Рішення

від 25.02.2020 по справі 912/29/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В`ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2020 рокуСправа № 912/29/20 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Кабакової В.Г., за участю секретаря судового засідання Лупенко А.І. розглянув у судовому засіданні за правилами спрощеного провадження справу №912/29/20

за позовом Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод", вул. Соборна, 12, смт. Теофіполь, Теофіпольський район, Хмельницька область, 30601

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Систем", вул. Преображенська, буд. 4, м. Кропивницький, 25006

про стягнення 236 666,44 грн

Представники:

від позивача - Андрійчук Ю.С., довіреність № 2 від 02.01.20 юрисконсульт, в режимі відеоконференції;

від відповідача - участі не брали;

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" (далі - ПАТ "Теофіпольський цукровий завод", позивач) до Товариство з обмеженою відповідальністю "Август-Систем" (далі - ТОВ "Август-Систем", відповідач) про стягнення 236 666,44 грн, з яких 191 295,40 грн основного боргу, 13 809,93 грн пені, 28 694,31 грн 15% штрафу, 1 530,36 грн інфляційних втрат, 1 336,44 грн 3% річних, з покладенням на відповідача судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем зобов`язань по договору поставки №М/1807/П-10 від 18.07.2019 в частині повної та своєчасної оплати товару.

Ухвалою від 08.01.2020 господарським судом прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №912/29/20 за правилами спрощеного позовного провадження, судовий розгляд призначено на 05.02.2020, встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

05.02.2020 відповідачем подано суду заяву про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю явки повноваженого представника.

В судовому засіданні 05.02.2020 господарським судом розпочато розгляд справи по суті та, з врахуванням клопотання відповідача, оголошено перерву на 25.02.2020.

Представник позивача в судовому засіданні 25.02.2020 підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

25.02.2020 відповідач своїм процесуальним правом на участь в засіданні суду не скористався, уповноваженого представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце його проведення.

Разом з тим, 25.02.2020 до суду засобами електронного зв`язку надійшла заява ТОВ "Август-Систем" про відкладення судового засідання у зв`язку з неможливістю явки повноваженого представника, яка не містить кваліфікованого електронного підпису.

За ч. 1 ст. 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Статтею 1 Закону України "Про електронні довірчі послуги" визначено, що кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, згідно якої роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Відповідно до частин першої, другої статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, яка використовується для ідентифікації автора та/або підписування електронного документа іншим суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершує створення електронного документа.

Станом на 25.02.2020, оригінал клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи, в паперовій формі до господарського суду не надходив.

Враховуючи викладене, з огляду на відсутність кваліфікованого електронного підпису відповідача, про що відповідальною особою за офіційне листування електронною поштою Господарського суду Кіровоградської області складено відповідну довідку від 25.02.2020, суд не вважає вказане клопотання офіційним документом та не розглядає його.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ухвалу про відкриття провадження у справі відповідачем отримано 14.01.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 41) та відомостями про відстеження поштового відправлення з сайту https://track.ukrposhta.ua.

Разом з тим, в строк до 29.01.2020 (встановлений ухвалою суду від 08.01.2020), відповідач не скористався своїм правом, наданим ст.ст. 161, 165 ГПК України, на подання відзиву.

Клопотання в порядку ст. 119 ГПК України відповідачем суду не подано.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд звертає увагу на наступне.

Згідно зі статтею ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу та виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

У випадку невиконання учасником справи його обов`язків суд застосовує до такого учасника справи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом шляхом постановлення ухвали.

Стаття 132 Господарського процесуального кодексу України передбачає види заходів процесуального примусу: попередження; видалення із залу судового засідання; тимчасове вилучення доказів для дослідження судом; штраф.

Суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках:

1) невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу;

2) зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству;

3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин;

Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - винесення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.

Господарський процесуальний обов`язок сторони - це належна поведінка сторони в господарському судочинстві, що вимагається та забезпечується процесуальним законом, а також кореспондує суб`єктивному процесуальному праву суду.

Процесуальні права надані законом тим особам, які беруть участь у процесі для сприяння суду при розгляді справ, для сприяння їх правильному вирішенню, і кожного разу, коли сторона у справі вчиняє будь-яку процесуальну дію не з цією метою, а задля досягнення якихось сторонніх цілей (для введення суду в оману, для затягування розгляду, для створення перешкод опоненту) вона виходить за межі дійсного змісту свого права, тобто зловживає ним.

