Постанова

від 27.02.2020 по справі 580/31/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/31/20 Суддя (судді) першої інстанції: В.А. Гайдаш

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ключковича В.Ю.,

суддів Парінова А.Б.,

Беспалова О.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року (суддя Гайдаш В.А.) у справі за адміністративним позовом першого заступника керівника Уманської місцевої прокуратури до Соколівської сільської ради Жашківського району Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Соколівської сільської ради Жашківського району Черкаської області, у якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Соколівської сільської ради Жашківського району Черкаської області щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані в акті №58 позапланової перевірки, проведеної з 16 по 17 травня 2018 року Жашківським РС Управління ДСНС у Черкаській області;

- зобов`язати Соколівську сільську раду Жашківського району Черкаської області вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовані в акті №58 позапланової перевірки, проведеної з 16 по 17 травня 2018 року Жашківським РС Управління ДСНС у Черкаській області.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року позовну заяву повернуто разом з усіма доданими матеріалами.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою, заступник прокурора Черкаської області подав апеляційну скаргу, з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, в якій просить ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08.01.2020 скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Черкаської області зазначає, що законодавцем чітко регламентовано категорію позовних заяв, що органи ДСНС можуть пред`являти до суду, а саме про повне або часткове зупинення експлуатації будівель, об`єктів у разі виявлення порушень, що створюють загрозу життю та здоров`ю людей. Так, виявивши у даному випадку порушення пожежної безпеки територіальний орган ДСНС відреагував у межах повноважень - видав припис керівнику навчального закладу на усунення порушень, що не був виконаний. Проте, законодавець обмежив засоби реагування органів ДСНС на невиконання припису. У такому випадку орган контролю проводить повторну перевірку та вже за її результатами вживає заходів визначених пп. 48 п. 4 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.12.2015 за № 1052, а не скеровує позов зобов`язального характеру до засновника закладу. Отже, в Управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Черкаській області відсутні повноваження щодо пред`явлення позовів про вжиття заходів, направлених на усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки в діяльності закладів освіти, що зафіксовані в актах та приписах, у тому числі розгляду питання про виділення коштів, необхідних для усунення виявлених порушень, визначено також у ст.ст. 64, 65, 67, 68 Кодексу цивільного захисту України.

Крім того, апелянт вказує, що Соколівська сільська рада не вживала достатніх заходів для створення можливості усунути порушення пожежної безпеки закладом освіти, і саме тому заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до суду в інтересах держави як самостійний позивач до Соколівської сільської ради Черкаської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відзиви на апеляційну скаргу до суду не надходили.

У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Жашківським районним сектором Управління ДСНС у Черкаській області у період з 16.05.2019 по 17.05.2019 проведено позапланову перевірку закладу дошкільної освіти Веселка с. Острожани Соколівської сільської ради Жашківського району Черкаської області щодо дотримання вимог чинного законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки. За результатами перевірки встановлено низку порушень стандартів та нормативів у сфері пожежної безпеки, Кодексу цивільного захисту України, Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417.

Вказані порушення зафіксовані в Акті №58 від 17 травня 2018 року, та, у зв`язку з цим винесено припис № 53 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що вручено директору навчального закладу до відома та виконання.

Однак, як вказує позивач, порушення вимог чинного законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки у діяльності закладу дошкільної освіти не усунуто, зокрема через недостатність фінансування закладу.

В період з 23.12.2019 до 24.12.2019 Жашківським РС УДСНС у Черкаській області проведено позапланову перевірку у закладі дошкільної освіти Веселка с. Острожани Соколівської сільської ради Жашківського району Черкаської області з питань дотримання у дошкільному закладі законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки. За результатами проведеної перевірки встановлено що вищевказані порушення, зазначені в акті та приписі №58 та № 53 від 17.05.2018 не усунуто.

З огляду на вищевказане, зважаючи на те, що усунення низки порушень потребує безпосередньої участі органу управління закладом, у тому числі шляхом виділення додаткового фінансування, перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури обґрунтовував наявність підстав для звернення до суду з цим позовом невжиттям відповідачем заходів, направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані в Акті №58 позапланової перевірки, проведеної з 16 по 17 травня 2018 року Жашківським РС Управління ДСНС у Черкаській області, що може призвести до виникнення надзвичайної ситуації, аварії або пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю дітей, які перебувають у закладі освіти, а також неможливості її ефективної ліквідації та рятування людей.

Позивач вказував, що через відсутність повноважень у органу ДСНС на звернення до адміністративного суду з таким позовом, прокурор є позивачем у даній справі.

Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції дійшов висновку, що саме центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки та реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення є органом державної влади, який наділений повноваженнями щодо захисту інтересів держави шляхом здійснення державного нагляду (контролю) у сфері техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства органами та суб`єктами господарювання, а тому твердження про відсутність належного державного органу для звернення до суду з викладеними позовними вимогами не є обґрунтованими.

Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, вважає такі висновки суду першої інстанції помилковими, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною третьою статті 5 КАС передбачено, що до суду можуть звертатися в інтересах інших осіб органи та особи, яким законом надано таке право.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 131-1 Конституції України прокуратура здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно до закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Положення п. 3 ч. 1 ст.131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).

Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 53 КАС, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 цього Кодексу.

Частиною 5 ст. 53 КАС України визначено, що у разі відсутності повноважень у органу щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статус позивача.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Згідно з п. 6 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженого Указом Президента України від 16 січня 2013 року №20/2013 Деякі питання Державної служби України з надзвичайних ситуацій , ДСНС України здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, а також міжрегіональні (повноваження яких поширюються на кілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи (у разі їх створення).

