ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"09" червня 2020 р. Справа№ 910/15758/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шаптали Є.Ю.
суддів: Куксова В.В.
Тищенко О.В.
при секретарі Токарева А.Г.
за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 09.06.2020.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця Денисенко Бориса Миколайовича
на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі №910/15758/19 (суддя Данилова М. В., повний текст рішення складено та підписано 19.02.2020)
за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця Денисенко Бориса Миколайовича
до 1) Держави України в особі Печерського районного суду міста Києва, м. Київ
2) Держави України в особі Державної казначейської служби України
про відшкодування шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі №910/15758/19 в задоволені позову Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Денисенко Бориса Миколайовича до відповідача-1: Держави України в особі Печерського районного суду міста Києва до відповідача-2: Держави України в особі Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди - відмовити.
Не погодившись з вказаним рішенням, Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа-підприємць Денисенко Борис Миколайович подав до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 повністю та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги повністю.
Також у апеляційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга має бути задоволена.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2020 справу № 910/15758/19 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Разіна Т. І., судді Іоннікова І. А., Михальська Ю. Б.
01.04.2020 від колегії суддів у складі: головуючої судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б. надійшла заява про самовідвід від розгляду справи № 910/15758/19 з метою недопущення сумнівів в неупередженості суддів, які можуть виникнути у зв`язку з розглядом даного спору.
Заяву колегії суддів у складі: головуючого судді Разіної Т.І., суддів: Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б. про самовідвід від розгляду справи № 910/15758/19 задоволено.
Матеріали справи №910/15758/19 передано на повторний автоматизований розподіл відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.04.2020 апеляційну скаргу Суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Денисенко Бориса Миколайовича передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Тищенко О. В., Куксов В. В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 поновлено суб`єкту підприємницької діяльності - фізичній особі-підприємцю Денисенко Борису Миколайовичу пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі № 910/15758/19, відкрито апеляційне провадження та повідомлено, що враховуючи постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2020 №215 та постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2020 №239) "Про запобігання поширенню на території України гострої распіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" установлено з 12 березня 2020 року до 24 квітня 2020 року на усій території України карантин, суд апеляційної інстанції вбачає за можливе призначення розгляду даної справи у відкритому судовому засіданні лише після стабілізації епідеміологічного стану в країні, та зазначено, що про дату та час судового засідання за апеляційною скаргою суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи-підприємця Денисенко Борису Миколайовичу учасники справи будуть повідомлені додатково ухвалою суду.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2020 призначено до розгляду апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця Денисенко Бориса Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі №910/15758/19 на 09.06.2020.
В судовому засіданні 09.06.2020 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч.ч. 12, 13 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи. Якщо суд апеляційної інстанції визнав обов`язковою участь у судовому засіданні учасників справи, а вони не прибули, суд апеляційної інстанції може відкласти апеляційний розгляд справи.
При цьому, положеннями вказаної статті передбачено право, а не обов`язок суду відкласти апеляційний розгляд справи.
В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку, дотримання якого є процесуальною гарантією дотримання прав сторін спору.
Дослідивши матеріали справи, з метою дотримання розумних процесуальних строків розгляду апеляційної скарги на рішення місцевого господарського суду, суд апеляційної інстанції вважає можливим розглянути справу за відсутності представників сторін.
Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що в травні 2015 року СПД - ФОП Денисенко Б.М. звернувся до Макарівського суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 15.09.2016 року у справі №370/1226/15-ц позовні вимоги за первісним позовом Денисенка Бориса Миколайовича - фізичної особи суб`єкта підприємницької діяльності до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів - задоволено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 року у справі №370/1226/15-ц рішення Макарівського районного суду Київської області від 05 вересня 2015 року за позовом Денисенка Бориса Миколайовича до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів скасувано і ухвалено в цій частині нове рішення, а саме:
- Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_3 на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Бориса Миколайовича грошові кошти в розмірі 20 000 грн., як невиконання зобов`язань за договором поруки.
- Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , на користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Бориса Миколайовича грошові кошти у розмірі 7 980 000 грн. як невиконане зобов`язання за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Каміллі" від 17 грудня 2014 року та договору про відступлення права вимоги за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 05.05.2015 року зареєстрований в реєстрі № 330.
- Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , користь суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи Денисенка Бориса Миколайовича як відшкодування збитків від інфляції в розмірі 4 192 000 грн. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 1491.
- Стягнуто з громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 на користь фізичної особи Денисенка Бориса Миколайовича 3 % процентів річних від простроченої суми, що становить 370 189 грн. 39 коп. за час прострочення після спливу 60 календарних днів з моменту вчинення правочину за договором купівлі - продажу частки у статутному капіталі ТОВ "Торговий дім "Камілла" від 17.12.2014 року зареєстрованого в реєстрі за № 1491.
- Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь Денисенка Бориса Миколайовича по 1 841,61 гривень, з кожного, судових витрат.
Вказані рішення судів щодо сплати боргу ОСОБА_1 не виконано, що підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 18.07.2019 року №752/18635/15.
ФОП Денисенко Б.М. з метою домогтися реального виконання рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу звертався до Печерського районного суду м. Києва з позовними заявами про визнання недійсними договорів дарування нерухомого майна, яке ОСОБА_1 дарував своїй матері ОСОБА_6 , що на думку позивача здійснено з метою приховати це майно від звернення стягнення.
На підтвердження вказаного, позивач зазначає, що наразі в провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувають цивільні справи, а саме: -
- Справа №757/12646/16-ц (суддя Новак Р.В.) за позовом ФОП Денисенка Б.М. до ОСОБА_6 , ОСОБА_1, третя особа приватний нотаріус Переверзева Г.О. про визнання недійсним договору дарування квартири від 20.05.2015р. №195;
Постановою Верховного Суду Касаційного цивільного суду від 13.03.19р. № 75 7/12646/16-ц скасовано рішення судів попередніх інстанцій та направлено справу на новий розгляд за позовом ФОП Денисенка Б.М. до ОСОБА_1 , ОСОБА_6 про визнання недійсними договорів дарування.
- Справа №757/64000/16-ц (суддя Соколов О.М.) за позовом ФОП Денисенка Б.М. до ОСОБА_1, треті особи: ОСОБА_6 , приватний нотаріус Насобіна Г.О. про визнання недійсним договору дарування квартири АДРЕСА_1 від 26.02.2015р. №246.
- Справа №757/63968/16-ц (суддя Матійчук Г.О.) за позовом ФОП Денисенка Б.М. до ОСОБА_1, треті особи ОСОБА_6 , приватний нотаріус Ковальчук С.П. про визнання недійсним договорів дарування 1/3 частини групи підсобних нежилих приміщень № 8,9,10,11,12,13 по АДРЕСА_2 - загальною площею 528,7 кв.м. від 16.12.16р. № 12138; х/і частини жилого будинку (загальна площа (кв.м): 873.8, житлова площа (кв.м): 203.1) по АДРЕСА_3 від 20.12.16р. №12274; Уг земельної ділянки (пл. 0.0649 га, кадастровий номер 8000000000:82:089:0003) по АДРЕСА_3 від 20.12.16р. №12275.
- Справа №757/29728/17-ц (суддя Новак Р.В.) за позовом ФОП Денисенко до ОСОБА_6 , ОСОБА_2, треті особи ОСОБА_7 . , приватний нотаріус Ковальчук С.П. про визнання фіктивними договорів дарування.
Як вбачається з позовної заяви, позивач звернувся з даним позовом до Господарського суду міста Києва, в якому просить стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на його користь 13 256 669 грн. майнової шкоди, яка завдана останньому бездіяльністю Печерського районного суду, яка виражається у тому, що з 2016 року судові справи не розглядаються і по цей час жодного рішення у жодній справі не ухвалено.
