтвердження правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем товару відповідач у своєму рішенні не наводить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення останнім частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятого рішення.

Крім того, лист ДП Укрпромзовнішекспертиза є виключно додатковим, консультативним документом та може слугувати для митного органу як самостійна підстава для сумніву в правильності визначення декларантом митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, які вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не можє слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно постанови Пленуму Вищого Адміністративного суду України від 13.03.2017 року № 2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року , у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. У свою чергу умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв`язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару (п.п.1.3 п.1). До того ж, декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (п.п.2.1 п.2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст.53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не було вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення даних складових.

Крім того, як вже було зазначено, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач вказав про те, що визначена ним митна вартість товару ґрунтується на митній вартості товару за: ЕМД від 23.10.2019 року №UA110150/2019/244130 на рівні 1,2 долСША/кг. При цьому, відповідач не зазначив, яким саме за якісними характеристиками (подібним чи аналогічним) є товар, митне оформлення якого вже здійснене.

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст.6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст.ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами про наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Тобто, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст.8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. В поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Приймаючи до уваги, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів ніяким чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не може бути достатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваних рішень та здійснення коригування митної вартості.

Аналогічна правова позиція висловлена і Верховним Судом у справах №804/16980/14, № 815/2013/15.

За таких обставин, рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.12.2019 року №UA110150/2019/200247/1, а також картка відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2019/00696 є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

З системного аналізу матеріалів справи та наведених норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявленого позову, оскільки Дніпровської митниці Держмитслужби надано невірну оцінку відомостям про митну вартість товарів, пред`явлених для митного оформлення, яка об`єктивно не мала призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості.

Оцінюючи наявні в справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку про обґрунтованість доводів позивача. Разом з тим, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, в ході судового розгляду не довів обґрунтованість своїх висновків і правомірності прийнятих на їх підставі рішень. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду, в розмірі 3842 грн., що документально підтверджується платіжним дорученням від 26.12.2019 року № 1688.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 3842 грн. підлягає стягненню з Дніпровської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Південтрансбудкомплект" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпропетровської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 06.12.2019 року №UA110150/2019/200247/1.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови Дніпропетровської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 06.12.2019 року № UA110150/2019/00696.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Південтрансбудкомплект (49000, м.Дніпропетровськ, просп. Карла Маркса, буд. 34/38А, ЄДРПОУ 24238290) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м.Дніпро, вул.Княгині Ольги, буд. 22, ЄДРПОУ 39421732) понесені витрати з оплати судового збору в сумі 3842 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 копійок), сплачені згідно платіжного доручення від 26.12.2019 року № 1688.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення суду складений 26 лютого 2020 року.

Суддя (підпис) Е.О. Юрков