Рішення

від 24.02.2020 по справі 903/879/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 лютого 2020 р. Справа № 903/879/18

Господарський суд Волинської області у складі судді Костюк С. В., розглянувши матеріали по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер"

до відповідача: Комунального підприємства "Луцьке"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

- Луцька районна рада

- Відділ освіти та культури Луцької районної державної адміністрації

- Підгайцівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області

- Товариство з обмеженою відповідальністю «БК «Терон Девелопмент»

про стягнення 244 986,00 грн.,

за участю представників-учасників справи:

від позивача: н/з;

від відповідача: н/з;

від 3-х осіб: 1) н/з;

2) н/з;

3) н/з;

4) н/з.

Фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється у відповідності до ч.3 ст. 222 ГПК України.

В с т а н о в и в:

27 листопада 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Айвер" звернулось до господарського суду з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Луцьке" 244986,00грн. заборгованості по оплаті поставлених у серпні місяці 2018 року згідно накладної від 20.08.2018р. та на підставі укладеного між сторонами договору постачання №13 від 01.08.2018р. товарно-матеріальних цінностей.

На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору постачання №13 від 01.08.2018р. в частині проведення належних та своєчасних розрахунків по оплаті товарно-матеріальних цінностей.

21 січня 2019 року відділом документального забезпечення та контролю Господарського суду Волинської області було зареєстровано відзив КП "Луцьке" на позовну заяву від 23.11.2018р. в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог та долучив до матеріалів справи докази в обґрунтування відзиву та надіслання останнього на адресу позивача.

Згідно письмового пояснення ТзОВ "Айвер" від 16.01.2019р. зазначило, що оригінал договору постачання №13 від 01.08.2018р. та накладну від 20.08.2018р. втрачено з невідомих причин, ймовірно під час та у зв`язку із проведеними обшуками у помешканні директора за адресою: Львівська область, м. Броди, вул. Костюшко 13, в підтвердження надав ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.10.2018р. по справі №161/17207/18 про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи.

В пояснені за вих.№1-14/02 від 14.02.2019, відповідач вказав, що вартість вікон, які зобов`язалось поставити ТзОВ "Айвер" згідно договору №13 від 01.08.2018, сума якого складає 349980грн. і за яким позивач отримав аванс в сумі 104994 грн., встановити не має змоги, оскільки до цього часу не отримано від позивача підтверджуючого документу постачання вікон відповідачу, тобто накладної, згідно якої бухгалтерія мала б можливість провести дані записи по відповідних рахунках бухгалтерського обліку, для подальшої передачі Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької РДА. Що стосується кількості поставленої продукції-засвідчує, що її також встановити немає можливості, так як підрядником були порушені умови договору, а саме п. 6 "Умови передачі товару".

14.02.2019 на адресу суду надійшло клопотання КП "Луцьке" в якому відповідач з огляду на наявність між сторонами спору стосовно кількості та вартості поставлених у серпні 2018 року металопластикових вікон відповідно до договору постачання №13 від 01.08.2018, просив суд призначити експертизу, проведення якої доручити Волинському відділенню Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз та поставити експерту на вирішення наступні питання: - Яка кількість металопластикових вікон встановлена ТзОВ "Айвер" в ЗЗСО с. Підгайці Луцького району відповідно до договору постачання №13 від 01.08.2018; - Яка ринкова вартість металопластикових вікон встановлених ТзОВ "Айвер" в ЗЗСО с. Підгайці Луцького району відповідно до договору постачання №13 від 01.08.2018. Дане клопотання судом відхилене.

14.02.2019 від третьої особи-Підгайцівського навчально-виховного комплексу "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області надійшло письмове пояснення, в якому зазначено, що вікна привезені до навчального закладу у вихідний день - 19.08.2018, розвантаження проводилось у присутності заступника директора з господарської частини Стельмащука Володимира Юрійовича силами технічного персоналу Підгайцівського НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області.

14.02.2019 на адресу суду від третьої особи- Відділу освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької РДА Волинської області надійшло письмове пояснення №155/01-14/2-19 від 14.02.2019, в якому зазначено, що Відділ освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької районної державної адміністрації Волинської області не виступав замовником на поставку вікон, тому не володіє будь-якою інформацією щодо їх кількості та площі.

14.02.2019 на адресу суду від третьої особи- Луцької районної ради надійшло письмове пояснення №03-17/65 від 12.02.2019 з документами в їх обґрунтування та доказами в підтвердження надіслання останніх на адреси позивача та відповідача у справі, в якому вказано, що 26.06.2018 відбулося пленарне засідання двадцять восьмої позачергової сесії районної ради сьомого скликання, на якому було прийнято рішення №28/45 "Про внесення змін до рішення районної ради від 22.12.2017 №25/30 "Про районний бюджет на 2018 рік", відповідно до якого були виділені кошти із районного бюджету на виконання заходів, передбачених районною програмою підтримки Комунального підприємства "Луцьке" на 2016-2018 роки у загальному обсязі, а також на встановлення металопластикових вікон та дверних конструкцій в ЗЗСО с. Підгайці.

18.02.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив від 08.02.2019 де позивач позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити останні в повному обсязі.

26.02.2019 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на пояснення учасників процесу від 25.02.2019 з документами в обґрунтування цієї відповіді та доказами надіслання останньої на адреси сторін/учасників судового процесу, в якій вказав засвідчив, що пояснення Приватного нотаріуса Бродівського районного нотаріального округу Львівської області Матіяша І. А. від 05.02.2019 №01/24 підтверджують поставку відповідачу металопластикових вікон згідно накладної від 20.08.2018.

28.02.2019 на адресу суду від третьої особи-Підгайцівського НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області надійшло письмове пояснення з документами в їх обґрунтування, в якому підтверджено поставку вікон в кількості 45 штук.

07.03.2019 від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, в якому позов заперечив з огляду на те, що позивачем не було надано суду оригіналу накладної від 20.08.2018, а, відтак, факт поставки товару відповідачу за умовами договору №13 від 01.08.2018 є не доведеним.

13.03.2019 на адресу суду від третьої особи-Луцької районної ради надійшло пояснення від 07.03.2019 №03-17/116 з доказами їх направлення на адреси учасників судового процесу, в якому зазначено, що на адресу Луцької районної ради надійшла відповідь ТзОВ "Айвер" на пояснення учасників судового процесу, де позивач зазначає, що поясненням Луцької районної ради підтверджено погодження КП "Луцьке" ціни квадратного метра металопластикових віконних конструкцій згідно Специфікації, яка підписана між сторонами справи. Однак, дане твердження позивача, на думку третьої особи, не відповідає дійсності.

Рішенням Господарського Волинської області від 04.04.2019 відмовлено у задоволенні позову, стягнуто з позивача на користь відповідача 16000,00грн витрат на професійну правничу допомогу.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 рішення Господарського Волинської області від 04.04.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 15.10.2019 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер" задоволено частково, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.06.2019 та рішення Господарського суду Волинської області від 04.04.2019 у справі № 903/879/18 скасовано, справу № 903/879/18 направлено на новий розгляд до Господарського суду Волинської області.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2019 справу № 903/879/18 розподілено судді Костюк С. В.

Ухвалою суду від 05.11.2019 справу № 903/879/18 прийнято до провадження суддею Костюк С. В. та призначено підготовче засідання на 26.11.2019.

Ухвалою суду від 26.11.2019 продовжено строк підготовчого провадження до 05.02.2020 та відкладено підготовче засідання на 15.01.2020; залучено до участі у справі 3-ю особою, яка не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ТзОВ «БК «Терон Девелопмент» ; замінено 3-ю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - відділ освіти, молоді та з питань фізичної культури і спорту Луцької районної державної адміністрації Волинської області на його правонаступника - відділ освіти та культури Луцької РДА.

Ухвалою суду від 15.01.2020 відкладено підготовче засідання на 05.02.2020.

24.01.2020 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ТзОВ «БК «Терон Девелопмент» , через відділ документального забезпечення та контролю подала пояснення вх. № 01-57/543/20, в якому повідомила, що між ТзОВ "Айвер" та ТзОВ «БК «Терон Девелопмент» було укладено договір поставки № 7/2018 від 02.08.2018, за даним договором було поставлено ТзОВ "Айвер" металопластикові віконні конструкції марки STEKO в кількості 45 штук, за наслідком поставки 19.08.2018 було складено акт приймання - передачі віконних конструкцій, договір та акт підтверджують, що позивач замовив віконні конструкції у ТзОВ «БК «Терон Девелопмент» , а ТзОВ «БК «Терон Девелопмент» замовило віконні конструкції у фірми STEKO, тому у акті відображено, що замовником віконних конструкцій у фірми STEKO було ТзОВ «БК «Терон Девелопмент» , вважає, що позовні вимоги ТзОВ "Айвер" є підставні та обґрунтовані.

Ухвалою суду від 05.02.2020 закрито підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 06.02.2020.

Ухвалою від 06.02.2020 відкладено розгляд справи по суті на 24.02.2020.

Сторони в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча вчасно та належно повідомлений про час та місце судового засідання.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно ч. 3 ст. 202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Згідно ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі "Смірнова проти України").

Розглянувши матеріали справи, господарський суд, оцінюючи подані сторонами та третіми особами докази за своїм переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, дійшов висновку про підставність заявленої позивачем вимоги, а тому позов задовільняє.

Даний висновок зроблено з врахуванням наступних обставин.

Як слідує з матеріалів справи, 01 серпня 2018 року між Комунальним підприємством "Луцьке" в особі директора Ткачика Олександра Володимировича, який діє на підставі Статуту (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Айвер" в особі директора Кравчук Ольги Анатоліївни, яка діє на підставі Статуту (постачальник) було укладено договір постачання №13, у відповідності до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупця металопластикові вікна, двері, а покупець зобов`язався оплатити цей товар та прийняти його на умовах, зазначених в даному договорі. Договір скріплено печатками сторін (т. 1 а.с. 10-11).

Згідно п. п. 2.1.-2.3. договору обсяг та кількість постачання формується відповідно до замовлення. Якість металопластикових виробів, які поставляються постачальником мають відповідати ДСТУ Б.В.2.6-15:2011. Гарантійні зобов`язання на продукцію починаються з моменту прийняття товару покупцем.

Постачальник поставляє товар за умови дотримання покупцем строків оплати даного договору (п. 5.1. договору). Поставка товару здійснюється на склад покупця за адресою: загальні заклади середньої освіти Луцького району. Прийняття товару за кількістю та якістю проводиться покупцем згідно накладних. Допускається дострокова поставка товару, про що постачальник повідомляє листом або факсом (п.п. 3.1.-3.4. договору).

У відповідності до п.п. 4.1.-4.3. цього договору загальна вартість договору становить 349980 грн. Розрахунки за товар здійснюються в безготівковому порядку на рахунок продавця. Покупець може здійснити попередню оплату в розмірі 30% від вартості договору, що становить 104994,00грн., а також протягом 30 календарних днів відзвітуватися на суму авансу згідно видаткових накладних.

Пунктами 5.1.-5.2. даного договору визначено, що розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються покупцем в безготівковому порядку в термін не пізніше 3 банківських днів з моменту передачі партії товару, шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника. Оплата здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування вартості партії товару на розрахунковий рахунок постачальника.

Згідно п.п. 6.1.-6.3. цього договору приймання товару здійснюється виключно згідно накладних. Приймання товару по кількості і якості проводиться згідно з вимогами затвердженими Постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965р. №П-6 "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по кількості" і "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного вжитку по якості" №П-7. Приймання-передача проводиться по кількості відповідно до товаросупровідних документів (накладних) відповідно до ДСТУ Б.В.2.6-15:2011.

Договір набуває законної сили з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2018р., а в частині розрахунків - до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань. Всі зміни та доповнення до договору вважаються дійсними, якщо вони здійснені в письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін (п.п. 12.1., 12.2. договору).

Згідно Специфікації до договору постачання від 01.08.2018р. (додаток №1), яка є невід`ємною частиною договору, сторони визначили, що постачальник зобов`язується протягом серпня-грудня 2018 року поставити покупцю віконні конструкції металопластикові з додатковими елементами (розширення, підвіконник, відлив) у кількості 114 кв.м. за ціною 3070,00грн. за кв.м. на загальну суму 349980,00грн.

Вказана Специфікація була підписана сторонами та скріплена відтисками круглих печаток господарюючих суб`єктів (т. 1 а.с. 67).

На виконання умов договору постачання №13 від 01.08.2018р. покупець згідно платіжного доручення №18 від 01.08.2018р. перерахував на розрахунковий рахунок постачальника 104994,00грн. з призначенням платежу "0117693; 2610; аванс за встановлення металопластикових віконних та дверних конструкцій в ЗЗСО Луцького району згідно договору №13 від 01.08.2018р.; рахунок №13 від 01.08.2018р.; без ПДВ" (т. 1 а.с. 12).

У відповідності до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочин є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 205 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

З положень ст. 509 ЦК України вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та закону, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 712 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Суд встановив, що відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Айвер" та Комунальним підприємством "Луцьке" носять договірний характер, укладений між ними договір постачання №13 від 01.08.2018 предметом судових розглядів не виступав, недійсним судом не визнавався, договірними сторонами розірваний не був.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 663 ЦК України визначено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві (стаття 664 ЦК України).

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Отже, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної із сторін прав та обов`язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Згідно з положеннями статті 193 Господарського кодексу України, статей 526, 527, Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено законом або договором, не випливає із суті зобов`язання.

Згідно із статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно п.п. 3, 6.1 - 6.3 договору № 13 від 01.08.2018 прийняття товару за кількістю та якістю проводиться покупцем згідно накладних (т. 1 а.с. 10)

Факт поставки товару - віконних конструкцій на суму 349980,00грн. підтверджено накладною від 20.08.2018, в якій наявний підпис одержувача товару - директора Ткачика О. В. та печатка КП "Луцьке" (т. 1 а.с. 14).

З матеріалів справи слідує, що віконні конструкції металопластикові марки STEKO S 450 - 45 шт з додатковими елементами, що були предметом договору поставки № 13 від 01.08.2018 на Підгайцівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа 1-3 ступенів - гімназія" за адресою: Волинська область, Луцький район, с. Підгайці, вул. Шкільна 9 товариство "Айвер" придбало по договору поставки № 7/2018 від 02.08.2018 у ТзОВ "БК "Терон Девелопмент", що узгоджується з вимогами ст. 656 ЦК України (т. 2 а.с. 9-11).

Факт доставки даного товару в с. Підгайці підтверджується актом прийому - передачі від 19.08.2018 (т. 2 а.с. 12).

07.02.2019 проведено огляд і обміри віконних металопластикових конструкцій, які були поставлені в ЗЗСО с. Підгайці Луцького району. В результаті огляду, як зазначає позивач, було встановлено, що віконні конструкції марки SТЕКО S 450 встановлені у школі у загальній кількості - 45 штук, загальною площею 132,971 кв.м. Акт огляду був підписаний представником позивача та заступником директора господарської частини Підгайцівського НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Стельмащуком В. Ю.

В силу приписів статей 655, 692 ЦК України та договору постачання №13 від 01.08.2018р.- факт прийняття відповідачем товару зумовлює виникнення у нього зобов`язання оплатити вартість цього товару, проте відповідачем не виконані договірні зобов`язання в частині оплати поставлених товарно-матеріальних цінностей, що й стало підставою для звернення до суду з даним позовом

Комунальне підприємство "Луцьке" листом вих. № 1-11/09 від 11.09.2018 повідомило ТзОВ "Айвер", що станом на 11.09.2018 у Підгайцівському навчально-виховному комплексі "Загальноосвітня школа 1-3 ступенів - гімназія" вікна встановленні, відповідач повідомляв позивача про неможливість встановлення відповідності цін та якості поставленої продукції з підстав відсутності у Специфікації до договору певних параметрів (т. 1 а.с. 23).

У відзиві відповідачем також не заперечувався факт отримання товару та його наявність, а висловлювались застереження щодо якості та кількості товару (т. 1 а.с. 64-66)

Крім того, третя особа - Підгайцівський навчально-виховний комплекс "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області в письмовому поясненні від 14.02.2019 повідомила, що вікна були привезені до навчального закладу у вихідний день - 19.08.2018, розвантаження проводилось у присутності заступника директора з господарської частини Стельмащука Володимира Юрійовича силами технічного персоналу Підгайцівського НВК "Загальноосвітня школа I-ІІІ ступенів-гімназія" Луцького району Волинської області. Поставка 45 штук вікон відбулась без відповідних супроводжуючих документів-товарно-транспортних накладних та без документів, що засвідчують якість продукції. Встановлення вказаних вікон проводилось через декілька днів у різних частинах закладу: спортивна зала, коридори, їдальня, напівпідвальні приміщення, туалети, шкільна майстерня. Вікна монтувались протягом одного дня. Площа вікон, які встановлювались в навчальному закладі, складає 132,971 кв.м. (т. 1 а.с. 118).

Суд наголошує на тому, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Так, принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав.

У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

Добросовісність при реалізації прав і повноважень включає в себе неприпустимість зловживання правом, яка, виходячи із конституційних положень, означає, що здійснення прав та свобод людини не повинно порушувати права та свободи інших осіб.

Зазначений принцип лежить в основі доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).

Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд вважає, що матеріалами справи підтверджено виконання позивачем договору № 13 від 01.08.2018 в частині поставки відповідачу товару - металопластикових виробів, а тому його вимога про стягнення заборгованості в сумі 244986,00грн. підлягає до задоволення.

У зв`язку з тим, що спір до розгляду судом доведено з вини відповідача, відповідно до ст. 129 ГПК України, на нього слід покласти судові витрати по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 14, 73, 74, 75, 76-80, 129, 232, 236-240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Луцьке" (45624, Волинська область, Луцький район, село Великий Омеляник, вул. Володимирська 5, код ЄДРПОУ 36716814) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айвер" (45651, Волинська область, Луцький район, село Коршів, вул. Лесі Українки, 82, код ЄДРПОУ 39785524) 244986,00грн. заборгованості та 3674,79грн. витрат по судовому збору.

3. Наказ на виконання рішення суду видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення

складено 27.02.2020

Суддя С. В. Костюк