Постанова

від 25.02.2020 по справі 374/82/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №374/82/2019 Головуючий у І інстанції - Козіна С.М.

апеляційне провадження №22-ц/824/1920/2020 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Немудрої Ю.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮНАКС на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 03 квітня 2019 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжя Інвест про стягнення коштів,

встановив:

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Ржищівського міського суду Київської області із позовом до ТОВ Запоріжжя Інвест про стягнення коштів, мотивуючи свої вимоги тим, що 22 грудня 2018 року між ним та ТОВ Запоріжжя Інвест було укладено договір позики, відповідно до якого позивач передав відповідачу грошові кошти у розмірі 10000000 (десять мільйонів) гривень терміном повернення до 21 лютого 2019 року.

Відповідно до п.3 договору передбачено, що у разі несвоєчасного повернення грошових коштів (до 21 лютого 2019 року), відповідач зобов`язаний сплатити на користь позивача штраф у розмірі 30% від суми позики.

Станом на 28 лютого 2019 року відповідачем грошові кошти позивачу не повернуто, сума заборгованості складає 10 000 000 гривень та штраф у розмірі 3 000 000 гривень, а всього 13 000 000 гривень.

Просив суд, стягнути з TOB Запоріжжя Інвест на його користь заборгованість у розмірі 13 000 000 грн відповідно до договору позики від 22 грудня 2018 року.

Рішенням Ржищівського міського суду Київської області від 03 квітня 2019 року позов задоволено у повному обсязі.

Стягнуто з ТОВ Запоріжжя Інвест на користь ОСОБА_1 кошти за договором позики від 22 грудня 2018 року у розмірі 13 000 000 (тринадцять мільйонів) гривень.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ ЛЮНАКС подало апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального і порушення норм процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги посилається на те, що рішенням вирішено питання про права, свободи та інтереси власника нерухомого майна ТОВ ЛЮНАКС , яке наразі протиправно зареєстроване за ТОВ Запоріжжя Інвест .

Порушення прав, свобод та інтересів ТОВ ЛЮНАКС полягає в тому, що задоволення вимоги про стягнення 13000000 грн за штучно створеним спором з ТОВ Запоріжжя Інвест , за яким наразі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване нерухоме майно, має єдину мету, а саме: в порядку виконання судового рішення, звернути стягнення на нерухоме майно ТОВ ЛЮНАКС .

Зазначає, що рішення про стягнення заборгованості прийнято судом на підставі ч. 3 ст. 200 ЦПК України, у зв`язку з визнанням відповідачем позову, при цьому в судовому засіданні були відсутні представники обох сторін.

Крім цього, вважає, що рішення по справі ухвалене за очевидно штучним спором.

Позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ Запоріжжя Інвест укладено договір позики, за яким начебто ОСОБА_1 надав ТОВ Запоріжжя Інвест у позику грошові кошти у розмірі 10 000 000 гривень, терміном повернення до 21 лютого 2019 року.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд першої інстанції зобов`язаний був пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір, тобто встановити чи є укладеним договір позики та вивчити докази, які це підтверджують.

Єдиними доказами, які підтверджують укладення між сторонами договору позики, може бути або прибутковий касовий ордер ТОВ Запоріжжя Інвест про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів, або платіжний документ виданий банківською установою на переказ грошових коштів від ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ТОВ Запоріжжя Інвест .

Оскільки НБУ встановлені обмеження щодо готівкових розрахунків між фізичними та юридичними особами протягом одного дня, то єдиним способом надання позики у розмірі 10000000 грн є безготівковий розрахунок.

На переконання скаржника, договір позики від 22 грудня 2018 року має такий же штучний характер, як і заява про вжиття заходів забезпечення позову, у матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б підтверджували, що між сторонами укладено договір позики та дійсно виник спір.

