Постанова

від 26.02.2020 по справі 821/1867/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 лютого 2020 року

Київ

справа №821/1867/17

провадження №К/9901/47228/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Бевзенка В. М., Данилевич Н. А.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції справу

за позовом Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області до старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області про скасування постанови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду, прийняту 12 грудня 2017 року у складі головуючого судді - Варняка С. О., та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду, ухвалену 6 березня 2018 року у складі колегії суддів: головуючого судді - Лук`янчук О. В., суддів: Бітова А. І., Ступакової І. Г.

І. Суть спору

1. У грудні 2017 року Новокаховська об`єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (надалі також позивач, Новокаховська ОДПІ) звернулась до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції у Херсонській області, в якому просила:

1.1. скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області від 17 листопада 2017 року ВП № 54347778, якою на Новокаховську ОДПІ накладено штраф сумі 5100,00 гривень за невиконання виконавчого листа № 821/197/17 від 13 червня 2017 року, виданого Херсонським окружним адміністративним судом.

2. Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року проведено заміну первинного відповідача Головного територіального управління юстиції у Херсонській області належним відповідачем - старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Херсонській області Осіповою І. Г. (надалі - відповідач).

3. В обґрунтування своїх вимог позивач послалась на те, що невиконання ним зазначеного виконавчого листа спричинено наявністю поважних причин, а саме: відсутністю відповідного нормативного урегулювання та недостатнього обсягу повноважень і функціональних обов`язків.

4. З постановою про накладення штрафу позивач не погодився та вважає її такою, що прийнята без урахування положень Закону України Про виконавче провадження (надалі - Закон № 1404-VIII), у зв`язку з чим звернувся з цим позовом до суду.

5. Відповідач позовні вимоги не визнав та вказав, що виконавчі дії ним вчинено відповідно до вимог Закону №1404-VIII та Інструкції з організації примусового виконання рішень.

ІІ. Встановлені судами фактичні обставини справи

6. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 3 березня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2017 року, у справі № 821/197/17 задоволено адміністративний позов Приватного підприємства Авто Бліц про визнання протиправною бездіяльності Новокаховської ОДПІ щодо ненадання до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області висновків по заявленим підприємством сумам бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 2946898,00 гривень, зобов`язано Новокаховську ОДПІ подати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області щодо відшкодування підприємству податку на додану вартість в сумі 2946898,00 гривень.

7. 13 червня 2017 року Херсонським окружним адміністративним судом у вказаній справі видано виконавчий лист, а 21 липня 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 54347778.

8. Постановою від 17 листопада 2017 року на Новокаховську ОДПІ за невиконання виконавчого листа № 821/197/17 від 13 червня 2017 року накладено штраф в розмірі 5100,00 гривень.

ІІІ. Рішення судів першої й апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення

9. Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2018 року, в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

10. При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що на момент розгляду справи вимоги виконавчого документа № 821/197/17 від 13 червня 2017 року позивачем не виконано, правомірності своїх позовних вимог належними доказами не підтверджено, як і не доведено протиправності дій державного виконавця.

11. Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на неподання позивачем доказів про існування обставин, які би підтверджували поважність причин невиконання вищевказаного виконавчого документу.

IV. Провадження в суді касаційної інстанції

12. Позивач подав касаційну скаргу, у якій посилається на неправильне застосування судами першої й апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права.

13. Як і під час судового розгляду в судах першої й апеляційної інстанцій, у касаційній скарзі позивач наполягає на існуванні об`єктивних причин, що унеможливили своєчасне виконання ним судового рішення, які, на його думку, є поважними.

14 . У касаційній скарзі позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

15 . Відповідач правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористався.

V. Релевантні джерела права й акти їх застосування

16. Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

17. Водночас 8 лютого 2020 року набрали чинності зміни до КАС України, внесені Законом України від 15 січня 2020 року № 460-IX Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ .

18. За правилом пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення зазначеного Закону касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом.

19. За наведених підстав касаційний розгляд здійснюється за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, а саме за правилами КАС України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX.

20. Приписами частин першої та другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

21. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

22. Згідно з визначенням, наведеним у статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

23. Пунктом 1 частини першої статті 3 Закону № 1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;

24. Згідно з частиною першою статті 13 Закону № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

25. Відповідно до Закону України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів , Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII Про виконавче провадження , інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України розроблено Інструкцію з організації примусового виконання рішень, затверджену наказом Міністерства юстиції України 2 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року № 2832/5) та зареєстровану в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року за № 489/20802 (надалі - Інструкція № 512/5).

