Постанова

від 30.06.2020 по справі 300/2567/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2020 рокуЛьвівСправа № 300/2567/19 пров. № А/857/4252/20

Колегія суддів Восьмого апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.

суддів Гінди О.М., Старунського Д.М.

за участі секретаря судового засідання Кітраль Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року (суддя - Матуляк Я.П., м. Івано-Франківськ) у справі за адміністративним позовом Комунального підприємства Благоустрій Івано-Франківської міської ради до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 22.08.2019,-

ВСТАНОВИЛА:

Комунальне підприємство Благоустрій Івано-Франківської міської ради в грудні 2019 року звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, правонаступником якого є Головне управління ДПС в Івано-Франківській області, про визнання протиправною та скасування податкової консультації від 22.08.2019 №3948/ІПК/8/09-19-12-01/13 Щодо особливостей оподаткування ПДВ сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансфери підприємствам (установам, організаціям) . В обґрунтування позовних вимог вказує, що надана відповідачем податкова консультація суперечить вимогам чинного податкового законодавства, оскільки бюджетні кошти, що надаються платнику податку - одержувачу таких коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) , не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачаються таким платником податку, то при їх отриманні платник не визначає податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки відсутній об`єкт оподаткування ПДВ, тобто надання субсидій не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, відповідно не є операцією з оплати товарів/послуг.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року у справі №300/2567/19 адміністративний позов задоволено.

Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що податкова консультація, як форма оприлюднення офіційного розуміння положень законодавства, що регулює податкові правовідносини, не породжує для відповідних суб`єктів настання жодних юридичних наслідків, адже за своїм змістом не є рішенням суб`єкта владних повноважень та нормативно-правовими актом й не створює і не припиняє права чи обов`язку особи, а є лише допомогою контролюючого органу конкретному платнику податків щодо практичного використання конкретної норми закону, жодних управлінських висновків податкова консультація не може містити, так само як і обов`язку вчиняти будь-які дії позивачу не приписує, а отже не порушує його прав у сфері публічно-правових відносин. Апелянт наголошує, що податкова консультація від 22.08.2019 №3948/ІПК/8/09-19-12-01/13 відповідає приписам чинного законодавства України, оскільки у тому випадку, якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, то для цілей оподаткування ПДВ такі кошти слід вважати оплатою (компенсацією) виконаних ним робіт в межах таких програм, а тому їх сума має бути включена до бази оподаткування вартості виконаних ним робіт/послуг, тобто є об`єктом оподаткування.

Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника сторони, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що Комунальне підприємство Благоустрій Івано-Франківської міської ради звернулося до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області із заявою про надання податкової консультації з питань оподаткування податком на додану вартість сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2620 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) на виконання бюджетної програми Благоустрій міста , в порядку статті 52 Податкового кодексу України (далі - ПК України). У такій заяві КП Благоустрій просило роз`яснити наступні запитання: 1) Чи розповсюджуються норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК України на субсидії які отримує підприємство; 2) Чи повинно обкладати податком на додану вартість цільові бюджетні кошти, що передбачені планом використання бюджетних коштів виключно на виплату заробітної плати, сплати ЄCB, придбання товарів (робіт, послуг) та за рахунок яких джерел; 3) Чи визнається зазначене цільове фінансування отримане підприємством по програмі благоустрою - оплатою (компенсацією) виконаних послуг/робіт за рахунок коштів місцевого бюджету.

Головне управління ДФС в Івано-Франківській області надало КП Благоустрій письмову податкову консультацію від 22.08.2019 №3948/ІПК/8/09-19-12-01/13 Щодо особливостей оподаткування ПДВ сум бюджетних коштів, отриманих за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансфери підприємствам (установам, організаціям) . У вказаній податковій консультації податковий орган зазначив, що якщо отримання платником ПДВ бюджетних коштів, у тому числі у вигляді субсидій та поточних трансфертів, не передбачає постачання товарів/послуг і такі кошти відповідно не є оплатою вартості товарів/послуг, то об`єкта оподаткування ПДВ при їх отриманні не виникає та, відповідно, до бази оподаткування ПДВ такі кошти не включаються. Водночас, якщо зазначені бюджетні кошті надходять до платників податку в рахунок оплати вартості поставлених таким платником податку товарів/послуг, основних фондів, то такі кошти включаються до бази оподаткування ПДВ.

