Постанова

від 27.02.2020 по справі п/811/1206/16

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2020 року

Київ

справа №П/811/1206/16

адміністративне провадження №К/9901/43230/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

головуючого - Бучик А.Ю.,

суддів: Мороз Л.Л., Рибачука А.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року у складі колегії суддів: Прокопчук Т.С., Чабаненко С.В., Шлай А.В. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" до Відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі Кіровоградської області, треті особи - Олексіївська сільська рада, ОСОБА_1 про скасування запису в поземельній книзі, -

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Згода" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "Згода") звернулося до суду з позовом, в якому просило:

- визнати протиправними дії відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі Кіровоградській області щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521780600:02:000:0661;

- скасувати в поземельній книзі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 3521780600:02:000:0661.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року визнано протиправними дії відділу Держгеокадастру в Добровеличківському районі щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521780600:02:000:0661.

Скасовано в поземельній книзі запис про земельну ділянку з кадастровим номером 3521780600:02:000:0661.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року та залишити в силі постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року.

Касаційну скаргу обґрунтовано тим, що 25.03.2014 відповідач в порушення ч. 6 ст. 24 Закону України "Про державний земельний кадастр" зареєстрував земельну ділянку з кадастровим номером 3521780600:02:000:0661 в межах орендованої позивачем земельної ділянки з кадастровим номером 352178060600:02:000:9015.

Наголошено на тому, що дії щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521780600:02:000:0661 вчинені відповідачем 25.03.2014, тобто, до закінчення строку дії договору оренди, укладеного між позивачем та Добровеличківською РДА, та на момент звернення до суду позивач мав статус орендаря.

У поданому відзиві Олексіївська сільська рада просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

У ході розгляду справи судами встановлено, що 07.10.2008 між ТОВ "Згода" та Добровеличківською районною державною адміністрацією укладено договір оренди землі, згідно якого позивачу передано в оренду строком на три роки земельну ділянку, кадастровий номер 3521780600:02:000:9015.

Зазначений договір 07.10.2008 зареєстровано у Добровеличківському відділі ДП КРФ "ЦДЗК", про що в Державному реєстрі земель вчинено запис за №040836900151.

Угодою про внесення змін до договору, яка зареєстрована 30.03.2012 за № НОМЕР_1 сторони змінили строк дії договору оренди землі, встановивши, що договір укладається строком до 07 жовтня 2016 р.

18.07.2014 за вих. № 40-01-21/1 Олексіївською сільською радою на адресу ТОВ "Згода" направлено попередження про зміну власника земельних ділянок загальною площею 125,24 га та, відповідно, що зазначені земельні ділянки обробляти непотрібно.

Листом від 27.10.2014 товариство повідомило Олексіївську сільську раду про відсутність підстав для припинення обробітку земельних ділянок, відповідно до ч. 4 ст.32 Закону України "Про оренду землі" та умов договору оренди.

Листом від 05.05.2016 Олексіївська сільська рада повідомила позивачу про те, що договір оренди землі від 07.10.2008 та додаткова угода від 30.03.2012 на площу 40,0 га не пройшли державної реєстрації, на даний час - це ділянка комунальної власності Олексіївської сільської ради кадастровий № 3521780600:02:000:0661 площею 39,9967 га, тому дана земельна ділянка була надана в оренду іншій особі.

Згідно з рішенням Олексіївської сільської ради №69 від 29.01.2016 належна позивачу на праві оренди земельна ділянка передана в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 .

Листом від 30.05.2016 відділ Держгеокадастру у Добровеличківському районі повідомив позивача про те, що між ТОВ "Згода" та Добровеличківською РДА було укладено та зареєстровано договір оренди землі від 07.10.2008 строком на 8 років на земельну діж площею 39,9967 га з кадастровим номером 3521780600:02:000:9015 на території Олексіївської сільської ради (зазначена земельна ділянка внесена до бази Державного земельного кадастру з вказаним кадастровим номером). У 2014 році було проведено встановлення меж земель ділянок комунальної власності за межами населених пунктів Олексіївської сільської ради. При подальшій реєстрації земельної ділянки за заявою Олексіївської сільської ради земельну ділянку площею 39,9967 га було внесено до бази даних Державного земельного кадастр присвоєно кадастровий номер 3521780600:02:000:0661, але дещо зі зміненою конфігурацію. Таким чином, земельна ділянка з кадастровим номером 3521780600:02:000:9015 площею 39,9967 га є ділянкою з кадастровим номером 3521780600:02:000:0661 площею 39,9967 га.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 3521780600:02:000:0661, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що запис в поземельній книзі про земельну ділянку площею 39,9967 га з кадастровим номером 3521780600:02:000:0061 підлягає скасуванню, оскільки зазначена земельна ділянка знаходиться в межах земельної ділянки площею 39,9967 га з кадастровим номером 3521780600:02:000:9015, яка належить ТОВ "Згода" на праві оренди.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладений між ТОВ "Згода" та Добровеличківською РДА договір від 07.10.2008 щодо оренди спірної земельної ділянки згідно додаткового договору діяв до 07.10.2016, термін дії договору не продовжений, та вичерпав свою дію на час винесення судового рішення. Наведене, на думку суду апеляційної інстанції, свідчить про правомірність дій Відділу Держгеокадастру у Добровеличківському районі Кіровоградської області щодо здійснення за заявою власника Олексіївської сільської ради державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером - 3521780600:02:000:0661 та внесення відповідного запису щодо неї в Поземельну книгу у зв`язку зі зміною конфігурації земельної ділянки кадастровий номер - 3521780600:02: 000: 9015.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів виходить з наступного.

Розглядаючи справу по суті заявлених позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій керувалися тим, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

Проте такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм процесуального права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.

Поняття "суд, встановлений законом" зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Стаття 2 КАС у редакції, чинній на час звернення позивача до суду, завданням адміністративного судочинства визначала захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 КАС у редакції, чинній на час вирішення справи судом першої інстанції, справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб`єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини другої статті 4 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

За правилами частини першої статті 17 КАС у зазначеній редакції юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв`язку зі здійсненням суб`єктом владних повноважень владних управлінських функцій, зокрема на спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб`єкт владних повноважень" позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів на час розгляду справи судом першої інстанції належали спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій.

Наведене узгоджується і з положеннями статей 2, 4, 19 КАС у чинній редакції, які закріплюють завдання адміністративного судочинства, визначення понять публічно-правового спору та суб`єкта владних повноважень, а також межі юрисдикції адміністративних судів.

На підставі статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Таким чином, визнання незаконними дій суб`єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

До компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними під час здійснення владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

Публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Проте сама собою участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції.

Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.

Разом з тим приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб`єктів владних повноважень.

Звернення позивача до адміністративного суду з цим позовом обумовлено тим, що на земельну ділянку з кадастровим номером 3521780600:02:000:9015, яка перебуває у оренді в позивача, накладається спірна земельна ділянка, зареєстрована державним кадастровим реєстратором 25.03.2014, яка передана Олексіївською сільською радою в оренду строком на 49 років ОСОБА_1 , а отже, має місце приватноправовий інтерес, на захист якого направлено звернення до суду з вимогою про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Оскільки на підставі державної реєстрації спірної земельної ділянки у третьої особи виникло речове право, право оренди земельної ділянки, правомірність набуття якого оспорюється позивачем, то цей спір стосується приватноправових відносин і не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

При цьому визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі з обов`язком суб`єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій, бездіяльності чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін. Суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних відносинах викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 826/14015/17 (провадження № 11-269апп19) та від 23 жовтня 2019 року у справі № 810/184/18 (провадження № 11-1295апп18).

Відповідно до ч. 1 ст. 354 КАС України Суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу.

Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Керуючись ст. 345, 349, 354, 356 КАС України, Суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Згода" задовольнити частково.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 17 січня 2017 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2017 року скасувати, провадження у справі закрити.

Роз`яснити Товариству з обмеженою відповідальністю "Згода", що розгляд цієї справи віднесено до юрисдикції цивільного суду та що воно вправі протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий А.Ю. Бучик

Судді Л.Л. Мороз

А.І. Рибачук