Постанова

від 24.02.2020 по справі 903/531/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Справа № 903/531/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Савченко Г.І., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Демидюк О.О.

секретар судового засідання Соколовська О.В.

за участю представників сторін:

позивача 1: Хирь В.В.

позивача 2: не з`явився

відповідача 1: Багацький Є.Г.

відповідача 2: Гапоненко Р.І.

прокурора: Кір`яков С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/531/19 (повний текст складено 03 грудня 2019 року, суддя Дем`як В.М.)

за позовом Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах

1) Адміністрація Державної прикордонної служби України

2) ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 )

до відповідача-1: Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів"

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/531/19 задоволено позов Заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних відносинах 1) Адміністрація Державної прикордонної служби України, 2) ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства та до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" про визнання недійсним договору. Визнано недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 12 квітня 2013 року та застосовано наслідки недійсності правочину, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" в частині мисливським угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходяться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га. Присуджено до стягнення з Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства (43010, м. Луцьк, проспект Волі, 30, код ЄДРПОУ 35213572) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057) 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" (44710, м.Володимир-Волинський р-н., с.Кладнів, вул. Набережна, 2, код ЄДРПОУ 35387693) на користь Військової прокуратури Західного регіону України (79007, м. Львів, вул. Клепарівська, 20, код ЄДРПОУ 38326057) 960,50 грн. витрат по сплаті судового збору .

Вказане рішення мотивоване тим, що судовим рішенням у справі №910/23066/17 було встановлено, що на момент прийняття рішення від 26 лютого 2013 року за №17/82 на сесії VI скликання Волинської обласної ради "Про надання мисливських угідь у користування" визнано незаконним і скасовано підпункт 1.8 пункту 1 рішення Волинської обласної ради на VI скликання від 26 лютого 2013 року №17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га., на підставі якого було укладено оспорюваний договір про умови ведення мисливського господарства від 12 квітня 2013 року, місцевий господарський суд прийшов до висновку, що вказаний оспорюваний договір також був вчинений з порушенням приписів статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", що згідно частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач 2 - ТОВ "Ішів" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/531/19 та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт зазначає, що в господарському суді м.Києва у справі №910/23066/17 розглядався спір, за участю тих самих сторін, з тією ж позовною вимогою та з тих самих підстав, що і у справі №903/531/19, провадження у якій відкрито господарським судом Волинської області 19 липня 2019 року за позовною заявою за вих.№05/02-396вих19 від 08 липня 2019 року. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що рішенням господарського суду Волинської області від 15 жовтня 2019 року у справі №903/611/19 виключено із договору про умови ведення мисливського господарства від 12 квітня 2013 року мисливські угіддя площею 465 га. та встановлено загальну площу наданих в оренду мисливських угідь у розмірі 13788 га. Рішення набрало законної сили 08 листопада 2019 року. У зв`язку з цим, з 08 листопада 2019 року у справі №903/531/19 був відсутній предмет спору. Суд першої інстанції у справі №903/531/19 при дослідженні предмету спору не було надано повної правової оцінки ідентичності підстав, предмету та характеру змін до спірного договору у винесеному судовому рішенні у справі №903/611/19, що в подальшому призвело до винесення судового рішення у спорі, у якому був відсутній предмет спору.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 23 січня 2020 року у справі №903/531/19 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/531/19 та призначено дату судового засідання на 25 лютого 2020 року об 10:00 год.

Від представника ТОВ "Ішів" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції з проханням доручити її проведення Касаційному господарському суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14 лютого 2020 року у справі №903/531/19 відмовлено ТОВ "Ішів" у задоволенні клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у зв`язку із відсутністю технічної можливості.

Від Військової прокуратури Західного регіону України надійшов відзив на апеляційну скаргу, відповідно до якого останній вважає оскаржуване рішення законним та обґрунтованим, прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, відтак в задоволенні апеляційної скарги просить відмовити, а судове рішення у справі залишити без змін.

21 лютого 2020 року від ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) надійшов відзив №14/2080 від 18 лютого 2020 року на апеляційну скаргу у якому останній не погоджується з апеляційною скаргою, вважає її необгрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

25 лютого 2020 року від Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства надійшов відзив №09-05/329-20 від 24 лютого 2020 року на апеляційну скаргу де зазначено, що досліджена і проаналізована апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки мотиви та підстави, зазначені в даній скарзі щодо скасування рішення господарського суду Волинської області у даній справі ж безпідставними та необгрунтованими.

