Рішення

від 20.02.2020 по справі 927/972/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

20 лютого 2020 року м. Чернігівсправа № 927/972/19 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренка Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ткач І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Малого приватного підприємства фірма Ерідон

до відповідача: Приватного сільськогосподарського підприємства Оберіг

про стягнення 1 232 490,56 грн.

за участю представників:

позивача: Клоков В.В., адвокат, ордер від 20.12.2019.

відповідача: Калінін І.М., адвокат, ордер від 17.12.2019, 20.02.2020 не прибув.

У судовому засіданні 20.02.2020 була проголошена вступна та резолютивна частини рішення на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України.

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення в розмірі 1217151,12 грн, 48% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 6402,55 грн, плату (проценти) за користування товарним кредитом в розмірі 4801,91 грн та пеню в розмірі 4134,98 грн за період з 16.11.2019 по 19.11.2019.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем договору поставки №867/19/21 від 28.02.2019 та додатку №867/19/21/1-ЗЗР від 19.03.19 до договору поставки №867/19/21 від 28.02.2019.

Дії суду щодо розгляду справи та позиції учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 03.12.2019 вказану позовну заяву судом прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 23.12.2019.

Відповідно до ст.165 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

Разом з позовною заявою позивачем подана заява від 19.11.2019 про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, яка задоволена ухвалою суду від 03.12.2019.

20.12.2019 до суду надійшло клопотання відповідача від 17.12.2019 про надання можливості його представнику ознайомитися з матеріалами справи № 927/972/19 та встановити ПСП Оберіг новий строк для подання відзиву на позов з урахуванням того, що відповідач не отримував ухвалу суду та позов позивача.

Суд протокольними ухвалами від 23.12.2019 клопотання відповідача задовольнив частково в частині надання можливості ознайомлення з матеріалами справи, а в іншій частині відмовив та оголосив перерву у підготовчому судовому засіданні до 14.01.2020 та ухвалив провести наступне судове засідання в режимі відеоконференції.

11.01.2020 до суду від позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог та повернення судового збору від 09.01.2020 № 22 в якій просить суд стягнути з відповідача на його користь 48% річних від простроченої суми основної заборгованості за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.7. договору поставки № 867/19/21 від 28.02.2019 в розмірі 52 821,02 грн, пеню за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 в розмірі 32 779,71 грн, а всього 85 600,73 грн; витрати зі сплати судового збору та інші витрати, пов`язані з розглядом справи; вирішити питання щодо повернення позивачу зайво сплаченої суми судового збору у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

У вказаній заяві позивач зазначив про те, що після відкриття провадження у справі № 927/972/19 відповідач 23 грудня 2019 року сплатив на користь позивача:

- 1 217 151,12 грн. (платіжне доручення № 535 від 23.12.2019) вказавши в призначенні платежу За 33Р згідно договору поставки № 867/19/21 від 28.02.2019 ... , та

- 15 339,44 грн (платіжне доручення № 536 від 23.12.2019) вказавши в призначенні платежу Оплата штрафних санкцій згідно Договору поставки N 867/19/21 від 28.02.2019 ... .

До заяви додані копії платіжних доручень № 535 та 536 від 23.12.2019.

Таким чином, ПСП "ОБЕРІГ" допустило прострочення виконання грошового зобов`язання за договором поставки № 867/19/21 від 28.02.2019 та додатком № 867/19/21/1-ЗЗР від 19.03.2019 до договору поставки № 867/19/21 від 28.02.2019 в період з 16.11.2019 по 22.12.2019, що складає 37 днів прострочення.

Також позивач у вказаній заяві зазначив про те, що зменшення розміру позовних вимог згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору. Оскільки таке зменшення пов`язане з визнанням та частковим задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині з урахуванням припису ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України може бути покладений на відповідача.

