Рішення

від 10.03.2020 по справі 902/23/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

"10" березня 2020 р. Cправа № 902/23/20

Господарський суд Вінницької області у складу судді Матвійчука Василя Васильовича , розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом : Приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" (вул. Театральна, 20, офіс 311, м. Вінниця, 21050)

до : Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" (вул. Івана Богуна, 29, с. Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, 23209)

про стягнення 135 286,02 грн.

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О.,

представники сторін не з'явилися

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява б/н та дати (вх. номер канц. суду 24/20 від 13.01.2020) Приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" 135 286,02 грн, з яких: 115 629,08 грн - основний борг; 5781,45 грн - штраф; 13 875,48 грн - 24% річних .

Ухвалою суду від 15.01.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №902/23/20 з призначенням до розгляду за правилами загального позовного провадження.

25.02.2020 у даній справі прийнято рішення, яким позов Приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" задоволено. Ухвалено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Вінницька спеціалізована механізована компанія на користь Приватного підприємства ТІНІК-ОІЛ 115 629,08 грн - основного боргу; 5 781,45 грн - штрафу; 13 875,48 грн - 24% річних та 2 029,29 грн - витрат зі сплати судового збору.

До закінчення судових дебатів представником позивача подано заяву № б/н від 25.02.2020 про бажання стягнути витрати пов'язані з правничою допомогою. Докази понесених витрат на правничу допомогу представник позивача, у вказаній заяві, зобов'язався подати протягом 5 (п'яти) днів з моменту ухвалення рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 221 ГПК України судом призначено судове засідання для вирішення питання про вказані судові витрати позивача на 10.03.2020, встановивши йому строк для подання до суду доказів про понесені витрати на професійну правничу допомогу - п'ять днів з дня проголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Відповідно до ч.8 ст. 129 ГПК України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.2 ст. 221 ГПК України, для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу (ч.3 ст. 221 ГПК України).

28.02.2020 представник позивача подав до суду заяву № б/н від 28.02.2020 про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.

У судове засідання 10.03.2020 представники учасників не з'явились, хоча про дату, час та місце призначеного судового засідання були повідомлені належним чином, зокрема, рішенням суду, яке направлялося рекомендованою поштовою кореспонденцією.

Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

З огляду на вказане, суд дійшов висновку про розгляд питання розподілу понесених позивачем судових витрат за відсутності представників учасників.

Розглядаючи питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн, суд дійшов наступних висновків.

Так, в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати по оплаті судового збору.

При розгляді справи по суті, до закінчення судових дебатів представником позивача подано заяву № б/н від 25.02.2020 в якій останній повідомив суд про намір стягнути з відповідача витрати, пов'язані з правничою допомогою.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За приписами ч.ч. 3 - 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (ч.1 ст.26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до частини 3 статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частин 1-4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, системний аналіз наведених вище норм законодавства дозволяє зробити наступні висновки:

1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в частині 2 статті 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність");

2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 ЦК України;

3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;

4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;

5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

6) відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.

Тобто, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності ввід конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Дослідивши наявні матеріали судом встановлено, що 10.12.2019 між Адвокатським бюро "Едуарда Каленяка" та Приватним підприємством "Тінік-Оіл" укладено договір про надання правової допомоги предметом якого є надання Адвокатським бюро правової допомоги Клієнту з питань представництва інтересів Клієнта перед фізичними особам, перед юридичними особами публічного та приватного права, органами державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронними органами та органами державної виконавчої служби, а також у всіх судах України.

Розділом 2 Договору погоджено обов'язки Адвокатського бюро, серед яких здіснення представництва інтересів Клієнта перед фізичними особами, перед юридичними особами публічного та приватного права, органами державної влади та місцевого самоврядування, правоохоронними органами та органами державної виконавчої служби, а також у всіх судах України.

За надання правової допомоги Клієнт зобов'язується виплатити Адвокату гонорар, розмір та строк виплати якого регулюється умовами додаткової угоди до даного Договору. (п. 5.1. Договору)

Як вбачається з документів, доданих до заяви №б/н від 28.02.2020, Адвокатським бюро "Едуарда Каленяка" 25.02.2020 виставлено Приватному підприємству "Тінік-Оіл" рахунок на оплату на суму 6 000,00 грн згідно Договору про надання правової допомоги від 10.12.2019.

27.02.2020 Приватним підприємством "Тінік-Оіл" перераховано на рахунок Адвокатського бюро "Едуарда Каленяка" 6 000,00 грн, з призначенням платежу: "Оплата згідно договору про надання правової допомоги від 10.12.2019, рахунку від 25.02.2020 ПДВ" (платіжне доручення № 11020 від 27.02.2020).

Вказаними документами підтверджується понесення Приватним підприємством "Тінік-Оіл" витрат на правову допомогу в межах Договору про надання правової допомоги від 10.12.2019 у розмірі 6000,00 грн.

Відповідно ж до правової позиції Верховного Суду у справі №821/1594/17, Верховний Суд зазначив, що належним доказом для відшкодування витрат на правову допомогу є документи, у яких конкретизовано справу, в якій таку допомогу надано.

Також суд відзначає, що матеріали справи не містять відповідної додаткової угоди до Договору, якою було б врегульовано гонорар, його розмір та строк виплати, як те визначено п. 5.1. Договору.

Окрім того, матеріали справи не містять детального опису робіт (наданих послуг) та акту виконаних робіт в межах справи № 902/23/20.

Верховний Суд у своїй постанові від 14.05.2019 по справі 922/576/18 зазначив наступне.

4.3. Окрім того, враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997р. № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006р. № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015р., пунктах 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009р., пункті 80 рішення у справі "Двойних проти України" від 12.10.2006р., пункті 88 рішення у справі "Меріт проти України" від 30.03.2004р., пункті 268 рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 02.06.2014р., заява N 19336/04, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

4.4. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. .

Відтак, на переконання суду, відсутність в Договорі № б/н від 10.12.2019 та платіжному дорученні № 11020 від 27.02.2020 конкретизації справи, відсутність додаткової угоди щодо визначення гонорару, його розміру та строків виплати, відсутність розрахунку витрат на правову допомогу, є підставою для відмови у задоволенні вимоги позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Одночасно, суд відзначає, що за змістом ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Отже, за приписами ГПК України попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат сторона має подати до суду разом з першою заявою по суті спору, якими відповідно до приписів ч. 2 ст. 161 ГПК України є позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.

Частиною 2 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість суду у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення по справі) здійснювати розподіл судових витрат.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем, в порушення приписів наведених норм, разом з позовною заявою не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи за позовом Приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" про стягнення 135 286,02 грн.

До того ж, в прохальній частині позовної заяви позивачем заявлено до стягнення з відповідача витрати зі сплати судового збору. Інших витрат, за змістом позовної заяви, позивач при розгляді справи нести не планував.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є змагальність сторін.

Суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що у задоволенні заяви позивача про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн. слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 86, 91, 126, 129, 221, 236-242, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви №б/н від 28.02.2020 Приватного підприємства "ТІНІК-ОІЛ" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницька спеціалізована механізована компанія" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн. - відмовити.

2. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Згідно з приписами ч.1 ст.241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Згідно з положеннями ч.1 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст додаткового рішення складено 12.03.2020.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Театральна 20, офіс 311, м. Вінниця, 21050)

3 - відповідачу (вул. Івана Богуна, 29, с. Хижинці, Вінницький район, Вінницька область, 23209)