ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 526/1950/19 Номер провадження 22-ц/814/723/20Головуючий у 1-й інстанції Тищенко Л. І. Доповідач ап. інст. Кузнєцова О. Ю.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 лютого 2020 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Кузнєцової О.Ю.
суддів: Гальонкіна С.А., Хіль Л.М.
імена (найменування) сторін:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариства з обмежено відповідальністю "Річен Груп"
розглянув в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Гадяцького районного суду Полтавської області, ухвалене 12 грудня 2019 року у складі судді Тищенко Л.І.
по справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю "Річен Груп" про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримики розрахунку при звільненні, -
В С Т А Н О В И В :
У вересні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом та просила стягнути з ТОВ Річен Груп на її користь заборгованість по заробітній платі у розмірі 26 709,02 грн. та середній заробіток за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
В обґрунтування позовних вимог вказувала, що на підставі наказу № 8-КА від 30 листопада 2016 року, з 01 грудня 2016 року вона була прийнята на роботу до ТОВ Річен Груп на посаду диспетчера служби перевезень, де працювала до 10 січня 2019 року.
У порушення вимог ст. 115 КЗпП України підприємство не виплатило заробітну плату у належному розмірі, внаслідок чого станом на вересень 2019 року утворилась заборгованість у розмірі 26 709,02 грн.
Звернення до відповідача залишилися без реагування. Вважає, що окрім заборгованості по заробітній платі, їй має бути виплачено середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні.
Рішенням Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто ТОВ Річен Груп на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 26 709,02 грн.
Рішення про стягнення заробітної плати в частині виплати за один місяць звернено до негайного виконання.
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ Річен Груп про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку залишено без задоволення.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку оскаржила ОСОБА_1 , просила скасувати його та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що нею оспорюються виключно правомірність відмови у задоволенні її позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку. Рішення місцевого суду в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по заробітній платі фактично сторонами не оскаржувалось. З цих підстав, рішення місцевого суду про стягнення заборгованості по заробітній платі апеляційним судом не переглядається.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судове рішення ухвалене у справі не повною мірою відповідає вказаним вимогам.
Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 01 грудня 2016 року, на підставі наказу № 8 - КА від 30 листопада 2016 року, ОСОБА_1 прийнято на посаду диспетчера служби перевезень ТОВ Річен Груп , про що свідчить запис у трудовій книжці позивача та витяг з наказу № 8-КА від 30 листопада 2016 року.
10 січня 2019 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади за угодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП України, про що також зазначено у трудовій книжці, а також підтверджується витягом з наказу № 2-Ка від 10 січня 2019 року Про звільнення з роботи .
Заборгованість по заробітній платі ОСОБА_1 станом на лютий 2019 року становить 26 709,02 грн, про що зазначено у повідомленні Управління Держпраці у Полтавській області від 26 лютого 2019 року № 16-П227/07/14-04/256.
Доказами по справі підтверджено та не спростовано відповідачем, що на час звільнення ОСОБА_1 із нею не було здійснено повного розрахунку.
Проте, встановивши, що роботодавець не здійснив із працівником належного розрахунку при звільненні, місцевим судом не було стягнуто середнього заробітку за час затримики розрахунку при звільненні. Колегія суддів не погоджується із таким висновком місцевого суду.
Частиною 1 ст. 47 КЗпП України передбачено, що власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, висловленого у справі № 6-2807цс16, згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Механізм здійснення відповідного розрахунку визначено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100. При обчисленні розміру середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку слід використовувати формулу, за якою обрахуванню підлягає період затримки за робочі дні виходячи із середньоденного заробітку, обчисленого відповідно до положень Порядку, якщо іншого непередбачено чинним законодавством.
Таким чином, факт невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, є безумовною підставою для стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, місцевий суд виходив із того, що позивачем не доведено розміру середнього заробітку, що унеможливлює визначення розміру відшкодування за час затримки розрахунку.
Проте, стаття 117 КЗпП України покладає обов`язок визначити розмір відшкодування за час затримки розрахунку на орган, який розглядає трудовий спір. Отже, саме суду належало визначити розмір відшкодування, яке має бути стягнуто з роботодавця на користь працівника.
Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. 20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року Про практику застосування судами законодавства про оплату праці установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини.
При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 ( 100-95-п ) (з наступними змінами і доповненнями). Цей нормативний акт не застосовується лише тоді, коли середня заробітна плата визначається для відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я, та призначення пенсії.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно із ст. 5 ч. 1 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Під час вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку місцевий суд усунувся від виконання завдань цивільного судочинства та не сприяв позивачу в реалізації її прав.
Позивачем було заявлено клопотання про витребування довідки про середній заробіток, яке було задоволено місцевим судом (а.с. 31-32).
Проте, суд першої інстанції не вжив жодних заходів щодо виконання відповідачем ухвали про витребування доказів та не вирішив питання про вжиття заходів процесуального примусу, визначених ст. 148 ЦПК України.
Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час.
Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.
Відповідно до наданої позивачем довідки із відкритого веб-порталу Пенсійного фонду України (а.с. 63-64), її заробітна плата за листопад 2018 року становила 4571,32 грн., а за грудень 2018 року - 5854,26 грн.
Отже, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за листопад-грудень 2018 року становить (4571,32 грн. + 5854,26 грн.)/(22 роб.дн.+20 роб.дн.) = 248,22 грн./роб.день.
Враховуючи, що за період з 10 січня 2019 по 25 лютого 2020 року рахується 282 робочі дні, то з відповідача підлягає стягненню середня заробітна плата за час затримки розрахунку у розмірі 69 998,04 грн.
Виходячи з викладеного, внаслідок порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, місцевим судом ухвалено помилкове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , що відповідно до ст. 376 ЦПК України є підставою для його скасування та ухвалення нового рішення в цій частині.
Відповідно до ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Враховуючи, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка звільнена від сплати судового збору, задоволено у повному обсязі, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у загальному розмірі 1921 грн.
Керуючись ст. 367 , ст. 374 ч. 1 п. 2, ст. 376 ч. 1 п.п. 3, 4 , ст. 382 ЦПК України , -
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку- скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмежено відповідальністю "Річен Груп" про стягнення середнього заробітку за час затримики розрахунку при звільненні - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "Річен Груп" на користь ОСОБА_1 69 998,04 грн. середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з Товариства з обмежено відповідальністю "Річен Груп" на користь держави судовий збір у розмірі 1921 грн.
В іншій частині Гадяцького районного суду Полтавської області від 12 грудня 2019 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий: О.Ю. Кузнєцова
Судді С.А. Гальонкін
Л.М. Хіль
Суд | Полтавський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 25.02.2020 |
Оприлюднено | 28.02.2020 |
Номер документу | 87872389 |
Судочинство | Цивільне |
Цивільне
Полтавський апеляційний суд
Кузнєцова О. Ю.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні