Постанова

від 28.02.2020 по справі 904/4094/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.02.2020 року м. Дніпро Справа № 904/4094/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів: Широбокової Л.П., Орєшкіної Е.В.

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Приватного підприємства "Фірма "Гремко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019р. (суддя Соловйова А.Є., м. Дніпро, повний текст рішення складено 18.11.2019р.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм", м. Дніпро

до Приватного підприємства "Фірма "Гремко", м. Дніпро

про стягнення основного боргу з орендної плати, пені, 3% річних в сумі 181 033,34 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Фірма "Гремко", про стягнення основного боргу з орендної плати в сумі 158 117,17 грн, пені в сумі 21 102,68 грн, 3% річних в сумі 1 813,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором №12/11/18 оренди майна від 12.11.2018р. в частині своєчасного та повного внесення орендної плати за період з лютого по червень 2019 року.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019р. позов задоволено частково - стягнуто з Приватного підприємства "Фірма "Гремко" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" 158 117,17 грн. - основного боргу з орендної плати, 20 800,10 грн. - пені, 1790,10 грн. - 3% річних, 2710,61 грн. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне підприємство "Фірма "Гремко" подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити в задоволенні позову.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що оскаржуване рішення, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, на думку скаржника, є неповним, у зв`язку із не дослідженням первинних документів, їх оригіналів тощо. За основу судом було прийнято копії видаткових накладних та акти прийому-передачі які, фактично є єдиними первинними документами, що надав позивач. Скаржник наголошує на тому, що потрібно встановити в судовому засіданні автентичність первинних документів, на підставі яких позивач просить стягнути з відповідача таку значну суму, оскільки у відповідача існують обгрунтовані сумніви щодо їх справжності. Скаржник також вважає, що суд першої інстанції порушив принцип рівності учасників судового процесу, обмежив доступ до правосуддя однієї із сторін, фактично позбавив відповідача можливості викласти свою позицію та заперечення проти задоволення позовних вимог.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, за змістом якого заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019р. залишити без змін.

В обгрунтування своїх заперечень Товариство з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" посилається на те, що договір оренди майна № 12/11/18 від 12.11.2018 p., накладні, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) по договору оренди майна № 12/11/18 від 12.11.2018 p., підписані Відповідачем, а часткові розрахунки Відповідача за зазначеним договором оренди підтверджують у сукупності обставини прийняття в користування та користування Відповідачем орендованим майном, а відповідно і наявність у Відповідача в силу умов договору оренди та ст. 762 ЦК України, ст. 286 ГК України обов`язку сплатити орендну плату. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Жодних доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції, Відповідач не надав. Позивач вважає, що у відповідача було достатньо часу і для ознайомлення з матеріалами справи, і для підготовки та подання відзиву на позовну заяву, проте, Відповідач намагався безпідставно затягувати провадження у справі, а суд першої інстанції запобіг таке зловживання Відповідача процесуальними правами та розглянув справу у строк, встановлений процесуальним законодавством.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Широбокової Л.П., Орєшкіної Е.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2019р. апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Гремко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019р. у справі №904/4094/19 залишено без руху, скаржнику було надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: для надання доказів сплати судового збору та доказів надсилання Позивачу у справі, копії скарги і доданих до неї документів, які у нього відсутні, листом з описом вкладення.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 27.12.2019р. відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Фірма "Гремко" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 27.12.2019р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

За приписами ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Апеляційний господарський суд, переглядаючи у апеляційному порядку оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Відповідача з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Приписами ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець (позивач у справі) передає або зобов`язується передати наймачеві (відповідач у справі) майно у користування за плату на певний строк.

Як встановлено господарським судом та підтверджується матеріалами справи, 12.11.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Універсал-Форм" (далі - орендодавець, позивач) та Приватним підприємством "Фірма "Гремко" (далі - орендар, відповідач) укладений договір №12/11/18 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування будівельну опалубку (надалі - майно), асортимент, ціна та кількість якої визначені в Специфікації (Додаток 1 до договору), що є невід`ємною частиною цього договору. Орендар зобов`язується прийняти зазначене майно та своєчасно здійснювати оплату орендних платежів.

