Рішення

від 27.02.2020 по справі 300/2567/19

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" лютого 2020 р. справа № 300/2567/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Матуляка Я.П., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом комунального підприємства "Благоустрій" Івано-Франківської міської ради до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 22.08.2019 року за № 3948/ІПК/8/09-19-12-01/13,-

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство "Благоустрій" Івано-Франківської міської ради звернулося до суду з позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації "Щодо особливостей оподаткування ПДВ сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2610 "Субсидії та поточні трансфери підприємствам (установам, організаціям)" від 22.08.2019 року за № 3948/ІПК/8/09-19-12-01/13.

Позовні вимоги мотивовані тим, що бюджетні кошти, що надаються платнику податку - одержувачу таких коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям), не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, то при їх отриманні платник не визначає податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки відсутній об`єкт оподаткування ПДВ, тобто надання субсидій не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, відповідно не є операцією з оплати товарів/послуг. Тому, позивач вважає, висновки викладені відповідачем в оскаржуваній податковій консультації такими, що суперечить чинному законодавству. Просить позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.12.2019 відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідач скористався своїм правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 27.01.2020. У відзиві вказує на те, що податкова консультація є позицією податкового органу, надана відповідно до вимог ст. 52 ПК України, носить рекомендаційний характер і не є обов`язковою для виконання платниками податків. Просить відмовити в задоволенні позову (а.с.92-97).

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, не скористався.

Розглянувши матеріали адміністративної справи в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до вимог статті 262 КАС України, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, судом встановлено наступне.

Комунальне підприємство Благоустрій Івано-Франківської міської ради, листом від 07.08.2019 № 104, звернулося до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про надання податкової консультації з питань оподаткування податком на додану вартість сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2620 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) на виконання бюджетної програми Благоустрій міста , а саме:

чи розповсюджуються норми п/п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України на субсидії які отримує підприємство;

чи повинно обкладати податком на додану вартість цільові бюджетні кошти, що передбачені планом використання бюджетних коштів виключно на виплату заробітної плати, сплати ECB, придбання товарів (робіт, послуг) та за рахунок яких джерел;

чи визнається зазначене цільове фінансування отримане підприємством по програмі благоустрою - оплатою (компенсацією) виконаних послуг/робіт за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідач 27.08.2019 прийняв податкову консультацію за № 3948/ІПК/8/09-19-12-01/13 Щодо особливостей оподаткування ПДВ сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) в якій зазначає, що якщо отримання платником ПДВ бюджетних коштів, у тому числі у вигляді субсидій та поточних трансфертів, не передбачає постачання товарів/послуг і такі кошти відповідно не є оплатою вартості товарів/послуг, то об`єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає та, відповідно, до бази оподаткування ПДВ такі кошти не включаються. Водночас, якщо зазначені бюджетні кошті надходять до платників податку в рахунок оплати вартості поставлених таким платником податку товарів/послуг, основних фондів, то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ (а.с.13-15).

Позивач не погодився із цією індивідуальною податковою консультацією та оскаржив її до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із наступного.

За визначенням підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим кодексом.

Згідно підпункту 14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій .

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 Податкового кодексу України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Згідно з пунктом 52.2 статті 52 Податкового кодексу України індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

Відповідно до пункту 52.3 ст.52 Податкового кодексу України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Пунктом 53.1 статті 53 Податкового кодексу України встановлено, що не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема, на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Згідно пункту 53.2 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору. Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Суд аналізуючи зазначену вище норму зазначає, що висновки податкового органу, щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган надані в роз`ясненні суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору з огляду на наступне.

Комунальне підприємство Благоустрій Івано-Франківської міської ради, створено з метою обслуговування і утримання об`єктів та елементів благоустрою міста Івано-Франківська, які знаходяться на балансі підприємства.

Засновником комунального підприємства є Івано-Франківська міська рада.

Позивач на підставі діючого законодавства та Статуту виконує роботи з обслуговування, утримання та ремонту об`єктів та елементів благоустрою та інше.

Позивач є балансоутримувачем об`єктів благоустрою міста.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 №345-22 затверджено Програму розвитку житлово-комунальної сфери міста Івано-Франківська на 2018-2022 роки, згідно якої КП Благоустрій визначено одержувачем бюджетних коштів на виконання заходів з утримання скверів, міжбудинкових проїздів, дитячих та спортивних майданчиків, інших об`єктів благоустрою та поточний ремонт міжбудинкових проїздів.