Судом встановлено, що вказаною заявою позивачем фактично зменшено розмір позовних вимог на 1217151,12 грн боргу, 6402,55 грн 48% річних, 4801,91 грн процентів за користування товарним кредитом, 4134,98 грн пені, в зв`язку зі сплатою цих сум відповідачем після порушення провадження у справі. Цією ж заявою позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 32 779,71 грн та 48% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 52 821,02 грн, всього 85 600,73 грн, які нараховані за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 за невиконання умов договору поставки №867/19/21 від 28.02.2019 та додатку №867/19/21/1-ЗЗР від 19.03.19 до договору поставки №867/19/21 від 28.02.2019. Проценти річних та пеня нараховані позивачем за інший період, ніж той, який стягувався при подачі позову (з 16.11.2019 по 19.11.2019).

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України позивачу надано право до закінчення підготовчого засідання збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи, що вказану заяву подано до закінчення підготовчого засідання і нею зменшено заявлений до стягнення розмір позовних вимог, заявою не порушуються права та охоронювані законом інтереси сторін, вказана заява прийнята судом. Спір вирішується з врахуванням вказаної заяви. Предметом спору є стягнення 48% річних від простроченої суми основної заборгованості за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.7. договору поставки № 867/19/21 від 28.02.2019 в розмірі 52 821,02 грн, пені за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 в розмірі 32 779,71 грн, а всього 85 600,73 грн.

14.01.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру судових витрат в якій зазначає, що справа № 927/972/19 не є складною та/або такою, що потребує тривалого часу адвоката для вироблення правової позиції та/або збирання доказів у справі тощо; відповідачем сплачено позивачу всю суму заборгованості за договором поставки № 867/19/21 від 28.02.2019, а саме 1217151,12 грн суму основного боргу та штрафні санкції в розмірі 15339,44 грн.

З позовної заяви вбачається, що попередній розрахунок суми витрат позивача, зокрема, на професійну правничу допомогу складає 16692,00 грн, що, на думку відповідача, є значно завищеним та неспівмірним складності справи, а тому керуючись статтями 42,126 ГПК України просить зменшити розмір заявлених позивачем у справі витрат на професійну правничу допомогу до 1000,00 грн.

Представником відповідача в судовому засіданні 14.01.2020 заявлено усне клопотання про оголошення перерви для надання можливості врегулювати спір мирним шляхом.

Протокольною ухвалою від 14.01.2020 суд задовольнив клопотання представника відповідача і оголосив перерву у підготовчому засіданні до 22.01.2020.

22.01.2020 від відповідача до суду надійшли письмові заперечення на позовну заяву від 21.01.2020 в якому просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Зокрема, у запереченнях на позовну заяву відповідач зазначив, що 23.12.2019 сплатив заборгованість позивачу заявлену в позовних вимогах в розмірі 1232490,56 грн, з яких загальна сума боргу 1217151,12 грн, 48% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 6402,55 грн, 36% річних за користування товарним кредитом в розмірі 4801,91 грн, пеню в розмірі 4134,98 грн.

Крім того, 08.01.2020 відповідач згідно платіжного доручення № 3 сплачено на користь позивача кошти в розмірі 40816,25 грн, як оплата 36% річних за користування товарним кредитом згідно рахунку 103430 від 26.12.2019.

Однак позивачем подано до суду заяву про зменшення позовних вимог у справі № 927/972/19, якою зменшено позовні вимоги на суму 1232490,56 грн сплачену позивачем 23.12.2019 та заявлено позовні вимоги в розмірі 85600,73 грн, з яких 52821,02 грн це 48% річних відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та 32779,71 грн це пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

На думку відповідача п. 5 Додатку до Договору поставки, за яким здійснена поставка товару передбачає за порушення покупцем зобов`язань з оплати за поставлений товар відповідальність у вигляді сплати 36 відсотків річних за користування товарним кредитом, які нараховуються за кожен день прострочення грошового зобов`язання з оплати товару, і вказаний Додаток не містить в собі посилання, що до покупця застосовуються інші види відповідальності, обумовлені договором поставки.

