Рішення

від 27.02.2020 по справі 565/2299/18

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 565/2299/18

Номер провадження 2/556/31/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.02.2020 року. смт. Володимирець

Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Закревського Л.В.

при секретарі Басик Г.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в залі суду в смт. Володимирець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кузнецовського міського суду, Апеляційного суду Рівненської області, Рівненського апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховного суду України, Державної судової адміністрації, Вищої ради правосуддя, Кабінету Міністрів України, Управління державної казначейської служби України в м.Вараш Рівненської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами державної (судової) влади при доступі до правосуддя, судова тяганина,-

В С Т А Н О В И В:

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Кузнецовського міського суду, Апеляційного суду Рівненської області, Рівненського апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховного суду України, Державної судової адміністрації, Вищої ради правосуддя, Кабінету Міністрів України, Управління державної казначейської служби України в м.Вараш Рівненської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами державної (судової) влади при доступі до правосуддя, судова тяганина.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.01.2019 р. дана справа була передана на розгляд судді Закревському Л.В.

В обґрунтування позовних вимог позивачка посилається на те, що з 2014 року ОСОБА_1 є споживачем фінансових послуг та подавала, подає позовні заяви до банків, що не повертали депозити, та просила стягнути з відповідачів 2 000000.00 грн., моральної шкоди.

22 січня 2019 року ухвалою Володимирецького районного суду позовну заяву ОСОБА_1 , було залишено без руху та позивачці було надано строк для усунення недоліків.

04 березня 2019 року на виконання вимог ухвали суду ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу суду позовну заяву в новій редекції.

04 березня 2019 року ухвалою Володимирецького районного суду позовну заяву ОСОБА_1 , було повернуто позивачці через неусунення недоліків на підставі ст. 185 ЦПК України.

Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачкою було подано апеляційну скаргу.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 21.05.2019 р. справу було передано до Верховного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Верховного Суду від 23.05.2019 р. справу було направлено для розгляду Волинському апеляційному суду.

Постановою Волинського апеляційного суду від 05.07.2019 р. ухвала Володимирецького районного суду від 04.03.2019р. була скасована, а справу направлено для продовження розгляду до Володимирецького районного суду Рівненської області.

18.07.2019р. справа надійшла до Володимирецького районного суду Рівненської області і 19.07.2019р. була передана судді Закревському Л.В. для подальшого розгляду.

Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 19.07.2019 р. справу було передано до Верховного суду для визначення підсудності.

Ухвалою Верховного Суду від 09.08.2019 р. справу направлено для продовження розгляду до Володимирецького районного суду Рівненської області.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві в новій редакції позивачка посилається на те, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

З 2014 року позивач, споживач фінансових послуг ОСОБА_1 подавала, подає позовні заяви до банків, що не повертали депозити; порушили права споживача фінансових послуг. Судова влади не захистила, не захищає споживача фінансових послуг; не виконує своєї функції, роботи.

Предметом і підставами позову є протиправні дії та бездіяльність відповідачів в цивільних справах та створення і функціонування (не дія) справедливого суду; не виконання Конституції України; невиконання рішень судів, перешкоджання в доступі до правосуддя, не розгляд доводіз позивача.

Всі суди порушували, не виконували захист прав споживача відповідно ст.42 Конституції України.

Всі суди не забезпечили справедливий суд відповідно до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судове поле повинно бути визначеним, однозначним.

Суди неодноразово порушували ст.129 Конституції України Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Суди порушують строки, права позивача.

Суди неодноразово не надавали судові рішення, порушуючи ЦПК. Кузнецовський міський суд визнав порушення в взаємовіносинах з позивачем.

Також позивачка зазначає, що при розрахунку моральної шкоди враховувалось тривалість порушень - з 2014 року по сьогодні, особу відповідачів - судова влада, що забезпечує, не забезпечила охорону основоположних цінностей позивачки, кількість порушень відповідачами, відсутніть належного функціонування Конституціного Суду України, інвалідність позивачки, присудження судом в Харкові в резонансному ДТП моральна шкода, місячна заробітна плата в 2 000 000,00 грн голови Нафтогазу України, значна девальвація національної валюти за час поушення прав відповідачами, понесені значні судові матеріальні, часові витрати, значний розлад і вплив на сімейне життя.

