Постанова

від 27.02.2020 по справі 916/281/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 лютого 2020 року м. ОдесаСправа № 916/281/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Мишкіної М.А.

при секретарі - Лук`ященко В.Ю.

за участю представників:

від позивача: Друганова В.А.

від відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-заготівельне підприємство «Жовтневі ковбаси»

на ухвалу господарського суду Одеської області від 05.02.2020, суддя в І інстанції Бездоля Д.О., повний текст якої складено 05.02.2020 в м. Одесі

у справі № 916/281/20

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-заготівельне підприємство «Жовтневі ковбаси»

до відповідача : Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь»

про стягнення 1 043 441,26 грн.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо-заготівельне підприємство «Жовтневі ковбаси» (далі - ТОВ ВЗП Жовтневі ковбаси ) звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маяк-Південь» (далі - ТОВ «Маяк-Південь» ) про стягнення 1 043 441,26 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки № 30 від 31.01.2018р. щодо оплати у повному обсязі поставленого у період з 10.10.2019 по 10.01.2020 року товару у встановлений строк.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на те, що відповідач в порушення вимог чинного законодавства та умов укладеного між сторонами договору поставки № 30 від 31.01.2018р. не оплатив у повному обсязі вартість товару отриманого у період з 10.10.2019 по 10.01.2020 року за видатковими накладними та товарно-транспортними накладними, заборгованість становить 1 043 441,26 грн., яку позивач просив стягнути з відповідача.

Одночасно в порядку статей 136, 137 ГПК України позивач подав до суду клопотання про вжиття заходів забезпечення позову, в якій просив накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Маяк-Південь та знаходяться на будь-яких рахунках у будь-яких банківських установах (банках), а також на ті кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб на суму 1 043 441,26 грн, а також суму судового збору в розмірі 15 651,17 грн. та витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 17 500 грн.

Вказане клопотання обґрунтовано тим, що у позивача є підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог, можливе утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення коштів, наявних у відповідача, на момент ухвалення рішення у справі, адже інформація з офіційного вебсайту господарського суду Одеської області та Єдиного державного реєстру судових рішень свідчить про те, що стосовно ТОВ Маяк-Південь ухвалено достатньо велику кількість судових рішень майнового характеру, з`являються нові провадження з вимогами до відповідача.

Непогашення відповідачем заборгованості такого розміру поставить підприємство у скрутне матеріальне становище, що негативно вплине на подальшу господарську діяльність позивача, та, відповідно, призведе до подальшого порушення його прав та інтересів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.02.2020 у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-заготівельне підприємство «Жовтневі ковбаси» про вжиття заходів забезпечення позову за вх. ГСОО №2-131/20 від 03.02.2020 - відмовлено.

Ухвала мотивована тим, що вжиття заходів забезпечення позову не може бути спрямоване на ускладнення чи унеможливлення виконання судових рішень, які набрали законної сили в інших справах та є обов`язковими до виконання в силу закону чи будуть прийняті в інших судових справах, або встановлювати пріоритетність їх виконання. Крім того, суд вважав, що позивачем не враховано, що вжиття заходів забезпечення позову на визначеній позивачем підставі може істотно вплинути на права інших осіб, які є/будуть стягувачами за судовими рішеннями, на які позивач посилається в обґрунтування необхідності вжиття арешту грошових коштів. При цьому, суд врахував, що позивач до клопотання про забезпечення позову долучив виключно копії судових рішень, натомість жодних доказів щодо стадії їх виконання позивач суду не надав, а отже суд позбавлений можливості встановити обставини, чи є ці рішення виконаними/невиконаними на час розгляду клопотання. Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ТОВ «Виробничо-заготівельне підприємство «Жовтневі ковбаси» звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою та доповненнями до неї, в якій просить її скасувати та постановити рішення, яким задовольнити клопотання про застосування заходів забезпечення позову.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги скаржник вказує те, що його доводи щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у даній справі кореспондуються із висновками, викладеними в постанові Верховного Суду від 17.12.2019 р. у справі № 916/662/19, в якій зазначається про те, що наявність інших судових справ майнового характеру, у яких скаржник (ТОВ Маяк-Південь ) є відповідачем і про які позивач зазначає у своїй заяві про забезпечення позову, дає підстави вважати, що у разі задоволення позовних вимог у таких судових справах можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог. Тобто, суд касаційної інстанції зазначає, що не тільки факт наявності інших судових проваджень майнового характеру, в яких ТОВ Маяк-Південь має статус відповідача, є достатньою підставою вважати, що в подальшому можуть виникнути обставини, які істотно ускладнять виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог, а також й факт наявності рішень про задоволення позовних вимог у таких судових справах.

Думка суду про те, що у разі застосування відповідних заходів можуть бути порушені інтереси третіх осіб, є надуманою та такою, що не кореспондується ні з процесуальними нормами, ні з роз`ясненнями, викладеними у постанові Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування заходів забезпечення позову від 26.12.2011 № 16.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржувану ухвалу місцевого суду залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.

Відповідач звертає увагу суду, що посилання позивача на те, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позивачем вимог, виконання рішення по цим вимогам, у разі їх задоволення, може бути ускладнено чи взагалі неможливе з огляду на велику кількість судових проваджень стосовно відповідача. - є безпідставними та нікчемними, оскільки всі рішення суду, що зазначені позивачем, та які набрали законної сили виконані у повному обсязі.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони в порядку передбаченому ст. ст. 120, 121 ГПК України заздалегідь були повідомлені належним чином.

Водночас, 26.02.2020 року до апеляційного суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з різким погіршенням стану здоров`я та перебуванням на лікуванні у медичному закладі.

Апеляційний господарський суд не знаходить підстав для його задоволення з огляду на те, що законом, а також і судом участь представників сторін у розгляді апеляційної скарги не визнавалася обов`язковою, заявником не надано належних доказів на підтвердження неможливості явки до апеляційного суду іншого повноважного представника, адже чинний ГПК України не обмежує кількість представників учасника справи, які можуть брати участь у засіданні господарського суду. У даному випадку представництво інтересів відповідача в апеляційному суді може здійснюватися як керівником товариства особисто, так і іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності.

Водночас відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що матеріали справи містять докази повідомлення усіх учасників судового процесу про день, час і місце судового засідання, виходячи зі змісту ст.ст. 202, 216 ГПК України, апеляційний суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи, з урахуванням того, що розгляд апеляційної скарги обмежений процесуальними строками, встановленими ст. 273 ГПК України, а відкладення справи призведе лише до необґрунтованого затягування розгляду даної справи.

Оскільки матеріали справи містять обсяг відомостей, достатній для розгляду апеляційної скарги, а частиною 12 ст. 270 ГПК передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності в судовому засіданні представника відповідача за наявними у справі матеріалами.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм процесуального права при винесенні оскаржуваної ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Статтею 136 ГПК України встановлено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Разом з тим, положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням необхідності такого забезпечення у контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, наявне у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною відповідачу вчиняти певні дії.

При цьому за змістом наведеної норми під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватися та розпоряджатися грошовими коштами або майном, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

Сума підданих арешту грошових коштів обмежується розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватися майна, належного до предмета спору. Наведену правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 05.09.2019 у справі № 911/527/19.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має оцінити правомірність доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Адекватність заходу до забезпечення позову, який застосовує господарський суд, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких його вжито. Оцінку такої відповідності здійснює господарський суд, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із вартістю майна, на яке вимагається накласти арешт, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Колегія суддів зазначає, що обрання належного, відповідного до предмету спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів під час виконання у разі задоволення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Як вбачається з матеріалів оскарження, предметом судового розгляду у даній справі є вимога ТОВ ВЗП Жовтневі ковбаси до ТОВ «Маяк-Південь» про стягнення 1 043 441,26 грн. заборгованості, яка виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем договору поставки № 30 від 31.01.2018р. щодо оплати у повному обсязі поставленого у період з 10.10.2019 по 10.01.2020 року товару у встановлений строк. Виконання в майбутньому судового рішення у цій справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо залежить від тієї обставини, чи матиме відповідач необхідну суму грошових коштів.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що застосування заходу забезпечення позову, який просить вжити позивач, безпосередньо пов`язано із предметом позову.