Позивач, вважаючи, що надана податкова консультація суперечить вимогам ПК України, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржувана податкова консультація підлягає скасуванню, як така, що не відповідає приписам ПК України, оскільки відносини, які виникають між розпорядником бюджетних коштів та одержувачем (позивачем) є бюджетними, а не цивільно-правовими та відповідно не можуть визначатися як операції з постачання товарів або послуг, тобто не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов`язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи зміст отриманої платником податків індивідуальної консультації, апеляційний суд вважає за доцільне наголосити на наступному.

Згідно із підпунктом 14.1.172 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкова консультація - індивідуальна податкова консультація та узагальнююча податкова консультація, що надаються в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Відповідно до підпункту14.1.172-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Відповідно до пункту 52.1 статті 52 цього Кодексу за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (пункт 52.2 статті 52 ПК України).

Відповідно до пункту 52.3 статті 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Виходячи з аналізу викладених норм, індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, метою податкової консультації є викладення платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування та роз`яснення її практичного застосування у відповідних правовідносинах.

Згідно з пунктом 53.3 статті 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій або електронній формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

З аналізу вищезазначених норм можна зробити висновок про те, що функція податкової консультації полягає у допомозі платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або іншого нормативно-правового акта, який стосується оподаткування, і є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику щодо практичної форми або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

При цьому, платником податків у запиті від 07.08.2019 №104 викладені конкретні обставини, наявність яких в діяльності позивача викликала необхідність отримання від контролюючого органу роз`яснень щодо використання окремих норм податкового законодавства.

Натомість, Головне управління ДФС в Івано-Франківській області у податковій консультації від 22.08.2019 №3948/ІПК/8/09-19-12-01/13 наводить зміст норм податкового законодавства, не розкриваючи питання щодо практичного використання окремих його положень платником податків за наявності конкретно викладеної ситуації. Така консультація не містить конкретні роз`яснення платнику податків щодо алгоритму його дій для уникнення порушень вимог податкового законодавства у своїй діяльності. Отже, дана консультація не узгоджується з вимогами до податкової консультації індивідуального характеру і не може використовуватися виключно саме цим платником податків стосовно конкретних обставин.

Статтею 52 ПК України передбачені обов`язкові вимоги щодо змісту податкової консультації та встановлено обов`язок контролюючих органів надавати податкові консультації з питань практичного застосування норм податкового законодавства, то відповідно платник податків має право на її отримання. Ненадання такої консультації або надання неякісної або незаконної податкової консультації, податковий орган тим самим порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та відповідного блага, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але ніяких висновків або рекомендацій щодо їх застосування не має, або незаконна податкова консультація, підлягає скасуванню, а у разі ненадання податкової консультації визнання протиправною бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як неодноразово наголошувалось Верховним Судом у своїх рішеннях, аналіз норм законодавства, що регулюють питання надання контролюючим органом індивідуальної податкової консультації, свідчить про те, що податкова консультація надана правомірно, якщо містить висновки, придатні до практичного використання у вказаних у запиті платника податків фактичних обставинах (постанови: від 16.10.2018 у справі №820/4461/17, адміністративне провадження №К/9901/3725/17; від 27.11.2018 у справі №826/14131/16, адміністративне провадження №К/9901/31330/18; від 11.12.2018 у справі №826/9590/16, адміністративне провадження №К/9901/30898/18).

Таким чином, всупереч вимогам закону, відповідачем не роз`яснено позивачу: чи розповсюджуються норми підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК України на субсидії які отримує підприємство; чи повинно обкладати податком на додану вартість цільові бюджетні кошти, що передбачені планом використання бюджетних коштів виключно на виплату заробітної плати, сплати ЄCB, придбання товарів (робіт, послуг) та за рахунок яких джерел; чи визнається зазначене цільове фінансування отримане підприємством по програмі благоустрою - оплатою (компенсацією) виконаних послуг/робіт за рахунок коштів місцевого бюджету.