Отже з урахуванням положень статей 526, 536, 549, 625, 694 ЦК України та умов Договору поставки і Додаткової угоди до нього, можна дійти висновку про не обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення 48% річних відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України та пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, оскільки сторони, окремо, обумовили відповідальність покупця в пункті 5 Додатку до Договору поставки лише сплатою 36% річних за користування коштами подавця.

22.01.2020 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про зменшення штрафних санкцій від 21.01.2020 в якому просить суд зменшити розмір пені заявленої позивачем з 32779,71 грн до 1% від заявленої суми пені, а саме до 327,79 грн.

Вказане клопотання обґрунтоване тим, що відповідачем вже сплачені штрафні санкції у загальному розмірі 10537,50 грн, які складаються з 48% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 6402,55 грн та пені в розмірі 4134,98 грн, а також відповідачем сплачено позивачу 36% річних за користування товарним кредитом в розмірі 45618,16 грн, загальний розмір сплачених відповідачем штрафних санкцій є надмірно великими порівняно із збитками завданим позивачу.

У судовому засіданні 22.01.2020 суд постановив протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.02.2020.

29.01.2020 копія ухвали про відкриття провадження у справі № 927/972/19 від 03.12.2019, яка була направлена судом відповідачу рекомендованим листом на адресу вказану у позовній заяві позивачем та витязі з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань повернулась без вручення адресату з відміткою відділу поштового зв`язку «за закінченням встановленого строку зберігання» .

30.01.2020 до суду від позивача надійшли письмові пояснення від 30.01.2020 в яких просить суд заперечення від 21.01.2020 відповідача по справі № 927/972/19 залишити без розгляду та відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій від 21.01.2020.

У судовому засіданні 03.02.2020 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у розгляді справи по суті на 20.02.2020.

У судовому засіданні 20.02.2020 суд закінчив з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами.

Фактичні обставини справи.

28.02.2019 між Малим приватним підприємством фірма Ерідон (надалі - постачальник) та Приватним сільськогосподарським підприємством Оберіг (надалі - покупець) укладено договір поставки № 867/19/21 (далі -Договір).

Відповідно до пунктів 1.1, 1.2, 2.2, 2.3 Договору в порядку та на умовах цього Договору постачальник зобов`язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар ), а покупець зобов`язується прийняти та оплатити вартість такого товару.

Найменування, асортимент та кількість товару, який підлягає поставці за цим договором, зазначаються в Додатках, які є його невід`ємною частиною.

Ціна товару в національній валюті є орієнтовною та остаточно визначається на дату фактичної оплати товару на умовах цього Договору. Еквівалент ціни товару в іноземній валюті, який зазначено в Додатку до цього Договору, є незмінним на весь період дії цього Договору.

Загальна вартість товару, що постачається за цим Договором (ціна Договору), визначається Додатками та видатковими накладними, з урахуванням пункту 3.2 Договору. У випадку розбіжності даних у Додатках та у видаткових накладних щодо кількості, асортименту, ціни товару, перевагу має видаткова накладна.

Згідно п. 3.1,3.7 Договору оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в порядку, на умовах та в строки, визначені цим Договором та Додатками до нього. У випадку поставки товару на умовах попередньої оплати, допускається оплата та поставка товару на підставі рахунку на попередню оплату, що містить істотні умови поставки, без укладення Додатків до цього Договору. Датою оплати товару вважається день зарахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника.

Здійснюючи оплату товару, покупець зобов`язаний зазначити у платіжному дорученні за яким саме Додатком до цього Договору та/або рахунком на оплату, та або видатковою накладною, а також у разі необхідності, за який саме товар здійснюється оплата. У разі відсутності такої інформації, а також у разі порушення покупцем грошових зобов`язань за цим Договором, отриманий платіж зараховується постачальником на власний розсуд.

