Постанова

від 27.02.2020 по справі 826/5185/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №826/5185/16

адміністративне провадження №К/9901/26749/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року (суддя Аблов Є.В.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року (судді: Чаку Є.В. (головуючий), Файдюк В.В., Мєзєнцев Є.І.) у справі № 826/5185/16 за позовом Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-К про надання дозволу на реалізацію активів,

УСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Державна податкова інспекція у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві (далі - позивач, контролюючий орган, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Укрзернотранс-К (далі - відповідач, ТОВ Укрзернотранс-К ) про надання дозволу на реалізацію майна товариства, яке перебуває у податковій заставі згідно акта опису майна від 12.02.2015 № 7/26-55-25-01-17.

2. Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у відповідача податкового боргу, який не може бути погашений за рахунок грошових коштів, у зв`язку з їх відсутністю на рахунках ТОВ Укрзернотранс-К у банках.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивачем не було підтверджено належними доказами наявності суми податкового боргу у відповідача у розмірі 1 774 793,21 грн, на погашення якої позивач просить надати дозвіл (на погашення такої суми податкового боргу за рахунок майна платника податків (відповідача)), що перебуває в податковій заставі згідно акта опису від 12.02.2015.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві подала касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві у повному обсязі.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ТОВ Укрзернотранс-К (код ЄДРПОУ 31406764) зареєстроване як юридична особа 02.04.2001 Головним управлінням юстиції у місті Києві, що підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та не заперечується сторонами, та перебуває на обліку в ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м/ Києві як платник податків.

За даними електронної бази даних ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м/ Києві станом на 23.03.2016 у відповідача наявні відкриті розрахункові рахунки у наступних банках: № НОМЕР_1 (українська гривня), № НОМЕР_2 (українська гривня), № НОМЕР_2 (долар США) в АТ Експрес-Банк (МФО 322959); № НОМЕР_3 (долар США, українська гривня) в ПАТ КБ Глобус (МФО 380526); № НОМЕР_4 (українська гривня), № НОМЕР_5 (українська гривня) в Печерській філії ПАТ КБ Приватбанк у м. Києві (МФО 300711); № НОМЕР_6 (українська гривня, долар США) в Філії Головного управління ПО АТ Ощадбанк, м. Київ (МФО 322669), про що вказано у довідці контролюючого органу від 23.03.2016 № 1562/9.

Згідно довідки від 23.03.2016 № 1561/9/26-55-16-01 за даними оперативного обліку інтегрованої картки платника податків ТОВ Укрзернотранс-К станом на 18.03.2016 за відповідачем обліковується податковий борг на загальну суму 1 774 793,21 грн, в тому числі по податку на додану вартість у сумі 1 695 235,42 грн та по податку на прибуток приватних підприємств - 79 557,79 грн. Сума податкової заборгованості попередньо виникла внаслідок несплати ТОВ Укрзернотранс-К узгоджених сум грошових зобов`язань з названих податків, самостійно задекларованих відповідачем у поданій податковій звітності, та визначених контролюючим органом в порядку, визначеному Податковим кодексом України.

Правомірність формування такого податкового боргу була перевірена в судовому порядку під час розгляду Окружним адміністративним судом міста Києва справи № 826/19834/14 за позовом ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві до ТОВ Укрзернотранс-К про стягнення заборгованості. За результатами розгляду справи № 826/19834/14 Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалена постанова від 17.03.2015, якою стягнено з відповідача податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 546 287,50 грн та з податку на прибуток у розмірі 344 267,72 грн. Вказана постанова суду була залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року.

Крім того, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що 12.02.2015 податковий керуючий ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у місті Києві в присутності представника платника податків (ТОВ Укрзернотранс-К ) склав акт опису майна № 7/26-55-25-01-17, яким описано майно відповідача на загальну суму 3 331 951,68 грн, даний акт опису майна зі сторони платника податків підписаний Мозговим О.М. без зауважень.

На підтвердження відсутності коштів на розрахункових рахунках ТОВ Укрзернотранс-К контролюючий орган надав копії інкасових доручень стягувача (ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві) до банків (а саме: Печерської філії ПАТ КБ Приватбанк у м. Києві (МФО 300711), датованих 17.11.2015, 22.11.2015, ПАТ КБ Глобус (МФО 380526), Філії Головного управління ПО АТ Ощадбанк, м. Київ (МФО 322669), АТ Експрес-Банк , що обслуговують (-вали) ТОВ Укрзернотранс-К .

