Рішення

від 05.02.2020 по справі 910/15758/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.02.2020Справа № 910/15758/19

Господарський суд міста Києва у складі:

судді: за участю секретаря:Данилової М.В. Бордунової К.Е.

за участю представників сторін: від позивача: не з`явились; від відповідачів: не з`явились

за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Денисенко Бориса Миколайовича

до відповідача-1 до відповідача-2 про Держави України в особі Печерського районного суду міста Києва Держави України в особі Державної казначейської служби України відшкодування майнової шкоди

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

08 листопада 2019 року до Господарського суду міста Києва від Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Денисенко Бориса Миколайовича (позивач) надійшла позовна заява б/н від 06.11.2019 року до Держави України в особі Печерського районного суду міста Києва та Держави України в особі Державної казначейської служби України (відповідачі) про стягнення майнової шкоди на суму в розмірі 13 256 669, 00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2019 року у справі №910/15758/19 позовну заяву б/н від 06.11.2019 року Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Денисенко Бориса Миколайовича до відповідача-1: Держави України в особі Печерського районного суду міста Києва та до відповідача-2: Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди залишено без руху, надано Суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі-підприємцю Денисенко Борису Миколайовичу строк для усунення встановлених недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали.

18 листопада 2019 року через відділ діловодства суду від Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Денисенко Бориса Миколайовича надійшов лист, на виконання вимог ухвали суду від 12.11.2019 року, про усунення недоліків.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про усунення позивачем недоліків позовної заяви у встановлений судом строк.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи №910/15758/19 здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.12.2019 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2019 року підготовче засідання у справі № 910/15758/19 відкладено на 15.01.2020 року.

Представник позивача в підготовче засідання 15.01.2020 року не з`явився, проте 27.11.2019 року через канцелярію суду подав клопотання про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача-1 в підготовче засідання 15.01.2020 року не з`явився, проте 15.01.2020 року через канцелярію суду подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог та розглядати справу без його участі.

Представники відповідача-2 в підготовче засідання 15.01.2020 року не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2020 року закрито підготовче провадження у справі № 910/15758/19. Призначено розгляд справи № 910/15758/19 по суті на 05.02.2020 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ :

В травні 2015 року СПД - ФОП Денисенко Б.М. звернувся до Макарівського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.09.2016 року у справі №370/1226/15-ц позовні вимоги за первісним позовом Денисенка Бориса Миколайовича - фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задоволено.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 року у справі №370/1226/15-ц рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2015 року за позовом Денисенка Бориса Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів скасувано і ухвалено в цій частині нове рішення.

Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Бориса Миколайовича грошові кошти в розмірі 20 000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки.

Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Бориса Миколайовича грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн. як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Торговий дім Каміллі від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Торговий дім Камілла від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі № 330.

Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Бориса Миколайовича як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4 192 000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Торговий дім Камілла від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 1491.

Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 на користь фізичної особи Денисенка Бориса Миколайовича 3 % процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ Торговий дім Камілла від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 1491.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Денисенка Бориса Миколайовича по 1 841,61 гривень, з кожного, судових витрат.

Рішення судів щодо сплати боргу ОСОБА_1 не виконано, що підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 18.07.2019 року №752/18635/15.

З метою домогтися реального виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу ФОП Денисенко Б.М. звертався до Печерського районного суду м. Києва з позовними заявами про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, яке ОСОБА_1 дарував своїй матері ОСОБА_5 , що на думку Позивача здійснено з метою приховати це майно від звернення стягнення.

Наразі в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувають цивільні справи, а саме: -

- Справа №757/12646/16-ц (суддя Новак Р.В.) за позовом ФОП Денисенка Б.М. до ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , третя особа приватний нотаріус Переверзева Г.О. про визнання недійсним договору дарування квартири від 20.05.2015р. №195;

Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 13.03.19р. № 75 7/12646/16-ц скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд за позовом ФОП Денисенка Б.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_5 про визнання недійсними договорів дарування.

- Справа №757/64000/16-ц (суддя Соколов О.М.) за позовом ФОП Денисенка Б.М. до ОСОБА_1., треті особи: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Насобіна Г.О. про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 26.02.2015р. №246.