При цьому, колегія суддів враховує, що позивач звернувся до суду з позовом до ТОВ «Маяк-Південь» про стягнення заборгованості у сумі 1 043 441,26 грн. з підстав неналежного виконання відповідачем умов договору поставки № 30 від 31.01.2018р., що свідчить про наявність зв`язку між заявленим позивачем заходом забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах заявлених позовних вимог і предметом спору, про співмірність та адекватність заходів позовним вимогам. Застосування заходу до забезпечення позову гарантуватиме у майбутньому виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Також суд апеляційної інстанції враховує, що наявність достатньо великої кількості судових рішень в інших судових справах зі спорів майнового характеру, в яких ТОВ «Маяк-Південь» є боржником і про які позивач зазначає у клопотанні про забезпечення позову, дає підстави вважати, що у разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах заявлених позовних вимог, можливе утруднення або унеможливлення виконання судового рішення у разі задоволення позову внаслідок зникнення або зменшення коштів, наявних у відповідача, на момент ухвалення рішення у даній справі.

Наведена правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 19.02.2019 у справі № 911/1695/18, від 02.07.2019 у справі № 910/16944/18, від 17.07.2019 у справі № 916/662/19, від 14.02.2020 у справі № 916/2278/19.

Частиною 4 статті 236 ГПК України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Колегія суддів не погоджується з мотивами відмови у задоволенні клопотання позивача про забезпечення позову, наведеними місцевим судом в оскаржуваній ухвалі, з огляду на таке.

За правилами ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Аналіз наведених норм процесуального права дозволяє дійти висновку, що кожна інша особа має право самостійно звернутися до суду за захистом своїх прав або законних інтересів, якщо вважає це необхідним. Якщо будь-яка інша особа не вживає таких заходів, вона самостійне несе за це відповідальність.

Отже, у даному випадку позивач не повинен зазнавати збитків лише тому, що треті особи не зможуть самостійно захистити власні інтереси, що відповідає принципу змагальності. Також не є обов`язком позивача подання суду доказів виконання рішень стосовно відповідача в інших судових справах, оскільки достатнім обґрунтуванням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. І саме такими доказами є наявність достатньо великої кількості судових рішень в інших судових справах зі спорів майнового характеру, в яких ТОВ «Маяк-Південь» є боржником і про які позивач зазначає у клопотанні про забезпечення позову.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до передчасних висновків щодо недоведеності позивачем обставин, з якими пов`язується необхідність вжиття заходів забезпечення позову.

Твердження відповідача про те, що всі рішення суду, зазначені позивачем у клопотанні про забезпечення позову та які набрали законної сили, виконані ним у повному обсязі, тому це клопотання є безпідставним, об`єктивно нічим не підтверджене, а тому не приймається апеляційним судом до уваги. Так, до свого відзиву на апеляційну скаргу відповідачем додано копії платіжних документів про перерахування грошових коштів на виконання лише двох судових рішень, ухвалених господарським судом Одеської області у справах № 916/662/19 та № 916/2278/19.

Отже, висновок суду першої інстанції про відсутність в даному випадку підстав для задоволення клопотання про забезпечення позову є помилковим.

Згідно статті 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: не з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали господарського суду Одеської області від 05.02.2020 у справі № 916/281/20 із прийняттям нового рішення про задоволення клопотання позивача про забезпечення позову.

З огляду на те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то з урахуванням ст. 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 136, 137, 253, 269, 270, 275, 277, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-заготівельне підприємство «Жовтневі ковбаси» задовольнити.

Ухвалу господарського суду Одеської області від 05 лютого 2020 у справі № 961/281/20 скасувати.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-заготівельне підприємство «Жовтневі ковбаси» про забезпечення позову задовольнити.

Накласти арешт на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю Маяк-Південь (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул.Лазурна, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 40677881) та знаходяться на будь-яких рахунках у будь-яких банківських установах (банках), а також на ті кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю Маяк-Південь (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ 40677881) і знаходяться у нього чи в інших осіб на суму 1 043 441,26 грн, а також суму судового збору в розмірі 15 651,17 грн. та витрат на правничу професійну допомогу у розмірі 17 500 грн.

Стягувач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-заготівельне підприємство «Жовтневі ковбаси» (54050, м. Миколаїв, вул. Остапа Вишні, 88/5, код ЄДРПОУ: 32719832).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю Маяк-Південь (68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, вул. Лазурна, буд. 5, кв. 11, код ЄДРПОУ: 40677881).

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 28.02.2020.

Головуючий суддя: Бєляновський В.В.

Судді: Богатир К.В.

Мишкіна М.А.