Позивачка переконана, що який би не був розмір моральної шкоди він не може покрити в повному об`ємі наслідки перенесених страждань, адже на сьогодні ніхто не може визначити чітке співвідношення душевного болю і грошової компенсації.

У звязку з вищевикладеним позивачка просила стягнути з відповідачів 500 000.00 грн., моральної шкоди.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою суду від 06 вересня 2019 року відкрито провадження у справі та визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 174 ЦПК України заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Рівненський апеляційний суд, у встановлений судом в ухвалі строк подали відзив на позовну заяву в якому вказали, що заперечують проти заявлених вимог та вважають їх необгрунтованими, а тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Кузнецовський міський суд, у встановлений судом в ухвалі строк подали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що даний позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства тому підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Вища рада правосуддя, у встановлений судом в ухвалі строк подали відзив на позовну заяву, в якому зазначили, що позовну заяву вважають необгрунтованою, так як позивачка не зазначає з яких саме підстав має бути задоволений її позов та стягнуто з відповідачів моральну шкоду, а тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Кабінет Міністрів України, у встановлений судом в ухвалі строк подали відзив на позовну заяву в якому вказали, що заперечують проти заявлених вимог оскільки вино є необгрунтованими, не вмотивовані жодними доводами та доказами, а тому підстави для задоволення позову відсутні, а тому просили відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Будь-яких інших заяв по суті справи до суду не надходило.

Ухвалою суду від 21 жовтня 2019 року було визнано обов`язковою явку у судове засідання позивачки ОСОБА_1 .

Ухвалою Володимирецького районного суду від 13 листопада 2019 р. закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду на 17 грудня 2019 р. Також даною ухвалаю було визнано явку позивачки в судове засідання обов`язковою повторно.

Інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо) судом не застосовувалися.

ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.

Позивачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи судом повідомлялася належним чином, причину неявки суду не повідомила про розгляд справи у її відсутності не клопотала про причину неявки суду не повідомляла. Також суд звертає увагу, що позивачка навіть після того коли ухвалами Володимирецького районного суду явка позивачки була визнана обов`язковою, позивачка не з`явилася в судові засідання. Така поведінка ОСОБА_1 свідчить про те, що остання не бажає в судовому засіданні особисто висловити свою позицію та зазначити предмет та підстави свого позову.

Представник Кузнецовського міського суду, у судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, про причину неявки суду не повідомляли про розгляд справи у відсутності їх представника клопотань не заявляли.

Представник Апеляційного суду Рівненської області, у судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Представник Рівненського апеляційного суду, у судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, але у своєму відзиві просили розгляд справи проводити у відсутності їх представника.

Представник Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, у судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Представник Верховного суду України, у судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи, але надали до суду заяву в якій просили розгляд справи проводити у відсутності їх представника та вирішити справу відповідно до чинного законодавства.

Представник Державної судової адміністрації, у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи.

Представник Вищої ради правосуддя, у судове засідання не з`явився, але в своєму відзиві на позовну заяву вказали, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі та просили розгляд справи проводити у відсутності їх представника.

26.02.2020 року Представник Кабінету Міністрів України, в судове засідання не з`явився, але в своєму відзиві на позовну заяву вказали, що позовні вимоги не визнають в повному обсязі. Також надали до суду клопотання в якому просили розгляд справи проводити у відсутності їх представника .

Представник Управління державної казначейської служби України в м.Вараш Рівненської області, у судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомлений про дату та місце розгляду справи про причину неявки суду не повідомляли.

Будь-яких інших заяв із процесуальних питань до суду не надходило.

ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Отже, дослідивши повно та всебічно обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову виходячи з наступних підстав.

Як вказує позивачка в обґрунтування заявлених нею вимог, з 2014 року позивач, споживач фінансових послуг ОСОБА_1 подавала, подає позовні заяви до банків, що не повертали депозити; порушили права споживача фінансових послуг. Судова влади не захистила, не захищає споживача фінансових послуг; не виконує своєї функції, роботи.

Також позивачка вказує, що предметом і підставами позову є протиправні дії та бездіяльність відповідачів в цивільних справах та створення і функціонування (не дія) справедливого суду; не виконання Конституції України; невиконання рішень судів, перешкоджання в доступі до правосуддя, не розгляд доводів позивача.

Всі суди не забезпечили справедливий суд відповідно до конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Судове поле повинно бути визначеним, однозначним.