26. Вказана Інструкція визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

27. Згідно з пунктом 2 розділу І Інструкції № 512/5 примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 Закону, здійснюють державні виконавці та приватні виконавці (крім рішень, передбачених частиною другою статті 5 Закону).

28. За приписами частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

29. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом (пункт 16 частини третьої статті 18 цього ж Закону).

30. Згідно з пунктом І розділу ІХ Інструкції № 512/5 виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, здійснюється в порядку, визначеному статтею 63 Закону.

31. Так, частинами першою та другою статті 63 Закону № 1404-VIII визначено, що за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

32. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина 4 статті 18 Закону № 1404-VIII).

33. У разі невиконання боржником рішення у встановлений виконавцем строк на боржника накладається штраф відповідно до статті 75 Закону та застосовуються інші заходи, передбачені Законом (пункт 2 розділу ІХ Інструкції № 512/5)

34. Так, частиною першою статті 75 Закону № 1404-VIII встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

35. Згідно частини першої статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання (в редакції закону на момент виникнення спірних правовідносин).

36. Крім того, принцип обов`язковості судових рішень закріплено також положеннями Закону України Про судоустрій і статус суддів , зокрема, частинами другою та третьою статті 13 вказаного Закону визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

37. Також частиною третьою статті 13 вказаного Закону встановлено, що невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

VI. Позиція Верховного Суду

38. Вирішуючи питання про обґрунтованість касаційної скарги, суд касаційної інстанції виходить з такого.

39. В обґрунтування доводів касаційної скарги автор, із посиланнями на приписи податкового законодавства, якими врегульовано порядок здійснення державними органами відшкодування з Державного бюджету України сум податку на додану вартість, наполягає на існуванні поважних обставин, що унеможливили виконання ним рішення суду.

40. Разом із цим, Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013).

41. Крім того, Конституційний Суд України наголошував, що забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у зв`язку із внесенням Законом України Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) від 2 червня 2016 року № 1401-VIII змін до Конституції України та доповненням її, зокрема, статтею 129 1 , частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

42. Аналіз статей 3, 8, частин першої, другої статті 55, частин першої, другої статті 129 1 Конституції України у їх системному зв`язку, наведених юридичних позицій Конституційного Суду України дає підстави стверджувати, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

43. Так, судове рішення, яким Новокаховську ОДПІ зобов`язано подати висновок до Головного управління Державної казначейської служби України у Херсонській області щодо відшкодування підприємству податку на додану вартість в сумі 2946898,00 грн прийнято Херсонським окружним адміністративним судом 3 березня 2017 року; ухвалою суду апеляційної інстанції від 11 травня 2017 року залишено без змін; 13 червня 2017 року видано відповідний виконавчий лист та 21 липня 2017 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження № 54347778.

44. Отже, з 21 липня 2017 року по 17 листопада 2017 року (дата прийняття оскаржуваної постанови про накладення штрафу) постанова Херсонського окружного адміністративного суду від 3 березня 2017 року фактично Новокаховською ОДПІ не виконувалася. При цьому жодних доказів поважності невиконання судового рішення у встановлений виконавцем строк позивачем не надано.

45. Автор касаційної скарги, з-поміж іншого, звертає увагу на те, що судами при прийнятті рішень не враховано факту направлення Новокаховською ОДПІ до Управління Державної казначейської служби України у Каховському районі Херсонської області звернення з приводу здійснення відшкодування податку на додану вартість на користь ПП Авто Бліц в сумі 2946898,00 гривень.

46. Проте, Верховний Суд залишає даний довід поза увагою, оскільки таке звернення мало місце лише 29 листопада 2017 року, тобто вже після винесення відповідачем оскаржуваної постанови.

47. З огляду на вказане, Верховний Суд погоджується із висновками судів першої й апеляційної інстанцій про те, що відповідач при прийнятті оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 17 листопада 2017 року діяв відповідно до встановленого законом порядку вчинення виконавчих дій.

48. Отже, оскаржувані судові рішення ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка, суди правильно застосували норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, та не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

49 . Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

50 . З огляду на викладене, висновки судів першої й апеляційної інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

VII. Судові витрати

51. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX, статтями 3, 341, 343, 349, 350 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції зі змінами, внесеними Законом України від 19 грудня 2019 року № 394-IX, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Новокаховської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області залишити без задоволення.

2. Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2017 року та постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 6 березня 2018 року у справі № 821/1867/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.

Головуючий М. І. Смокович

Судді В. М. Бевзенко

Н. А. Данилевич