Заперечуючи проти позову, відповідач, зокрема, зазначив про погашення ним більшої частини суми податкового боргу у розмірі 1 890 555, 22 грн, на підтвердження чого надав копії платіжних доручень з відмітками банку про прийняття до виконання таких платіжних документів та проведення платежів, а саме: щодо сплати податку на додану вартість - платіжне доручення № 874 від 25.02.2015 на суму 551 024,14 грн, № 3858 від 30.07.2015 на суму 40 000,00 грн, № 472/26-55 від 27.11.2015 на суму 975,66 грн., № 23502 від 30.11.2015 на суму 259,77 грн, № 4870 від 17.02.2016 на суму 821 000,00 грн, № 4879 від 18.02.2016 на суму 810,96 грн, щодо сплати податку на прибуток - платіжне доручення № 875 від 25.02.2015 на суму 948 975,86 грн, № 3747 від 08.06.2015 на суму 184 854,39 грн, № 5005 від 16.03.2016 на суму 60 000,00 грн, № 5079 від 23.03.2016 на суму 80 000,00 грн.

Суди попередніх інстанцій з наданих відповідачем платіжних доручень, зокрема, встановили, що відповідачем сплачено до бюджету податку на додану вартість на загальну суму - 863 046,39 грн та по податку на прибуток на загальну суму - 324 854,39 грн (в період - після ухвалення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року у справі № 826/19834/14).

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанції окремих положень Податкового кодексу України, а також того, що позивачем не були надані відповідні документи на підтвердження наявності податкового боргу у відповідача (зокрема, витяги з інтегрованої картки платника податків - ТОВ Укрзернотранс-К ), оскільки такі суди попередніх інстанцій у контролюючого органу не витребовували, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.

8. Відповідачем відзиву (заперечень) на касаційну скаргу надано не було.

9. Касаційний розгляд справи проведено у попередньому судовому засіданні, відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону від 3 жовтня 2017 року №2147-VІІІ, що діє з 15 грудня 2017 року).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Пункти 87.1, 87.2 статті 87.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов`язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов`язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також: а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника); б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів; в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

10.2. Пункти 89.1, 89.2, 89.3 статті 89.

89.1. Право податкової застави виникає у разі: 89.1.1. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; 89.1.2. несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

89.2. З урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

У разі якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

У разі якщо балансова вартість такого майна не визначена, його опис здійснюється за результатами оцінки, яка проводиться відповідно до Закону України Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні .

У разі збільшення суми податкового боргу складається акт опису до суми, відповідної сумі податкового боргу платника податків, у порядку, передбаченому цією статтею.

Право податкової застави не поширюється на майно, визначене підпунктом 87.3.7 пункту 87.3 статті 87 цього Кодексу, на іпотечні активи, що належать емітенту та є забезпеченням відповідного випуску іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, на грошові доходи від цих іпотечних активів до повного виконання емітентом зобов`язань за цим випуском іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, а також на склад іпотечного покриття та грошові доходи від нього до повного виконання емітентом зобов`язань за відповідним випуском звичайних іпотечних облігацій.

Право податкової застави не застосовується, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

89.3. Майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.

До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.

Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг.

Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Відмова платника податків від підписання акта опису майна, на яке поширюється право податкової застави, не звільняє такого платника податків від поширення права податкової застави на описане майно. У такому випадку опис здійснюється у присутності не менш як двох понятих.

10.3. Пункти 95.1, 95.2, 95.3, 95.4 статті 95.

Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган звертається до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Рішення суду щодо надання вказаного дозволу є підставою для прийняття контролюючим органом рішення про погашення усієї суми податкового боргу. Рішення контролюючого органу підписується його керівником та скріплюється гербовою печаткою контролюючого органу. Перелік відомостей, які зазначаються у такому рішенні, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

11. Інструкція про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджена постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 № 22:

11.1. Пункт 12.4 Глави 12.

Стягувач для стягнення коштів оформляє не менше ніж у трьох примірниках інкасове доручення (розпорядження) за формою, наведеною в додатку 24 до цієї Інструкції, згідно з вимогами щодо заповнення розрахункових документів, що викладені в додатку 8 до цієї Інструкції.

У реквізиті Призначення платежу інкасового доручення (розпорядження) стягувач зазначає назву, дату видачі та номер (якщо він присвоєний) судового рішення. Судове рішення, на підставі якого оформлено інкасове доручення (розпорядження), банку не подається.

Банк, що обслуговує стягувача, приймає інкасові доручення (розпорядження) протягом 10 календарних днів з дати їх складання, а банк платника - протягом 30 календарних днів з дати їх складання.

Стягувач доставляє інкасове доручення (розпорядження) в банк платника самостійно (через працівника стягувача, рекомендованим або цінним листом тощо).

11.2. Пункт 12.6 Глави 12.

Банк платника приймає до виконання інкасове доручення (розпорядження) стягувача незалежно від наявності достатнього залишку коштів на рахунку платника.

