Ухвала

від 27.02.2020 по справі 540/1687/19

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

27 лютого 2020 р.м.ОдесаСправа № 540/1687/19

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі головуючого судді Бойка А.В., суддів Федусика А.Г., Шевчук О.А., розглянувши заяву Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 р. по справі за позовом фермерського господарства "Кузнєцов М.Д." до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 р. задоволено позов фермерського господарства "Кузнєцов М.Д." до Державної фіскальної служби України, Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії

На зазначене рішення суду Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі 20.11.2019 року подало апеляційну скаргу, яку ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 р. було залишено без руху та наданий апелянту строк для усунення недоліків скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору.

Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 17.12.2019р. апеляційну скаргу повернуто скаржнику через не усунення недоліків апеляційної скарги.

21.01.2020 року Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі повторно подано апеляційну скаргу на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року та заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обгрунтоване неможливістю своєчасної сплати судового збору.

Ухвалами П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2020 року визнано не поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 р., зазначені Головним управлінням ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі у клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження та залишено подану апеляційну скаргу без руху.

На виконання вимог ухвали апеляційного суду про залишення апеляційної скарги без руху апелянтом було подано заяву про поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, зміст якої аналогічний змісту заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, поданої разом з апеляційною скаргою та за наслідком розгляду якої колегія суддів дійшла висновку про неповажність зазначених у ній причин пропуску строку.

Так, в обгрунтування поданої повторно заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження апелянт посилався на те, що був позбавлений можливості вчасно виконати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.11.2019 р. у зв`язку з відсутністю фінансування та у зв`язку із зупиненням видаткових операцій на рахунках апелянта.

Після відновлення фінансування апелянт платіжним дорученням № 3524 сплатив судовий збір. Посилаючись на практику Європейського суду, апелянт зазначає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до правосуддя.

Відповідач вважає, що неможливість вчасно сплатити судовий збір не залежала від апелянта, оскільки пов`язана з фактом відсутності фінансів на рахунках ДФС, а також зупинення видаткових операцій.

З огляду на все вищезазначене, апелянт просить визнати поважними причини пропуску строку на апеляційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року та поновити строк на оскарження судового рішення.

Розглянувши подану заяву, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне:

Статтею 129 Конституції України визначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на апеляційне оскарження судового рішення.

Із зазначеною правовою нормою Основного Закону України кореспондуються пункт шостий частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, який відносить до основних засад (принципів) адміністративного судочинства забезпечення права на апеляційний перегляд справи, а також стаття 13 цього Кодексу, якою закріплено право учасників справи на апеляційний перегляд справи.

Механізм реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовано главою 1 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, статтею 295 якого встановлено строк для подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч. 1 ст. 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Частиною 2 статті 295 КАС України визначено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Відповідно до ст. 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому, протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними, та після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Практика Європейського суду з прав людини також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути піддане обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав, або фінансовим обмеженням (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії» , справа «Девеер проти Бельгії» , справа «Креуз проти Польщі» ).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій.

Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено обов`язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки, зокрема виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом (пункти шостий, сьомий частини п`ятої цієї статті).

Наведеними положеннями Кодексу адміністративного судочинства України чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов`язує учасників справи діяти сумлінно, тобто проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов`язків, встановлених законом або судом, зокрема щодо дотримання строку апеляційного оскарження, а також належного оформлення апеляційноїї скарги.

Для цього учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинен вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством.

Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.

Отже, органи державної влади, маючи однаковий обсяг процесуальних прав та обов`язків поряд з іншими учасниками справи, мають діяти вчасно та в належний спосіб, дотримуватися своїх власних внутрішніх правил та процедур, встановлених в тому числі нормами процесуального закону, не можуть і не повинні отримувати вигоду від їх порушення, уникати або шляхом допущення зайвих затримок та невиправданих зволікань відтерміновувати виконання своїх процесуальних обов`язків.

Як встановлено з матеріалів справи, апелянтом вдруге реалізується його право на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. При цьому, поторно апеляційна скарга була подана більше ніж через місяць після повернення первинно поданої апеляційної скарги.

Слід зазначити, що Кодекс адміністративного судочинства України передбачає можливість поновлення пропущеного строку лише у разі його пропуску з поважних причин.

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду.

Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються обставини, які не залежать від волі заінтересованої особи і перешкодили їй виконати процесуальні дії у межах встановленого законом проміжку часу. До їх числа відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.

Слід також зазначити, що вчасна подача первинної апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі порушуватиметься принцип юридичної визначеності.

Попереднє звернення з апеляційною скаргою, яка не відповідала вимогам процесуального законодавства, та її повернення, не є об`єктивно непереборними обставинами, такими, що не залежать від волевиявлення особи та не пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з апеляційною скаргою.

Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору тощо, не можуть бути підставою для реалізації суб`єктом владних повноважень права на апеляційне оскарження у будь-який необмежений час після закінчення такого строку та, відповідно, підставою для поновлення зазначеного строку.

При цьому, невиконання скаржником в повному обсязі вимог процесуального законодавства, що мало наслідком повернення первинної апеляційної скарги, не є підставою для поновлення пропущеного строку з наведених підстав.

У пункті 41 справи "Пономарьов проти України" Європейський Суд з прав людини зазначив, що "Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Суди повинні обґрунтовувати відповідне рішення. У кожному випадку національні суди повинні встановити, чи виправдовують причини поновлення строку оскарження втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів стосовно часу або підстав для поновлення строків".

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження судового рішення в апеляційному порядку у строк встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку апеляційного оскарження з поважних причин.

У ситуації з пропуском строків державними органами поважними причинами пропуску строку не може виступати необхідність дотримання внутрішньої процедури виділення та погодження коштів на сплату судового збору чи тимчасова відсутність таких коштів. Це пов`язано з тим, що держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею ж.

В свою чергу, апелянтом не наведено жодного обгрунтованого аргументу та не надано жодних належних доказів наявності об`єктивних причин неможливості повторного звернення з апеляційною скаргою одразу після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги, не зазначено жодних (окрім відсутності фінансування) поважних причин зволікання з повторним зверненням з апеляційною скаргою.

Апелянтом жодним чином не обгрунтовано обставин подачі апеляційної скарги аж 21.01.2020 року, тоді як сплату судового збору по даній справі здійснено апелянтом 27.12.2019 року.

Таким чином, у поданій повторно заяві про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції апелянтом не зазначено жодної поважної причини пропуску такого строку, а тому підстави для задоволення поданої заяви та поновлення пропущеного апелянтом строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції не вбачає.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.299 КАС України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом не поважними.

Оскільки протягом встановленого судом строку вимог ухвали від 31.01.2020р. апелянт не виконав, поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження не вказав та їх документального підтвердження не надав, тому підстав для прийняття апеляційної скарги та відкриття апеляційного провадження не вбачається.

Керуючись п.4 ч.1 ст.299, ст.ст. 321, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції,-

У Х В А Л И В :

Відмовити у задоволенні заяви Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання поважними причин пропуску строку на апеляційне оскарження та поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року.

Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 24.09.2019 року по справі № 540/1687/19.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.

Суддя-доповідач: А.В. Бойко

Суддя: А.Г. Федусик

Суддя: О.А. Шевчук