Постанова

від 24.02.2020 по справі 922/2955/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" лютого 2020 р. Справа №922/2955/19

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Дучал Н.М., суддя Склярук О.І.,

при секретарі судового засідання Тимошенко А.А.,

за участю представників учасників справи:

позивача - Жирний О.С., адвокат, довіреність №1-2265 від 23.01.2020, свідоцтво ДН №4841 від 26.07.2017,

відповідача - Чередніченко Д.В., довіреність №08-10/2019 від 08.10.2019,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз (вх.№3876Х/1 від 23.12.2019) на рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/2955/19 (м. Харків, суддя Суслова В.В., повний текст рішення складено 29.11.2019),

за позовом Акціонерного товариства Укртрансгаз , м. Київ,

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний торговий будинок , м. Харків,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Акціонерне товариство Укртрансгаз звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний торговий будинок , в якому просило суд:

1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельний торговий будинок повернути Акціонерному товариству Укртрансгаз в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 0,375 тис. куб. метрів;

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний торговий будинок на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 13986,56 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 0,375 тис. куб. метрів;

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1921,0 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.09.2019 позовну заяву залишено без руху.

25.09.2019 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх.№23012), в якій позивач уточнює позовні вимоги шляхом викладу прохальної частини позову в наступній редакції:

1. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельний торговий будинок повернути Акціонерному товариству Укртрансгаз в натурі безпідставно набуте майно - природний газ в обсязі 2,093 тис. куб. метрів.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний торговий будинок на користь Акціонерного товариства Укртрансгаз 13986,56 грн., що є вартістю безпідставно набутого майна - природного газу в обсязі 2,093 тис. куб. метрів;

3. Стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 1921,0 грн.

Окрім того, разом із заявою про усунення недоліків, позивачем надано до суду позовну заяву із зазначенням належного обсягу природного газу в розмірі 2,093 тис. куб. метрів.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 27.09.2019 прийнято позовну заяву до розгляду (з урахуванням уточнень) та відкрито провадження у справі № 922/2955/19.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 в позові відмовлено.

Позивач з вказаним рішенням суду першої інстанції не погодився та звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм чинного законодавства, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/2955/19; прийняти нове рішення по даній справі, яким позовні вимоги позивача задовольнити повністю; витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем при оскарженні судового рішення у даній справі, покласти на відповідача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що позивач дізнався про порушення своїх прав та інтересів з постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019, а отже на даний час перебіг строку позовної давності не сплив. Суд першої інстанції не дав оцінку вищенаведеним обставинам, викладеним у поясненнях від 19.11.2019, чим порушив норми процесуального права щодо повного та всебічного з`ясування всіх обставин справи та надання їм відповідної оцінки.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 24.12.2019 відкрито апеляційне провадження за даною апеляційною скаргою. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали. Призначено справу №922/2955/19 до розгляду на 04.02.2020.

Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№447 від 17.01.2020), в якому просить залишити апеляційну скаргу позивача - без задоволення. В обґрунтування своєї позиції по справі відповідач зазначає, що суд першої інстанції, враховуючи подання відповідачем пояснень із пропуском наданого строку, відмовив у їх прийнятті, про що було вказано у протоколі підготовчого судового засідання від 19.11.2019 (с. 84). Будь-яких заяв та клопотань про продовження процесуального строку для подання заперечень надано не було, поважність причини неможливості подання заперечень в строки, які встановлювались судом належними та допустимими доказами не обґрунтовано.

У судовому засіданні представник позивача зазначив про необхідність врахування постанов суду у справі №922/1382/18 та №910/10225/19.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 04.02.2020 оголошено перерву у розгляді справи №922/2955/19 до 18.02.2020.

Від Акціонерного товариства Укртрансгаз надійшло клопотання (вх.№1272 від 10.02.2020) про долучення до матеріалів справи копії постанови Вищого господарського суду України від 06.07.2017 у справі №910/10225/16.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 18.02.2020 оголошено перерву у розгляді справи №922/2955/19 до 24.02.2020. Встановлено сторонам строк для подання додаткових письмових пояснень у справі: позивачу - до 20.02.2020 (включно): відповідачу - до 24.02.2020 до 11:00 год. (включно).

