Постанова

від 18.02.2020 по справі 909/643/19

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м. Львів, вул. Личаківська, 81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2020 р. Справа № 909/643/19

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

головуючого судді: Данко Л.С.,

суддів: Мирутенка О.Л.,

Кравчук Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Болехівської центральної міської лікарні № 503 від 07.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3650/19 від 09.10.2019),

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року (повний текст рішення складено 19.09.2019, м. Івано-Франківськ, суддя Шкіндер П.А.)

у справі № 909/643/19

порушеній за позовом

позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю Гріненерджі , смт. Богородчани, Івано-Франківської області,

до відповідача: Болехівської центральної міської лікарні, м. Болехів, Івано-Франківської області,

про стягнення 185753,31 грн за надані послуги з постачання теплової енергії,

за участю представників:

від апелянта/відповідача: не прибув,

від позивача: адвокат Станько Т.Р. (ордер серії ВС № 1010463 від 16.12.2019),

ВСТАНОВИВ :

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю Гріненерджі (позивач - по справі) звернулося до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Болехівської центральної міської лікарні про стягнення 185753,31 грн за надані послуги з постачання теплової енергії.

Позовні вимоги обґрунтовані відсутністю оплати за надані послуги з теплопостачання у період після закінчення договірних відносин. Позивач зазначає, що оскільки послуги з теплопостачання у кількості 96,99 Гкал були надані після закінчення договору про надання таких послуг з теплопостачання, про що свідчать складені та підписані сторонами без будь-яких зауважень акти надання послуг то відповідач повинен здійснити оплату в сумі 185753,31 грн.

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року у справі № 909/643/19 позов Товариства з обмеженою відповідальністю Гріненерджі до Болехівської центральної міської лікарні про стягнення заборгованості в сумі 185753,31 грн задоволено частково. Стягнуто з Болехівської центральної міської лікарні на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гріненерджі 154699,05 грн заборгованості та 2320,43 грн судового збору. В частині стягнення 31054,26 грн заборгованості відмовлено.

При прийнятті рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскільки послуги з теплопостачання були надані, про що свідчать акти надання послуг та нормами закону Про житлово-комунальні послуги визначено, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Разом з тим, суд першої інтенції задовольняючи позовні вимоги частково виходив з того, що рішенням Болехівської міської ради №11 від 22.02.2019 року було затверджено тариф на теплову енергію для ТзОВ Гріненерджі у розмірі - 1595,00 грн/1 Гкал, відтак розрахунок наданий позивачем є більшим на 31054,26 грн., у зв`язку з чим, в тій частині слід відмовити.

Не погоджуючись з даним судовим рішенням суду першої інстанції апелянт/відповідач - Болехівська центральна міська лікарня звернулась до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просила суд скасувати рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2019 у справі № 909/643/19.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що позивач на адресу відповідача жодних повідомлень або попереджень про перевищення обсягу наданих послуг не надсилав. Крім того, апелянт вказує на те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання, а умови укладеного між сторонами договору, відповідачем виконано в повному обсязі, а тому після виконання умов договору позивач не мав постачати теплову енергію та нараховувати кошти, так як кошти згідно бюджетного кодексу у позадоговірний період не були виділені, а тому не виникає грошове зобов`язання.

13.12.2019 року за вхідним № 01-04/7533/19 позивачем на апеляційну скаргу відповідача було подано відзив б/н від 09.12.2019, в якому останній заперечує доводи апеляційної скарги, зазначивши, що згідно п.7.5.8 договору, на який посилається апелянт, визначено, що Енергопостачальник зобов`язаний повідомити за 10 днів про припинення подачі теплоенергії, а не повідомити про перевищення обсягів постачання.

Щодо тверджень апелянта, що нараховані кошти позивачем є позадоговірними, оскільки умови договору ним виконано в повному обсязі, позивач також заперечує зазначивши, що якщо особа, яка є розпорядником бюджетних коштів отримує послуги понад обсяги відповідних бюджетних асигнувань, то за такі зобов`язання вона повинна відповідати власними коштами і не може розраховувати на бюджетне відшкодування, а тому доводи апелянта про те, що за спожиті поза обсягами укладеного договору послуги у останнього не виникає грошове зобов`язання є безпідставними.

Безпідставними також є посилання апелянта на положення ст.36 Закону України Про публічні закупівлі , оскільки істотні умови укладеного між сторонами договору не змінювались.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.10.2019 вказану справу було розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді (судді - доповідача) Данко Л.С., суддів Скрипчук О.С. та Кравчук Н.М.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.10.2019 року головуючим суддею Данко Л.С., апеляційну скаргу Болехівської центральної міської лікарні № 503 від 07.10.2019 (вх. № ЗАГС 01-05/3650/19 від 09.10.2019) залишено без руху, як таку, що не відповідає вимогам статті 258 Господарського процесуального кодексу України.

З підстав зазначених в ухвалі Західного апеляційного господарського суду від 30.10.2019 року у даній справі судовою колегією відкрито апеляційне провадження. Ухвалою суду від 28.11.2019 справу призначено до розгляду на 17.12.2019 року.

З підстав зазначених в ухвалах Західного апеляційного господарського суду від 17.12.2019 року та від 21.01.2020 року розгляд справи відкладався, зокрема ухвалою суду від 21.01.2020 року змінено склад судової колегії, замість судді Скрипчук О.С. введено суддю Мирутенка О.Л.

В судове засідання, яке відбулося 18.02.2020, представник апелянта/відповідача не прибув, про причини не прибуття суд не повідомив, не зважаючи на те, що апелянт був повідомлений під розписку 05.02.2020 року за трек-номером 7901010789365 про день, час та місце розгляду справи (а.с. 129).

Від позивача представник прибув, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у відзиві на апеляційну скаргу, просить судове рішення у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Судова колегія, з урахуванням наведених вище обставин, обговоривши доводи апеляційної скарги, здійснивши аналіз наявних у справі письмових доказів, заслухавши пояснення представника позивача, прийшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду даної справи, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання представника апелянта за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Підстави визначені у частині 2 ст. 202 ГПК України, які слугують підставою для відкладення розгляду справи, у нашому випадку, відсутні, так як апелянт був належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду даної справи, про що свідчить розписка сторін (а.с. 233).

Відповідно до частини 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, дослідивши викладене у відзиві на апеляційну скаргу, судова колегія Західного апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відповідність рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17.09.2019 у справі № 909/643/19 нормам чинного законодавства, матеріалам та обставинам справи, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, Товариством з обмеженою відповідальністю Гріненерджі (надалі енергопостачальник) у період опалювального сезону 2018-2019 р. надавалися послуги теплопостачання Болехівській центральній міській лікарні згідно договору № 04/2018 від 22.02.2018 р. (у кількості 517,75 Гкал) та договору №11 від 19.02.2019р. (у кількості 229,32 Гкал.)

Надання послуг підтверджується підписаними актами надання послуг № 12, 8, 38, 44, 57, 1, 22, 27. Послуги по зазначених договорах у опалювальному періоді 2018-2019 рр. були надані на загальну кількість 448,32 Гкал.

Вищезазначені обставини сторонами, зокрема апелянтом не заперечується.

Також судом встановлено та не заперечується сторонами у справі, що кількість наданої (спожитої) теплової енергії для споживача у опалювальному періоді 2018-2019 років визначалася за допомогою показників приладу обліку теплової енергії.

Однак, враховуючи сезонність надання послуг енергопостачальником та споживачем також були складені та підписані Акти про початок та закінчення опалювального сезону 2018-2019, в яких зафіксовано відповідні показники лічильника тепла початку та закінчення опалювального сезону 2018-2019, різниця яких свідчить про надані послуги постачання теплової енергії на загальну кількість 545,31 Гкал.

Відтак, 545,31 Гкал. - 448,32 Гкал. = 96.99 Гкал.

Отже, Енергопостачальником поза договірними відносинами було надано послуги з теплопостачання у кількості 96,99 Гкал.

