Постанова

від 24.02.2020 по справі 913/438/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа № 913/438/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Дучал Н.М., суддя Слободін М.М.

за участю секретаря судового засідання Ярош В.В.

за участю представників:

позивач - Орлов І.К.;

відповідач - не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну відповідача - Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської Ради (вх.№3884Л/1) на рішення господарського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року (суддя Корнієнко В.В., повний текст складено 20.11.2019 р.) по справі №913/438/19

за позовом Комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради, м. Рубіжне Луганської області

про стягнення 757608,36 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради звернувся до господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради, в якому просив стягнути з відповідача заборгованості в сумі 556302,67 грн по оплаті вартості послуг з технічного обслуговування мереж централізованого водопостачання та водовідведення, наданих відповідачу в період: червень 2016 р. - травень 2017 р. за договором від 01.04.2015 № 2, інфляційних втрат в сумі 158917,79 грн та трьох процентів річних в сумі 42387,90 грн за прострочення платежів.

Рішенням господарського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року (суддя Корнієнко В.В., повний текст складено 20.11.2019 р.) по справі №913/438/19 позов задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської ради на користь комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Рубіжнетеплокомуненерго» Рубіжанської міської ради основний борг в сумі 556302,67 грн, інфляційні втрати в сумі 154735,60 грн, три проценти річних в сумі 41907,01 грн, витрати на судовий збір в сумі 11295,95 грн. В решті позову (про стягнення інфляційних втрат в сумі 4182,19 грн та трьох процентів річних в сумі 480,89 грн) відмовлено.

Відповідач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до суду апеляційної інстанції зі скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Одночасно з апеляційною скаргою апелянт заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду.

Ухвалою суду від 26.12.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., судді Россолов В.В., Склярук О.І.) поновлено Комунальному підприємству «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської Ради пропущений процесуальний строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року по справі №913/438/19. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської Ради по справі. Позивачу встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу. Призначено справу до розгляду на "29" січня 2020 р. об 11:30 годині.

У зв`язку з перебуванням на навчанні суддів Россолова В.В. і Склярук О.І., які входять до складу колегії суддів, було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ільїн О.В., суддя Дучал Н.М., суддя Слободін М.М.

У судове засідання з`явився позивач.

Відповідач не з`явився, про час, дату та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином.

Відзиву на апеляційну скаргу позивач не надав. У судовому засіданні просив рішення господарського суду першої інстанції залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Зважаючи на те, що явка сторін не була визнана обов`язковою, неявка відповідача не перешкоджає розгляду апеляційної скарги, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності відповідача, за наявними матеріалами у справі.

Відповідно до ч.1 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши справу в порядку ст. 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.

Рішенням Рубіжанської міської ради від 30.03.2015 № 49/41 відповідача визначено виконавцем житлово-комунальних послуг з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкової території (крім технічного обслуговування та ремонту ліфтів, а також вивозу твердих побутових відходів).

Пунктом 5 вказаного рішення міськради відповідачу рекомендовано укласти договір на технічне обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого водопостачання та водовідведення.

Між Позивачем (Виконавцем) та Відповідачем (Замовником) 01.04.2015 року укладено Договір № 2 про надання послуг з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирних житлових будинків (далі за текстом - Договір).

У відповідності до п. 1.1. Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання надавати послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого водопостачання та водовідведення багатоквартирних житлових будинків.

Згідно з п. 3.1. Договору, вартість послуг за цим Договором розраховується наступний чином: 0,095 гривні в місяць з врахуванням ПДВ за один квадратний метр загальної площі квартир та нежитлових приміщень (магазини, офіси та ін.) багатоквартирних житлових будинків, які обслуговує за цим Договором Виконавець; площа обслуговуємих будинків та наявність в будинках мереж централізованого водопостачання та водовідведення на момент укладення Договору наводиться в Додатку № 1.

Пунктом 3.3 Договору встановлено, що обов`язок здійснити розрахунок за послуги за цим Договором, відповідно до ст. 528 Цивільного Кодексу, покладається Замовником на осіб, що зобов`язані приймати участь в утриманні житлового будинку (власників/наймачів квартир або нежитлових приміщень будинку (Споживачів). У свою чергу, Виконавець зобов`язаний прийняти оплату, здійснену іншими особами та повідомити про це Замовника. Зз моменту прийняття від іншої особи - Споживача оплати, Замовник вважається таким, що виконав свої зобов`язання перед Виконавцем в розмірі здійсненної оплати.