Безпосередньо в судовому засіданні представники учасників повністю підтримали вимоги і доводи, викладені відповідно в апеляційній скарзі та у відзивах на неї.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, перевіривши надану судом юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 26 лютого 2013 року на сесії VI скликання Волинської обласної ради ухвалено рішення №17/82 "Про надання мисливських угідь у користування", згідно з пунктом 1.8 якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" надано в користування мисливські угіддя терміном на 25 років у визначених межах згідно з додатком до цього рішення загальною площею 14253 га.

Пунктом 2 вказаного рішення Волинському обласному управлінню лісового та мисливського господарства доручено в термін до 01 квітня 2013 року укласти договір про умови ведення мисливського господарства з користувачами мисливських угідь.

Відповідно до пункту 8 Переліку мисливських угідь, що надаються для ведення мисливського господарства відповідно до вказаного вище Рішення, користувач мисливських угідь - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ішів", площа угідь 14253 га, землевласники та землекористувачі: ДП "В.-Волинське ЛМГ", Ішівське (5312 га), Стенжаричівське (5383 га), Устилузьке (3558 га) лісництва.

12 квітня 2013 року між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Ішів" укладено договір про умови ведення мисливського господарства.

Відповідно до пункту 2 Договору, ТОВ "Ішів" має право у встановленому порядку, за згодою власників або користувачів земельних ділянок, зводити у мисливських угіддях необхідні будівлі та біотехнічні споруди, вирощувати кормові культури, створювати захисні насадження, проводити штучне обводнення, здійснювати інші заходи, пов`язані з веденням мисливського господарства, які не суперечать законодавству та інтересам власників або користувачів земельних ділянок.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 травня 2018 року у справі №910/23066/17 позов заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі ІНФОРМАЦІЯ_3 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) до Волинської обласної ради про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року №17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування ТОВ "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділу прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га, а також, визнання недійсним договір між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та ТОВ "Ішів" від 12 квітня 2013 року про умови ведення мисливського господарства, задоволено повністю.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року у справі №910/23066/17 апеляційну скаргу ТОВ "Ішів" на рішення господарського суду міста Києва від 16 травня 2018 року, залишено без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 16 травня 2018 року у справі №910/23066/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 28 березня 2019 року рішення Господарського суду міста Києва від 16 травня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 17 січня 2019 року у справі №910/23066/17, в частині визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 пункту 1 рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року №17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" загальною площею 465 га., залишено без змін, а в частині визнання недійсним договору, направлено на новий розгляд до суду першої інстанції /т.1, а.с.16-19/.

Підставою визнання незаконним та скасування підпункту 1.8 пункту 1 рішення Волинської обласної ради VI скликання від 26 лютого 2013 року №17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" загальною площею 465 га. стало перевищення Волинською обласною радою своїх повноважень, а саме передання в оренду земельної ділянки, яка знаходиться в межах прикордонної смуги, так як вона належність до земель оборони.

Згідно частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

У відповідності до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Отже, спір у справі виник у зв`язку з тим, що спірну земельну ділянку надано для ведення мисливського господарства на підставі рішення Волинської обласної ради від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" яке визнано недійсним згідно постанови Верховного суду від 28 березня 2019 року, а тому позивач доводить, що укладений договір про умови ведення мисливського господарства від 12 квітня 2013 року підлягає частковому визнанню недійсним на підставі частин 1, 2 статті 203, статті 215 Цивільного кодексу України.

Частина 1 статі 16 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 2 Закону України "Про охорону земель", об`єктом особливої охорони держави є всі землі в межах території України.

Відповідно до статті 189 Земельного кодексу України та статтею 20 Закону України "Про охорону земель" передбачено, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюють сільські, селищні, міські, районні та обласні ради.

Пунктом 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України встановлено, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до частини 3 статті 53 ГПК України, у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи.

За приписами частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Відповідно до частини 2 цієї ж статті, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, відповідно до частини 3 - волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, відповідно до частини 4 - правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, відповідно до частини 5 - правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 215 Цивільного кодексу України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" мисливські угіддя для ведення мисливського господарства надаються у користування Верховною Радою АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами за поданням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового та мисливського господарства, погодженим з Радою міністрів АРК, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, а також власниками або користувачами земельних ділянок.

Враховуючи, що судовим рішенням у справі №910/23066/17 було встановлено, що на момент прийняття рішення від 26 лютого 2013 року за №17/82 на сесії VI скликання Волинської обласної ради "Про надання мисливських угідь у користування", згідно з підпунктом 1.8 пункту 1 якого Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" надано в користування мисливські угіддя у визначених межах згідно з додатком до цього рішення загальною площею 465 га. погоджень на надання в користування від власників та користувачів земельних ділянок, на яких знаходяться мисливські угіддя, не було, що є прямим порушенням статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання" та визнано незаконним і скасовано підпункт 1.8 пункту 1 рішення Волинської обласної ради на VI скликання від 26 лютого 2013 року №17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування Товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га., на підставі якого було укладено оспорюваний договір про умови ведення мисливського господарства від 12 квітня 2013 року, місцевий господарський суд прийшов до правильного висновку, що вказаний оспорюваний договір також був вчинений з порушенням приписів статті 22 Закону України "Про мисливське господарство та полювання", що згідно частини 1 статті 203 та частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

За таких обставин, права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачами, а тому позовні вимоги про визнання недійсним договір про умови ведення мисливського господарства від 12 квітня 2013 року та застосування наслідків недійсності правочину, укладеного між Волинським обласним управлінням лісового та мисливського господарства та товариством з обмеженою відповідальністю "Ішів" в частині мисливським угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділів прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходяться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України загальною площею 465 га. є обґрунтованими та правомірно задоволені місцевим судом.

Безпідставними є доводи апелянта про наявність у господарському суді м.Києва справи №910/23066/17 за участю тих самих сторін, з тією ж позовною вимогою та з тих самих підстав, що і у даній справі, оскільки у справі №910/23066/17 провадження відкрито за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі - позивач-1) та ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 ) (надалі - позивач-2) до Волинської обласної ради (надалі - відповідача-1) про визнання незаконним та скасування рішення Волинської обласної ради V скликання від 26 лютого 2013 року № 17/82 "Про надання мисливських угідь у користування" в частині надання в користування товариству з обмеженою відповідальністю "Ішів" мисливських угідь Ішівського, Стенжаричівського та Устилузького лісництв на території відділу прикордонної служби "Пархоменкове" та "Коритниця" Львівського прикордонного загону в смузі місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень Державної прикордонної служби України, загальною площею 465 га. Тобто, у справі №910/23066/17 предметом спору є скасування та визнання недійсним рішення Волинської обласної ради, а спір у справі №903/531/19 стосується оскарження договору про умови ведення мисливського господарства від 12 квітня 2013 року.

Не приймаються до уваги посилання апелянта також на те, що 08 листопада 2019 року у справі №903/531/19 був відсутній предмет спору з огляду на рішення господарського суду Волинської області від 15 жовтня 2019 року у справі №903/611/19, яким було виключено із договору про умови ведення мисливського господарства від 12 квітня 2013 року мисливські угіддя площею 465 га. та встановлено загальну площу наданих в оренду мисливських угідь у розмірі 13788 га. Зазначене спростовується тим, що вирішивши спір по суті у справі №903/611/19 шляхом внесення змін до договору, предмет спору у даній справі не припинить існування, оскільки згідно приписів статті 215 Цивільного кодексу України суд надає правову оцінку умовам договору станом на дату його укладення 12 квітня 2013 року, а додаткова угода за рішенням суду, яке оскаржується датована 15 жовтня 2019 року. Крім того у даній справі заявлена позовна вимога про застосування наслідків недійсності угоди від 12 квітня 2013 року.

У відповідності до статті 129 ГПК України судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Таким чином, доводи ТОВ "Ішів", викладені у апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Місцевим господарським судом повністю з`ясовані обставини, що мають значення для справи. Висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду, відповідають обставинам справи. Судом не порушені та правильно застосовані норми матеріального та процесуального права.

За таких обставин підстав для зміни, скасування рішення місцевого господарського суду не вбачається.

Керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ішів" на рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/531/19 залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Волинської області від 02 грудня 2019 року у справі №903/531/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №903/531/19 повернути до господарського суду Волинської області.

Повний текст постанови складений "27" лютого 2020 р.

Головуючий суддя Савченко Г.І.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Демидюк О.О.