Постанова

від 25.05.2020 по справі 611/38/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2020 року

м. Харків

Справа № 611/38/20

Провадження №22-ц/818/2881/20

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Котелевець А.В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області, Іванівська сільська рада Барвінківського району Харківської області,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай) за апеляційною скаргою ОСОБА_1 в особі представника Третьякової Людмили Федорівни на рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2020 року в складі судді Коптєва Ю.А.,-

ВСТАНОВИВ:

У січні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області про визнання права на земельну частку (пай).

Позов мотивований тим, що вона з жовтня 1988 року по листопад 1995 року була членом колективного сільськогосподарського підприємства Зоря ( далі КСП Зоря ). На підставі рішення Барвінківської районної ради народних депутатів від 22 листопада 1995 року КСП Зоря було передано у колективну власність 3500,8 га землі, що підтверджується Державним актом на право колективної власності на землю, серії ХР -08-00-000239 від 20 листопада 1995 року, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №2.

Також зазначала, що станом на 22 листопада 1995 року, вона була членом КСП Зоря , у зв`язку з чим її було включено до Списку громадян членів КСП Зоря , що є додатком 1 до вищевказаного Державного акту на право колективної власності на землю, за №213.

Проте, незважаючи на включення ОСОБА_1 до Списку громадян членів КСП Зоря , останній сертифікат на право на земельну частку (пай) не було видано з невідомих причин.

Посилаючись на викладене, відповідно до Указу Президента України від 08 серпня 1995 року №720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям , просила позов задовольнити та визнати за нею право на земельну частку (пай), розміром 9,26 умовних кадастрових гектари за рахунок земель (не витребуваних земельних ділянок (паїв), земель запасу чи резервного фонду) на території Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області чи за межами населеного пункту.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала, посилаючись на обставини зазначені в позові.

Представник Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області в судове засідання не з`явилась, заявила клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача. Проти позовних вимог заперечувала, просила у позові відмовити.

Представник Іванівської сільської ради Барвінківського району Харківської області в судове засідання не з`явився.

Рішенням Барвінківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі свого представника адвоката Третьякової Л.Ф. звернулась з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.

В апеляційній скарзі позивач в особі свого представника посилається на ті самі доводи, що і під час подання позову. Зазначає, що вона має право на земельну частку (пай) у КСП Зоря оскільки її було включено до списку громадян - членів КСП Зоря , що є Додатком 1 до Державного акту серія ХР-08-00-000239 ).

У відзиві на апеляційну скаргу Барвінківська районна державна адміністрація Харківської області зазначила, що на момент передачі Державного акту на право колективної власності на землю КСП Зоря громадянка ОСОБА_1 була звільнена та виключена із членів КСП Зоря , тому відповідно права на земельну частку (пай) вона не має.

Правом на надання відзиву по справі у встановлений законом строк відповідач Іванівська сільська рада Барвінківського району Харківської області не скористалася.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 369 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступних підстав.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення районного суду відповідає.

Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що позовні вимоги позивачем не доведені.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 22 жовтня 1988 року ОСОБА_1 була прийнята у члени КСП Зоря , проте 03 листопада 1995 року з членів колективного сільськогосподарського підприємства останню було виключено, а також звільнена з роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 . Інших записів щодо прийняття позивача у члени КСП Зоря трудова книжка не містить. (а.с.13,14).

На підставі рішення Барвінківської районної Ради народних депутатів від 22 листопада 1995 року, КСП Зоря було передано 3500,8 га землі, про що Барвінківською районною Радою народних депутатів видано державний акт на право колективної власності на землю, серії ХР -08-00-000239 , який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 2 (а.с.15).

Зі списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, що є додатком № 1 до Державного акту серії ХР -08-00-000239, ОСОБА_1 значиться у списку громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємств за № 213 (а.с.17).

Згідно статті 1 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство колективне сільськогосподарське підприємство є добровільним об`єднанням громадян у самостійне підприємство для спільного виробництва сільськогосподарської продукції та товарів і діє на засадах підприємництва та самоврядування.

Відповідно до частини 1 статті 7 цього закону, об`єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об`єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об`єднань, учасником яких є підприємство.

У ч.1 ст.1 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) зазначено, що право на земельну частку (пай) мають колишні члени колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, у тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, а також пенсіонери з їх числа, які отримали сертифікати на право на земельну часту (пай) у встановленому законодавством порядку. Частиною 3 ст. 1 цього Закону передбачено, що право особи на земельну частку (пай) може бути встановлено в судовому порядку.

Частина 2 статті 23 ЗК України 1990 року визначила, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, і у колективній власності громадян. До державного акту додається список цих громадян.

Пунктом 1 Указу Президента від 08.08.1995 року, № 720/95 Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям (далі - Указ) встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю.

Згідно з вимогами статей 22, 23 Земельного Кодексу України (у редакції від 22 червня 1993 року) та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в членах Колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання Колективним сільськогосподарським підприємством цього акту.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про колективне сільськогосподарське підприємство членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу його членів.

Пунктом 24 постанови Пленуму ВСУ від 16.04.2004 року, №7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акту про право власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акту, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Тобто, для набуття права на земельну частку (пай) колективного сільськогосподарського підприємства особа повинна бути членом такого підприємства та мати необхідний обсяг правоздатності на день видачі колективному сільськогосподарському підприємству державного акту на право колективної власності на землю.

Питання набуття та припинення членства в колективному сільськогосподарському підприємстві регулюється статутом підприємства.

Таким чином, право власності на земельну частку (пай) виникає не з часу внесення членів КСП до списків, доданих до державного акту на право колективної власності на землю, а з моменту передачі державного акту про право колективної власності на землю конкретному сільськогосподарському підприємству, членом якого є особа.

Відповідно до ст.ст. 76, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Однак позивачем не надано, а судом не здобуто достеменних та переконливих доказів, що на момент передачі Державного акту на право колективної власності на землю КСП Зоря 22 листопада 1995 року позивач ОСОБА_1 була членом вказаного колективного сільськогосподарського підприємства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи згідно записів Членство в колгоспі 03 листопада 1995 року позивача було виключено з членів колективного сільськогосподарського підприємства за власним бажанням, а також звільнено з роботи, що підтверджується записами у трудовій книжці колгоспника НОМЕР_3 , а отже за цієї підстави з урахуванням загальних положень про КСП позивач втратила таке членство.

Доводи апеляційної скарги, що відповідно до архівної довідки, виданої Іванівською сільською радою Барвінківського району Харківської області ОСОБА_1 з жовтня 1988 року по грудень 1995 року отримувала заробітну плату, що свідчить про її трудові відносини з КСП Зоря , колегія суддів не приймає до уваги оскільки така довідка не підтверджує членства позивача в колективному сільськогосподарському підприємстві саме станом на момент передачі землі у колективну власність (22 листопада 1995 року).

Не спростовують висновків суду й інші доводи апеляційної скарги.

Рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги та вимог позивача не вбачається.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права і тому, колегія суддів, вважає, що згідно до ст. 375 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382, 389 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Третьякової Людмили Федорівни - залишити без задоволення.

Рішення Барвінківського районного суду Харківської області від 21 лютого 2020 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повну постанову складено 25 травня 2020 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

А.В. Котелевець