Відповідно до правової позиції викладеної Верховним Судом у рішенні від 05 лютого 2019 року у справі №812/1325/16, при наданні спірної індивідуальної податкової консультації податковим органом не надано відповіді на постановлені позивачем запитання щодо застосування норм діючого законодавства, а лише наведено суб`єктивне тлумачення приписів ПК України без конкретизації дії зазначених норм до позивача, що вказує на протиправність податкової консультації податкового органу та є підставою її скасування .

Разом з тим, щодо висновків податкового органу, викладених у податковій консультації від 22.08.2019 №3948/ІПК/8/09-19-12-01/13, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Як встановлено з матеріалів справи та не заперечується сторонами, Комунальне підприємство Благоустрій Івано-Франківської міської ради, створено з метою обслуговування і утримання об`єктів та елементів благоустрою міста Івано-Франківська, які знаходяться на балансі підприємства. Засновником комунального підприємства є Івано-Франківська міська рада. Позивач на підставі діючого законодавства та Статуту виконує роботи з обслуговування, утримання та ремонту об`єктів та елементів благоустрою та інше. Позивач є балансоутримувачем об`єктів благоустрою міста.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 14.12.2018 №345-22 затверджено Програму розвитку житлово-комунальної сфери міста Івано-Франківська на 2018-2022 роки , згідно якої КП Благоустрій визначено одержувачем бюджетних коштів на виконання заходів з утримання скверів, міжбудинкових проїздів, дитячих та спортивних майданчиків, інших об`єктів благоустрою та поточний ремонт міжбудинкових проїздів. Відповідно до цієї Програми КП Благоустрій отримує кошти з бюджету, як внески в статутний капітал підприємства для формування фонду власних оборотних засобів і засобів обігу та придбання спеціалізованої техніки.

Згідно з пунктом 1.5 Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету , затвердженої наказом Міністерством фінансів України від 12.03.2012 №333, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27.03.2012 за №456/20769 (далі - Інструкція №333), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів здійснюються за кодом видатків бюджету 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) .

Пунктом 1.6 Інструкції №333 визначено, що: субсидії - це усі невідплатні поточні виплати підприємствам, які не передбачають компенсації у вигляді спеціально обумовлених виплат або товарів і послуг в обмін на проведені платежі, а також видатки, пов`язані з відшкодуванням збитків державних підприємств; трансфертні платежі - невідплатні та безповоротні платежі, які не є придбанням товарів чи послуг, наданням кредиту або виплатою непогашеного боргу.

Підпунктом 2.4.1 Інструкції №333 передбачено, що до коду 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) відносяться: субсидії підприємствам (установам та організаціям), поточні видатки одержувачів бюджетних коштів; дотації сільськогосподарським товаровиробникам; субсидії на покриття збитків підприємств, фінансову підтримку підприємств на безповоротній основі, а також інші субсидії; відшкодування відсотків за користування кредитами; державна підтримка громадських організацій; поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям).

Відповідно до наведених вище норм законодавства, що регулює бюджетні відносини, надання субсидій не пов`язане з компенсацією вартості товарів і послуг, в обмін на проведені платежі, тобто не є операцією з оплати товарів/послуг.

У разі придбанні товарів/послуг, відповідно до пункту 2.2 Інструкції №333, застосовується код бюджетної класифікації 2200 Використання товарів і послуг , за якою здійснюється оплата поточних видатків, оплата послуг, придбання матеріалів і предметів, які не беруться на облік як основні засоби (код 2210 Предмети, матеріали, обладнання та інвентар , код 2220 Медикаменти та перев`язувальні матеріали , код 2230 Продукти харчування , код 2240 Оплата послуг (крім комунальних) , код 2250 Видатки на відрядження , код 2260 Видатки та заходи спеціального призначення , код 2270 Оплата комунальних послуг та енергоносіїв , код 2280 Дослідження і розробки, окремі заходи по реалізації державних (регіональних) програм ).