Пунктами 3, 5 Додатку № 867/19/21/1-ЗЗР від 19.03.2019 до договору поставки № 867/19/21 від 28.02.2019 сторони погодили, що оплата повної вартості товару, який постачається на умовах цього Додатку, здійснюється покупцем з дотриманням умов пунктів 3.2-3.3 Договору поставки в наступному порядку:

- 20,00% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах попередньої оплати в строк до 05.04.2019.

Для проведення попередньої оплати покупець отримує у постачальника Рахунок на оплату , термін дії якого складає 3 банківських дні, враховуючи дату його оформлення.

- 80% від загальної вартості товару покупець сплачує на умовах відстрочення оплати в строк до 15.11.2019.

У разі порушення покупцем зобов`язань щодо оплати отриманого товару на строк більше 15 календарних днів, покупець, відповідно вимог ст. 536 та ч. 5 ст. 694 Цивільного кодексу України, зобов`язаний сплатити на користь постачальника плату за користування товарним кредитом у розмірі 36% річних, нараховану на вартість отриманого, але неоплаченого покупцем товару. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється від дня, коли товар підлягав оплаті за умовами цього Додатку та закінчується днем повної оплати вартості отриманого товару.

На виконання умов Договору позивачем було поставлено, а відповідачем було прийнято товар на загальну суму 1520879,58 грн, що підтверджується видатковими накладними на а.с. 16-17, а саме:

від 05.06.2019 № 60573 на суму 303728,46 грн;

від 05.06.2019 № 60577 на суму 1217151,12 грн.

Платіжним дорученням від 05.06.2019 № 169 відповідач сплатив 303728,46 грн за ЗЗР згідно рах. № 56004 від 04.06.2019.

Так за відповідачем залишилась неоплаченою частина товару за Договором в сумі 1217151,12 грн, яка і була пред`явлена до стягнення з відповідача у позовній заяві разом із 48% річних від простроченої суми основної заборгованості в розмірі 6402,55 грн, платою (процентами) за користування товарним кредитом в розмірі 4801,91 грн та пенею в розмірі 4134,98 грн.

Після відкриття провадження у справі № 927/972/19, відповідач 23.12.2019 сплатив на користь позивача: 1217151,12 грн. заборгованості згідно платіжного доручення № 535 від 23.12.2019 та 15339,44 грн штрафних санкцій згідно платіжного доручення № 536 від 23.12.2019, а також платіжним дорученням №3 від 08.01.2020 40 816,25 грн оплата за користування товарним кредитом згідно рахунку №103430 від 26.12.2019.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько - господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

За своєю юридичною природою, укладений між сторонами договір є договором поставки.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ст. 662 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. 11, 626 Цивільного кодексу України), які мають виконувались належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання-відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Як вбачається з письмових пояснень позивача від 30.01.2020, які надійшли електронною поштою та підписані електронним цифровим підписом, сплачену платіжним дорученням № 535 від 23.12.2019 суму в розмірі 15339,44 грн з призначенням платежу: штрафні санкції, ним було зараховано в оплату 48% річних за період з 16.11.2019 по 19.11.2019 в розмірі 6402,55 грн, процентів за користування товарним кредитом за період з 16.11.2019 по 19.11.2019 в розмірі 4801,91 грн, пені за період з 16.11.2019 по 19.11.2019 в розмірі 4134,98 грн, що відповідає умовам п.3.7 договору та обставинам справи враховуючи, що відповідач допустив порушення грошових зобов`язань за договором.

Сплачені відповідачем платіжним дорученням №3 від 08.01.2020 40 816,25 грн відповідно до умов п.3.7 договору були зараховані на власний розсуд позивачем в рахунок оплати залишку заборгованості зі сплати процентів за користування товарним кредитом відповідно до ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України, умов п.5 додатку від 19.03.2019 та договору поставки за період з 20.11.2019 по дату сплати суми основного боргу.