Будь-яких зауважень від Болехівської центральної міської лікарні на адресу ТзОВ Гріненерджі не надходило.

Разом з тим, рішенням Болехівської міської ради № 11 від 22.02.2019 року було затверджено тариф на теплову енергію для ТзОВ Гріненерджі у розмірі - 1595,00 грн/1 Гкал. (п. 1.3. договору).

03 травня 2019 року ТзОВ Гріненерджі звернулося листом до відповідача щодо наданих позадоговірних 96,99 Гкал тепла та необхідності укладення договору про закупівлю пари та гарячої води на дану кількість Гкал. (відправлення Укрпошта 7901200508850 квитанція та відстеження додається).

16.05.2019 року позивачем направлено на адресу відповідача Претензію про оплату зазначених вище Гкал та коштів у сумі 185753,31 грн, однак, дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення, що слугувало підставою для звернення позивача до місцевого господарського суду про стягнення 185753,31 грн за надані послуги теплової енергії.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного Кодексу України підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Із даною правовою нормою кореспондуються положення статті 174 ГК України , згідно з якою господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Нормами ст.525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч.1,2 ст.193 ГК України , суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським, кодексом . Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договорами.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як уже було зазначено вище у цій постанові, сторонами у справі у період опалювального сезону 2018-2019 р. було укладено договір про постачання теплової енергії за бюджетні кошти та договір про закупівлю пари та гарячої води.

Отже, позивачем надавалися послуги теплопостачання Болехівській центральній міській лікарні згідно договору № 04/2018 від 22.02.2018 р. (а.с. 14-16) (у кількості 517,75 Гкал) та договору № 11 від 19.02.2019 р. (а.с. 11-13)(у кількості 229,32 Гкал.).

Факт надання послуг підтверджується підписаними, без будь-яких заперечень чи зауважень, актами надання послуг № 12, 8, 38, 44, 57, 1, 22, 27. Послуги по зазначених договорах в опалювальному періоді 2018-2019 рр. були надані на загальну кількість 448,32 Гкал.

Судом встановлено, що за період 2018 року по 2019 рік відповідачем було оплачено кошти за надані послуги теплопостачання, дані обставини сторонами зокрема апелянтом не оскаржуються.

Проте, в матеріалах справи наявні акти № 46 та 44, які складені в позадоговірний період, оскільки опалювальний сезон тривав до квітня 2019 року.

Судом встановлено, що відповідно до акту надання послуг № 46 від 18.03.2019 (а.с. 25) позивач надав відповідачу послуги теплової енергії у кількості 19,29 Гкал за ціною 1915,18 грн за одну Гкал, загальною вартістю з ПДВ 36 943,82 грн.

Відповідно до акту надання послуг № 44 від 16.04.2019 (а.с. 26) позивач надав відповідачу послуги теплової енергії у кількості 77,7 Гкал за ціною 1915,18 грн за одну Гкал, загальною вартістю 148 809, 49 грн.

Як стверджує позивач, загальна вартість наданих послуг з теплопостачання 96.99 Гкал *1915,18 грн/1 Гкал. = 185753,31 грн, що становить ціну позову, яку просить стягнути з відповідача на свою користь.

Разом з тим, судом досліджено вищезазначені акти та встановлено, що такі акти підписані та скріплені печаткою постачальника (позивача), підпис та печатка замовника послуг (відповідача) - відсутні.

У зв`язку з наведеним вище, слід дійти висновку, що акт виконаних робіт, згідно з умовами укладеного сторонами договору, є документом, який відповідним чином засвідчує факт надання послуги (здачі результатів виконання робіт).

При цьому, відсутність підписаного двостороннього акта виконаних робіт не є перешкодою для захисту суб`єктивного матеріального права (у цьому випадку шляхом стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок неоплати наданих послуг), у разі, якщо господарський суд, на підставі зібраних у справі та оцінених у сукупності доказів, встановить факт її (послуги) надання належним чином та в установлений договором строк.

