Рішення

від 25.02.2020 по справі 902/23/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" лютого 2020 р. Cправа № 902/23/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" (вул. Театральна, 20, офіс 311, м. Вінниця, 21050)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" (вул. Івана Богуна, 29, с. Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, 23209)

про стягнення 135 286,02 грн.

за участю секретаря судового засідання Стафійчук І.С.,

представників сторін:

позивача Каленяк Е.А. згідно ордеру;

відповідача не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н та дати (вх. номер канц. суду 24/20 від 13.01.2020) Приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" 135 286,02 грн, з яких: 115 629,08 грн - основний борг; 5781,45 грн - штраф; 13 875,48 грн - 24% річних .

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором на відпуск паливно-мастильних матеріалів № 40 від 24.01.2019 в частині проведення розрахунків за поставлений товар.

Ухвалою суду від 15.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/23/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 11.02.2020.

За наслідками судового засідання 11.02.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25.02.2020.

На визначену судом дату з'явився представник позивача, який заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач правом участі в засіданні суду також не скористався. Пояснень причин неявки та доказів, визначених ухвалами суду не подав. Про розгляд справи останній повідомлений ухвалою суду від 11.02.2020, яка вручена відповідачу під розписку 17.02.2020, про що свідчить картка відстеження поштових пересилань інтернет сайту Українське ДППЗ "Укрпошта" за номер штрихкодового ідентифікатору поштового відправлення 2101802599496.

За таких обставин у суду є достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання.

При розгляді справи суд також зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідач письмового відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням неявки представника відповідача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

В судовому засіданні 25.02.2020 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 25.02.2020 представник позивача не з'явився, у зв'язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

24 січня 2019 року між Приватним підприємством Тіпік-Оіл , (позивач, за Договором Продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" (відповідач, за Договором Покупець) укладено Договір № 40 на відпуск паливно-мастильних матеріалів. (надалі Договір)

Згідно з предметом цього Договору Постачальник зобов'язується організовувати та забезпечувати безперебійну заправку паливно-мастильними матеріалами Дизельне паливо, Бензин А-92, Бензин А-95, (надалі іменуються "ПММ") автотранспорту Покупця, а Покупець зобов'язується приймати й оплачувати надані паливно-мастильні матеріали.

За змістом п. 1.7. Договору право власності на ПММ виникає у Покупця з моменту отримання ПММ Покупцем відповідно до умов цього Договору. Ризик випадкового знищення (псування) ПММ до моменту їх отримання Покупцем несе Постачальник.

Відповідно до п. 2.2. Договору ПММ повинно відповідати ДСТУ, іншим чинним стандартам і технічним умовам на відповідний вид ПММ. Якість ПММ повинні підтверджуватися сертифікатами, оформленими належним чином.

Розділом 3 Договору Сторони погодили ціну Договору, порядок та умови оплати.

Загальна вартість поставленого товару, яка зазначена в усіх рахунках-фактурах, які були виставлені Постачальником для сплати Покупцю за цим Договором. Оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом 100% попередньої оплати на поточний рахунок Постачальника, вказаний у цьому Договорі або у рахунках-фактурах (п. 3.1.); Покупець здійснює оплату Товару у національній валюті України, шляхом перерахування вказаної в рахунку суми безготівкових грошових коштів на поточний рахунок Продавця (п. 3.2.); датою платежу вважається дата зарахування коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 3.3.); у випадку, коли Постачальником здійснена поставка Товару без попередньої оплати Покупцем, за умови приймання товару Покупцем, розрахунок за поставлений товар повинен бути виконано у повному обсязі не пізніше 5 банківських днів з моменту отримання Товару (п. 3.4.); у разі відсутності платежу за поставлений Товар більш ніж на 30 календарних днів, Постачальник має право нарахувати відсотки за використання чужих коштів у розмірі 24 % за весь час прострочення (п.3.5.)