В той же час, позивач не отримував бюджетне фінансування за кодом класифікації 2200.

Крім того, відповідно до підпункту 196.1.6 пункту 196.1 статті 196 ПК України операції з виплат у грошовій формі заробітної плати (інших прирівняних до неї виплат), а також пенсій, стипендій, субсидій, дотацій за рахунок бюджетів або Пенсійного фонду України чи інших фондів загальнообов`язкового соціального страхування (крім тих, що надаються у майновій формі) не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Тобто, за приписами цієї норми, будь-які субсидії, які надаються за кодом бюджетної класифікації 2610 не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Таке твердження кореспондує з тим, що законодавчо визначений термін субсидія взагалі не передбачає платності, у вигляді компенсації вартості товарів/послуг, що придбавалися у суб`єктів господарювання, у тому числі платників податку на додану вартість, та є фінансуванням поточних бюджетних видатків, облік яких в податковому обліку здійснюється у складі доходів платника податку в повному обсязі.

Наведена у попередньому абзаці позиція підтверджена також листом ДФС від 29.12.2016 №22758/5/99-99-15-02-02-16, яким роз`яснюються випадки надання платнику податку - одержувачу коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) субсидії і трансфертних платежів, що не є компенсацією вартості товарів/послуг і що постачаються таким платником податку. Суть вказаного роз`яснення полягає у тому, що при отриманні вказаних субсидій і трансфертних платежів, платник не визначає податкові зобов`язання з ПДВ, оскільки відсутній об`єкт оподаткування податком на додану вартість. І лише в тому випадку, якщо зазначені кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програм розвитку комунального господарства та благоустрою населених пунктів чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Тобто, з метою визначення об`єкта оподаткування ПДВ контролюючий орган у даному випадку зобов`язаний був перш за все встановити, чи є правовідносини між позивачем та органом місцевого самоврядування в частині надання субсидій постачанням товарів або послуг з урахуванням наведеного у підпунктах 14.1.185, 14.1.191 пункту 14.1 статті 14, статті 188, статі 189 ПК України розуміння постачання товарів/послуг та приписами пункту 1.1 статті 1 ПК України, який регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, та відповідальність за порушення податкового законодавства, правил співвідношення податкового законодавства з іншими законодавчими актами, що встановлені статтею 5 ПК України, а також положень Бюджетного Кодексу України, яким саме і врегульовано функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства.

Обговорюючи доводи апеляційної скарги позивача у цій справі, судова колегія бере до уваги, що у даному спірному випадку відносини позивача, як з розпорядником бюджетних коштів, так і з постачальниками послуг/товарів існували в рамках виконання бюджетної Програми розвитку житлово-комунальної сфери міста Івано-Франківська на 2018-2022 роки, а отримані позивачем з міського бюджету грошові коштів за кодом бюджетної класифікації 2610 Субсидії та поточні трансферти підприємствам (установам, організаціям) передбачалися їх використанням виключно на цілі обумовлені цією програмою, тобто, мають ознаки невідплатності і безповоротності у розумінні вимог Інструкції №333, і за своїм характером для позивача по цій справі не є компенсацією вартості товарів/послуг, що постачався. Судова колегія також підкреслює, що по спірним у цій справі операціях, у позивача не виникало об`єкта оподаткування та обов`язку відображення у податковій декларації з ПДВ отримання бюджетних коштів, які не передбачають компенсації вартості поставлених товарів/послуг, відповідно, позивач не мав правових підстав у цьому випадку для визначення податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з відсутністю об`єкта оподаткування податком на додану вартість.

Помилковість правової позиції контролюючого органу у цій справі на думку судової колегії фактично виникла з підстав не розуміння існування двох випадків отримання бюджетних коштів на виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, а саме: шляхом компенсації вартості наданих (виконаних) послуг (робіт); та шляхом цільового фінансування, що суттєво розрізняється між собою.

