Постанова

від 24.02.2020 по справі 921/518/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа №921/518/19

м.Львів

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого судді М.І. Хабіб

суддів О.П. Дубник,

О.В. Зварич,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Сервіс-Т» від 22.11.2019

на рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.10.2019,повний текст рішення складено 07.11.2019,

у справі №921/518/19 (суддя Боровець Я.Я.),

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Експерт Сервіс-Т» , м. Тернопіль

до відповідача : Фізичної особи -підприємця Братко Олександри Семенівни, м. Тернопіль

про: стягнення 21 000,00грн попередньої плати

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2019 року ТОВ Експерт Сервіс-Т звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до ФОП Братко О.С. про стягнення 21 000,00грн попередньої плати.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що на підставі виставленого відповідачем рахунка №17 від 26.03.2019 позивач перерахував відповідачу платіжним дорученням №191086 від 26.03.2019 кошти в сумі 21 000,00грн за вхідні двері. Позивач вказує, що відповідач не надав позивачу для підписання договору на виготовлення та купівлю-продаж дверей, не погодив їх розмір, технічний стан та колір, у зв`язку з чим він втратив інтерес щодо купівлі вхідних дверей. Зазначає про невиконання відповідачем обов`язку щодо передачі дверей та, посилаючись на ч. 2 ст.693 ЦК України, просить стягнути з відповідача суму попередньої плати.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 17.10.2019 у справі №921/518/19 відмовлено у задоволенні позову.

Рішення суду мотивоване, зокрема, ст.ст. 11,205,207, 530, 627,638, 639, 641, 655,662, 663, 664, 689,693, 712 ЦК України, ст.ст.173,181,193,265 ГК України, положеннями ЗУ Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань . При відмові у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що 26.03.2019 сторони уклали договір поставки дверей у спрощений спосіб шляхом прийняття відповідачем до виконання завдання (замовлення) позивача №6-12428 від 26.03.2019, в якому погоджено кількість вхідних дверей - 1шт., строк виконання - 11.04.2019, вартість-21000,00грн, та повної оплати відповідачем рахунка позивача. Суд встановив, що 11.04.2019 відповідач повідомив позивача, що його замовлення виконане, однак у зв`язку з затримкою будівельних робіт позивач відтермінував поставку дверей до 19.07.2019. В подальшому 19.07.2019 позивач відмовився приймати поставлений відповідачем товар, у зв`язку з чим листом №14 від 22.07.2019 відповідач повідомив позивача про місцезнаходження товару та необхідність його забрати самостійно. У зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача 21 000,00грн попередньої плати, оскільки відповідач виготовив на замовлення позивача товар та поставив його позивачу, однак останній відмовився від його прийняття.

Позивач (ТОВ «Експерт Сервіс-Т» ) не погодився з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку, вважає рішення незаконним, у зв`язку з чим просить скасувати рішення та прийняти нове, яким позов задоволити.

Апеляційна скарга обгрунтована тим, що сторони не укладали жодного договору на виготовлення дверей. Скаржник вказує, зокрема, що надана відповідачем копія завдання №6-12428 не є доказом укладення договору, оскільки замовником у завданні зазначено ОСОБА_1 О ОСОБА_2 , водночас в рахунку №17 замовником вказано ТОВ Експерт Сервіс-Т , з підпису на копії завдання неможливо встановити, ким воно підписано, відтиску печатки позивача на цьому завданні немає. Позивач стверджує, що відповідач не повідомляв його про дату виготовлення дверей (11.04.2019) та зазначає про відсутність будь-яких доказів на підтвердження відмови позивача прийняти поставлений товар.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу-без задоволення. Вказує, зокрема, що 26.03.2019 позивач звернувся до відповідача із замовленням виготовити броньовані двері з електронним контролем доступу, і того ж дня відповідач виконав заміри дверних пройомів позивача. Посилаючись на ч. 2 ст. 639 ЦК України зазначає, що сторони уклали договір у формі завдання №6-12428, в якому погодили всі істотні умови виконання замовлення, яке в подальшому відповідач виконав в повному обсязі та поставив товар позивачу, однак позивач відмовився його приймати. У зв`язку з чим зазначає про відсутність підстав для стягнення з нього попередньої плати, оскільки відповідач виконав всі взяті на себе зобов`язання.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 03.12.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача та ухвалено здійснити розгляд справи № 921/518/19 на підставі ч. 10 ст. 270 ГПК України в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, Західний апеляційний господарський суд встановив наступне .