У випадку порушення Договору Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та (або) чинним законодавством України. (п. 4.1. Договору)

За необґрунтовану відмову або ухилення від своєчасної оплати Товару Покупець виплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від суми невиконаного грошового зобов'язання за кожний день порушення виконання. (п. 4.2. Договору)

Крім пені, передбаченої в п. 4.2. у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

У разі невиконання Покупцем зобов'язань по сплаті Товару, з моменту настання передбачених Договором строків, Покупець, за вимогою Постачальника, сплачує на користь Постачальника окрім пені, передбаченої за цим Договором, вартість поставленого Товару з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від суми заборгованості за весь час. (п. 4.4. Договору)

У разі протермінування Покупцем терміну оплати Товару більш ніж на 30 календарних днів, Постачальник згідно з п.5 ст.694 Цивільного кодексу України має право нарахувати відсотки за використання чужих коштів в розмірі 24% річних за весь період протермінування оплати, починаючи з дати передачі Товару Покупцю.(п. 4.5. Договору)

Відповідно до п. 7.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення печатками Сторін.

Строк дії цього Договору складає 1 (один) рік з дати набрання ним чинності. Цей строк автоматично продовжується на наступні періоди в 1 (один) рік кожен, якщо жодна з Сторін не повідомить іншу Сторону за 30 (тридцять) днів до закінчення кожного однорічного періоду дії цього Договору про намір припинити його дію. (п. 7.2. Договору)

Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору. (п. 7.3. Договору)

Як вбачається з матеріалів справи, позивач, в межах Договору поставив відповідачу Товару на загальну суму 263 777,24 грн, а саме:

за видатковою накладною № БУ-0000858 від 31.01.2019 на суму 3683,00 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000178 від 10.02.2019 на суму 1957,35 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000201 від 10.02.2019 на суму 8814,31 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000546 від 20.02.2019 на суму 9187,50 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000534 від 20.02.2019 на суму 786,00 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000791 від 28.02.2019 на суму 6453,48 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000216 від 10.03.2019 на суму 6761,00 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000571 від 20.03.2019 на суму 6336,37 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000854 від 31.03.2019 на суму 7170,00 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000238 від 10.05.2019 на суму 48905,28 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000580 від 20.05.2019 на суму 20720,00 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000582 від 20.05.2019 на суму 8473,50 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000581 від 20.05.2019 на суму 10880,15 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000893 від 31.05.2019 на суму 54043,04 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000884 від 31.05.2019 на суму 15064,00 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000260 від 10.06.2019 на суму 52081,76 грн;

за видатковою накладною № БУ-0000671 від 20.06.2019 на суму 2460,50 грн.

За наявними матеріалами справи, відповідачем зазначений товар прийнято, будь-які претензії до якості товару відсутні.

Відповідач, в рахунок проведення розрахунків за поставлений товар, перерахував на рахунок позивача 148 148,16 грн, а саме:

за платіжним дорученням № 46 від 01.03.2019 - 7428,16 грн;

за платіжним дорученням № 54 від 13.03.2019 - 12000,00 грн;

за платіжним дорученням № 94 від 18.04.2019 - 5000,00 грн;

за платіжним дорученням № 105 від 25.04.2019 - 17000,00 грн;

за платіжним дорученням № 114 від 02.05.2019 - 5000,00 грн;

за платіжним дорученням № 115 від 02.05.2019 - 4720,00 грн;

за платіжним дорученням № 118 від 06.05.2019 - 15000,00 грн;

за платіжним дорученням № 123 від 20.05.2019 - 15000,00 грн;

за платіжним дорученням № 122 від 23.05.2019 - 30000,00 грн;

за платіжним дорученням № 152 від 24.05.2019 - 30000,00 грн;

за платіжним дорученням № 164 від 05.06.2019 - 7000,00 грн.

Отже, позивач згідно Договору поставив товар відповідачу на загальну 263 777,24 грн, тоді як відповідач оплатив отриманий товар в сумі 148 148,16 грн, несплачена сума складає 115 629,08 грн.

Вказана сума основного боргу заявлена позивачем до стягнення у судовому порядку в позовній заяві.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань поставки, загальні положення про купівлю-продаж визначені параграфом 1 глави 54, особливості поставки - параграфом 3 глави 54 ЦК України, параграфом 1 глави 30 ГК України, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ч. 1, ч. 2 п.п. 5, 8 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, примусове виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, присудження до виконання обов`язку в натурі, відшкодування збитків, іншими способами, передбаченими законом. Порядок захисту прав суб`єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, ст.ст. 193, 202 ГК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. ст. 638, 639 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір може укладатися у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Перерахованими видатковими накладними підтверджується факт отримання відповідачем від позивача товару за Договором на загальну суму 263 777,24 грн, а з платіжних доручень вбачається, що відповідач оплатив отриманий товар в сумі 148 148,16 грн, несплачена сума складає 115 629,08 грн.

Відповідач не подав відзиву на позов та докази, які б підтверджували здійснення ним повної оплати за товар за Договором. В акті звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2019 по 31.10.2019 відповідач визнав наявність перед позивачем боргу в розмірі 115 629,08 грн.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що основний борг в сумі 115 629,08 грн позивачем доведений належними та допустимими доказами, його наявність і розмір відповідачем не спростовані, тому підлягає стягненню в судовому порядку.

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 5781,45 грн штрафу та 13 875,48 грн 24% річних.

Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідач оплату поставленого товару провів з порушенням порядку і строків, визначених у Договорі, та не в повному обсязі, отже наявний факт несвоєчасної сплати за отриманий товар, за яке умовами п. 4.3, п. 4.5. Договору передбачена відповідальність.

Відповідно до п. 4.3. Договору, у випадку несвоєчасної оплати товару, Покупець зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 5 % від вартості неоплаченого товару, а у випадку повторного порушення - штраф у розмірі 10 % від вартості неоплаченого товару.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Як зазначено вище, п. 4.5. Договору Сторони погодили відповідальність у вигляді 24 (двадцять чотири) процентів річних від простроченої суми.

Таким чином, суд вважає, що вимоги щодо стягнення штрафу та 24% річних є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного Договору та чинному законодавству.

Перевіривши за допомогою інтегрованого в систему інформаційно-правового забезпечення "Ліга:Закон Еліт 9.1.5" калькулятора сум пені, відсотків річних та інфляційних втрат розрахунок 24% річних судом не виявлено помилок, з огляду на що, вказана вимога підлягає задоволенню в повному обсязі.

Перевіривши розрахунок штрафу судом встановлено, що розмір штрафу обраховано арифметично вірно, а тому вимога про стягнення 5 781,45 грн підлягає задоволенню в повному обсязі.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

Судом кожній стороні судом була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.

Як зазначалось вище, суд процесуальним законом позбавлений права на збирання доказів по справі з власної ініціативи, що було б порушенням рівності прав учасників судового процесу.

Згідно з ч.4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Таким чином, з урахуванням викладеного, відповідно до умов Договору, обставин справи та вимог законодавства суд вважає, що відповідач договірні зобов`язання щодо порядку та строків розрахунків за поставлений товар виконав з порушенням умов Договору в цій частині, прострочив їх оплату, та здійснив розрахунок не у повному обсязі, тому позов суд визнає обґрунтованим, доведеним і таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 029,29 грн.

В заяві б/н від 25.02.2020, що подана до суду 25.02.20209, представник позивача повідомив про бажання стягнути витрати пов'язані з правовою допомогою. Докази на підтвердження понесення таких витрат будуть подані суду протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.

Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України суд дійшов висновку про призначення судового засідання для вирішення питання про вказані судові витрати позивача на 10.03.2020, встановивши йому строк для подання до суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу п'ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницька спеціалізована механізована компанія (вул. Івана Богуна, 29, с. Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, 23209, код ЄДРПОУ 42681769) на користь Приватного підприємства ТІНІК-ОІЛ (вул. Театральна, 20, офіс 311, м. Вінниця, 21050, код ЄДРПОУ 37836304) 115 629 (сто п'ятнадцять тисяч шістсот двадцять дев'ять) грн 08 коп. - основного боргу; 5 781 (п'ять тисяч сімсот вісімдесят одну) грн 45 коп. - штрафу; 13 875 (тринадцять тисяч вісімсот сімдесят п'ять) грн 48 коп. 24% річних та 2 029 (дві тисячі двадцять дев'ять) грн 29 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Відповідно до ст. 221 ГПК України для вирішення питань про судові витрати на професійну правничу допомогу призначити судове засідання на 10.03.2020 о 12:00 год.

Для подання суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу встановити позивачу строк п'ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення. Зобов'язати позивача у цей же строк надіслати належним чином завірені копії вказаних доказів відповідачу.

Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до положень ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Повне рішення складено 28 лютого 2020 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Театральна 20, офіс 311, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Івана Богуна, 29, с. Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, 23209)