На апеляційну скаргу ОСОБА_1 через представника подав відзив, який обґрунтовував тим, що він не є учасником правовідносин, що виникли між ТОВ ЛЮНАКС та ТОВ Запоріжжя Інвест у спорах щодо певного майна.

Зазначає, що ним заявлений спір щодо стягнення з боржника належних йому грошових коштів, при цьому нерухоме майно ніяким чином не було предметом спору між ОСОБА_1 та ТОВ Запоріжжя Інвест .

Вважає, що провадження підлягає закриттю, враховуючи що оскаржуваним рішенням не вирішувались та не могли вирішуватись питання про права, свободи та інтереси ТОВ ЛЮНАКС .

Просив закрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ ЛЮНАКС на рішення Ржищівського міського суду Київської області від 03 квітня 2019 року.

Також, з клопотанням про закриття апеляційного провадження звернувся представник ТОВ Запоріжжя Інвест , посилаючись на те, що спір у справі стосується виключно грошових зобов`язань що виникли між ОСОБА_1 та ТОВ Запоріжжя Інвест . Жодним чином предмет спору не стосується будь-якого рухомого або нерухомого майна відповідача.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що представник TOB Запоріжжя Інвест позовні вимоги ОСОБА_1 визнав, що не суперечить вимогам закону та не порушує прав, свобод чи інтересів інших осіб.

З висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, оскільки вони не ґрунтуються на матеріалах справи, а також не узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне.

Відповідно до ст.263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.352 ЦПК України, учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Рішення про стягнення заборгованості прийнято судом на підставі ч.3 ст.200 ЦПК України, у зв`язку з визнанням відповідачем позову.

При цьому, в судовому засіданні були відсутні представники обох сторін.

Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України, ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі визнання позову проводиться в порядку, встановленому ст.ст.206,207 цього Кодексу.

Відповідно до ч.4 ст.206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову та продовжує судовий розгляд.

Суд першої інстанції не встановив фактичні обставини справи, а саме: факт виникнення спору між сторонами, факт наявності порушеного права за захистом якого позивач звернувся до суду, не встановив коло осіб, права яких можуть бути порушеними ухваленим рішенням, чим допустив порушення норм процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що позовна заява мотивована тим, що між ОСОБА_1 та ТОВ Запоріжжя Інвест укладено договір позики, за яким ОСОБА_1 на дав ТОВ Запоріжжя Інвест у позику грошові кошти у розмірі 10 000 000 грн терміном повернення до 21 лютого 2019 року.

Відповідно до ст.1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Суд першої інстанції зобов`язаний був пересвідчитися в тому, що між сторонами дійсно виник спір, тобто встановити чи є укладеним договір позики та вивчити докази, які це підтверджують.

Єдиними доказами, які підтверджують укладення між сторонами договору позики може бути або прибутковий касовий ордер ТОВ Запоріжжя Інвест про отримання від ОСОБА_1 грошових коштів, або платіжний документ виданий банківською установою на переказ грошових коштів від ОСОБА_1 на розрахунковий рахунок ТОВ Запоріжжя Інвест .

Оскільки Національним Банком України встановлені обмеження щодо готівкових розрахунків між фізичними та юридичними особами протягом одного дня, то єдиним способом надання позики у розмірі 10 000 000 грн є безготівковий розрахунок.

У матеріалах справи не міститься жодних доказів, які б свідчили про дійсне надання ОСОБА_1 позики у розмірі 10 000000 грн.

Відповідно до положень ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи ОСОБА_1 та ТОВ Запоріжжя Інвест про те, що не порушуються права апелянта, оскільки він не є стороною грошових зобов`язань, та закриття провадження з цих підстав, з огляду на наступне.