Доказом надання послуг є акт про початок опалювального сезону 2018-2019 та акт про закінчення опалювального сезону 2018-2019 з зазначеними показниками обліку.

Обставини справи свідчать про те, що в період березня та квітня 2019 позивачем надано відповідачу послуг з постачання теплової енергії у кількості 96,99 Гкал. (19,29 Гкал + 77,7 Гкал.).

Рішенням Болехівської міської ради №11 від 22.02.2019 року було затверджено тариф на теплову енергію для ТзОВ Гріненерджі у розмірі - 1595,00 грн/1 Гкал.

Враховуючи вказаний тариф у розмірі 1595,00 грн/1Гкал. * 96,99 Гкал., вартість теплової енергії відповідно складає 154 699,05 грн.

Як вірно зазначено судом першої інстанції відповідач належить до споживачів першої категорії, яким не допускається перерва у подачі теплової енергії та зниження температури повітря в приміщеннях нижче передбаченої вимогами відповідних чинних будівельних норм за видами будинків та споруд, про що визначено у положеннях п.4.1.1. статті 1 ДБН В.2.5-39:2008 Теплові мережі .

Таким чином позивачем здійснено відповідачеві як споживачу першої категорії позадоговірне теплопостачання за регульованими тарифами.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України ).

Статтею 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги визначено наступне: у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; виконавець - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу.

Відповідно до ст. 5 Закону України Про житлово-комунальні послуги до комунальних послуг належать послуги з постачання теплової енергії.

Відповідно до ст. 21 Закону України Про житлово-комунальні послуги виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску. Параметри якості теплової енергії повинні відповідати нормативним документам у сфері стандартизації. Постачання теплової енергії для потреб централізованого опалення здійснюється в опалювальний період. Порядок визначення дати початку і закінчення опалювального періоду визначається законодавством. Ціною послуги з постачання теплової енергії є тариф на теплову енергію для споживача, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Послуга з постачання теплової енергії надається згідно з умовами договору, що укладається з урахуванням особливостей, визначених цим Законом, та вимогами правил надання послуг з постачання теплової енергії, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом.

В силу ст.19 Закону України Про теплопостачання споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами чинного у спірний період законодавства споживачі зобов`язані оплатити отримані ними послуги з теплопостачання. Відсутність договірного узгодження поставлених обсягів теплової енергії для споживача першої категорії з теплопостачання сама по собі не може бути підставою для звільнення такого споживача від обов`язку оплатити отриману ним теплоенергію, оскільки в такому випадку позивач позбавлений можливості припинити теплопостачання, тому має право на отримання відповідної оплати за регульованими тарифами.

З аналізу вищезазначеного закону слід дійти висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Зазначений правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15.

Доводи відповідача про ненастання в нього обов`язку з оплати вартості виконаних позивачем робіт через відсутність відповідних бюджетних призначень (асигнувань) та на те, що відповідач є державною організацією, суд не приймає до уваги, з огляду на таке.

Згідно з частиною першої статті 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.

Статтями 525, 526 названого Кодексу і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов`язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання.

Болехівська центральна міська лікарня є юридичною особою, котра має самостійний баланс, рахунки в банківських установах, є одержувачем бюджетних коштів.

Наявність чи відсутність бюджетного асигнування не залежить від волі та дій позивача, що порушує його право на отримання коштів за виконані роботи за договором.

Також суд враховує, що для господарсько-правових відносин характерна юридична рівність сторін, тобто бюджетна установа як отримувач і розпорядник бюджетних коштів не має будь-яких привілеїв чи пільг в межах виконання зобов`язань, взятих на себе за договором.

Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК України , частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського Суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність державної організації, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання, про що також зазначено у постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі №922/541/17, від 03.04.2018 у справі №924/29/17, від 03.04.2018 у справі №908/1076/17, від 11.04.2018 у справі №915/13/17, від 12.04.2018 у справі №924/22/17.

Таким чином, чинне законодавство України не містить будь яких особливих вимог до договорів, які укладаються господарюючими суб`єктами з установами, які фінансуються з бюджету; виконання зобов`язання повинно здійснюватися на загальних підставах.