Відповідно до цієї Програми КП Благоустрій отримує кошти з бюджету, як внески в статутний капітал підприємства для формування фонду власних оборотних засобів і засобів обігу та придбання спеціалізованої техніки.

Згідно з п. 1.5 розділу 1 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету , затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 № 333 (далі - Інструкція № 333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) .

Пунктом 1.6 1 Інструкції № 333 визначено, що:

субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств;

трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Підпунктом 2.4.1 Інструкції № 333 передбачено, що до коду 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) відносяться:

субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів;

дотації сільськогосподарським товаровиробникам;

субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії;

відшкодування відсотків за користування кредитами;

державна підтримка громадських організацій;

поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

У відповідності до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто не є операцією з оплати товарів/послуг.

У разі придбання товарів/послуг, відповідно до п 2.2 Інструкції № 333, застосовується код бюджетної класифікації 2200 Використання товарів і послуг , за якою здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби (код 2210 Предмети, матеріали, обладнання та інвентар , код 2220 Медикаменти та перев`язувальні матеріали , код 2230 Продукти харчування , код 2240 Оплата послуг (крім комунальних) , код 2250 Видатки на відрядження , код 2260 Видатки та заходи спеціального призначення , код 2270 Оплата комунальних послуг та енергоносіїв , код 2280 Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм ).

В той же час, позивач не отримував бюджетне фінансування за кодом класифікації 2200.

Відповідно до пп.196.1.6 п.196.1 ст.196 Податкового Кодексу України (далі ПКУ) операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

За змістом вказаної норми, будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації 2600, не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість. Таке твердження кореспондує з тим, що законодавчо визначений термін субсидія взагалі не передбачається платності, у вигляді компенсації вартості товарів/послуг, що придбавалися у суб`єктів господарювання, у тому числі платників податку на додану вартість, та є фінансуванням поточних бюджетних видатків. Облік поточного бюджетного фінансування в податковому обліку здійснюється у складі доходів платника податку в повному обсязі.

Так, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно з п. 17 П(С)БО 15 Дохід , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 № 290 отримане цільове фінансування (у тому числі кошти, вивільнені від оподаткування у зв`язку з наданням пільг з податку на прибуток підприємств) визнається доходом протягом тих періодів, в яких були зазнані витрати, пов`язані з виконанням умов цільового фінансування.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить зазначає, що наведений в податковій консультації від 22.08.2019 №3948/ІПК/8/09-19-12-01-13 висновок податкового органу, суперечить вимогам пп.196.1.6 п.196.1 ст.196 ПК України та Інструкції № 333 і підлягає скасуванню.

Крім того, слід зазначити, що відносини які виникають між позивачем і органом місцевого самоврядування, в частині надання субсидій, є бюджетними а не цивільно-правовими та взагалі не є об`єктом оподаткування ПДВ.

Згідно з п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

З метою визначення об`єкта оподаткування ПДВ, слід встановити, чи є правовідносини між позивачем та органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій постачанням товарів або послуг.

Так, відповідно до пп.14.1.191 п.14.1 ст.14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого повару, а також постачання товарів за рішенням суду.

А згідно пп.14.1.185 п.14.1 ст.14 ПК України постачання послуг - будь-яка операція, що не є достачанням товарів, чи інша операція з передачі права на об`єкти права інтелектуальної власності та інші нематеріальні активи чи надання інших майнових прав стосовно таких об`єктів права інтелектуальної власності, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Наведене в податковому законодавстві визначення постачання товарів/послуг відноситься до сфери цивільно-правових відносин які регулюються нормами цивільного законодавства, та виникає з підстав визначених ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), зокрема: договорів та інших правочинів; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інших юридичних фактів; безпосередньо з актів цивільного законодавства; з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування; з рішення суду; настання або ненастання певної події.

За приписами п.1.1 ст.1 ПКУ, цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Правила співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами встановлені ст. 5 ПК України: поняття, правила та положення, установлені цим Кодексом та законами з питань митної справи, застосовуються виключно для регулювання відносин, передбачених статтею 1 цього Кодексу; у разі якщо поняття, терміни, правила та положення інших актів суперечать поняттям, термінам, правилам та положенням цього Кодексу, для регулювання відносин оподаткування застосовуються поняття, терміни, правила та положення цього Кодексу; інші терміни, що застосовуються у цьому Кодексі і не визначаються ним, використовуються у значенні, встановленому іншими законами.

Такі поняття як продаж , обмін , дарування відсутні в нормах податкового законодавства та відповідно розкриваються в ЦК України.

