Постанова

від 20.02.2020 по справі 918/394/19

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2020 року Справа № 918/394/19

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Демидюк О.О. , суддя Крейбух О.Г.

секретар судового засідання Котюбіна А.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Кузін Є.В.

від відповідача 1: не з`явився,

від відповідача 2: не з`явився

розглядаючи у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 07.11.2019 року суддею Політикою Н.А. (повний текст складено 18.11.2019 року) у справі № 918/394/19

за позовом Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до відповідача 1: Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-БУД"

до відповідача 2: ОСОБА_1

про стягнення заборгованості в сумі 249 999 грн. 98 коп.

за зустрічним позовом ОСОБА_1

до Акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

за участі третьої особи , яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача (за зустрічним позовом), Товариства з обмеженою відповідальністю "МВ-БУД",

про визнання договору поруки недійсним

ВСТАНОВИВ:

АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до ТзОВ "МВ-БУД" та ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 249 999, 98 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач 1 у порушення умов кредитного договору не повернув позивачу отримані кредитні кошти в сумі 249 999, 98 грн. З огляду на те, що ОСОБА_1 поручився за виконання відповідачем 1 умов кредитного договору, позивач просив суд стягнути заявлену суму боргу солідарно з обох відповідачів на підставі статей 554 та 610 ЦК України.

Крім того, ОСОБА_1 подав до Господарського суду Рівненської області зустрічний позов до АТ КБ "Приватбанк" та ТзОВ "МВ-БУД" про визнання договору поруки від 24.07.2018 року № POR1532415144624, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , недійсним.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що договір поруки є похідним за своїм характером та залежним від основного зобов`язання, а відтак підписання попередньо такого договору перед основним є недійсним з моменту його підписання та не несе за собою ніяких обов`язків. Також позивач зазначив про те, що договір поруки не містить істотних умов, а саме у спірному договорі відсутні: - будь-які дані щодо визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; - обсяг відповідальності поручителя; - відомості про боржника.

Ухвалою суду першої інстанції від 15.07.2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до спільного розгляду з первісним позовом, вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження з первісним позовом у справі № 918/394/19, справу № 918/394/19 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. Одночасно вказаною ухвалою суду виключено з числа відповідачів за зустрічним позовом - ТзОВ "МВ-БУД" та залучено останнє до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача (за зустрічним позовом).

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.11.2019 року у справі № 918/394/19 позов АТ КБ банк "Приватбанк" задоволено частково. Стягнуто солідарно з ТзОВ "МВ-БУД" та ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 247759, 15 грн. заборгованості за кредитом. Стягнуто з ТзОВ "МВ-БУД" на користь АТ КБ "Приватбанк" 1858, 19 грн. витрат по оплаті судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "Приватбанк" 1858, 19 грн. витрат по оплаті судового збору. У задоволенні позовних вимог АТ КБ "Приватбанк" про солідарне стягнення з ТзОВ "МВ-БУД", ОСОБА_1 2240, 83 грн. заборгованості за кредитом відмовлено. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу від 05.12.2019 року, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 07.11.2019 року у справі № 918/394/19 та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" щодо стягнення з відповідачів заборгованості та задовольнити зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання договору поруки недійсним.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказав про те, що судом першої інстанції було грубо порушено процесуальні правила. Всупереч діючим нормам ГПК, було допущено прийняття відзиву на позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" від 16.08.2019 року, оскільки останній був поданий неналежним чином з пропущенням строків подачі відзиву та без надсилання їх копій іншим учасникам процесу, що в свою чергу обмежило скаржника у праві подачі відповіді на відзив. Крім того, скаржник вказує, що судом першої інстанції було повторно прийнято докази з порушенням норм процесуального права, а саме: лист від 18.09.2019 року, до якого долучено розрахунок заборгованості за кредитним договором від 27.07.2018 року станом на 13.09.2019 року, оскільки такі докази повинні надсилатись іншим учасникам справи заздалегідь, а до суду подаються докази такого відправлення. Скаржник також вказує, що вимога первісного позову щодо повернення 249999, 98 грн. є невірною, адже як встановлено судом, ТзОВ "МВ-БУД" продовжувало погашати кредитну заборгованість. Скаржник також не погоджується із вимогою АТ КБ "Приватбанк" щодо солідарного стягнення сум боргу згідно умов договору кредиту № б/н від 27.07.2018 року та вважає таку вимогу незаконною, оскільки договір поруки від 24.07.2018 року поданий Банком до суду в якості доказів, не є належним доказом та не встановлює наявність обставин, що обґрунтовують вимоги останнього.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 26.12.2019 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.11.2019 року у справі № 918/394/19; призначено скаргу до розгляду в судовому засіданні.

Від АТ КБ "Приватбанк" на адресу апеляційного суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, відповідно до яких товариство просило суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

У судовому засіданні представник АТ КБ "Приватбанк" заперечив вимоги апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

Представники скаржника та ТзОВ "МВ-БУД" в судове засідання не з`явились.

Зважаючи на те, що всі учасники провадження належним чином повідомлялись апеляційним господарським судом про дату, час і місце судового розгляду та явка представників обов`язковою не визнавалась, судова колегія дійшла висновку про відсутність перешкод для розгляду апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 27.07.2018 року ТзОВ "МВ-БУД" (Клієнт) через систему інтернет-банкінгу було підписано із використанням електронного цифрового підпису анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання послуг "КУБ " згідно якої Клієнт приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання послуг "КУБ " , розміщених на сайті ПриватБанку pb.ua., та взяв на себе всі зобов`язання, зазначені в цих Умовах, уклавши кредитний договір.

В розділі 1 заяви про приєднання сторонами визначено істотні умови кредитного договору, а саме: - Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим договором терміни (п. 1.1.); - розмір кредиту: 500 000 грн. (п. 1.2.); - строк кредиту: 12 місяців з дати видачі коштів Клієнту (п. 1.3.); - проценти (комісія) за користування кредитом: 2% в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту) (п. 1.4.); - порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця, починаючи з місяця, наступного за місяцем видачі коштів Клієнту, до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. Сторони узгодили, що графік погашення кредиту надається у Додатку 1 до цієї заяви та доступний Клієнту у системі "Приват24 для бізнесу" (п. 1.5.); - у випадку порушення строку погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в п. 1.5 цієї заяви, Клієнт зобов`язаний додатково до процентів, вказаних в п. 1.4., сплатити Банку проценти у розмірі 4% в місяць від суми простроченої заборгованості та неустойку в розмірі і згідно розділу 3.2.8. Умов (п. 1.6 .); - кредитний договір вважається укладеним, якщо Клієнт підписав цю заяву протягом 10 днів з дати направлення заяви Клієнту в системі "Приват24 для бізнесу" або у сервісі "Paperless". Якщо Клієнт підписав заяву пізніше цього терміну, вона втрачає дію і укладення договору можливе тільки після подачі нової заяви на отримання кредиту та нового прийняття рішення Банком щодо можливості кредитування Клієнта (п. 1.10.).

Відповідно до графіку погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, який є додатком № 1 до заяви, сума погашення кредиту щомісяця становить 41666, 67 грн., сума процентів - 10000 грн., всього - 51666, 67 грн. Заяву підписано із використанням електронного цифрового підпису: з одного боку Банком (26.07.2018 року) та з іншого - Клієнтом (27.09.2019 року). Разом з тим, вказану заяву було підписано ОСОБА_1., як керівником ТзОВ "МВ-БУД".

З огляду на вказане, між сторонами у справі виникли цивільно-правові відносини на підставі укладених кредитного договору та договору поруки в силу ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

В силу ч. ч. 1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Використання при вчиненні правочинів електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їх власноручних підписів

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про електронний цифровий підпис", електронний цифровий підпис - вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

В силу ст. 3 цього Закону, електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Статтею 4 цього Закону визначено, що електронний цифровий підпис призначений для забезпечення діяльності фізичних та юридичних осіб, яка здійснюється з використанням електронних документів. Електронний цифровий підпис використовується фізичними та юридичними особами - суб`єктами електронного документообігу для ідентифікації підписувача та підтвердження цілісності даних в електронній формі. Використання електронного цифрового підпису не змінює порядку підписання договорів та інших документів, встановленого законом для вчинення правочинів у письмовій формі.

Відтак, договір, укладений в електронній формі, має таку ж юридичну силу як і договір, укладений в паперовій формі.

В силу ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

В силу ч. 1 ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до п. 3.2.8.1. Умов, Банк за наявності вільних грошових коштів, зобов`язується надати Клієнту строковий "Кредит КУБ" для фінансування поточної діяльності Клієнта, в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", а також в системі Приват24. У свою чергу Клієнт приєднується до послуги шляхом підписання електронно-цифровим підписом заяви в системі Приват24 або у сервісі "Рaperless" або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.

Згідно п. 3.2.8.2 Умов, розмір кредиту, який може бути наданий в рамках послуги, складає від 50000 грн. до 1000000 грн.

Згідно п. 3.2.8.3.1. Умов, надання кредитів у рамках послуги здійснюється на умовах повернення кредиту, що здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у заяві. Відповідно до п. 3.2.8.3.1.3. Умов, Клієнт доручає Банку щомісячно у строки, зазначені в заяві, здійснювати договірне списання з його рахунків, відкритих у Банку, на погашення заборгованості за послугою у кількості та розмірі, зазначеному в кредитному договорі. Остаточним терміном погашення заборгованості за кредитом є дата повернення кредиту.

В силу ст. ст. 212, 651 ЦК України, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених цим договором, Банк на свій розсуд, починаючи з 91-ого дня порушення будь-якого із зобов`язань, має право змінити умови договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому Банк направляє Клієнту повідомленням із зазначенням дати терміну повернення кредиту (Банк здійснює інформування Клієнта на свій вибір або письмово, або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет-клієнт-банк, sms-повідомлення або інших)). При непогашенні заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, вся заборгованість за кредитним договором, починаючи з наступного дня від дати, зазначеної в повідомленні, вважається простроченою. У разі погашення заборгованості в період до закінчення 90 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов`язань, терміном повернення кредиту є дата останнього платежу.

Судами встановлено, що 27.07.2018 року, на виконання умов укладеного договору, Банком перераховано для ТзОВ "МВ-БУД" кредитні кошти в сумі 500000 грн. Вказаний факт підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою.

Однак, ТзОВ "МВ-БУД" кредитні кошти повернуло частково в сумі 125000,01 грн., що також підтверджується банківською випискою.

При цьому, в суді першої інстанції АТ КБ "Приватбанк" зазначило, що після подання останнім позову до суду, ТзОВ "МВ-БУД" здійснило погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 42000 грн. за період з 08.05.2019 року по 03.06.2019 року, з яких по тілу кредиту погашена заборгованість в розмірі 2240, 83 грн., 8833, 33 грн. - по відсотках, 5501, 13 грн. - по пені, 25424,71 грн. - по комісії. Вказане підтверджується долученою до матеріалів справи випискою по рахунку № НОМЕР_1 .

В свою чергу апелянт посилається на те, що сплачені кошти в сумі 42000,00 грн. безпідставно не враховані судом в повному обсязі під час винесенні оскаржуваного рішення.

З даного приводу колегією суддів відмічається, що заявляючи позовні вимоги банком наведено розрахунок, відповідно до якого станом на 06.05.2019 заборгованість відповідача становила 283 249,65 грн., з яких:

- 249999,98 грн. - заборгованість за кредитом;

- 6333,33 грн. - заборгованість за відсотками на прострочену заборгованість згідно пунктів 3.2.8.3.3 та 3.2.8.9.1 Умов;

- 25290,81 грн. - заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії, нарахованої згідно пунктів 3.2.8.3.2 та 3.2.8.9 Умов;

- 1625,53 грн. - заборгованість з пені, нарахованої згідно пункту 3.2.8.10.1 Умов.

Однак предметом стягнення згідно позовних вимог банку визначено лише суму основної заборгованості по кредиту (тіло кредиту) в розмірі 249999,98 грн.

Як вбачається з пункту 3.2.8.9. (Порядок розрахунків) "Умов та правил надання банківських послуг" зобов`язання за кредитним договором виконуються в такій послідовності: кошти отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб для погашення заборгованості, перш за все спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 3.2.8.5.14 цього Договору, далі для погашення неустойки згідно з розділом 5 цього Договору, далі - прострочених процентів, далі - простроченого кредиту, далі - процентів, далі - кредиту.

Таким чином, отримані від Клієнта кошти були зараховані Банком згідно визначеної черговості.

При цьому судами встановлено, що із здійсненого відповідачем 1 платежу в сумі 42000,00 грн. до моменту звернення АТ КБ "Приватбанк" з даним позовом до суду, позивачем не враховано погашення тіла кредиту на суму 2240, 83 грн.

З огляду на викладене, судами встановлено, що заборгованість ТзОВ "МВ-БУД" по кредиту становить 247759, 15 грн. (249999, 98 грн. - 2 240, 83 грн.).

Відтак, з врахуванням визначеного Умовами порядку погашення кредиту, доводи апелянта про неврахування судом всієї суми погашення є безпідставними, оскільки банком здійснено зарахування коштів у відповідності визначеними умовами.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що 27.07.2018 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № POR1532415144624 із застосуванням електронного цифрового підпису, що підтверджується особливостями ключа ОСОБА_1 , а саме: - сертифікат виданий: АЦСК ПАТ КБ "Приватбанк", - реєстраційний номер сертифіката: D84EDA1BB9381E80400000005EF2B00BB9CA600, - дата видачі: 24.07.2018 року 10:37:03, - дата закінчення дії: 24.07.2019 року 23:59:59.

Вказаним договором поруки встановлено, що його предметом є надання поруки ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк" за виконання ТзОВ "МВ-БУД" зобов`язань за угодами-приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі - "Угода 1", по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно "Угоди 1" - 2,0 % (два) відсотка від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з п. п. 3.2.8.5.3. "Угоди 1" - 4,0 % (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний у Угоді 1.

Згідно умов даного договору, якщо під час виконання "Угоди 1" зобов`язання ТзОВ "МВ-БУД", що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності ОСОБА_1 , останній при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за "Угодою 1" в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з ОСОБА_1 не потрібні.

Відповідно до п. 1.2 договору поруки, ОСОБА_1 відповідає перед АТ КБ "Приватбанк" за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і ТзОВ "МВ-БУД", включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього ж пункту ОСОБА_1 відповідає перед АТ КБ "Приватбанк" всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Згідно п. 1.5. договору поруки, у випадку невиконання ТзОВ "МВ-БУД" зобов`язань за "Угодою 1", останнє та ОСОБА_1 відповідають перед АТ КБ "Приватбанк", як солідарні боржники.

Враховуючи той факт, що зобов`язання за кредитним договором ТзОВ "МВ-БУД" не були виконані, АТ КБ "Приватбанк" звернулось до АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 з повідомленням № 30.1.0.0./2-IGRROKUB11I59 від 16.04.2019 року про сплату кредиту.

Однак, відповідачі за первісним позовом не надали відповіді на повідомлення № 30.1.0.0./2-IGRROKUB11I59 від 16.04.2019 року, а суму кредиту не повернули.

Відповідно до з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 цієї ж статті ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

В силу ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно ч. 2 ст. 553 ЦК України, порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

В силу приписів ч. 1 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

В силу ч. 2. ст. 554 ЦК України, поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Згідно ч. 1 ст. 555 ЦК України, у разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов`язаний повідомити про це боржника, а в разі пред`явлення до нього позову - подати клопотання про залучення боржника до участі у справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов`язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Судами встановлено, а наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що залишок заборгованості за кредитом становить 247759, 15 грн.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів за первісним позовом заборгованості за кредитом у сумі 247759, 15 грн. та відмову в позові в частині солідарного стягнення з відповідачів за первісним позовом заборгованості за кредитом в сумі 2240, 83 грн.

Разом з тим, як зазначено вище, ОСОБА_1 було подано до місцевого господарського суду зустрічний позов до АТ КБ "Приватбанк" та ТзОВ "МВ-БУД" про визнання договору поруки від 24.07.2018 року № POR1532415144624, укладеного між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 , недійсним.

В обґрунтування зустрічного позову ОСОБА_1 послався на те, що договір поруки є похідним за своїм характером та залежним від основного зобов`язання, а відтак підписання попередньо такого договору перед основним є недійсним з моменту його підписання та не несе за собою ніяких обов`язків. Також вказав на те, що договір поруки не містить істотних умов, а саме у спірному договорі відсутні будь-які дані щодо визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя; відомості про боржника.

Як встановлено судами та зазначено вище, предметом договору поруки POR1532415144624 від 27.07.2018 року є надання поруки ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк" за виконання ТзОВ "МВ-БУД" зобов`язань за угодами-приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі - "Угода 1", по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно "Угоди 1" - 2,0 % (два) відсотка від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з п. п. 3.2.8.5.3. "Угоди 1" - 4,0 % (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний у Угоді 1.

Згідно п. 1.5. цього договору, у випадку невиконання боржником зобов`язань за "Угодою 1", відповідачі відповідають перед АТ КБ "Приватбанк", як солідарні боржники

Згідно з п. 2.1.2. договору поруки, у випадку невиконання боржником якого-небудь зобов`язання, передбаченого п. 1.1 цього договору, АТ КБ "Приватбанк" має право направити ОСОБА_1 вимогу із зазначенням невиконаного (их) зобов`язання (нь). Не направлення позивачем вказаної вимоги не є перешкодою та не позбавляє права останнього звернутися до суду з вимогою виконати взяті на себе ОСОБА_1 зобов`язання або вимагати від нього виконання взятих на себе зобов`язань іншими способами. ОСОБА_1 відповідає перед АТ КБ "Приватбанк", як солідарний боржник у випадку невиконання ТзОВ "МВ-БУД" зобов`язань за "Угодою-1", незалежно від факту направлення чи не направлення Банком ОСОБА_1 передбаченої даним пунктом вимоги.

У п. 4.1. договору поруки сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання ТзОВ "МВ-БУД" та/або ОСОБА_1 всіх зобов`язань за "Угодою 1", цей договір припиняє свою дію.

Згідно ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Доводи ОСОБА_1 про те, що договір поруки укладений 24.07.2018 року, в той час, як кредитний договір 27.07.2018 року колегією суддів до уваги не приймається, оскільки судами встановлено, що саме 27.07.2018 року між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 було укладено договір поруки № POR1532415144624 із застосуванням електронного цифрового підпису, що підтверджується особливостями ключа ОСОБА_1 . Відтак, ОСОБА_1 було підписано спірний договір поруки - 27.07.2018 року.

Разом з цим колегією суддів враховується, що договір поруки та кредитний договір підписувались в один день 27.07.2018 та однією і тією ж особою - ОСОБА_1

Стосовно доводів ОСОБА_1 про те, що спірний договір поруки не містить істотних умов, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про необґрунтованість таких доводів з огляду на наступне.

Приписами статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Судами встановлено, а вище зазначено, що предметом договору поруки № POR1532415144624 від 27.07.2018 року є надання поруки ОСОБА_1 перед АТ КБ "Приватбанк" за виконання ТзОВ "МВ-БУД" зобов`язань за угодами-приєднання до: 1.1.1. розділу 3.2.8 "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі - "Угода 1", по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: за період користування кредитом згідно "Угоди 1" - 2,0 % (два) відсотка від суми кредиту щомісяця; за період користування кредитом згідно з п. п. 3.2.8.5.3. "Угоди 1" - 4,0 % (чотири) відсотки від суми кредиту щомісяця; б) кредиту в розмірі, що вказаний у Угоді 1.

У п. 1.2. договору поруки сторони зазначили, що ОСОБА_1 відповідає перед Банком за виконання зобов`язань за "Угодою 1" в тому ж розмірі, що і ТзОВ "МВ-БУД", включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. ОСОБА_1 відповідає перед Банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Відтак, твердження ОСОБА_1 про відсутність у договорі істотних умов істотних умов, а саме: відсутність будь-яких даних щодо визначення зобов`язання, яке забезпечується порукою, його зміст та розмір, зокрема, реквізити основного договору, його предмет, строк виконання тощо; обсяг відповідальності поручителя; відомості про боржник спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

З огляду на встановлені обставини, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні зустрічної позовної заяви про визнання договору поруки від 24.07.2018 року № POR1532415144624.

Щодо доводів скаржника про порушення судом першої інстанції процесуальних правил прийняття відзиву на позовну заяву АТ КБ "Приватбанк" від 16.08.2019 року, який, на думку скаржника, був поданий неналежним чином з пропущенням строків подачі відзиву та без надсилання їх копій іншим учасникам процесу, колегія суддів такі доводи не приймає до уваги, з огляду на слідуюче.

Із вищевказаного відзиву АТ КБ "Приватбанк", направленого на адресу суду першої інстанції вбачається, що позивачем були долучені докази його надіслання з додатками на електронні поштові адреси відповідачів, що зазначені у відзиві на зустрічну позовну заяву, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 (саме вищевказана електронна поштова адреса вказана в доказі направлення відзиву на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 та останнім не заперечувався факт належності йому вказаної електронної поштової адреси).

Водночас, з додатків до позовної заяви, в тому числі із заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "КУБ", графіку погашення основної суми боргу та процентів за кредитом, даних перевірки підписання цих документів з використанням електронних цифрових підписів, вбачається, що ОСОБА_1 є представником та керівником ТзОВ "МВ-БУД". Даний факт ОСОБА_1 не заперечується.

Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Як відмічено судом вище, ухвалою місцевого господарського суду від 15.07.2019 року, серед іншого, об`єднано вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_1 в одне провадження з первісним позовом у справі № 918/394/19; замінено судове засідання для розгляду справи, яке було призначене на 15.07.2019 року, підготовчим засіданням; встановлено відповідачу (за зустрічним позовом) строк для подання відзиву на зустрічний позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив; повідомлено сторін, що подання доказів здійснюється в порядку, передбаченому ст. 80 ГПК України.

16.08.2019 року від АТ КБ "Приватбанк" на електронну адресу суду першої інстанції надійшов вищевказаний відзив на зустрічну позовну заяву.

Ухвалою суду від 09.09.2019 року, серед іншого, продовжено строк підготовчого провадження у справі № 918/394/19 на 30 днів до 13.10.2019 року включно; підготовче засідання відкладено на 23.09.2019 року; викликано учасників справи у підготовче засідання.

При цьому, у тексті вказаної ухвали місцевим господарським судом було зазначено про надходження на електронну адресу суду від АТ КБ "Приватбанк" відзиву на зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 . Ухвала суду від 09.09.2019 року надіслана на адресу сторін рекомендованим листом та отримана, серед іншого, ОСОБА_1 11.09.2019 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Зазначені обставини спростовують доводи скаржника про обмеження останнього в праві подачі відповіді на відзив та доводи про те, що про обставини подання відзиву ОСОБА_1 дізнався лише в судому засіданні, під час якого справу було розглянуто.

Крім того, з моменту винесення ухвали суду першої інстанції 09.09.2019 року, якою скаржника було повідомлено про надходження відзиву від АТ КБ "Приватбанк", та станом на дату винесення рішення по даній справі 07.11.2019 року (майже 2 місяці), ОСОБА_1 не був обмежений в праві особисто чи через свого представника ознайомитись в суді з матеріалами справи, в тому числі з відзивом на зустрічну позовну заяву з доданими до нього документами.

Стосовно тверджень ОСОБА_1 про те, що судом першої інстанції повторно було прийнято з порушенням норм процесуального права надісланий на електронну адресу суду АТ КБ "Приватбанк" розрахунок заборгованості за кредитним договором від 27.07.2018 року станом на 13.09.2019 року, колегія суддів зазначає, що вказаний розрахунок заборгованості направлявся на виконання вимог ухвали Господарського суду Рівненської області від 09.09.2019 року, згідно якої на Банк не покладався обов`язок направлення вказаного розрахунку на адресу інших учасників судового розгляду. Вказаний актуальний розрахунок поточного розміру заборгованості витребовувався судом з метою з`ясування факту виконання грошових зобов`язань з боку відповідачів по справі.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

В силу приписів ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі, спростовуються наведеним вище, матеріалами справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства і висновків суду не спростовують.

У відповідності до ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Рівненської області від 07.11.2019 року у справі № 918/394/19 ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає.

Понесені скаржником судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за ним.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 07 листопада 2019 року у справі № 918/394/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287 - 289 ГПК України.

Справу № 918/394/19 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складено "26" лютого 2020 року.

Головуючий суддя Тимошенко О.М.

Суддя Демидюк О.О.

Суддя Крейбух О.Г.