Постанова

від 27.02.2020 по справі 560/3191/19

КРИМСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/3191/19

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Михайлов О.О.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

27 лютого 2020 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Полотнянка Ю.П. Ватаманюка Р.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-комерційна фірма Хмельницький Центральний Універмаг" на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-комерційна фірма Хмельницький Центральний Універмаг" про застосування заходів реагування,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2019 року позивач Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-комерційна фірма Хмельницький Центральний Універмаг" про застосування заходів реагування у вигляді повного зупинення роботи ТОВ "ТКФ Хмельницький центральний універмаг" розташований за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 50, до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, зазначених в Акті складеному за результатами проведення позапланового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 09.09.2019 №391.

Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25.11.2019 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши, суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, підтверджується матеріалами справи, відповідно до наказу Головного управління ДСНС України у Хмельницькій області від 02.09.2019 №509, з 06.09.2019 по 09.09.2019 посадовою особою позивача здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки ТОВ "ТКФ Хмельницький центральний універмаг", розташованого за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 50, за результатами якого складено акт №391 від 09.09.2019.

Зазначеним актом встановлені порушення вимог Кодексу цивільного захисту України №5403 - VI від 02.10.2012, ДБН В.2.5-56:2014 "Системи протипожежного захисту (далі - ДБН В.2.5-56:2014), Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених наказом МВС України №1417 від 30.12.2014 (зі змінами), зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 05.03.2015 за №252/26697 (далі - ППБУ), Методики ідентифікації потенційно небезпечних об`єктів, затвердженої наказом МНС України від 23.02.2006 №98, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20.03.2006 за №286/12160 (далі - Методика ідентифікації потенційно небезпечних об`єктів), Порядку забезпечення населення та особового складу невоєнізованих формувань засобами протирадіаційного та хімічного захисту, затвердженого постановою кабінету Міністрів України від 19.08.2002 №1200 (далі - Порядок забезпечення населення та особового складу невоєнізованих формувань засобами протирадіаційного та хімічного захисту), а саме:

- п.1. Не виконаний захист будівлі від прямих попадань блискавки та вторинних її проявів (Розділ IV п.1.21 ППБУ);

- п.2. Будівля (підвальний, 1, 2 поверхи) не обладнана автоматичною системою пожежогасіння (Розділ V п.1.2 ППБУ, п. 4.8.1.3 додаток А, таблиця А.1 ДБН В.2.5-56:2014);

- п.3. В будівлі не встановлена система пожежної сигналізації з використанням адресних компонентів (Розділ V п.1.2 ППБУ, п.4.8.1.3 додаток А, таблиця А.1 ДБН В.2.5- 56:2014);

- п.4. Змонтована система протипожежного захисту не відповідає проектній документації, яка пройшла розгляд (Розділ V п. 1.3. ППБУ, п.Ж.6.9 додаток Ж, ДБН В.2.5- 56:2014);

- п.5. Не проведено ідентифікацію потенційно небезпечного об`єкта (ст. 2 Методики ідентифікації потенційно небезпечних об`єктів);

- п.6. Працівників закладу не забезпечено засобами індивідуального захисту органів дихання від бойових отруйних речовин (ст. 20 Кодексу цивільного захисту України, п.2. Порядку забезпечення населення та особового складу невоєнізованих формувань засобами протирадіаційного та хімічного захисту);

- п.7. Приміщення не забезпечені знаками безпеки згідно з ДСТУ ІSО 6309:2007 "Протипожежний захист. Знаки безпеки. Форма та колір" (Розділ II п. 8 ППБУ);

- п.8. Проведено перепланування приміщення вентиляційної без проектної документації, яка затверджена у встановленому порядку (Розділ V п.1.2 ППБУ);

- п.9. Під час реконструкції вентиляційної камери під складські приміщення допущено зниження рівня пожежної безпеки (встановлено горючі перегородки) (Розділ II п.22. ППБУ);

- п.10. Допускається зниження класу вогнестійкості елементів заповнення прорізів у протипожежних перешкодах (вентиляційній, архіві, складські приміщення, електрощитова на 2 поверсі) (Розділ III п. 2.3 ППБУ);

- п.11. Для складських приміщень не визначена категорія щодо вибухопожежної та пожежної небезпеки відповідно до вимог ДСТУ Б В.1.1-36:2016 "Визначення категорії приміщень, будинків та зовнішніх установок за вибухопожежною та пожежною небезпекою", а також клас зони згідно з "Правилами будови електроустановок. Електрообладнання спеціальних установок", які не позначені на вхідних дверях до приміщень (Розділ III п.2.9 ППБУ);

- п.12. В об`ємі сходової клітини розташований кіоск "Ремонт годинників" (Розділ III п.2.37 ППБУ);

- п.13. З`єднання, відгалуження та окінцювання жил проводів і кабелів не виконані за допомогою опресування, зварювання, паяння або затискачів (Розділ IV.п.1.6. ППБУ);

- п.14. Допускається використання тимчасових електромереж в приміщеннях торгових відділах (Розділ IV п. 1.8 ППБУ);

- п.15. Допускається відкрите прокладання в торгових відділах та складах незахищених проводів та захищених проводів (кабелів) з оболонками з горючих матеріалів на відстані менше 0,01 м. від горючих конструкцій без відокремлення їх від горючих поверхні шаром негорючого матеріалу, який виступає з кожного боку проводів (кабелів) не менше ніж на 0,01 метра (Розділ VI п.1.12 ППБУ);