Також позивачка переконана, що який би не був розмір моральної шкоди він не може покрити в повному об`ємі наслідки перенесених страждань, адже на сьогодні ніхто не може визначити чітке співвідношення душевного болю і грошової компенсації.

V. Оцінка суду доказів та аргументів сторін. Мотиви застосування норм права судом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 12 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Положенню частини першої статті 55 дано офіційне тлумачення згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 25.12.1997р. № 9-зп, пунктом 1 якого визначено, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене (пункт 2 вказаного Рішення).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом.

Згідно статті 40 Конституції України, усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її

завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Необхідними елементами складу цивільного правопорушення, як підстави деліктної відповідальності є шкода, протиправна поведінка, причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою винної особи.

Відсутність хоча б однієї складової виключає обов`язок по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 10-1 Пленуму Верховного Суду України Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди від 31 березня 1995 року №4, при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції України судам слід мати на увазі, то при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевою самоврядування. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом. Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України.

За змістом зазначених норм відшкодування матеріальної чи моральної шкоди, завданої особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими або службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається на державу.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Відповідно до ст. 1174 цього Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Тобто, шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди у позовній заяві про відшкодування моральної (немайнової) шкоди має бути зазначено, в чому ця шкода полягає, якими неправомірними діями чи бездіяльністю її заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З наявних матеріалів справи не вбачається факту протиправної поведінки відповідачів по відношенню до ОСОБА_1 , і відсутні докази існування самого факту заподіяння позивачці моральної шкоди.

Також ОСОБА_1 , не надано доказів завдання їй моральної шкоди та не обґрунтовано її розмір належними та допустими доказами.

На противагу вказаним доводам позивачки суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, саме сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановленихцим Кодексом. При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.

Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це-обов`язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само пособі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування відповідачем обґрунтованості доводів позивача, оскільки це не звільняє відповідача від виконання ним його процесуальних обов`язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх заперечень.

Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки до суду не надано належних доказів душевних страждань позивачки, приниженості честі та гідності, існування факту заподіяння їй моральної шкоди діями відповідачів, внаслідок чого їй могло б бути завдано моральної шкоди, існування втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань які вона понесла та співвідношення їх з вказаним розміром моральних збитків.

У звязку із чим, суд доходить висновку про необхідність у задоволенні позову та стягненні з відповідачів на користь - ОСОБА_1 , моральної шкоди відмовити.

VІ. Розподіл судових витрат між сторонами.

Також, відповідно до частини першої статті 141 ЦПК Українисудовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч.6 статті 141 ЦПК України, Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст.ст. 40, 55, 56 Коституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 10,12, 13, 17, 18, 76-81, 133, 141, 258-259, 263-265, 352, 354-355 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Кузнецовського міського суду, Апеляційного суду Рівненської області, Рівненського апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Верховного суду України, Державної судової адміністрації, Вищої ради правосуддя, Кабінету Міністрів України, Управління державної казначейської служби України в м.Вараш Рівненської області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органами державної (судової) влади при доступі до правосуддя, судова тяганина - відмовити

Судові витрати у вигляді судового збору компенсувати за рахунок держави.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Володимирецький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідачі: Кузнецовський міський суд Рівненської області 34400, Рівненська область, м. Вараш, м-н Будівельників, 3, код ЄДРПОУ 26406308.

Апеляційний суд Рівненської області 33028, Рівненська область, м. Рівне, Шкільна, 1, код ЄДРПОУ 02893096.

Рівненський апеляційний суд, 33028, Рівненська область, м. Рівне, вул. Драгоманова, 9, код ЄДРПОУ 42257545.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ 03049, м. Київ, пр-кт Повітрофлотський, 28, код ЄДРПОУ 37317811.

Верховний суд України 03043, м. Київ, вул. П. Орлика, 4, код ЄДРПОУ 00019034.

Державна судова адміністрація 03601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ 26255795.

Вищи рада правосуддя 03601, м. Київ, вул. Студентська, 12-а, код ЄДРПОУ 00013698.

Кабінет міністрів України - 01008, м. Київ, вул. Грушевського, 12/2, код ЄДРПОУ відсутній.

Управління державної казначейської служби України у м.Вараш Рівненської області 34400, м.Вараш, м-н.Будівельників 2, Рівненська область, код ЄДРПОУ 37888148.

Суддя: Л.В.Закревський