- Справа №757/63968/16-ц (суддя Матійчук Г.О.) за позовом ФОП Денисенка Б.М. до ОСОБА_1., треті особи ОСОБА_5 , приватний нотаріус Ковальчук С.П. про визнання недійсним договорів дарування 1/3 частини групи підсобних нежилих приміщень № 8,9,10,11,12,13 по АДРЕСА_2 - загальною площею 528,7 кв.м. від 16.12.16р. № 12138; х/і частини жилого будинку (загальна площа (кв.м): 873.8, житлова площа (кв.м): 203.1) по АДРЕСА_3 у м. Києві від 20.12.16р. №12274; Уг земельної ділянки (пл. 0.0649 га, кадастровий номер 8000000000:82:089:0003) по АДРЕСА_3 у м. Києві від 20.12.16р. №12275.

- Справа №757/29728/17-ц (суддя Новак Р.В.) за позовом ФОП Денисенко до ОСОБА_5., ОСОБА_1., треті особи ОСОБА_6., приватний нотаріус Ковальчук С.П. про визнання фіктивними договорів дарування.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємець Денисенко Борис Миколайович звернувся до Господарського суду міста Києва з даним позовом, в якому просить суд стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 13 256 669 грн. майнової шкоди, яка завдана останньому бездіяльністю Печерського районного суду, яка виражається у тому, що з 2016 року судові справи не розглядаються і по цей час жодного рішення у жодній справі не ухвалено.

У п.55 Висновку № 3 (2002 ) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися, щонайбільше, поданням позову незадоволеної сторони проти держави.

За таких обставин, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Таким чином, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання Позивачу шкоди.

Згідно ч.ч.1,2, п.10 ч. 3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Вказівки щодо дотримання розумного строку для судового провадження, викладені у рішеннях Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема Іззетов проти України , Пискал проти України , Майстер проти України , Субот проти України , Крюков проти України , Крат проти України , Сокор проти України , Кобченко проти України , Шульга проти України , Лагун проти України , Буряк проти України , ТОВ ФПК ГРОСС проти України , Гержик проти України .

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).

Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").

У рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.

В той же час, Статтею 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

При цьому в ст. 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо. Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Отже, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;

б) наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;

в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.

Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.

За таких обставин саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.

Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2019 року у справі № 914/1221/17

Згідно з частиною 11 статті 49 Закону України Про судоустрій і статус суддів , за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.

Схожий висновок було зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 1 березня 2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина перша та третя статті 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів ).

Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.

Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.

Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 454/3208/16-ц

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом (частини перша та третя статті 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 6 Закону України Про судоустрій і статус суддів у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року).

Отже, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.

Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.

Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).

Таким чином, Господарський суд м. Києва не має можливості оцінювати дії або бездіяльність Печерського районного суду м. Києва в межах розгляду зазначених Позивачем справ, а отже і визнавати їх як протиправні, що в свою чергу є необхідним для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.

Станом на момент звернення до господарського суду міста Києва з даним позовом, розмір збитків Позивача складає 13 256 669 грн. (Рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 року у справі №370/1226/15-ц)

Однак, суд звертає увагу на те, що вказані збитки були завдані Позивачеві внаслідок протиправних дій боржника в межах правовідносин підставою виникнення яких є договір та подальше його невиконання боржником, що підтверджується Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 року у справі №370/1226/15-ц, якими зазначені Позивачем суми були стягнуті з Відповідача (боржника) на його користь за невиконання умов договорів та завдання збитків, тобто підставою заподіяння таких збитків є порушення боржника. Зазначене повністю нівелює можливість позиціонування незаконного рішення Печерського суду як причини зазнання Позивачем вказаних ним збитків.

В межах даної справи варто відокремлювати приватні правовідносини між боржником та кредитором від публічних правовідносин між кредитором та державою.

Не можна погодитись із доводами Позивача , які полягають у тому, що причиною завдання збитків в межах приватних правовідносин є незаконне рішення прийняте в межах публічних правовідносин.

Суд вважає, що між заявленими Позивачем збитками та рішенням Печерського райсуду м. Києва відсутній причинний зв`язок.

Наведене вказує на завдання вказаної позивачем майнової шкоди боржником в межах правовідносин підставою виникнення яких є договір та на відсутність причинного зв`язку між рішенням печерського районного суду та такими збитками

Вищевикладене дає підстави дійти висновків щодо відсутності необхідних підстав для задоволення позову.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судові витрати Позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 73, 86, 129, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Денисенко Бориса Миколайовича до відповідача-1: Держави України в особі Печерського районного суду міста Києва до відповідача-2: Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 19.02.2020 року.

Суддя М.В. Данилова