Позивач просить стягнути з відповідача 48% річних від простроченої суми основної заборгованості за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.7. договору поставки № 867/19/21 від 28.02.2019 в розмірі 52 821,02 грн та пені за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 в розмірі 32 779,71 грн.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як встановлено ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 6.2 Договору покупець за несвоєчасну оплату товару сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості неоплаченого товару за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 6.7 Договору в разі невиконання покупцем зобов`язань щодо оплати товару у відповідності до умов цього Договору, покупець, відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, сплачує на користь постачальника компенсаційний платіж в розмірі 48% річних. Річні нараховуються на загальну суму простроченої оплати. Для уникнення непорозумінь сторони погодили, що сплата коштів, передбачених цим пунктом, є особливим видом цивільно-правової відповідальності, передбаченим ст. 625 Цивільного кодексу України, та не відноситься до неустойки (штрафу чи пені).

Здійснивши перевірку розрахунків пені, 48% річних, заявлених позивачем, судом встановлено, що зазначені суми позивачем нараховані правомірно, у відповідності до умов Договору та вимог законодавства.

При цьому суд, керуючись приписами частини 4 статті 236 ГПК України, враховує правову позицію Верховного Суду щодо правомірності одночасного стягнення відсотків за користування товарним кредитом, штрафу, інфляційних втрат і 3% річних, викладену в постанові від 10.09.2018 по справі №908/24/18.

Проценти річних, про які йдеться у частині 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно відрізняти від процентів за користування чужими коштами, передбачених статтею 536 названого Кодексу. Так, стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов`язання і одночасно, як зазначалося, способом захисту майнового права та інтересу кредитора, тобто зобов`язанням сплатити кошти, тоді як проценти, зазначені у статті 536 Цивільного кодексу України, - це плата за користування чужими коштами, в тому числі безпідставно одержаними, збереженими грішми (стаття 1214 ЦК України). Підставами для застосування до правовідносин сторін статті 536 Цивільного кодексу України є, по-перше, факт користування чужими коштами, по-друге - встановлення розміру відповідних процентів договором або чинним законодавством (наприклад, статтями 1048, 1054, 1061 ЦК України). Спільним для цих процентів є те, що вони нараховуються саме у зв`язку з користуванням чужими коштами. Положення ж частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України в частині сплати процентів річних застосовуються за наявності порушення грошового зобов`язання. Тому, зокрема, якщо в законі або в укладеному сторонами договорі передбачено розмір процентів за користування чужими коштами (стаття 536 ЦК України), то це не позбавляє кредитора права звернутися до боржника з позовом про стягнення як зазначених процентів, так і трьох процентів річних (якщо інший їх розмір не передбачено договором або законом) - за наявності порушення боржником грошового зобов`язання.

Таким чином, вимоги позивача по стягненню з відповідача 48% річних від простроченої суми основної заборгованості за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та п. 6.7. договору поставки № 867/19/21 від 28.02.2019 в розмірі 52821,02 грн та пені за період з 20.11.2019 по 22.12.2019 в розмірі 32779,71 грн. відповідно до п. 6.2 Договору є правомірними і підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного позов задовольняється повністю.

Заперечуючи позов відповідач посилається на необгрунтованість вимог в частині стягнення 48% річних та пені, оскільки сторони окремо обумовили відповідальність покупця в п.5 додатку до договору поставки лише сплатою 36% річних за користування коштами продавця.

Судом вказані заперечення відхиляються з огляду на те, що додаток №867/19/21/1-ЗЗР від 19.03.2019 є невід`ємною частиною договору поставки №867/19/21 від 28.02.2019 про що у ньому прямо зазначено.

Відповідальність сторін за порушення умов договору сторонами узгоджено у розділі 6 договору. Так, відповідальність покупця за несвоєчасну оплату отриманого товару у вигляді сплати пені визначено п.6.2 договору, а сплату 48% річних п.6.7 договору.