Вказане в п. 1.1. Договору майно передається у тимчасове користування орендарю для проведення будівельно-монтажних робіт (п. 1.2. договору).

Сторони дійшли згоди у тому, що орендар не має права передати надане йому майно третім особам у піднайм (суборенду). Порушення орендарем вказаного положення дає орендодавцю підстави для розірвання договору в односторонньому порядку з правом пред`явлення вимоги про відшкодування нанесених таким порушенням матеріальних збитків (п. 1.3. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, строк орендних правовідносин встановлюється з моменту фактичної передачі майна або його частини орендарю і діє до моменту повернення орендарем майна у повному обсязі. Моментом фактичної передачі майна сторони будуть розуміти відвантаження майна або його частини орендарю з оформленням необхідної товаророзпорядчої документації (накладна або акт прийому-передачі).

Згідно з п. 3.1. договору, загальний розмір платежів за тимчасове користування майном (орендна плата) розраховується за фактичний строк перебування майна в оренді та становить, згідно Додатку 1 до договору, суму у розмірі 73 918,26 грн, у тому числі ПДВ: 12 319,71 грн на місяць.

У випадку передачі інших або додаткових елементів, зміни комплектації оформлюються підписанням сторонами окремих додаткових Специфікацій, які є невід`ємними частинами договору, та товаророзпорядчими документами (накладна або акт прийому-передачі), без оформлення додаткових угод до цього договору. В цьому випадку розмір орендної плати змінюється пропорційно зміні комплектації майна, що фактично передане, відповідно до Специфікацій та товаророзпорядчих документів (п. 3.2. Договору).

Майно, що передається в орендне користування, відвантажується орендарю в спеціальній тарі. Тара передається виключно для переміщення і зберігання майна на будівельному майданчику і підлягає поверненню на склад орендодавця разом з орендним майном. На тару орендна плата не нараховується (п. 3.3. Договору).

Відповідно до п. 3.4. Договору, орендна плата (п.п.3.1.,3.2.) щомісяця перераховується орендарем на поточний рахунок орендодавця з урахуванням фактичної кількості майна, що перебуває в орендному користуванні орендаря, до 10-го числа кожного місяця, наступного за поточним місяцем орендних правовідносин. При цьому, орендар зобов`язується сплатити орендодавцю шляхом передоплати орендну плату у розмірі, передбаченому п. 3.1. договору та у додаткових Специфікаціях, за один місяць оренди, протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту підписання цього договору, або додаткових Специфікацій до нього та суму гарантійного платежу в розмірі 90 000 грн., яка виконує виключно функцію засобу забезпечення виконання зобов`язань та підлягає поверненню орендарю після повного виконання зобов`язань сторонами за цим договором.

Згідно з п. 3.8. Договору, щомісяця, протягом строку знаходження майна у тимчасовому платному орендному користуванні у орендаря за цим договором, орендодавець складає та направляє орендарю два примірники належним чином ним завіреного Акту наданих послуг по оренді майна. Орендар не пізніше наступного робочого дня з моменту отримання від орендодавця двох примірників Акту наданих послуг по оренді майна зобов`язаний підписати їх, завірити своєю основною печаткою та повернути орендодавцю один примірник Акту наданих послуг по оренді майна.

Пунктом 4.1. Договору сторони узгодили, що орендодавець здійснює безпосереднє відвантаження майна орендарю зі свого складу, що знаходиться за адресою: м. Дніпро, вул. Орловська, 21А, а орендар власними силами та за власний рахунок здійснює переміщення майна у повному обсязі або в певній частині згідно власних виробничих потреб та комерційних цілей на будівельний майданчик, який знаходиться за адресою: м. Дніпро, пр. Богдана Хмельницького, 29 (Спорткомплекс).

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2019 р., але в будь-якому разі до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань (п. 10.1. Договору).

На виконання умов договору сторонами підписано Специфікації елементів опалубки №1, №3, №4, №5, №7, №9, №10, №11 (арк.с.48-55), в яких сторони узгодили найменування майна, що передається в оренду, його кількість та вартість оренди.

З наданих Позивачем доказів, які були досліджені судом першої інстанції вбачається, що Позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування майно, що підтверджується накладними №07 12 2018 від 07.12.2018 р., № 17 12 2018 р. від 17.12.2018 р., №17 12 2018 від 17.12.2018 р., № 04 01 2019 від 04.01.2019 р., № 04 01 2019 від 04.01.2019 р., № 31 01 2019 від 31.01.2019 р., № 04 02 2019 від 04.02.2019 р., № 05 01 2019 від 05.01.2019 р., № 08 02 2019 від 08.02.2019 р. (арк.с.56-64).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту № 12-11 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2018 р., вартість оренди майна (елементів опалубки) у листопаді 2018 р. склала 44 350,95 грн з ПДВ (арк.с. 21).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту № 05-12 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2018 р., вартість оренди майна (елементів опалубки) у грудні 2018 р. склала 88 719,25 грн з ПДВ (арк.с. 22).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту № 12-01 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.01.2019 р., вартість оренди майна (елементів опалубки) у січні 2019 р. склала 131 438,44 грн з ПДВ (арк.с. 23).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту № 04-02 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019 р., вартість оренди майна (елементів опалубки) у лютому 2019 р. склала 158 232,34 грн з ПДВ (арк.с. 24).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту № 07-03 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.03.2019 р., вартість оренди майна (елементів опалубки) у березні 2019 р. склала 64 476,49 грн з ПДВ (арк.с. 25).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту № 08-04 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.04.2019 р., вартість оренди майна (елементів опалубки) у квітні 2019 р. склала 27 573,85 грн з ПДВ (арк.с. 26).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту № 16-05 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.05.2019 р., вартість оренди майна (елементів опалубки) у травні 2019 р. склала 28 492,98 грн з ПДВ (арк.с. 27).

Відповідно до підписаного та скріпленого печатками сторін Акту № 11-06 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.06.2019 р., вартість оренди майна (елементів опалубки) у червні 2019 р. склала 27 573,85 грн з ПДВ (арк.с. 28).

Як вставнолено судом першої інстанції, відповідно до наявної в матеріалах справи виписки по рахунку №26008430539 з 29.11.2018 р. до 14.08.2019 р., відповідачем було здійснено часткову оплату: 29.11.2018 р.сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 73 918,26 грн. відповідно до платіжного доручення №1711; 04.12.2018 р.сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 180 184,80 грн. відповідно до платіжного доручення №1755; 27.12.2018 сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 4 623,37 грн. відповідно до платіжного доручення №1914; 25.01.2019 р. сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 19 620,50 грн. відповідно до платіжного доручення №42; 01.02.2019 р. сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 72 215,57 грн. відповідно до платіжного доручення №81; 04.03.2019р. сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 3 946,14 грн. відповідно до платіжного доручення №143; 25.01.2019р. сплачено позивачу грошові кошти у розмірі 19620,50 грн. відповідно до платіжного доручення №295.

Позивач зазначає, що орендна плата за листопад та грудень 2018 р. та січень 2019 р. у загальній сумі 264 508,64 грн. була сплачена відповідачем своєчасно та у повному обсязі.

Орендна плата за користування майном у лютому 2019 р. була оплачена відповідачем частково на суму 148 232,34 грн. та з порушенням строку, встановленого договором, у зв`язку з чим, станом на час розгляду справи, заборгованість відповідача за Актом № 04-02 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 28.02.2019 р. становить 10 000,00 грн.

Орендна плата за користування майном у березні, квітні, травні та червні 2019 р. на загальну суму 148 117,17 грн. відповідачем оплачена не була.

Місцевим господарським судом встановлено, що загальна сума основного боргу відповідача перед позивачем за користування орендованим майном у лютому, березні, квітні травні та червні 2019 р. складає 158 117,17 грн.

Доказів оплати відповідач суду першої інстанції не надав, доводів, наведених в обґрунтування позову, не спростував.

Ст. 193 ГК України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України , якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки позивачем доведено належними та допустимими доказами факт порушення відповідачем строків здійснення орендних платежів за Договором, а відповідачем не спростовано викладених у позові обставин, не надано доказів сплати заборгованості у заявленому до стягнення розмірі, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 158 117,17 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання.

Відповідно ч. 1 ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Порушенням зобов`язання, відповідно до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, що передбачено ст. 611 ЦК України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На час розгляду спору Відповідач не надав господарському суду доказів сплати спірної суми заборгованості.

В основу оскаржуваного рішення покладено висновок місцевого господарського суду про наявність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог, зокрема матеріалами справи доведено не виконання відповідачем зобов`язання щодо сплати залишку орендної плати.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 1 813,49 грн. за загальний період прострочення з 10.03.2019 р. по 01.09.2019 р..

Місцевий господарський суд, перевіривши розрахунок 3 % річних, встановив, що за заявлений позивачем період розмір 3% річних складає 1 790,10 грн. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню.

За ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За змістом положень ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» , платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 ГК України).

Як встановлено судом першої інстанції та про що свідчать матеріали справи, відповідальність відповідача за несвоєчасну оплату за договором передбачена п. 8.2 Договору.

Так, п. 8.2 Договору визначено, що у разі прострочення перерахування суми щомісячної орендної плати, орендодавець має право нарахувати та стягнути з орендаря пеню від суми заборгованості по орендним платежам у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення за кожний день прострочення.

За несвоєчасне виконання відповідачем зобов`язань за договором позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 21 102,68 грн., за загальний період прострочення з 10.03.2019 р. по 01.09.2019 р..

За перерахунком суду, розмір пені за заявлений позивачем період складає 20 800,10 грн. Таким чином, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку, що вимоги позивача в частині стягнення пені підлягають частковому задоволенню.

Враховуючи приписи чинного законодавства та встановлені обставини справи, судова колегія вважає правомірним висновок суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог Позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі колегія суддів вважає непереконливими та такими, що не відповідають приписам законодавства та спростовуються встановленим судом першої інстанції обставинами справи.

Доводи апеляційної скарги стосовно порушення судом першої інстанції принципу рівності учасників судового процесу, колегія суддів вважає не обгрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, в судове засідання, що відбулось 30.10.2019 p. з`явилась представник відповідача - адвокат Пекній Т.В.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.10.2019 р., за усним клопотанням представника відповідача - адвоката Пекній Т.В., розгляд справи було відкладено на 12.11.2019 р..

Слід зазначити, що до матеріалів справи, на представника відповідача - адвоката Пекній Т.В., додано довіреність, в якій визначені всі його повноваження, у тому числі право ознайомлюватись з документами у справах у господарських судах зі всіма правами, передбаченими законодавством щодо здійснення представництва довірителя.

Проте, представник відповідача з матеріалами справи у вказаний період не ознайомився, оскільки з протоколу судового засідання, що відбулось 12.11.2019 p. вбачається, що представник відповідача - адвокат Пекній Т.В. знову заявила усне клопотання про оголошення перерви у засіданні для надання їй можливості ознайомитись з матеріалами справи. У судовому засіданні 12.11.2019р. була оголошена перерва, протягом якої представнику відповідача була надана можливість ознайомитись з матеріалами справи, що вбачається з клопотання про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи (арк.79). Однак, як зазначає суд першої інстанції, після ознайомлення з матеріалами справи представник Відповідача знов заявила усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання їй можливості узгодити позицію по справі з керівництвом Відповідача і підготувати письмові пояснення.

Отже, колегія суддів відхиляє наведені доводи скаржника, оскільки матеріали справи свідчать про те, що у відповідача було достатньо часу і для ознайомлення з матеріалами справи, у період з 30.10.2019 р. до 12.11.2019 p., і для підготовки та подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 ГПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Дії, спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи, можуть визнаватись зловживанням процесуальними правами. Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами (ч. ч. 2,4 ст. 43 ГПК України).

З огляду на не виконання Відповідачем вимог ст. 43 ГПК України, апеляційний суд не вбачає з боку суду першої інстанції порушень норм процесуального права в цій частині.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа Серявін та інші проти України (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Фірма "Гремко" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.11.2019р. у справі № 904/4094/19 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку із малозначною справою, крім випадків передбачених ч. 2 п. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя І.М.Кощеєв

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя Е.В. Орєшкіна