ТОВ ЛЮНАКС є власником нерухомого майна, а саме:

- нежитлових будівель та споруд АЗС за адресою: Одеська область, Тарутинський район, Березинська селища рада, шостий кілометр автошляху Тарутине-Березине , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4733751247 ;

- будівель та споруд АЗС за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 48-А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4732551101 ;

- виробничого будинку за адресою: Одеська область, смт. Тарутине, вул. Красна, 7-А , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4697451247 ;

- виробничих та невиробничих будівель за адресою: Одеська область, Овідіопольський район, с. Молодіжне, вул. Гейсмана, 6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4317451237 ;

- будівель та споруд АЗС за адресою: Одеська область, м. Чорноморськ, вул. 1-го Травня, 36 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4306551108 ;

- автозаправної станції за адресою: Одеська область, смт. Олександрівка, вул. Перемоги, 2-С , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 4178851108 ;

- будівель та споруд АЗС № 14 за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, с. Шабо, вул. Сонячна, 1-Б , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3940251208 ;

- будівель та споруд АЗС № 13 за адресою: Одеська область, Білгород-Дністровський район, смт. Затока, вул. Піонерська, 7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 3869451103 .

Вищезазначене підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (т.2 а.с.28-42).

Та обставина, що ТОВ ЛЮНАКС є власником вищезазначеного майна, підтверджується постановою колегії суддів Київського апеляційного суду від 23 липня 2019 року (справа №374/69/19).

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

В подальшому, приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Дишлева Т.В. зареєструвала в реєстрі речових прав на нерухоме майно договір купівлі-продажу, за яким власником вищезазначеного нерухомого майна стало ТОВ Запоріжжя Інвест .

У подальшому, 27 лютого 2019 року нотаріус скасувала в реєстрі проведені нею реєстраційні дії.

27 лютого 2019 року приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Потапов М.Ю. посвідчив такий самий договір купівлі-продажу на підставі якого зареєстрував право власності на вищезазначене майно за ТОВ Запоріжжя Інвест .

Порушення прав, свобод та інтересів ТОВ ЛЮНАКС полягає в тому, що задоволення вимоги про стягнення 13 000 000 грн з ТОВ Запоріжжя Інвест , за яким наразі в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстроване нерухоме майно, має мету в порядку виконання судового рішення звернути стягнення на нерухоме майно, що унеможливить ТОВ ЛЮНАКС відновити своє порушене право власності.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі Делькур проти Бельгії (Delcourt v. Belgium) від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі Гофман проти Німеччини (Hoffmann v. Germany) від 11 жовтня 2001 року).

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду.

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Тобто, Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

У статті 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно з пунктом 8 частини третьої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Конституційний Суд України у Рішенні від 11 грудня 2007 року № 11?рп/2007 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України, частини другої статті 383 Кримінально-процесуального кодексу України зазначив, що реалізацією права особи на судовий захист є можливість оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку гарантує відновлення порушених прав і охоронюваних законом інтересів людини і громадянина (абзац третій підпункту 3.1 пункту 3 мотивувальної частини Рішення).

Викладені в апеляційній скарзі доводи є переконливими, такими що спростовують висновки суду першої інстанції, у зв`язку з чим рішення Ржищівського міського суду Київської області від 03 квітня 2019 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з вимогами п.4 ч.3 ст.376 ЦПК України, порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд прийняв судове рішення про права, свободи, інтереси та(або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

За правилами ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Крім цього, згідно з вимогами ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються, зокрема у разі відмови у позові на позивача.

З матеріалів справи вбачається, що за подання апеляційної скарги ТОВ ЛЮНАКС сплатило судовий збір у розмірі 14 407,50 грн, а тому зазначена сума підлягає стягненню з ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст.367,374,376,381-384, ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю ЛЮНАКС задовольнити .

Рішення Ржищівського міського суду Київської області від 03 квітня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжжя Інвест про стягнення коштів - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_8 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛЮНАКС (м. Київ, вул. Липківського, 45, ЄДРПОУ 42708036) судовий збір у розмірі 14407 (чотирнадцять тисяч чотириста сім гривень) 50 копійок.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови виготовлено 27 лютого 2020 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді С.О. Журба

Т.О. Писана