Пунктом 5 додатку до договору сторонами погоджено плату за користування товарним кредитом відповідно до ст.536 та ч.5 ст.694 Цивільного кодексу України.

Враховуючи дані умови договору та додатку до нього позивач вправі на всій вибір вирішувати питання про стягнення з відповідача, який порушив строк оплати за товар, як штрафних санкцій та визначених договором відсотків річних, так і плати за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідач просить зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1% від заявленої суми посилаючись на: сплату боргу, заявлених до стягнення у позові сум 48% річних -6402,55 грн, 36% річних за користування товарним кредитом - 4801,91 грн, 4134,98 грн пені та 40816,25 грн за користування товарним кредитом. Звертає увагу суду на відсутність у нього грошових надходжень у весняно-літній період та на те, що позивачем не заявлено вимог про стягнення збитків, штрафні санкції є надмірними у порівнянні зі збитками, яких позивачу не завдано.

Вирішуючи питання про зменшення заявленої до стягнення пені суд враховує, що відповідач на дату укладення договору поставки та додатку до нього був обізнаний зі специфікою роботи свого підприємства в аграрному секторі і, як юридична особа яка здійснює підприємницьку діяльність на власний ризик, взяв на себе зобов`язання прийняти товар від позивача та здійснити своєчасний розрахунок з постачальником, тобто усвідомлював усі можливі ризики ведення господарської діяльності та виконання зобов`язання за договором.

Отже, складене фінансове становище відповідача, яке не підтверджено жодним доказом, сезонний характер здійснення господарської діяльності, не є тією винятковою обставиною яка дає право суду зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1%.

Суд також приймає до уваги, що оплату заборгованості у сумі 1217151,12 грн відповідачем було здійснено лише 23.12.2019 після того, як позивач звернувся до суду і 03.12.2019 ухвалою суду було відкрито провадження у справі. Матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що відповідачем вживались заходи для сплати заборгованості за отриманий товар до того, як позивач звернувся до суду. Заявлений до стягнення розмір пені - 32 779,71 грн, що у відсотковому співвідношенні до суми боргу складає 2,69315%, тобто розмір пені не є надмірно великим у порівнянні з розміром боргу. Відповідачем не доведено, що причиною прострочення виконання грошового зобов`язання є обставини, які перебувають поза його волею, а також, що стягнення пені у розмірі 32 779,71 грн є неспівмірним з наслідками порушення, не відповідає засадам розумності і справедливості, перетворюється у несправедливо непомірний тягар для відповідача.

За змістом статей 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина 1 статті 86 цього Кодексу).

Оцінивши наявні у справі докази суд приходить до висновку про відсутність підстав для зменшення розміру заявленої до стягнення позивачем пені до 1%, що складає 327,79 грн.

Щодо судових витрат по справі.

Відповідно до п. 2 ч. 1, ч. 9 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, з огляду на те, що заявлений позивачем спір виник внаслідок неправильних дій відповідача який прострочив строки здійснення оплати за Договором, судовий збір у розмірі 18 487,37 грн покладається на відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України.

Клопотання відповідача про зменшення заявлених позивачем до компенсації витрат на професійну правничу допомогу судом не розглядається, оскільки позивачем не заявлено вимог про їх стягнення та не надано доказів на їх підтвердження.

Керуючись ст.129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю і стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства Оберіг , вул. Шевченка, 3, с. Травкине Брбровицького району Чернігівської області, ідентифікаційний код 32654758, на користь Малого приватного підприємства фірма Ерідон , вул. Воздвиженська, 46, с. Княжичі Києво-Святошинського району Київської області, ідентифікаційний код 19420704, 52 821,02 грн 48 відсотків річних, 32 779,71 грн пені та 18 487,37 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили у строки, встановлені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 28.02.2020.

Суддя Ю.В. Федоренко