Пунктами 47, 48 Положення про Державну службу України з надзвичайних ситуацій, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 16 грудня 2015 року №1052 визначено, що ДСНС відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

- перевіряє наявність і готовність до використання в разі виникнення надзвичайних ситуацій промислових засобів захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин, засобів цивільного захисту, стан їх утримання та ведення обліку;

- складає акти перевірок, видає приписи, постанови, розпорядження про усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки, а в разі встановлення порушень, що створюють загрозу житло та здоров`ю людей, звертається безпосередньо та через територіальні органи до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, пожежної та техногенної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, окремих приміщень, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту.

Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини першої статті 70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб`єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об`єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб`єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.

Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Основний Закон та ординарні закони не дають переліку випадків, за яких прокурор здійснює представництво в суді, однак встановлюють оцінні критерії, орієнтири й умови, коли таке представництво є можливим. Здійснювати захист інтересів держави в адміністративному суді прокурор може винятково за умови, коли захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Існування інтересу і необхідність його захисту має базуватися на справедливих підставах, які мають бути об`єктивно обґрунтовані (доведені) і переслідувати законну мету. Право на здійснення представництва інтересів держави у суді не є статичним, тобто не має обмежуватися тільки означенням того, у чиїх інтересах діє прокурор, а спонукає і зобов`язує обґрунтовувати існування права на таке представництво або, інакше кажучи, пояснити (показати, аргументувати), чому в інтересах держави звертається саме прокурор, а не органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові чи службові особи, які мають компетенцію на звернення до суду, але не роблять цього, або ж звертається в інтересах громадян, які за віком, станом здоров`я чи соціально-правовим статусом самі не спроможні захистити свої права. Знову ж таки, таке обґрунтування повинно основуватися на підставах, за якими можна виявити (простежити) інтерес того, на захист якого відбувається звернення до суду, і водночас ситуацію в динаміці, коли суб`єкт правовідносин, в інтересах якого діє прокурор, неспроможний сам реалізувати своє право на судовий захист.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити й описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а виокремити ті ознаки, за якими його можна віднести до виняткового випадку, повинен зазначити, що відбулося порушення або існує загроза порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

Таку думку було висловлено Верховним Судом у складі колегія Касаційного адміністративного суду у постанові від 08 листопада 2018 року у справі №826/3492/18.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, перший заступник керівника Уманської місцевої прокуратури обґрунтовує наявність підстав для звернення до суду з цим позовом невжиттям відповідачем заходів, направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані в Акті №58 позапланової перевірки, проведеної з 16 по 17 травня 2018 року Жашківським РС Управління ДСНС у Черкаській області, що призведе до виникнення надзвичайної ситуації, аварії або пожежі, що можуть спричинити загрозу життю та здоров`ю дітей, які перебувають у закладі освіти, а також неможливості її ефективної ліквідації та рятування людей.

Таке обґрунтування є сумісним з розумінням поняття "інтересів держави", у зв`язку з чим є підстави вважати, що позов має на меті захист "інтересів держави".

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Прокурор може звернутися до суду в особі суб`єкта владних повноважень, зокрема, у випадках коли у суб`єкта владних повноважень відсутнє законне право на звернення до адміністративного суду для захисту порушеного права та в інтересах держави.

Аналізуючи вказані положення законодавства, колегія суддів робить висновок, що органи Державної служби України з надзвичайних ситуацій, виконуючи наглядову (контролюючу) функцію та при виявлені порушень, мають право звертатись до адміністративного суду лише у виключних випадках , передбачених Кодексом цивільного захисту України від 02 жовтня 2012 року № 5403-VI, при цьому, ані Кодексом цивільного захисту України, ані будь-яким іншим законом України не встановлено права органів Державної служби з надзвичайних ситуацій подавати позов про зобов`язання фізичної або юридичної особи вчинити певні дії .

Із системного аналізу вказаних норм суд апеляційної інстанції робить висновок, що у даній справі заступник керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави може звертатись до адміністративного суду з позовом (як самостійний позивач) про визнання протиправною бездіяльності Соколівської сільської ради Жашківського району Черкаської області щодо невжиття заходів направлених на усунення порушень протипожежної безпеки в діяльності навчального закладу, що зафіксовані в акті №58 позапланової перевірки, проведеної з 16 по 17 травня 2018 року Жашківським РС Управління ДСНС у Черкаській області та зобов`язання Соколівську сільську раду Жашківського району Черкаської області вжити в межах компетенції заходи направлені на усунення порушень протипожежної безпеки, що зафіксовані в акті №58 позапланової перевірки, проведеної з 16 по 17 травня 2018 року Жашківським РС Управління ДСНС у Черкаській області.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 17 липня 2019 року у справі №0440/7154/18.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зважаючи на вищенаведене, за вказаного правового врегулювання та обставин справи, колегія суддів приходить висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що потягнуло порушення норм процесуального права та постановлення протиправної ухвали про повернення позовної заяви.

Отже, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 312 КАС України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі, про повернення позовної заяви, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За змістом частини першої статті 320 Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскільки судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, вказане призвело до неправильного вирішення справи, що є підставою для скасування ухвали про повернення позовної заяви та направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 320, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Черкаської області задовольнити.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 08 січня 2020 року скасувати, а справу №580/31/20 направити до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя В.Ю. Ключкович

Судді А.Б. Парінов

О.О. Беспалов