Зокрема, відповідно до ст.655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.717 ЦКУ за договором дарування одна сторона (дарувалъник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Відповідно до ст.715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар.

Статтею 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Термінам постачання товарів та постачання послуг притаманні однакові риси таким цивільним інституціям як договір купівлі-продажу , договір дарування , договір міни , договір про надання послуг та іншим, а саме: передача права на розпоряджання товарами як власник (права власності) та надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Також, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів, та в інших випадках, передбачених статтею 189 ПКУ.

Таким чином, безпосередньо податковим законодавством, визначені правові підстави здійснення операцій з постачання товарів/послуг, які мають договірне або інше цивільно-правове підґрунтя.

Разом з тим, ст. 1 ЦК України визначені відносини, що регулюються цивільним законодавством, у тому числі основним його актом - Цивільним кодексом України.

За змістом ч.1 ст.1 ЦКУ цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини). До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом (ч.2 ст.1 ЦК України).

Бюджетним кодексом України визначаються правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Статтею 1 Бюджетного Кодексу України (далі БК України) регулюються відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів, звітування про їх виконання та контролю за дотриманням бюджетного законодавства і питання відповідальності за порушення бюджетного законодавства, а також визначаються правові засади утворення та погашення державного і місцевого боргу.

В ст. 91 БК України наведено перелік видатків місцевих бюджетів, що можуть здійснюватися з усіх місцевих бюджетів, зокрема на виконання місцевих програм розвитку житлово-комунального господарства та благоустрою населених пунктів (пп.5 п.1).

Відповідно до п.38 ст.1 БК України одержувач бюджетних коштів це суб`єкт господарювання, громадська чи інша організація, яка не має статусу бюджетної установи, уповноважена розпорядником бюджетних коштів на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримує на їх виконання кошти бюджету.

За приписами пп.3 п.2. ст.22 БК України головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників. Якщо згідно із законом місцевою радою не створено виконавчий орган, функції головного розпорядника коштів відповідного місцевого бюджету виконує голова такої місцевої ради.

Головний розпорядник бюджетних коштів Департамент житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради затверджує плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів. Одержувач бюджетних коштів (позивач) використовує такі кошти на підставі плану використання бюджетних коштів, що містить розподіл бюджетних асигнувань, затверджених у кошторисі цього розпорядника бюджетних коштів (п.5,6 ст.22 БК України).

При цьому укладання договору на виконання робіт з програм благоустрою з подальшим підписанням акту виконаних робіт/наданих послуг між розпорядником та одержувачем коштів не передбачено.

Оплата виконання позивачем бюджетної Програми розвитку житлово-комунальної сфери міста Івано-Франківська на 2018-2022 роки здійснюється на підставі заявок на фінансування.

Таким чином бюджетне законодавство передбачає використання бюджетних коштів виключно на цілі обумовлені планом їх використання.

Цільове фінансування (грошові кошти) надходить підприємству від розпорядника бюджетних коштів на рахунок казначейства, яке спрямовується згідно плану використання, на: заробітну плату та нарахування на заробітну плату; придбання предметів, обладнання та інвентарю; оплату водопостачання та водовідведення; оплату електроенергії; оплату послуг крім комунальних; на інші поточні видатки.

Відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та одержувачем (позивачем) є бюджетними, а не цивільно-правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Як наслідок, висновок відповідача, викладений в оскаржуваній індивідуальній податковій консультації суперечить нормам податкового та бюджетного законодавства, тому податкова консультація від 22.08.2019 року за № 3948/ІПК/8/09-19-12-01/13 є протиправною та підлягає до скасування.

Частина 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як наслідок, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1921 грн., сплачений згідно платіжного доручення за № 254 від 05.11.2019 року (а.с.3).

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов комунального підприємства "Благоустрій" Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 42796175, вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, 76006) до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018) про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 22.08.2019 року за № 3948/ІПК/8/09-19-12-01/13 - задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову консультацію Головного управління ДФС в Івано-Франківській області від 22.08.2019 року за № 3948/ІПК/8/09-19-12-01/13.

Стягнути на користь комунального підприємства "Благоустрій" Івано-Франківської міської ради (код ЄДРПОУ 42796175, вул. Залізнична, 22, м. Івано-Франківськ, 76006) сплачену суму судового збору в розмірі 1921 (одну тисячу дев`ятсот двадцять одну) гривню 00 копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 39394463, вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Відповідно до статтей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції або через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Матуляк Я.П.