Рішення

від 25.02.2020 по справі 611/38/20

БАРВІНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №611/38/20

Провадження №2/611/79/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2020 року Барвінківський районний суд Харківської області в складі:

головуючого - судді Коптєва Ю.А.,

за участю секретаря - Ведмідь І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Барвінкове в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай),

в с т а н о в и в:

13 січня 2020 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовом до Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай).

В обґрунтування позову представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що ОСОБА_1 з жовтня 1988 року по листопад 1995 року була членом колективного сільськогосподарського підприємства Зоря ( далі - КСП Зоря ). На підставі рішення Барвінківської районної ради народних депутатів від 22 листопада 1995 року КСП Зоря було передано у колективну власність 3 500,8 га землі, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю, серії ХР-08-00-000239 від 20 листопада 1995 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2.

Як вказує представник позивача, станом на 22 листопада 1995 року, ОСОБА_1 була членом КСП Зоря , у зв`язку з чим її було включено до Списку громадян - членів КСП Зоря , що є додатком 1 до вищевказаного Державного акту на право колективної власності на землю, за №213. Проте, незважаючи на включення ОСОБА_1 до Списку громадян - членів КСП Зоря , останній сертифікат на право на земельну частку (пай) не було видано з невідомих причин.

А тому, посилаючись на викладене, відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , представник позивача просив позов задовольнити та визнати за ОСОБА_1 право на земельну частку (пай), розміром 9,26 умовних кадастрових гектари за рахунок земель (не витребуваних земельних ділянок (паїв), земель запасу чи резервного фонду) на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області чи за межами населеного пункту.

Ухвалою судді Барвінківського районного суду Харківської області від 17 січня 2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Барвінківський районний суд Харківської області від 03 лютого 2020 року було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 11 лютого 2020 року задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_3 про відкладення судового засідання, відповідно до ч. 4 ст. 279 ЦПК України.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини зазначені в позові. У встановлений судом строк надала відповідь на відзив, наданий представником Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області. Зауважила, що ОСОБА_1 у період з жовтня 1988 року по грудень 1995 року отримувала заробітну плату, що свідчить про її трудові відносини з КСП Зоря , період між моментом виключення її із членів колективного сільськогосподарського підприємства та моментом передачі Державного акту на право колективної власності на землю становить 19 днів. А тому, вважає, що зазначений факт не може бути підставою позбавлення позивача права на земельну частку (пай), враховуючи її загальний трудовий стаж та членство у колгоспі.

Представник Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явилась, заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Проти позовних вимог заперечувала, просила у позові відмовити, оскільки ОСОБА_1 на момент передачі Державного акту на право колективної власності на землю була звільнена та виключена із членів КСП Зоря , а тому права на земельну частку (пай) не набула.

Представник Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області в судове засідання не з`явився також, надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, заперечень проти позову не надав.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, вивчивши та дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, прийшов до наступного висновку.

У відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов`язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.

Відповідно до вимог ст. 55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.

Відповідно до ч.2 ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.

Частиною 2 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Частиною другою цієї статті визначено способи захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 20 ЦК України, право на захист особа здійснює на свій розсуд.

Згідно вимог ст.ст. 4,5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За загальним правилом (частина 1 статті 13 ЦПК України), суд розглядає справу в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін, кожна з яких, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що 22 жовтня 1988 року ОСОБА_1 була прийнята у члени КСП Зоря , проте 03 листопада 1995 року з членів колективного сільськогосподарського підприємства останню було виключено, а також звільнена з роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці колгоспника УКР №1801740. Інших записів щодо прийняття позивача у члени КСП Зоря трудова книжка не містить. (а.с.13,14).

На підставі рішення Барвінківської районної Ради народних депутатів від 22 листопада 1995 року, КСП Зоря було передано 3500,8 га землі, про що Барвінківською районною Радою народних депутатів видано державний акт на право колективної власності на землю, серії ХР -08-00-000239, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2 (а.с.15).

Зі списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком № 1 до Державного акта серії ХР -08-00-000239, ОСОБА_1 значиться у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємств за № 213 (а.с.17).