Так, у першому випадку для цілей оподаткування ПДВ отримані кошти вважаються оплатою (компенсацією) наданих (виконаних) послуг (робіт) одержувачем бюджетних коштів в межах таких програм, а тому їх сума має бути включена таким платником до бази оподаткування вартості виконаних ним робіт/послуг на дату їх отримання (пункту 187.7 статті 187 ПК України). А у другому випадку, отримання бюджетних коштів цільового фінансуванням в рамках певної програми, коли кошти за необоротні активи надходять до постачальника з бюджетного рахунку підприємства (одержувача бюджетних коштів), то при їх отриманні останнім об`єкта оподаткування ПДВ не виникає, оскільки в такому випадку у нього навіть відсутній факт постачання товарів, робіт, послуг, а отримані в рамках певної програми бюджетні кошти не є компенсацією вартості товарів/послуг для одержувача бюджетних коштів.

З урахуванням викладеного та зважаючи на зміст оскаржуваної податкової консультації, суд апеляційної інстанції наголошує на фактичну відсутність конкретної відповіді на викладені платником запитання, на відсутність рекомендації щодо практичного застосування норм податкового законодавства в ситуації, що склалась у позивача, а також невідповідність висновків податкової консультації фактичним обставинам справи та приписам чинного податкового законодавства.

З огляду на викладене, спірна податкова консультація не відповідає вимогам підпункту 14.1.172 пункту 14.1 статті 14, пунктів 52.1, 52.3 статті 52 ПК України. В силу вимог частини другої пункту 53.2 статті 53 ПК України скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, а також враховуючи, що індивідуальна податкова консультація 22.08.2019 №3948/ІПК/8/09-19-12-01/13 не містить повної обґрунтованої відповіді на питання позивача, яке викладено в листі від 07.08.2019 №104, а фактично складається лише з переліку правових норм та не містить конкретної відповіді стосовно поставлених позивачем питань, колегія суддів приходить до висновку про недотримання суб`єктом владних повноважень вимог податкового законодавства, що, з урахуванням пункту 53.2 статті 53 ПК України, є підставою для скасування спірної податкової консультації.

Колегія суддів зазначає, що при наданні неякісної або незаконної податкової консультації, контролюючий орган порушує право платника податків на отримання інформації про практичне застосування норм законодавства та позбавляє права, передбаченого пунктом 53.1 статті 53 ПК України, у вигляді отримання консультації, яка могла б дозволити платнику податків застосовувати норму податкового законодавства певним чином без ризику притягнення до відповідальності. Тобто, надана податкова консультація, яка містить цитати нормативно-правових актів, але не містить висновків або рекомендацій щодо їх застосування для конкретного платника, який звернувся за таким роз`ясненням, підлягає скасуванню.

Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 28 січня 2020 року у справі №804/8131/16.

Водночас помилковими є доводи апелянта про те, що надана контролюючим органом податкова консультація не створює і не припиняє прав чи обов`язків позивача, оскільки, серед іншого, отримання позивачем індивідуальної податкової консультації, зміст якої відповідає нормам діючого законодавства, є юридичним фактом, що є підставою для звільнення від відповідальності платника податку, який діяв у відповідності до наданих такою консультацією роз`яснень з питань практичного застосування окремих норм податкового законодавства.

Така ж правова позиція наведена і в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2018 року у справі №813/2617/15, 18 травня 2020 року у справі №810/2842/16.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідачем в апеляційній скарзі зазначено лише загальні посилання на норми податкового законодавства, при цьому жодним чином не спростовуються встановлені судом першої інстанції обставини щодо достатності зазначеної позивачем інформації для отримання від відповідача практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган.

Судом першої інстанції в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені контролюючим органом доводи в апеляційній скарзі, які є аналогічними доводам відзиву на адміністративний позов, не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове.

Міркування і твердження відповідача не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись частиною третьою статті 243, 308, 310, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2020 року - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда Д. М. Старунський Повне судове рішення складено 02 липня 2020 року.