Цим же пунктом Договору передбачено, що покладення обов`язку з розрахунку на інших осіб (Споживачів) не позбавляє Замовника права вимагати та отримувати від Споживачів плату за послуги з технічного обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого водопостачання та водовідведення, як складової частини послуг з утримання будинків та прибудинкових територій, які надає Змовник як виконавець відповідних житлово-комунальних послуг.

У разі отримання Замовником від Споживачів оплати за послуги з технічної обслуговування внутрішньобудинкових мереж централізованого водопостачання водовідведення (як складової частини послуг з утримання будинків та прибудинкових територій і також в разі отримання компенсацій за надані Споживачам пільги та субсидії за відповідну послугу) Замовник зобов`язаний перерахувати Виконавцю відповідну частку коштів в якості оплати за надані за цим Договором послуги в установлені Договором або законом строки (абз. 3, п. 3.3. Договору).

Пунктом 3.5. Договору сторони передбачили, що розрахунок за цим Договором здійснюється Замовником або іншими особами, визначеними у п. 3.3 цього Договору, у визначені Сторонами або законодавством строки.

Пунктом 7.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з 01.04.2015 та діє до 31.12.2015.

У разі відсутності письмової заяви будь-якої з сторін про відмову від продовження дії Договору … Договір вважається переукладеним (здійснюється пролонгація договору) на кожний наступний календарний рік (з 01 січня по 31 грудня включно).

Враховуючи відсутність письмових заяв сторін про відмову від продовження дії Договору, вказаний Договір діяв протягом 2016-го та 2017-го років.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов Договору Позивач у період: червень 2016 р. - травень 2017 р. надав Відповідачу послуги, визначені умовами Договору, загальною вартістю 1.179.195,66 грн, що підтверджується належним чином оформленими двосторонніми Актами про надання послуг за Договором № 2.

Про прийняті від Споживачів оплати позивач інформував відповідача у письмовому вигляді щомісяця.

Позивачем отримано платежів від населення за вказаний період на загальну суму 622892,99 грн. Вартість наданих позивачем послуг відповідач не сплачував, що не спростовано останнім.

Решту вартості наданих послуг в сумі 556302,67 грн (загальна вартість послуг 1.179.195,66 грн мінус внесені споживачами 622892,99 грн) ні споживачі, ні відповідач позивачу не сплатили.

Вказані факти підтверджується поданими позивачем письмовими доказами (завіреними копіями документів): договором № 2 від 01.04.2015 з Додатком № 1 (а.с. 18-21); оформленими належним чином двосторонніми актами про надання послуг за Договором № 2 (а.с. 22-33); нарахуваннями, виконаними відповідачем щодо оплати за технічне обслуговування (а.с. 58-68); повідомленнями позивача про надходження оплати за послуги, надані за Договором № 2 від 01.04.2015 (а.с. 46-57); рішенням Рубіжанської міської ради від 30.03.2015 № 49/41 (а.с. 106-107).

Відповідач не подав суду доказів, які б спростовували вищевказані обставини.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному і об`єктивному дослідженні в судовому засіданні з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи їх взаємний зв`язок, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до статті 901 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Частинами 1 та 2 статті 528 Цивільного кодексу України визначено, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто. У цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Як зазначалось вище, пунктами 3.3 та 3.5. Договору встановлено, що обов`язок здійснити розрахунок за послуги за цим Договором, відповідно до ст. 528 Цивільного Кодексу, покладається Замовником на осіб, що зобов`язані приймати участь в утриманні житлового будинку (власників/наймачів квартир або нежитлових приміщень будинку (Споживачів); Виконавець зобов`язаний прийняти оплату, здійснену іншими особами та повідомити про це Замовника; з моменту прийняття від іншої особи - Споживача оплати, Замовник вважається таким, що виконав свої зобов`язання перед Виконавцем в розмірі здійсненної оплати; - розрахунок за цим Договором здійснюється Замовником або іншими особами, визначеними у п. 3.3 цього Договору, у визначені Сторонами або законодавством строки.

Із наведених положень Договору витікає, що відповідач у цих правовідносинах (щодо оплати послуг) є боржником, так як саме на нього Договором покладається обов`язок здійснювати розрахунки за надані послуги.

Разом з цим, відповідач (Замовник, боржник) з урахуванням положень ст. 528 ЦК України поклав цей свій обов`язок на інших осіб - безпосередніх споживачів послуг.

В силу вимог ч. 2 ст. 528 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання обов`язку боржника іншою особою цей обов`язок боржник повинен виконати сам.

Таким чином, у разі невиконання розрахунків за надані послуги споживачами цих послуг, розраховуватися повинен відповідач (Замовник, боржник).

Відповідно, вартість послуг в сумі 556302,67 грн, яка заявлена до стягнення, повинен сплатити відповідач.

Разом з тим, Договором не встановлено строк виконання зобов`язання щодо оплати наданих послуг, в п. 3.5. Договору лише вказано, що розрахунок за Договором здійснюється Замовником або іншими особами, визначеними у п. 3.3 цього Договору, у визначені Сторонами або законодавством строки.

Договором також встановлено, що розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач вказав, що ним щомісяця вручалися відповідачу вимоги про оплату наданих послуг у вигляді рахунків за відповідний місяць; копії рахунків залучені до матеріалів справи.

Відповідач факт отримання ним рахунків відхиляє.

Місцевий господарський суд, на підставі рахунків позивача, дійшов висновку, що вказані письмові докази не підтверджують одержання рахунків відповідачем, так як не містять прізвища та посади особи, яка одержувала ці рахунки, підпис відсутній.

Позивач додав до позовної заяви копію вимоги про оплату боргу станом на 01.04.2018, яка адресована відповідачу, однак не подав суду доказів її надсилання або вручення відповідачу, що дало підставу суду дійти висновку, що зазначені докази - рахунки не відповідають ознакам достовірності (ст. 75 ГПК України), так як на їх підставі неможливо встановити дійсні обставини справи.

Спірні правовідносини регулюються також Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) (в редакції, яка діяла в період виникнення спірних правовідносин, період надання послуг: 2016-2017 рр.).

У розумінні вказаного Закону позивач є Виробником послуги (суб`єкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги), відповідач є Виконавцем послуги з утримання житлових будинків, якого таким визначено рішенням Рубіжанської міської ради від 30.03.2015 № 49/41.

Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 21 та п. 1 ч. 2 ст. 22 Закону виконавець зобов`язаний утримувати в належному технічному стані, здійснювати технічне обслуговування та ремонт внутрішньобудинкових мереж, вживати заходів щодо ліквідації аварійних ситуацій, усунення порушень якості послуг у терміни, встановлені договором та/або законодавством. Виробник зобов`язаний укласти договір з виконавцем (Споживачем) про умови надання житлово-комунальних послуг.

Вказані послуги віднесені Законом до послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону).

Пунктом 4 частини 1 статті 26 Закону встановлено, що однією з істотних умов договору на надання житлово-комунальних послуг є порядок оплати за спожиті житлово-комунальні послуги.

Договором та Законом не визначено порядку та строків оплати наданих послуг. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 № 529 (в редакції, що діяла в період виникнення спірних правовідносин, період укладення Договору та надання послуг: 2016-2017 р.р.) затверджено Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Типовим договором визначено, що вказані послуги оплачуються до певного числа (число визначають сторони за договором) місяця, що настає за розрахунковим.

Абзацом 4 частини 4 статті 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови.

Згідно ч. 3 ст. 184 ГК України, укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору.

Враховуючи наведені положення законодавства, а також відсутність в Договорі та Законі порядку оплати за спожиті житлові послуги, до спірних правовідносин слід застосовувати положення Типового договору, якими врегульовано вказане питання.

У даному випадку певне число Договором не визначено, однак, із умов Типового договору витікає, що послуги повинні оплачуватися у місяці, що настає за розрахунковим, тобто не пізніше останнього числа такого місяця.

Як було вказано вище, оплатити послуги за Договором в сумі 556302,67 грн повинен був відповідач.

Відповідач у встановлений законодавством (Типовим договором) строк послуги не оплатив, його борг складає 556302,67 грн, що підтверджується вищенаведеними матеріалами справи та не спростовано відповідачем.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі наведеного, господарський суд дійшов висновку, який підтримує колегія суддів, що вимоги про стягнення з відповідача боргу в сумі 556302,67 грн підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 158917,79 грн та 3% річних в сумі 42387,90 грн за прострочення щомісячних платежів, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що згідно Типового договору послуги повинні оплачуватися не пізніше останнього числа місяця, що настає за розрахунковим (а відповідач взагалі не оплачував цих послуг), прострочення відповідача починається з першого числа місяця, який є наступним за місяцем, в якому відповідач повинен був розрахуватися з позивачем (наприклад: послуги надані у червні 2016 р.; розрахуватися відповідач повинен був до 31 липня 2016 р. включно (за винятком, якщо цей день не є вихідним або святковим); так як 31.07.2016 є вихідним днем (неділя), то останнім днем розрахунку є 01.08.2016; відповідно прострочення виникає з 02.08.2016; і так щодо кожного місяця).

Господарський суд першої інстанції перевірив розрахунок інфляційних втрат та трьох процентів річних, наданий позивачем:

- період прострочення визначений позивачем за червень: з 19.07.2016 по 01.08.2019 включно;

- період прострочення визначений позивачем за липень: з 19.08.2016 по 01.08.2019 включно і, відповідно, щодо кожного наступного місяця; остання дата періоду - 01.08.2019 включно.

У рішенні зазначено, що оскільки позивач перший день прострочення визначав за датою, яка вказана у рахунках, а суд визнав недостовірними докази вручення рахунків відповідачу, дати вказані позивачем (з яких починається прострочення) не приймаються судом до уваги.

У відповідності до ч. 5 ст. 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Борг за червень 2016 р. складає 51548,57 грн; період прострочення визначений судом з 02.08.2016 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 19471,87 грн; три проценти річних - 4637,61 грн.

Борг за липень 2016 р. складає 37450,71 грн; період прострочення визначений судом з 01.09.2016 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 14301,83 грн; три проценти річних - 3277,19 грн.

Борг за серпень 2016 р. складає 41323,45 грн; період прострочення визначений судом з 01.10.2016 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 14771,06 грн; три проценти річних - 3514,47 грн.

Борг за вересень 2016 р. складає 37731,81 грн; період прострочення визначений судом з 01.11.2016 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 12092,16 грн; три проценти річних - 3113,13 грн.

Борг за жовтень 2016 р. складає 37018,71 грн; період прострочення визначений судом з 01.12.2016 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 10999,30 грн; три проценти річних - 2963,27 грн.

Борг за листопад 2016 р. складає 35521,41 грн; період прострочення визначений судом з 03.01.2017 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 10143,43 грн; три проценти річних - 2747,31 грн.

Борг за грудень 2016 р. складає 44157,72 грн; період прострочення визначений судом з 01.02.2017 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 11991,95 грн; три проценти річних - 3310,01 грн.

Борг за січень 2017 р. складає 51260,26 грн; період прострочення визначений судом з 01.03.2017 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 13275,44 грн; три проценти річних - 3724,44 грн.

Борг за лютий 2017 р. складає 54533,08 грн; період прострочення визначений судом з 01.04.2017 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 12909,08 грн; три проценти річних - 3823,29 грн.

Борг за березень 2017 р. складає 54049,58 грн; період прострочення визначений судом з 02.05.2017 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 12307,51 грн; три проценти річних - 3651,68 грн.

Борг за квітень 2017 р борг за складає 60168,28 грн; період прострочення визначений судом з 01.06.2017 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 12632,90 грн; три проценти річних - 3916,71 грн.

Борг за травень 2017 р. складає 51539,09 грн; період прострочення визначений судом з 01.07.2017 по 01.08.2019 включно; втрати від інфляції - 9839,07 грн; три проценти річних - 3227,90 грн.

Усього втрати від інфляції складають 154735,60 грн, три проценти річних складають 41907,01 грн, які і підлягають стягненню з відповідача на підставі ст. 625 ЦК України.

В решті вимог про стягнення втрат від інфляції в сумі 4182,19 грн (до стягнення були заявлені втрати від інфляції в сумі 158917,79 грн) та трьох процентів річних в сумі 480,89 грн (до стягнення були заявлені три проценти річних в сумі 42387,90 грн) суд відмовив у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Отже, стягненню з відповідача підлягають грошові кошти в сумі 752945,28 грн: 556302,67 грн основного боргу + 154735,60 грн втрати від інфляції + 41907,01 грн - три проценти річних.

Відповідно до вимог ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 цього ж кодексу визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, з огляду на вищевказані норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про часткове задволення зустрічного позову.

Щодо доводів апелянта, викладених у скарзі про те, що відповідач не мав обов`язку сплачувати позивачу вартість наданих послуг та про недоведеність обставин на які посилався позивач, слід зазначити, що вони не приймаються колегією суддів до уваги в зв`язку з їх необґрунтованістю та спростуванням матеріалами справи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги в зв`язку з тим, що твердження відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного і правового обґрунтування та не доведені належними доказами, а також відсутністю фактів, які свідчать про те, що оскаржуване рішення прийняте з порушенням судом норм права. Доводи апеляційної скарги не спростовують наведені висновки колегії суддів, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню з підстав, викладених вище, а оскаржуване рішення суду має бути залишене без змін.

Враховуючи, що колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати понесені заявником апеляційної скарги, у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, відшкодуванню не підлягають в силу приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 13, 74, 76-79, 129, 236, 269, п.1, ч.1 ст.275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу другого відповідача - Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Рубіжанської міської Ради залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 13 листопада 2019 року по справі №913/438/19 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки її оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 27.02.2020 року.

Головуючий суддя Ільїн О.В.

Суддя Дучал Н.М.

Суддя Слободін М.М.