Згідно із завданням (замовленням) №6-12428 від 26.03.2019 на виготовлення дверей броньованих замовником є Матковський О ОСОБА_2 (Експерт-сервіс), в ньому визначені вимоги до дверей (розмір, колір, матеріал, комплектуючі деталі, особливі вимоги тощо), дата виконання -11.04.2019, адреса поставки- с. Бірки, аванс - 21 000,00грн (а.с.52, 54).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань засновником та керівником ТОВ Експрес-Сервіс-Т є Матковський О.Л. ( а.с. 12-15).

Виконавець ПП Братко О.С. виставив замовнику- ТОВ "Експерт Сервіс - Т" рахунок №17 від 26.03.2019 на оплату вхідних дверей на суму 21000,00 грн (а.с. 10).

В цей же день платіжним дорученням №191086 від 26.03.2019 ТОВ Експерт Сервіс-Т оплатило рахунок виконавця (ПП Братко О.С.) №17 від 26.02.2019 у повній сумі, сплативши на рахунок ПП Братко О.С. кошти в сумі 21 000,00грн(а.с. 11).

У відзиві на позов відповідач вказав, що 11.04.2019 відповідач повідомив позивача, що його замовлення виконане, однак у зв`язку з затримкою будівельних робіт на об`єкті позивач відтермінував поставку дверей до 19.07.2019.

22.07.2019 відповідач звернувся до позивача листом №14 від 22.07.2019, в якому вказав, що на домовлені сторонами дату та час встановлення дверей - 19.07.2019 двері були доставлені за адресою, вказану у замовленні- с. Бірки( новобудова), проте не були надані умови для їх монтажу чи зберігання, у зв`язку з чим вам ( замовнику) необхідно самостійно забрати своє замовлення за адресою: вул. Довженка,18 у м. Тернопіль(а.с. 53).

04.09.2019 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення сплачених коштів в сумі 21000,00грн у зв`язку з неукладенням договору на виготовлення та купівлю-продаж дверей та втратою інтересу щодо отримання дверей ( а.с.32-36).

Розглянувши апеляційну скаргу, матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до частин першої, третьої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно з ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частини 1, 2 статті 639 ЦК України).

Згідно з частиною першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (стаття 205 ЦК України).

Відповідно до ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Підрядник зобов`язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором( ч.1 ст. 839 ЦК України).

Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу( ч.3 ст.843 ЦК України).

Строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду ( ч.1 ст. 846 ЦК України).

За приписами частини першої статті 853 ЦК України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідач прийняв до виконання завдання(замовлення) позивача №6-12428 від 26.03.2019 на виготовлення дверей, в якому визначені вимоги до дверей (розмір, колір, матеріал, комплектуючі деталі, особливі вимоги тощо), дата виконання -11.04.2019, адреса поставки- с. Бірки, порядок оплати та сума - аванс в сумі 21 000,00грн.

На підставі вказаного завдання( замовлення) відповідач виставив позивачу рахунок №17 від 26.03.2019 на суму 21 000,00грн, який позивач оплатив у повному обсязі платіжним дорученням №191086 від 26.03.2019.

Суд першої інстанції з посиланням, зокрема, на ст. 181 ГК України, ст.712 ЦК України, дійшов висновку, що сторони уклали договір поставки у спрощений спосіб шляхом прийняття відповідачем до виконання замовлення позивача на виготовлення дверей та повної оплати позивачем виставленого відповідачем рахунка.

Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, що договір був укладений сторонами у спрощений спосіб шляхом прийняття відповідачем до виконання замовлення позивача на виготовлення дверей та повної оплати позивачем виставленого відповідачем рахунка. Водночас, апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції про укладення сторонами договору поставки та вважає, що за своєю правовою природою укладений сторонами договір у спрощений спосіб не є договором поставки, а є договором підряду в силу приписів ст. 837 ЦК України , оскільки відповідач прийняв до виконання замовлення позивача на виготовлення дверей, результат виконання якого (тобто двері ) підлягає передачі замовнику.

Вказані вище обставини свідчать про погодження сторонами всіх істотних умов договору підряду та необґрунтованість доводів скаржника про відсутність укладеного сторонами договору.

Щодо посилань скаржника на те, що в завданні ( замовленні) №6-12428 від 26.03.2019 замовником зазначений Матковський О.Л ОСОБА_3 , колегія суддів вважає їх безпідставними з огляду на те, що поряд з вказаним прізвищем у замовленні вказано Експрес-Сервіс, на підставі цього замовлення відповідач виставив ТОВ Експрес-Сервіс-Т рахунок №17 від 26.03.2019, який ТОВ Експрес-Сервіс-Т оплатило повному обсязі.

Крім того, витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань підтверджено, що Матковський О ОСОБА_2 є засновником та керівником ТОВ Експрес-Сервіс-Т .

Скаржник також посилається на ч. 2 ст. 623 ЦК України та стверджує, що відповідач не передав йому дверей у встановлений строк, у зв`язку з чим він втратив інтерес до отримання дверей, тому вимагає повернення сплачених коштів.

Позивач не надав суду будь-яких доказів звернення до відповідача щодо несвоєчасного чи неналежного виконання замовлення.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, листом відповідача №14, надісланим позивачу 22.07.2019, що сторони змінили дату поставки дверей на 19.07.2019 і вони були доставлені відповідачем позивачу в цей строк за адресою, вказаною у замовленні, проте позивач не забезпечив умов для їх монтажу чи зберігання, у зв`язку з чим відповідач повідомив позивача про необхідність самостійно забрати своє замовлення.

Вказані обставини не спростовані скаржником, що дає підстави для висновку про необґрунтоване ухилення позивача від прийняття дверей.

Частиною шостою статті 853 ЦК України встановлено, якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Отже, 19.07.2019 до позивача як замовника перейшло право власності на двері, що свідчить про безпідставність вимоги позивача про повернення йому коштів, сплачених за двері.

На підставі викладеного колегія суддів апеляційного суду відхиляє як необгрунтовані доводи скаржника та вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

За приписами ч.1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Частиною 2 названої статті встановлено, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини ( ч.4 ст. 277 ГПК України).

Колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про укладення сторонами у спрощений спосіб договору поставки, оскільки сторони фактично уклали у спрощений спосіб договір підряду. Разом з тим, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову і резолютивна частина рішення є правильною.

Отже, у задоволенні апеляційної скарги належить відмовити. Водночас, належить змінити мотивувальну частину рішення, виклавши її у редакції даної постанови, а в іншій частині рішення залишити без змін (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19).

Судовий збір, сплачений скаржником при поданні апеляційної скарги, на підставі ст.129 ГПК України покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1. У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

2. Змінити мотивувальну частину рішення Господарського суду Тернопільської області від 17.10.2019 у справі №921/518/19, виклавши її в редакції даної постанови.

В іншій частині рішення залишити без змін.

3. Судовий збір за перегляд рішення апеляційним судом покладається на скаржника.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку у строки та в порядку, визначені ст. ст. 288-291 ГПК України.

5. Справу повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя М.І. Хабіб

Суддя О.В. Зварич

Суддя О.П. Дубник