ПОСТАНОВА
Іменем України
27 лютого 2020 року
Київ
справа №810/1839/16
адміністративне провадження №К/9901/45201/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І. В.,
суддів Шишова О. О., Яковенка М. М.
розглянув в попередньому судовому засіданні як суд касаційної інстанції касаційну скаргу Комунального підприємства Васильківтепломережа на постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у складі колегії суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., Мацедонської В.Е. у справі № 810/1839/16 за позовом Комунального підприємства Васильківтепломережа до Північного офісу Держаудитслужби, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю БКБ Євробуд , Науково-виробниче товариство з обмеженою відповідальнісю Лота , про визнання протиправною та скасування вимоги,
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. Комунальне підприємство Васильківтепломережа (далі - КП Васильківтепломережа , позивач), звернулось до суду з адміністративним позовом до Північного офісу Держаудитслужби (далі - відповідач) в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 27.04.2016 №10-06-14-14/2914 Щодо усунення порушень законодавства в частині усунення матеріальної шкоди (збитків) підприємству на суму 16954,00 грн. та матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету на суму 460 931,79 грн;
- визнати протиправним та скасувати пункти 2 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 27.04.2016 №10-06-14-14/2914 Щодо усунення порушень законодавства ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 вимоги Державної фінансової інспекції в Київській області від 27.04.2016 №10-06-14-14/2914 Щодо усунення порушень законодавства .
2. Постановою Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2016 адміністративний позов задоволено повністю. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
2.1. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2017 на задоволення апеляційної скарги Північного офісу Держаудитслужби постанову Київського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2016 року скасовано та прийнято нову про відмову у задоволенні позову.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1 . На виконання плану контрольно-ревізійної роботи Державною фінансовою інспекцією в Київській області, правонаступником якого є Північний офіс Держаудитслужби, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності КП Васильківтепломережа за період з 01.04.2012 по 31.12.2015.
3.2. Результати ревізії оформлено актом № 06-20/019 від 25.03.2016, за яким позивачем, зокрема, завищено вартість виконаних ремонтних робіт: за договорами з НВ ТОВ Лота на 460 931 грн 80 коп.; за договорами з ТОВ БКБ Євробуд - на 31 346 грн 73 коп.
3.3. Також, на порушення вимог постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1999 Про умови і розміри оплати праці керівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності та об`єднань державних підприємств директору КП Васильківтепломережа ОСОБА_1 було виплачено премії за результатами роботи за 2013-2014 роки, що призвело до незаконних видатків на преміювання у розмірі 16 115 грн та зайвих відрахувань до державних цільових фондів на 5 972 грн 22 коп.
3.4. Крім того, внаслідок нездійснення перерахунків собівартості пропорційно відпущеної теплової енергії для населення, підприємством завищено собівартість наданих послуг та, як наслідок, зайво отримано з Державного бюджету 318 000 грн.
3.5. На підставі висновків, викладених в акті ревізії, відповідачем направлено вимогу № 10-06-14-14/2914 від 27.04.2016 Про усунення порушень законодавства .
3.6. У пункті 1 цієї вимоги закріплено, що позивачем, в порушення вимог п. 3.3.10.1 ДБН Д. 1.1.1-1-2000, п. 6.4.3 та п. 6.4.6 ДСТУ Б Д.1.1.-1:2013, безпідставно включено до актів приймання виконаних будівельних робіт (форма КБ-2в) фактично не понесені витрати (не підтверджено обсяги виконаних будівельних робіт, витрати на заробітну плату, роботи машин та механізмів, завищено вартість устаткування), що призвело до матеріальної шкоди (збитків) підприємству на суму 36, 85 тис. грн та до нанесення матеріальної шкоди (збитків) міському бюджету на суму 460, 93 тис. грн.
3.7. Пункт 2 вимоги містить відомості про те, що в порушення пункту 4.2 Контракту від 12.06.2012 та вимоги підпункту 3 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України № 859 від 19.05.1999 Про умови і розміри оплати праці працівників підприємств, заснованих на державній, комунальній власності, та об`єднань державних підприємств директору підприємства ОСОБА_1 здійснено нарахування та виплату премії за результатами роботи за 2013-2014 роки, що призвело до незаконних видатків на виплату премій керівнику підприємства за період 2014 та 2015 в загальній сумі 16, 12 тис. грн та відповідно здійснено зайві нарахування до державних цільових фондів (37,06%) в сумі 5, 97 тис. грн, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) підприємству.
3.8. За змістом пункту 3 вимоги в порушення п. 5 та п. 6 Порядку від 29.01.2014 №30, п. 4 та п. 5 Порядку від 04.06.2015 №375, внаслідок нездійснення перерахунку собівартості за 2013, 2014 та 2015 роки пропорційно відпущеної теплової енергії для населення, завищено фактичну собівартість наданих послуг населенню, що призвело до зайвого нарахування різниці в тарифах та зайвого виділення коштів Державного бюджету, чим завдано матеріальної шкоди (збитків) на загальну суму 318 тис. грн. Крім того, завищено обсяг заборгованості в розрахунку різниці тарифів за 2015 на суму 29, 79 тис. грн.