Відповідно до ч.ч.1,2 ст. 2 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Пунктом 1 Указу Президента України від 10 листопада 1994 року № 666/94 Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва передбачено добровільність передачі земель у колективну та приватну власність для виробництва сільськогосподарської продукції, виходячи з того, що земля повинна належати тим, хто її обробляє. Крім того, встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель передбачає визначення розміру земельної частки (паю) у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Пунктом 2 цього ж Указу передбачено, що право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Аналіз вказаних нормативно-правових актів дає підстави для висновку про те, що право колективної власності на землю та право та земельну частку (пай) мають громадяни України, які являлися членами колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. Тобто, право на земельну частку (пай) особа набуває за наявності трьох умов:

1.перебування в членах колективного сільськогосподарського підприємства, кооперативу або акціонерного товариства;

2.отримання цим підприємством державного акта на право колективної власності на землю;

3.включення особи до списку, доданого до цього акта.

Частиною 2 ст. 89 ЦПК України встановлено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, як передбачено ч.1 ст. 76 ЦПК України.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування, що визначено ч.1 ст. 77 ЦПК України.

Відповідно до ч.3 ст. 12 та ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. У протилежному разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі.

Умовою отримання права на земельну частку (пай) із земель колективної власності є членство особи у відповідному сільськогосподарському підприємстві на момент передачі землі в колективну власність, яке є підставою для включення особи до списку осіб, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Список громадян, які мають право на земельну частку (пай), як додаток до державного акту формується самим підприємством відповідно до статуту, розглядається і затверджується загальними зборами (зборами уповноважених) членів підприємства, підписується головою сільськогосподарського підприємства та головою місцевої ради.

У спірних правовідносинах основою набуття статусу члена й виникнення відповідних права, пов`язаних з членством у колективному підприємстві, є юридичний склад, що включає в себе прийняття уповноваженим органом відповідного рішення про прийняття заявника до складу членів колективного сільськогосподарського підприємства та його трудова участь у діяльності цієї організації.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного суду України від 12 грудня 2018 року, справа №611/912/17 (провадження 61-41827св18).

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Доказів на підтвердження того факту, що позивач ОСОБА_1 була членом КСП Зоря саме станом на момент передачі землі у колективну власність (22 листопада 1995 року), суду не надано, у зв`язку з чим, суд відхиляє аргументи представника позивача в цій частині.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що представник позивача не надала суду належних та допустимих доказів, відповідно до ст. 81 ЦПК України, на підтвердження позовних вимог щодо перебування ОСОБА_1 в членах КСП Зоря , суд погоджується з запереченнями представника відповідача Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, викладеними у наданому до суду відзиві на позов. Посилання представника позивача на те, що виключення ОСОБА_1 із членів КСП Зоря , що відбулося за 19 днів до передачі Державного акту на право колективної власності на землю, не може бути підставою для позбавлення права на земельну частку (пай), враховуючи її загальний трудовий стаж та членство у колгоспі, не ґрунтуються на вимогах законодавства. Саме по собі включення особи до списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком державний акт на право колективної власності на землю, не є підставою для визнання права на земельну частку (пай) за особою.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine), № 63566/00, § 23).

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Як передбачено ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи у разі відмови в позові - на позивача.

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови,що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Разом з тим, відповідних клопотань представниками відповідачів не заявлено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10, 11, 12, 13, 258, 259, 263, 265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай),- відмовити повністю.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Барвінківський районний суд Харківської області до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування сторін:

Позивач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Барвінкове Харківської області, номер і серія паспорта НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

Відповідачі:

Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області, місцезнаходження: вул. Центральна, 8, м. Барвінкове, Харківська область, 64701, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04059450;

Іванівська сільська рада Барвінківський район Харківська область, місцезнаходження: вул. Миру, 5, с. Іванівка, Барвінківський район, Харківська область, 64742, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 04396510;

Дата складення повного судового рішення 25 лютого 2020 року.

Суддя Ю.А. Коптєв