- п.16. Електророзетки, вимикачі, перемикачі в торгових відділах, складах встановлені на горючих основах без підкладання під них суцільного негорючого матеріалу, що виступає за габарити апарата не менше ніж на 0,01 метра (Розділ VI п. 1.17 ППБУ);

- п.17. Не проведено розгортання та згортання наново наявних пожежних рукавів (Розділ V п.2.2 пп.3 ППБУ);

- п.18. Доступ до пожежних кранів, розташованих біля сходових клітин першого та другого поверхів, захаращений меблями (Розділ V п.2.2. пп.1 ППБУ);

- п. 19. На засувках і пожежних насосах-підвищувачах відсутня інформація про їх призначення. Відсутня інструкція про порядок увімкнення насосів-підвищувачів (Розділ V п.2.3. пп.1. ППБУ);

- п.20. Щомісячно не здійснюються перевірки пожежних насосів та не забезпечене їх утримання у постійній експлуатаційній готовності (Розділ V п.2.3. пп. 4 ППБУ).

На підставі зазначеного, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що згідно з п.35-36 постанови Верховного Суду від 28 лютого 2019 року по справі №810/2400/18 недодержання суб`єктами господарювання вимог у сфері техногенної та пожежної безпеки призводить до невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров`ю населення. Забезпечення державою конституційних прав громадян на захист життя, здоров`я та власності від невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій має пріоритетне значення.

Доказів, які б свідчили про повне усунення відповідачем порушень, які створюють загрозу життю та здоров`ю людей, суду не було надано. Існуючі у відповідача порушення у сфері пожежної і техногенної безпеки в їх сукупності можуть кваліфікуватись як такі, що створюють реальну загрозу життю і здоров`ю людей. Враховуючи встановлені обставини справи, суд також погоджується з позицією позивача, що подальша робота ТОВ "ТКФ Хмельницький центральний універмаг", розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 50 із порушеннями пожежної та техногенної безпеки створює загрозу життю та здоров`ю людей.

А відтак, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені позовні вимоги про застосування заходів реагування у сфері державного нагляду у вигляді повного зупинення роботи ТОВ "ТКФ Хмельницький центральний універмаг", розташованого за адресою: Хмельницька область, м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 50, до повного усунення порушень, зазначених у акті перевірки, підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з п.12 ч.1 ст.67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об`єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей.

Відповідно до ч.2 ст.68 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров`ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.

Як зазначено в ч.1 ст.70 Кодексу цивільного захисту України, підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб`єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об`єктів або об`єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об`єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнані таблички із з

Згідно з ч.2 ст.70 Кодексу цивільного захисту України повне або часткове зупинення роботи підприємств, об`єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.

Відповідно до ст.12 Закону України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" невиконання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виявлених під час здійснення заходу державного нагляду (контролю), тягне за собою застосування до суб`єкта господарювання штрафних санкцій у порядку, встановленому законом.

У разі застосування санкцій за порушення вимог чинного законодавства України, зокрема, якщо законом передбачаються мінімальні та максимальні розміри санкцій, враховується принцип пропорційності порушення і покарання.

Колегією суддів встановлено, що на час звернення позивача до суду першої інстанції та прийняття оскарженого рішення, відповідачем не були усунуті в повному обсязі порушення, що були встановлені позивачем в акті перевірки щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки №391 від 09.09.2019. Також, на час розгляду справи на стадії апеляційної інстанції, відсутній Акт повторної перевірки, згідно з якого було б встановлено усунення усіх недоліків.

Стосовно доводів апелянта щодо проектів та робіт в частині усунення недоліків, колегія суддів ставиться критично, оскільки дані доводи передбачають лише проектну документацію на певні роботи та самі роботи, якими не усунуті на момент прийняття рішення судом першої інстанції, тобто це не вказує на усунення порушення передбаченого в акті перевірки.

Разом з тим, абз.1 ст.27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Відповідно до ст.70 Кодексу цивільного захисту України зазначені в акті №391 від 09.09.2019 порушення є підставою для звернення позивача до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення об`єктів, а для суду - прийняття відповідного рішення.

Оскільки, вчинені відповідачем порушення передбачені ст.70 Кодексу цивільного захисту України та створюють загрозу життю та/або здоров`ю людей, в тому числі осіб які відвідують даний заклад, працюючого персоналу, інших громадян, колегія суддів приходить до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Враховуючи зазначене, колегія суддів наголошує, що у Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області були усі ґрунтовні підстави для звернення з позовом до суду про застосування заходів реагування у вигляді зупинення роботи відповідача.

Крім того, при вирішенні справи апелянт хоча й наголошував на тому, що було вжито усіх заходів для вирішення недоліків зазначених у Акті №391 від 09.09.2019, однак не було надано суду доказів, щодо повного усунення порушень зазначених в наведеному вище акті.

Щодо інших посилань апелянта, колегія суддів зазначає, що вони не впливають на правильність вирішення спору по суті.

Крім того, у рішення ЄСПЛ по справі Ґарсія Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Оскільки, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торговельно-комерційна фірма Хмельницький Центральний Універмаг" залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 листопада 2019 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Полотнянко Ю.П. Ватаманюк Р.В.