Також відповідачем помилково ототожнено поняття "бюджетне зобов`язання" (пункт 7 статті 2 Бюджетного кодексу України ) та "господарське зобов`язання" (частина 1 статті 173 Господарського кодексу України ).

Частиною 1 статті 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В свою чергу, бюджетним зобов`язанням є будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому (п.7 ч.1 ст.2 Бюджетного кодексу України ).

Бюджетним кодексом України регулюються відносини, що виникають виключно у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу (стаття 1 Бюджетного кодексу України ).

Спеціальні норми Бюджетного Кодексу не регулюють господарські відносини, які виникають між юридичними особами (у тому числі, за участю органу місцевого самоврядування) при укладенні господарських договорів та їх виконанні.

Порядок здійснення реєстрації та обліку бюджетних зобов`язань розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів в органах Державної казначейської служби України, який затверджено на виконання частини 7 статті 48 Бюджетного кодексу України наказом Міністерства фінансів України від 02.03.2012 №309 також визначає, що бюджетним фінансовим зобов`язанням є зобов`язання розпорядника бюджетних коштів (одержувача бюджетних коштів) сплатити кошти за будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, тобто - бюджетна кредиторська заборгованість та/або попередня оплата, яка передбачена законодавством; зобов`язанням є будь-яке розміщення замовлення, укладення договору чи виконання інших аналогічних операцій, здійснене розпорядником або одержувачем бюджетних коштів без відповідних бюджетних асигнувань або з порушенням норм, установлених Бюджетним кодексом України , Законом України про Державний бюджет України та рішенням про місцевий бюджет, в частині перевищення повноважень.

Майново-господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України ) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору (стаття 627 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно статті 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Щодо тверджень апелянта, що позивач на адресу відповідача жодних повідомлень або попереджень про перевищення обсягу наданих послуг не надсилав, судом до уваги не приймаються, оскільки п. 7.5.8 договору, на яку посилається апелянт, визначено, що Енергопостачальник зобов`язаний повідомити за 10 днів про припинення подачі теплоенергії, а не повідомити про перевищення обсягів постачання.

Відповідно до п.7.5.8 Договору, Енергопостачальник має право обмежувати або повністю припиняти постачання теплової енергії Споживачу у разі перевищення обсягу та вартості одержаних Споживачем послуг розміру бюджетних асигнувань, встановлених кошторисом, якщо споживач не забезпечив фінансування послуг, вартість яких виходить за межі бюджетних асигнувань, з інших джерел(з попередженням за 10 днів до припинення подачі), таким чином, доводи апелянта в цій частині не заслуговують на увагу.

Також не заслуговують на увагу твердження апелянта, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання та виконання відповідачем, оскільки відповідачем, всупереч чинного законодавства, не виконано своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати наданих позивачем послуг з теплопостачання.

Судова колегія, здійснивши перерахунок нарахованих позивачем коштів, з урахуванням прийнятого Болехівською міською радою рішення №11 від 22.02.2019 року яким затверджено тариф на теплову енергію для ТзОВ Гріненерджі у розмірі - 1595,00 грн/1 Гкал., що, зокрема, передбачено сторонами у пункті 1.3. Договору № 11 від 19.02.2019, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо позовні вимоги позивача про стягнення 185753,31 грн вартості наданих послуг підлягають частковому задоволенню у розмірі 154 699,05 грн. В частині стягнення 31054,26 грн слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Підсумовуючи все вищевказане в сукупності, необхідно зазначити, що судом першої інстанції вірно встановлено фактичні обставини даної справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги необхідно покласти на скаржника відповідно до положень ст.129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 17 вересня 2019 року у справі № 909/643/19 - залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов (ухвал) апеляційного господарського суду визначені § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.

Матеріали справи повернути в Господарський суд Івано-Франківської області.

Головуючий суддя Л.С.Данко

Суддя О.Л.Мирутенко

Суддя Н.М.Кравчук