3.9. Разом з цим, Державна фінансова інспекція в Київській області вимагала від КП Васильківтепломережа усунути виявлені порушення законодавства та надати вичерпну інформацію про вжиті заходи до 20 травня 2016 року.
3.10. Позивач звернувся до суду із указаним позовом оскільки вважає такі дії Державною фінансовою інспекцією в Київській області протиправними.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, вказав на те, що вирішуючи дану справу по суті, надавав оцінку вірності та дійсності саме наведених у акті ревізії та оскаржуваних пунктах вимоги висновків Державної фінансової інспекції в Київській області стосовно порушення позивачем констатованих законодавчих норм і встановив відсутнісь зазначених у спірній вимозі порушень з боку позивача.
4.1. Суд апеляційної інстанцій, скасовуючи рішення суду першої інстанції та приймаючи постанову про відмову у задоволенні позову, виходив з того, що суд першої інстанції помилкового зазначив про те, що у цій справі ним не вирішується питання щодо збитків, а лише надається оцінка висновкам, викладеним в акті ревізії та спірній вимозі. При цьому вказав, що внесення службовими особами Держфінінспекції відомомстей до акту ревізії, а також висновки, викладені в акті, не створюють правових наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення для підконтрольних установ. Також зазначав, що висновки акту ревізії не є рішеннями суб`єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства Укранїи, а відтак не можуть бути оскаржені в порядку адміністративного судочинства.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
5. Позивачем подано касаційну скаргу, в якій він просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити без змін рішення суду першої інстанції, з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права.
5.1 . Доводи касаційної скарги грунтуються на тому, що предметом спору була правомірність винесення Держфінінспекцією попередження щодо усунення порушень законодавства відповідно до вказаних пунктів у вимозі, які не обгрунтовані та не відповідають нормам діючого законодавства. Тому висновки суду апеляційної інстанції про те, що предметом заявленого позову є сума збитків, яка визначена Держфінінспекцією в Київській області, а не висновок про наявність самого порушення є бездпіставним.
6. Відповідем подано заперечення на касаційну скаргу, в яких він просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстацнії - без змін.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
7. Відповідно до пункту 7 статті 10 Закону України Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні від 26 січня 1993 р. № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII ) органу державного фінансового контролю надається право пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.
8. Згідно з пунктом 1 Положення про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.
9. Підпунктом 4 пункту 4 Положення визначено, що Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого, вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
10. Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред`являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.
11. Аналіз вищевказаних норм вказує, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред`являти обов`язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.
12. При виявленні збитків, завданих державі чи об`єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.
13. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов`язковою до виконання.
14. Відтак, наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов`язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.
15. При цьому правильність обчислення збитків має перевірятись судом, який розглядає позов Держфінінспекції України про стягнення збитків, а не під час вирішення справи за позовом підконтрольної установи про визнання вимоги проитправною.
16. Верховний Суд нагологує, що предметом оскарження у порядку адміністративного судочинства може бути лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов`язки для позивача. Натомість, у справі, яка розглядається, Держфінінспекція пред`явила вимогу про усунення порушень, виявлених під час ревізії Комунального підприємства Васильківтепломережа , при цьому в оскаржуваній частині вимога вказує на виявлені збитки та їхній розмір.
17. Разом з цим дії відповідача щодо включення до оскаржуваної вимоги певних відомостей самі по собі не створюють та не припиняють права чи обов`язки особи, а лише фіксують певні факти.
18. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2019 у справі № 820/339/17.
19. Ураховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позову оскільки оскаржена частина вимоги не містить імперативного характеру та не створює правових наслідків для позивача.
20. Доводи скаржника про порушення судами норм та матеріального процесуального права не знайшли свого підтвердження та є безпідставними.
21. Інші доводи касаційної скарги фактично зводяться до переоцінки встановлених судами обставин та доказів.
22 . Беручи до уваги наведене, Верховний суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі.
23. Частиною першою статті 350 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
24 . За таких умов, касаційну скаргу КП Васильківтепломережа необхідно залишити без задоволення, а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року - без змін.
Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,
ПОСТАНОВИВ:
25 . Касаційну скаргу Комунального підприємства Васильківтепломережа залишити без задоволення.
26 . Постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 13 липня 2017 року у справі № 810/1839/16- залишити без змін.
27 . Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.
Суддя-доповідач І. В. Дашутін
Судді О.О. Шишов
М. М. Яковенко
Суд | Касаційний адміністративний суд Верховного Суду |
Дата ухвалення рішення | 27.02.2020 |
Оприлюднено | 28.02.2020 |
Номер документу | 87869285 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Касаційний адміністративний суд Верховного Суду
Дашутін І.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні