Рішення

від 19.02.2020 по справі 924/1109/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.02.2020Справа № 924/1109/19 Господарський суд міста Києва у складі судді Даниловій М.В .

Секретаря судового засідання Бордунової К.Е., розглянувши справу

За позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" (30100, Хмельницька область, м. Нетішин, пр. Незалежності, 22)

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5) в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" (01601, м. Київ, вул. Лисенка, 6)

про стягнення боргу

за участю сторін:

від позивача - Загребельний В.В., адвокат;

від відповідача - Сімчук І.А., адвокат;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство Нетішинської міської ради "Торговий центр" звернулось з позовною заявою до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, про стягнення боргу в розмірі - 168 966,00 грн., три проценти річних від простроченої суми - 2161,00 грн., пеню - 23761,69 грн., інфляційні втрати - 2367,76 грн., а всього - 197256,45 грн.

В обґрунтування звернення з позовом зазначено про те, що відповідачем не виконано умов договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ в частині оплати вартості послуги за період з грудня 2018р. по вересень 2019р.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 25.10.2019 року (суддя Димбовський В.В.) прийнято справу до розгляду та відкрито провадження у справі №924/1109/19. Ухвалено справу розглядати в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Хмельницької області від 16.12.2019 справу №924/1109/19 (суддя Димбовський В.В.) за позовом Комунального підприємства Нетішинської міської ради "Торговий центр" до Регіональної філії "Південно-західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення боргу передано на розгляд до Господарського суду міста Києва за територіальною підсудністю.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.01.2020 року справу № 924/1109/19 передано для розгляду судді Даниловій М.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2020 року прийнято справу №924/1109/19 до свого провадження; розгляд справи № 924/1109/19 ухвалено здійснювати у порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі № 924/1109/19 призначено на 05.02.2020 року.

В підготовчому засіданні 05.02.2020 року, суд, керуючись ст. ст. 177-185, 234 Господарського процесуального кодексу України, оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи на 19.02.2020 року до судового розгляду по суті. Також було прийнято заяву позивача про збільшення позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 05.02.2020 року позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про проведення судового засідання в режимі відео конференції.

У судове засідання 19.02.2020 року з`явились представники сторін. Представник позивача наполягав на задоволенні позову, просив його задовольнити. Представник відповідача проти позову заперечував повністю, просив відмовити в його задоволенні.

Дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши представників сторін, господарський суд міста Києва,-

ВСТАНОВИВ:

01.01.2013 р. між Державним територіально-галузевим об`єднанням Південно- Західна залізниця та Комунальним підприємством Нетішинської міської ради Торговий центр був укладений Договір № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ.

22.08.2017 р. між позивачем та відповідачем була підписана Додаткова угода № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ Д1 до Договору № ПЗ/ДН-2-135137/НЮ від 01.01.2013 р.

Відповідно до преамбули Додаткової угоди остання підписувалась у зв`язку з реорганізацією Державного територіально-галузевого об`єднання Південно-Західна залізниця шляхом злиття відповідно до Постанови КМУ від 25.06.2014 року № 200 Про утворення публічного акціонерного товариства Українська залізниця .

У відповідності до п. 1 Додаткової угоди сторони домовилися змінити найменування Сторони-1 за текстом та в реквізитах Договору, а також у тексті всіх додатків до Договору на Публічне акціонерне товариство Українська залізниця .

Відповідно до п. 1.1 Договору позивач зобов`язується надавати відповідачу послуги по організаційно-технічному забезпеченню функціонування філії квиткової каси з продажу проїзних документів на поїзди останньої, а відповідач зобов`язується оплачувати ці послуги відповідно до умов цього Договору.

У відповідності до п.3.1 Договору відповідач здійснює оплату послуг позивача шляхом перерахування на поточний рахунок останньої грошової суми у розмірі 9,0 грн. (дев`ять грн. 00 коп.) за кожне місце, з якого береться комісійний збір і яке було реалізовано відповідачем по цьому Договору у звітному місяці крім проїзних документів, вартість яких сплачена через мережу Інтернет, далі по тексту вартість послуг.

Перерахування здійснюється щомісячно не пізніше 15 числа місяця, наступного за звітним згідно акту (актів), підписаного (підписаних) повноважними представниками Сторін (п.3.2. Договору).

Позивач зазначає, що до листопада 2018 р. відповідач належним чином виконував свої зобов`язання по оплаті вартості послуг. Проте, починаючи з грудня 2018 р. до вересня 2019 р. відповідач не оплатив вартість послуги. Зокрема, за період з грудня 2018 р. до вересня 2019 р. на виконання п.п.3.1, 3.2 Договору Сторони склали відповідні акти, а саме:

Акт від 31.12.2018 р. про те, що з 01.12.2018 р. по 31.12.2018 р. продано квитків з комісійним збором - 1757 штук;

Акт від 31.01.2019 р. про те, що з 01.01.2019 р. по 31.01.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 1557 штук;

Акт від 28.02.2019 р. про те, що з 01.02.2019 р. по 28.02.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 1451 штук;

Акт від 31.03.2019 р. про те, що з 01.03.2019 р. по 31.03.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 1646 штук;

Акт від 30.04.2019 р. про те, що з 01.04.2019 р. по 30.04.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 1678 штук;

Акт від 31.05.2019 р. про те, що з 01.05.2019 р. по 31.05.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 2181 штук;

Акт від 30.06.2019 р. про те, що з 01.06.2019 р. по 30.06.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 2155 штук;

Акт від 31.07.2019 р. про те, що з 01.07.2019 р. по 31.07.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 1792 штук;

Акт від 31.08.2019 р. про те, що з 01.08.2019 р. по 31.08.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 1611 штук;

Акт від 30.09.2019 р. про те, що з 01.09.2019 р. по 30.09.2019 р. продано квитків з комісійним збором - 1550 штук.

В свою чергу відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що ініціатором укладання даного договору було комунальне підприємство Нетішинської міської ради Торговий центр , а підставою для укладання вказаного договору була та обставина, що каси з продажу залізничних квитків знаходяться на станції Кривин регіональної філії Південно-Західна залізниця , яка розташована на відстані 7,0 км від міста Нетішин, що в свою чергу створювало незручності для мешканців міста в придбанні квитків. Залізниця пішла на зустріч побажанням органам місцевого самоврядування міста Нетішин і забезпечила квиткову касу кваліфікованими працівниками та програмним забезпеченням.

Відповідач наголошує, що за умовами Договору існували застереження, зокрема, згідно п.9.2.Договору в разі обслуговування філією меншої кількості пасажирів ніж 3000 (три тисячі) у місяць відповідач має право в односторонньому порядку достроково розірвати даний Договір.

Відповідач повідомив суду, що на сьогоднішній день результати роботи філії квиткової каси в місті Нетішин свідчать про зниження об`ємів продажу квитків пасажирам як за 2018 рік, так і за 9 місяців 2019р. Середньомісячна кількість проданих квитків становить лише 1,7 тис. шт. квитків, що надає відповідачу право застосувати умову п.9.2 Договору, так як доходи, отримані від проданих проїзних документів не покривають витрати на утримання касирів.

Відповідно до п.6 Статуту акціонерного товариства "Українська залізниця", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 2 вересня 2015 р. № 735 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2018 р. № 938) метою діяльності товариства є задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб у безпечних та якісних залізничних перевезеннях у внутрішньому та міжнародному сполученні, роботах та послугах, що виконує та надає товариство, забезпечення елективного функціонування та розвитку залізничного транспорту, створення умов для підвищення конкурентоспроможності транспортної галузі, а також отримання прибутку від провадження підприємницької діяльності.

Відповідач обґрунтовує свої заперечення проти позову можливістю за п.9.2. Договору розірвати його та наявністю заборгованості по заробітній платі білетних касирів.

Надаючи правову оцінку суд виходить з такого.

У відповідності до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин, повинні виконуватись господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Кожна сторона вживає усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси іншої сторони. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Ст. 224 ГК України встановлює, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушені.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або еоном, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від Пов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) міна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди (ч.1 ст.611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст.612 ЦК України).

У відповідності до п.5.3 Договору у випадку порушення відповідачем пункту 3.2 цього Договору, остання сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості послуг, за кожен день прострочення.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора пов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ч.2 ст.625 ЦК України).

Таким чином, суд робить висновок, що між позивачем та відповідачем виникло договірне зобов`язання, яке було порушено відповідачем, оскільки він не сплатив суму, яку повинен був сплатити за Договором.

Суд звертає увагу, що згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, тому посилання відповідача на те, що є підстави для розірвання Договору суд вважає безпідставними та такими, що не відповідають чинному законодавству. Заборгованість перед третіми особами також судом не визнається як підстава для невиконання зобов`язання.

Стосовно витрат на правову допомогу суд зазначає таке.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу;

За змістом статті 126 ГПК витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 8 статті 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача; розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з Постановою ВС від 10.12.2019 року по справі №902/844/18 аналіз норм статті 126, а також статті 129 ГПК України дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом. Крім зазначеного у статті 126 ГПК України принципу змагальності сторін, іншими основними засадами (принципами) господарського судочинства також є: верховенство права та пропорційність.

Склад і розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Суд дослідивши матеріали справи, встановив, що позивачем взагалі не надано ніяких документів на підтвердження факту надання правової допомоги, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги не надання відповідачем доказів на спростування обставин доведених позивачем, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення заборгованості на суму 259 098,68 грн. є законними, обґрунтованими та такими, що правомірно заявлені, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Судом встановлено, що позивачем надмірно сплачений судовий збір, тому суд покладає сплату судового збору на відповідача, але у розмірі пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись статтями 525, 526, 530, 610, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 224 Господарського кодексу України та ст.ст. 73, 74, 86, 219, 233, 236, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ 40075815, місцезнаходження вул. Тверська буд.5, м. Київ, 03680) в особі Регіональної філії Південно-Західна залізниця акціонерного товариства Українська залізниця (код ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 40081221, місцезнаходження: вул. Лисенка, буд.6, Шевченківський район, м. Київ, 01601) на користь Комунального підприємства Нетішинської міської ради Торговий центр (код ЄДРПОУ 30769546, місцезнаходження: пр-т Незалежності, буд.22, м. Нетішин, Хмельницька область, 30100) борг в розмірі - 168 966,00 грн., три проценти річних від простроченої суми становить - 2161,00 грн., пеню - 23761,69 грн., інфляційні втрати - 2367,76 грн., а всього - 197256,45 грн., судовий збір у розмірі 2958,85 грн.

3.В задоволенні вимог про витрати на правничу допомогу у розмірі 15000, грн. та надмірно сплаченому судовому зборі у сумі 1647, 87 грн. - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26.02.2020р.

Суддя М.В. Данилова