Від Акціонерного товариства Укртрансгаз надійшли пояснення (вх.№1693 від 19.02.2020), в яких зазначив що згідно з рішенням Господарського суду Харківської області від 26.1.2017 у справі №922/4215/16 з відповідача стягнуто заборгованість саме за перевезення вантажу, оскільки договір транспортування природного газу є договором про надання послуг з перевезення природного газу та не передбачає будь-яких умов щодо постачання, купівлі-продажу природного газу позивачем відповідачу чи інших підстав для переходу права власності на природний газ від позивача до відповідача.

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Будівельний торговий будинок надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№1816 від 24.02.2020), в яких він вказав, що як було зазначено позивачем у позовній заяві та що встановлено у рішенні суду по справі №922/4215/16 від 26.01.2017, ПАТ Харківміськгаз , виконуючи функції управління газорозподільною системою та Оператора ГРМ у квітні 2016 року здійснено розподіл природного газу відповідачу в обсязі 2,093 тис. куб.м. на об`єкт за адресою вул. Зубарєва, 34, м. Харків, 61005. Факт отримання останнім обсягів природного газу підтверджується актом №ХРГ00011527 від 30.04.2016. Отже, на думку відповідача, позивач знав або повинен був дізнатись про здійснення відбору природного газу в обсязі 2,093 тис.куб.м, який йому належить, ще у квітні 2016 року.

В судовому засіданні 24.02.2020 представник позивача підтримав вимоги своєї апеляційної скарги, просив її задовольнити, рішення скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити. Представник відповідача заперечував проти вимог апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, оскаржуване рішення суду - без змін.

Оскільки відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а апелянтом рішення оскаржується в частині застосування судом строку позовної давності, колегія суддів перевіряє законність і обґрунтованість судового рішення у цій частині. Відповідна позиція узгоджується, зокрема, із висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №913/64/18 від 07.11.2018.

У Цивільному кодексі України позовну давність визначено як строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України). Тобто позовна давність встановлює строки захисту цивільних прав.

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Верховний Суд неодноразово наголошував, що для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа дізналася або повинна була дізнатися про це порушення) моменти. Порівняльний аналіз змісту термінів довідався та міг довідатися , що містяться в статті 261 ЦК, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо. Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 ГПК України про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.

В обґрунтування свого клопотання про застосування строків позовної давності, відповідач зазначає, що отримання відповідачем природного газу в обсязі 2,093 тис. куб. м. підтверджується: актом №04-16-20826 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який було підписано ПАТ УКРТРАНСГАЗ філія УМГ ХАРКІТРАНСГАЗ від 30.04.2016; актом №ХРГ00011527, який підписано Газорозподільчим підприємством ПАТ ХАРКІВМІСЬКГАЗ від 30.04.2016. Таким чином позивачу у квітні 2016 року було відомо про отримання природного газу відповідачем.

Позивач вказує на те, що він довідався про порушення своїх прав з постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі №922/1382/18. Зокрема, апелянт вказує, що в даній постанові встановлено, що в дійсності природний газ відповідачем був відібраний не з ресурсу ПАТ Харківміськгаз , як помилково вважав позивач, а з ресурсу АТ Укртрансгаз . Також апелянт вказує на те, що в постанові Вищого господарського суду України від 06.07.2017 у справі №910/10225/16 зазначено, що судом апеляційної інстанції встановлено, а позивачем (ПАТ Укртрансгаз ) не спростовано, що у квітні 2016 року ПАТ НАК Нафтогаз України не замовлялось транспортування (не подавались номінації) стосовно обсягів природного газу, який було спожито, зокрема, ТОВ Будівельний торговий будинок .

Однак, посилання на вищевказані постанови не є доказами того, що позивач не знав, або не міг знати про обставини відібрання газу в 2016 році. По-перше, колегія суддів вказує на те, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Так, порушення права та підтвердження такого порушення судовим рішенням не є тотожними поняттями. Закон не пов`язує перебіг позовної давності з ухваленням судового рішення про порушення права особи. Тому перебіг позовної давності починається від дня, коли позивач довідався або міг довідатися про порушення його права, а не від дня, коли таке порушення було підтверджене судовим рішенням. Відповідні правові висновки містяться в постанові ВС від 19.02.2020 по справі №907/323/18 (№ в ЄДРСР 87735738).

Таким чином, аналізуючи зміст постанови Вищого господарського суду України від 06.07.2017 у справі №910/10225/16 колегія суддів зазначає, що підтвердження факту здійсненого порушення щодо отримання номінацій не свідчить про те, що саме з цього моменту АТ Укртрансгаз довідалось або могло довідатись про порушення свого права з боку відповідача. Відповідне стосується і постанови Східного апеляційного господарського суду від 06.05.2019 у справі №922/1382/18.

Більше того, апелянтом не наведено будь-яких доказів на підтвердження того, що він не міг довідатись про порушення свого права ще у квітні 2016 року.

По-друге, матеріали справи містять акт №04-16-20826 наданих послуг з транспортування природного газу магістральними трубопроводами, який було підписано ПАТ УКРТРАНСГАЗ філія УМГ ХАРКІТРАНСГАЗ від 30.04.2016; акт №ХРГ00011527, який підписано Газорозподільчим підприємством ПАТ ХАРКІВМІСЬКГАЗ від 30.04.2016; рішення Господарського суду Харківської області від 26.01.2017 у справі №922/4215/16 за позовом ПАТ Укртрансгаз в особі Управління магістральних газопроводів Харківтрансгаз до ТОВ Будівельний торговий будинок про стягнення 1263,11 грн заборгованості, в якому об`єктом дослідження було стягнення заборгованості, 3% річних та інфляційних втрат за послуги з транспортування природного газу газотранспортною системою надані позивачем та отримані відповідачем в квітні 2016 року в розмірі 2,093 тис. куб.м. за вказаними вище актами. Тобто позивач знав або повинен був дізнатись про здійснення несанкціонованого відбору природного газу який йому належить, ще у квітні 2016 року.

По-третє, позовна давність не є інститутом процесуального права і не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за змістом частини 5 статті 267 ЦК України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

У той же час вирішення судом питання про поважність причин пропуску строку позовної давності має місце у разі, якщо (1) позивач визнає обставину пропуску строку позовної давності, (2) наводить причини, які перешкоджали зверненню з позовом у межах такого строку та (3) просить суд визнати їх поважними з метою отримання судового захисту порушеного права.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що позивав не визнавав обставини пропуску строку позовної давності та не ставив питання про визнання поважними причин такого пропуску, а послідовно займав позицію, що позовна давність ним не пропущена.

Ураховуючи викладене та приписи пункту 4 статті 267 ЦК України, суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у зв`язку з пропуском без поважних причин строку позовної давності.

Стосовно посилань апелянта на порушення судом норм процесуального права, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2019 відповідачем до канцелярії суду подано клопотання за вх.№26873, в якому відповідач просить застосувати строк позовної давності. В судовому засіданні 19.11.2019 на підставі п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення розгляду справи по суті на 25.11.2019 об 11:00 год. та вказано про те, що заперечення АТ Укртрансгаз не приймаються до суду, у зв`язку з пропуском строку на їх надання. Однак, колегія суддів зазначає, що суд, приймаючи до розгляду заяву про застосування строків позовної давності не встановлював позивачу будь-яких строків на надання відповіді на цю заяву, а отже не обґрунтував неприйняття цієї заяви. Між тим, не прийняття письмової відповіді на заяву не є підставою для скасування судового рішення з огляду на наступне. По-перше, згідно положень ч.2 ст. 277 ГПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, по-друге, представник позивача приймав участь в судових засіданнях, а отже мав можливість оголосити будь-які необхідні на його думку пояснення.

Згідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

У відповідності до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.ст.275-280 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийнято у відповідності до норм матеріального та процесуального права і її слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись статтями 129, 240, 269, п.1, ч.1 ст. 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Укртрансгаз залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 25.11.2019 у справі №922/2955/19 залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки касаційного оскарження передбачено ст.286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 28.02.2020.

Головуючий суддя Р.А. Гетьман

Суддя Н.М. Дучал

Суддя О.І. Склярук