11.3. Пункт 12.9 Глави 12.

Банк у разі недостатності коштів на рахунку платника виконує інкасове доручення (розпорядження) у межах залишку коштів. Часткову оплату інкасового доручення (розпорядження) банк оформляє меморіальним ордером, у реквізиті Призначення платежу якого зазначає номер і дату інкасового доручення (розпорядження), яке частково оплачено, суму, що залишилася до сплати, та повторює текст, наведений у реквізиті Призначення платежу цього інкасового доручення (розпорядження). Банк у меморіальному ордері найменування стягувача зазначає в реквізиті Додатковий реквізит і під час формування електронного розрахункового документа системи електронних платежів Національного банку України розміщує його в полі Допоміжні реквізити .

Для підтвердження часткової оплати відповідальний виконавець на примірнику інкасового доручення (розпорядження) окреслює реквізит Сума , зазначає на зворотному боці дату, суму часткового платежу та засвідчує це своїм підписом.

Примірник інкасового доручення (розпорядження), на підставі якого здійснено часткову оплату, залишається на зберіганні в банку платника.

11.4. Пункт 12.11 Глави 12.

Банк платника в разі відмови виконати інкасове доручення (розпорядження), оформлене стягувачем, у день його надходження має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов`язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої інкасове доручення (розпорядження) не може бути виконано, та/або главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено), зазначити дату повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку) і не пізніше наступного робочого дня надіслати (рекомендованим або цінним листом)/передати це інкасове доручення (розпорядження) стягувачу, від якого воно надійшло.

Якщо причиною повернення інкасового доручення (розпорядження) є неправильно зазначене найменування банку платника, то банк на зворотному боці інкасового доручення (розпорядження) зазначає його правильне найменування.

12. Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 № 422:

12.1. Пункт 1. Розділ ІІ.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

13. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

14. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).

15. Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права та встановлених судами попередніх інстанцій обставин, підтверджених наявними в матеріалах справи доказами, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанції, що контролюючим органом не було підтверджено належними та достатніми доказами наявності суми податкового боргу у відповідача у розмірі 1 774 793,21 грн, на погашення якої позивач просить надати дозвіл (на погашення такої суми податкового боргу за рахунок майна платника податків (відповідача)), що перебуває в податковій заставі згідно акту опису майна від 12.02.2015 № 7/26-55-25-01-17.

У справі, що розглядається, судами першої та апеляційної інстанції встановлено, що за результатами розгляду справи № 826/19834/14 Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалена постанова від 17 березня 2015 року, якою стягнено з відповідача податкову заборгованість з податку на додану вартість у розмірі 1 546 287, 50 грн та з податку на прибуток у розмірі 344 267, 72 грн (вказане рішення суду першої інстанції було залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 травня 2015 року). Відповідачем на підтвердження погашення ним більшої частини суми податкового боргу у розмірі 1 890 555, 22 грн було надано копії платіжних доручень з відмітками банку про прийняття до виконання таких платіжних документів та проведення платежів. Суди попередніх інстанцій з наданих відповідачем платіжних доручень встановили, що відповідачем сплачено до бюджету податку на додану вартість на загальну суму - 863 046,39 грн та по податку на прибуток на загальну суму - 324 854,39 грн (в період - після ухвалення постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 березня 2015 року у справі № 826/19834/14).

Колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що право контролюючого органу на звернення до суду щодо надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна, що перебуває у податковій заставі, виникає після проведення процедури стягнення з платника податків податкового боргу за рахунок грошових коштів у судовому порядку. Системний аналіз вказаних положень податкового законодавства України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для виокремлення обов`язкових умов (обставин), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у контролюючого органу права на звернення до суду із таким позовом, а саме: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов`язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про надання дозволу на погашення боргу за рахунок майна платника має бути узгодженою у встановленому законодавством порядку; відсутність коштів на рахунках платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків; наявність майна платника податків боржника у податковій заставі.

Крім того, суди першої та апеляційної інстанції обґрунтовано зазначили про ненадання контролюючим органом відповідних документів на підтвердження наявності податкового боргу у відповідача (зокрема, витяги з інтегрованої картки платника податків - ТОВ Укрзернотранс-К ). Колегія суддів зазначає, що посилання контролюючого органу на ту обставину, що позивачем документи не надавались, оскільки судами такі документи не витребовувались є безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно положень частин першої та четвертої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на момент розгляду судами першої та апеляційної інстанції даної справи) встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

16. Судами першої та апеляційної інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

17. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року слід залишити без задоволення.

18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

19. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяла до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ ).

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359, пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 червня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21 вересня 2016 року у справі № 826/5185/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова

Р.Ф. Ханова ,

Судді Верховного Суду