Одним із основних засад (принципів) господарського судочинства є: неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Суд зобов`язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.

У даному випадку, керуючись обов`язком суду вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами, господарський суд вважає за необхідне наголосити учасникам процесу про неприпустимість зловживання своїми процесуальними правами.

Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи, зокрема, у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на викладене та враховуючи відсутність підстав для відкладення розгляду справи, господарський суд розглядає справу по суті в судовому засіданні 25.02.2020 за відсутності представника відповідача.

На підставі частини 9 статті 165, частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з неподанням відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, спір вирішено за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши обставини справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

18.07.2019 між ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" та ТОВ "Август-Систем" укладено Договір поставки №М/1807/П-10 (а.с. 7-8) за умовами якого постачальник зобов`язувався поставити покупцю товар, а покупець зобов`язувався прийняти та оплатити Товар на умовах даного Договору (п. 1.1. Договору).

Кількість Товару по Договору визначається згідно видаткових накладних, які є невід`ємними частинами даного Договору ( п. 2.1. Договору).

Згідно п.п. 3.1, 3.2 Договору ціна визначається на кожну пaртію Товару окремо та вказується у рахунках та/або накладних до даного Договору. Загальна сума даного Договору визначається як сума вcix накладних до даного Договору.

Строк оплати товару до 01 жовтня 2019 (п. 3.3. Договору).

Договір набуває чинності з моменту підписання його обома сторонами і діє до 31.12.2019 включно, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх здійснення (п. 8.1. Договору).

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками.

На виконання умов Договору позивачем здійснено поставку товару, загальною вартістю 357 045,40 грн, що підтверджується видатковими накладними: № 1391 від 22.07.2019 на суму 55404,00 грн; № 1402 від 22.07.2019 на суму 46170,00 грн; №1454 від 25.07.2019 на суму 45072,00 грн; № 1510 від 30.07.2019 на суму 44802,00 грн; № 1548 від 01.08.2019 на суму 42466,10 грн; № 1666 від 08.08.2019 на суму 42534,10 грн; № 1736 від 14.08.2019 на суму 41735,10 грн; № 1821 від 20.08.2019 на суму 38862,10 грн (а.с.9-16), а також довіреностями №25 від 19.07.2019 та №27 від 01.08.2019 (а.с. 17-18).

Згідно пункту 3.3 Договору покупець зобов`язується оплатити товар постачальнику до 01.10.2019.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснив часткову оплату за поставлений товар на суму 165 750,00 грн, що підтвержується платіжними дорученнями: № 84 від 31.07.2019 на суму 85 000,00 грн; №114 від 13.08.2019 на суму 42 500,00 грн; № 118 від 15.08.2019 на суму 38 250,00 (а.с.19-21)

Між сторонами підписано акт звіряння взаємних розрахунків станом на 31.10.2019 (а.с. 22), згідно якого розмір заборгованості ТОВ "Август-Систем" становить 191 295,40 грн.

14.11.2019 позивачем направлено відповідачу вимогу №1311/1 від 13.11.2019 щодо погашення простроченої суми заборгованості, яку відповідачем залишено без відповіді та задоволення.

Неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті товару і стало підставою для звернення з даним позовом.

При розгляді спору господарський суд виходить з наступного.

За змістом статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. Відповідно, до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

У відповідності до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.

За правилами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 Цивільного кодексу України.

Так, у відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи підтверджено поставку відповідачу товару на загальну суму 357 045,40 грн.

Проте, відповідачем здійснено часткову оплату поставленого товару на суму 165 750,00 грн. Вартість неоплаченого товару становить 191 295,40 грн, що відображено сторонами в акті звірки взаємних розрахунків за період липень-жовтень 2019.

Доказів перерахування цієї суми на користь ПрАТ "Теофіпольський цукровий завод" відповідачем господарському суду не подано. Також відповідачем не заперечується факт поставки товару, його кількість та якість, розмір заборгованості останнім не спростований.

Оскільки, сторонами не надано до матеріалів справи доказів сплати відповідачем заборгованості в сумі 191 295,40 грн у строки визначені п. 3.3. Договору, господарський суд дійшов висновку, що позивачем правомірно заявлено до стягнення 191 295,40 грн боргу, відтак позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з ТОВ "Август-Систем" 13 809,93 грн пені за період з 01.10.2019 по 24.12.2019 та 15% штрафу в сумі 28 694,31 грн.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (ч. 2 ст. 193, ч. 1 ст. 216 та ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам частиною 4 ст. 231 Господарського кодексу України.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 ст. 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 27.09.2019 у справі № 923/760/16, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18.

Відповідно до п. 6.2 Договору у випадку невиконання чи неналежного виконання Покупцем п.3.3. даного договору, покупець зобов`язаний сплатити постачальнику пеню у poзмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

У випадку невиконання чи неналежного виконання Покупцем п.3.3. даного договору більше ніж на 15 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику додатково штраф у poзмірі 15% від суми простроченої заборгованості (п. 6.3 Договору).

Оскільки фактичні обставини справи свідчать про порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару, наявні достатні правові підстави для стягнення з відповідача передбаченої пунктами 6.2, 6.3 Договору неустойки.

Позовні вимоги про стягнення 28 694,31 грн 15% штрафу заявлені обґрунтовано та підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач здійснює нарахування пені з 01.10.2019, проте згідно умов Договору покупець зобов`язаний оплатити товар до 01.10.2019 (п. 3.3. Договору).

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 08.10.2019 у справі №927/490/18, прийменник "до" з календарною датою в українській мові вживають на позначення кінцевої календарної дати чинності включно або виконання чого-небудь (постанови Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 803/350/17 та у справі № 815/4720/16, від 13.06.2018 у справі № 815/1298/17, від 14.08.2018 у справі № 803/1387/17, від 28.08.2018 у справі № 814/4170/15).

Виходячи з викладеного, суд вважає, що останнім днем, коли відповідач мав право оплатити товар є 01.10.2019. Тому, прострочення оплати товару настало 02.10.2019 і, відповідно, пеня має нараховуватись з 02.10.2019.

З урахуванням наведеної вище позиції, за розрахунком суду, здійсненим із використанням інформаційно-пошукової системи "Законодавство", пеня за період з 02.10.2019 по 24.12.2019 становить 13 637,00 грн.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню в розмірі 13 637,00 грн.

Підстави для стягнення решти суми пені, необґрунтовано нарахованої позивачем, відсутні.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення 1 336,44 грн 3% річних за період з 01.10.2019 по 24.12.2019 та 1530,36 грн інфляційних втрат за період з жовтня по листопад 2019 року включно.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Враховуючи вищевикладені обставини щодо строку оплати товару та, відповідно, виникнення заборгованості, господарський суд здійснивши власний розрахунок із використанням інформаційно-пошукової системи "Законодавство", 3% річних за період з 02.10.2019 по 24.12.2019, встановив, що розмір 3% річних становить 1 320,72 грн.

Тому, позовні вимоги в частині стягнення 3% річних за період з 02.10.2019 по 24.12.2019 підлягають задоволенню в розмірі 1 320,72 грн.

Підстави для стягнення суми решти 3% річних, необґрунтовано нарахованої позивачем, відсутні.

Крім того, в частині інфляційних втрат суд перевіривши наданий позивачем розрахунок, встановив, що за період з жовтня по листопад 2019 року інфляційні втрати становлять 1 531,69 грн. Проте, позивачем заявлено до стягнення 1 530,36 грн інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" підлягають частковому задоволенню в розмірі 236 477,79 грн, з яких 191 295,40 грн основного боргу, 13 637,00 грн пені, 28 694,31 грн штрафу, 1 530,36 грн інфляційних витрат, 1 320,72 грн 3% річних

В решті позовні вимоги заявлені безпідставно та задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241, 252, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Август-Систем" (вул. Преображенська, буд. 4, м. Кропивницький, 25006, і.к. 13741353) на користь Приватного акціонерного товариства "Теофіпольський цукровий завод" (вул. Соборна, 12, смт. Теофіполь, Теофіпольський район, Хмельницька область, 30601, і.к. 05394995) 191 295,40 грн основного боргу, 13 637,00 грн пені, 28 694,31 грн штрафу, 1 530,36 грн інфляційних витрат, 1 320,72 грн 3% річних, а також 3 547,17 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 28.02.2020.

Суддя В.Г. Кабакова

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про вебадресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його вебадресою: http://reyestr.court.gov.ua.