Як зазначено в п.55 Висновку № 3 (2002 ) Консультативної ради європейських суддів, що "судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (у тому числі, наприклад, надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися, щонайбільше, поданням позову незадоволеної сторони проти держави."
Отже, слід дійти висновку, що належним відповідачем у таких спорах може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
За таких обставин, відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади. Такими органами у цій справі, зокрема є відповідний орган Казначейської служби (який відповідно до законодавства є органом, який здійснює списання коштів з державного бюджету) та орган, дії якого призвели до завдання Позивачу шкоди.
Відповідно до ч.ч.1,2, п.10 ч. 3 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Однією з основних засад здійснення цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
У рішеннях Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України", викладені вказівки щодо дотримання розумного строку для судового провадження.
Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що стадія виконання судового рішення є частиною правосуддя (рішення у справах "Півень проти України" від 29.06.2004 заява № 56849/00, "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997).
Існування заборгованості, яка підтверджена остаточним і обов`язковим для виконання судовим рішенням, дає особі, на користь якої таке рішення винесено, підґрунтя для "законного сподівання" на виплату такої заборгованості і становить "майно" цієї особи у зазначеній статті 1 Першого протоколу (рішення Європейського суду з прав людини від 06.10.2011 у справі "Агрокомплекс проти України").
В рішенні від 15.10.2009 Європейський суд з прав людини у справі " Юрій Миколайович Іванов проти України" вказав на те, що відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено першим реченням першого пункту статті 1 Першого протоколу.
При цьому, ст. 56 Конституції України передбачено право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Разом з тим в ст. 1173 Цивільного кодексу України закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність, отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо. Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.
На відміну від загальної норми ст. 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норми статей 1173, 1174 ЦК України допускають можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.
Таким чином, для відшкодування шкоди за правилами ст.ст. 1173, 1174 ЦК України необхідно довести такі факти:
- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо особа, яка заподіяла шкоду, не була уповноважена на такі дії;
- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом ст. 1173 ЦК України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі;
- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка заподіяла шкоду.
Наявність сукупності всіх вищезазначених умов є обов`язковою для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.
Разом з тим, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки тієї особи, яка заподіяла шкоду.
Отже, саме на позивача покладається обов`язок довести обґрунтованість своїх вимог, а саме, наявність шкоди, протиправність поведінки того, хто заподіяв шкоду, та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою, і для настання цивільно-правової відповідальності відповідача за заподіяння матеріальної шкоди позивачеві необхідно довести наявність усієї сукупності вищезазначених ознак складу цивільного правопорушення, які необхідні для відшкодування шкоди в порядку ст. 1173 ЦК України, тоді як відсутність хоча б однієї з цих ознак виключає настання відповідальності.
Незаконними діяннями органів державної влади, органів влади Автономної республіки Крим, органів місцевого самоврядування є діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 23.12.2019 року у справі № 914/1221/17
У відповідності до ч. 11 ст. 49 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", за шкоду, завдану судом, відповідає держава на підставах та в порядку, встановлених законом. Тлумачення норми свідчить, що на законодавчому рівні встановлено імунітет суду, і він не може бути відповідачем у цивільній справі. Наявність імунітету, за своєю суттю, є засобом, який гарантує належне функціонування системи правосуддя і дозволяє судам виконувати свою судову функцію незалежно та неупереджено.
Верховним Судом України було зроблено схожий висновок. Зокрема, у постанові Верховного Суду України від 01.03.2017 року у справі № 6-3139цс16 вказано, що законність процесуальних актів і дій (бездіяльності) суддів, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю. Належним відповідачем у спорах про відшкодування шкоди, заподіяної судом, може бути лише держава, а не суди (судді), які діють від імені держави та виконують покладені на них державою функції правосуддя.
Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою дискредитації суду або впливу на безсторонність суду, заклики до невиконання судових рішень забороняються і мають наслідком відповідальність, установлену законом (частина перша та третя статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Місцевий господарський суд вірно зазначив, що Закони України не передбачають можливості розгляду у суді позовних вимог про визнання незаконними дій/бездіяльності іншого суду після отримання останнім позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду чи про зобов`язання іншого суду до вчинення процесуальних дій, оскільки такі дії/бездіяльність є пов`язаними з розглядом судової справи навіть після його завершення. Вирішення у суді спору за такими позовними вимогами буде втручанням у здійснення правосуддя іншим судом.
Оскарження діяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Суди та судді не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їхніх дій чи бездіяльності під час розгляду інших судових справ, про оскарження їх рішень, ухвалених за наслідками розгляду цих справ, а також про зобов`язання судів та суддів до вчинення певних процесуальних дій.
Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Всі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Аналогічна правова позиція міститься в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2019 року у справі № 454/3208/16-ц
Частинами 1 та 3 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній до 30 вересня 2016 року; аналогічні приписи закріплені у частинах першій і третій статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" у редакції, чинній з 30 вересня 2016 року зазначено, здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб забороняється і тягне відповідальність, установлену законом.
Таким чином, вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені.
Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені.
Оскарження вчинення (невчинення) судом (суддею) у відповідній справі процесуальних дій і ухвалених у ній рішень не може відбуватися шляхом ініціювання нового судового процесу проти суду (судді).
Отже, місцевий господарський суд вірно зазначив, про неможливість оцінювати дії або бездіяльність Печерського районного суду м. Києва в межах розгляду зазначених Позивачем справ, а отже і визнавати їх як протиправні, що в свою чергу є необхідним для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування шкоди.
На момент звернення до Господарського суду міста Києва з даним позовом, розмір збитків Позивача складає 13 256 669 грн. (Рішення Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 року у справі №370/1226/15-ц)
Проте, суд першої інстанції вірно вказав, що вказані збитки були завдані Позивачеві внаслідок протиправних дій боржника в межах правовідносин підставою виникнення яких є договір та подальше його невиконання боржником, що підтверджується Рішенням Апеляційного суду Київської області від 24.11.2017 року у справі №370/1226/15-ц, якими зазначені Позивачем суми були стягнуті з Відповідача (боржника) на його користь за невиконання умов договорів та завдання збитків, тобто підставою заподіяння таких збитків є порушення боржника. Зазначене повністю нівелює можливість позиціонування незаконного рішення Печерського суду як причини зазнання Позивачем вказаних ним збитків.
У межах даної справи варто відокремлювати приватні правовідносини між боржником та кредитором від публічних правовідносин між кредитором та державою.
Суд апеляційної інстанції не погоджується з доводами позивача, які полягають у тому, що причиною завдання збитків в межах приватних правовідносин є незаконне рішення прийняте в межах публічних правовідносин.
Апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між заявленими Позивачем збитками та рішенням Печерського райсуду м. Києва відсутній причинний зв`язок.
Враховуючи викладене, місцевий господарський суд дійшов до вірного висновку про завдання вказаної позивачем майнової шкоди боржником в межах правовідносин підставою виникнення яких є договір та на відсутність причинного зв`язку між рішенням печерського районного суду та такими збитками у зв`язку з чим правомірно дійшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).
Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 8 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України).
За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі №910/15758/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.
Разом з тим, доводи суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця Денисенко Бориса Миколайовича, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції.
Згідно з ст. 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Кузнєцов та інші проти Російської Федерації" зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції.
Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Проніна проти України") і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця Денисенко Бориса Миколайовича на рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі №910/15758/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи підприємця Денисенко Бориса Миколайовича - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.02.2020 у справі №910/15758/19 - залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/15758/19 повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.06.2020.
Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала
Судді В.В. Куксов
О.В. Тищенко
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 09.06.2020 |
Оприлюднено | 17.06.2020 |
Номер документу | 89852473 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Шаптала Є.Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні