Ухвала

від 27.02.2020 по справі 340/60/20

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

27 лютого 2020 року м. Кропивницький справа № 340/60/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Жука Р.В., за участю секретаря Бондар Я.Г. та представників:

позивача : Кривенка М.П.;

відповідача : Данілова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника відповідача про залишення без розгляду

позовної заявиТовариства з обмеженою відповідальністю "Зернооптпостач" (вул. Авіаторів, 9, м.Житомир, Житомирська область, 10007, код ЄДРПОУ - 38514574) доГоловного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (вул.В.Перспективна, 55, м. Кропивницький, 25006, код ЄДРПОУ - 39393501) провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, - В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Зернооптпостач" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення від 14.03.2017 року №0000091201.

16.01.2020 року суддею Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/60/20 винесено ухвалу про відкриття провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

14.02.2020 року представник відповідача через канцелярію Кіровоградського окружного адміністративного суду подав клопотання вх.2610 про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском позивачем визначеного ст.122 КАС України, ст.56 Податкового кодексу України строку звернення до суду (а.с.41,42).

На обґрунтування своєї позиції представник посилається на правовий висновок Верховного Суду, відображений у постанові від 11.10.2019 р. у справі №640/20468/18. (т.5 а.с.271-277)

В судовому засіданні представник відповідача підтримав клопотання та просив його задовольнити.

Представник позивача просив відмовити у задоволенні клопотання.

За результатами розгляду клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, дослідивши матеріали справи, суд зазначає наступне.

У відповідності до ч.1 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно до ч. 3 ст. 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

На підставі ч. 4 ст. 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Суд звертає увагу, що строк звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Дотримання строку звернення з адміністративним позовом є однією з умов для реалізації права на позов у публічно-правових відносинах, яка дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, та запобігає зловживанням.

Інститут строків в судовому процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

В рішенні Європейського суду з прав людини по справі Стаббігс та інші проти Великобританії (Stubbings and Others v. the United Kingdom, §§ 51-52) визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

Процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Згідно з п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Пунктом 56.19 ст. 56 ПК України визначено те, що у разі коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Згідно з п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Аналізуючи викладені вище норми, суд дійшов до висновку про те, що КАС України передбачає можливість встановлення іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, а також спеціального порядку обчислення таких строків.

Такі спеціальні строки мають перевагу в застосуванні порівняно із загальними строком звернення до адміністративного суду, визначеним частиною 2 статті 122 цього Кодексу, а також скороченими строками визначеними, зокрема, частиною 4 статті 122 КАС України.

Наведені вище пункти 56.18 та 56.19 ст. 56 ПК України регулюють ті самі правовідносини, однак по різному унормовують ті самі правовідносини і при цьому суперечать один одному.

Суд вважає, що в даному випадку слід керуватися правилами п.56.21 ст.56 Податкового кодексу України, та застосовувати до даного спору більш тривалий строк для звернення до суду - 1095 днів, ніж п.56.19 ст.56 Податкового кодексу України - місячний термін.

Так, пунктом 56.21 ст.56 Податкового кодексу України передбачено, що у разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 14.02.19 у справі №813/4921/17 .

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За обставинами справи, позивачем подана позовна заява до суду - 11.01.2020 р. (а.с.3), тоді як спірне рішення відповідача датоване - 14.03.2017 р., тобто в межах 1095 днів.

Виходячи із вищевикладеного, позивачем не допущено пропуску строку звернення до суду, а тому клопотання про залишення позовної заяви без розгляду задоволенню не підлягає.

Щодо посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 11.10.2019 у справі №640/20468/18 (провадження №К/9901/16396/19), суд зазначає, що в межах розгляду зазначеної справи надано висновок застосування спеціальних строків звернення до суду з позовом про скасування рішень контролюючих органів, що не пов`язані з нарахуванням сум грошових зобов`язань, зокрема рішення про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН та зобов`язання її зареєструвати, після проведення процедури адміністративного оскарження та отримання рішення про залишення скарги без задоволення. Зокрема, суд прийшов висновку, що положення ПК України не поширюються на правовідносини щодо обрахунку строків звернення до суду з позовами про оскарження рішення контролюючого органу про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. При оскарженні таких рішень податкового органу варто застосовувати правила ст.122 КАС України.

Більш того, в судовому засіданні встановлено, що за результатами розгляду скарги, ДФС України прийнято рішення від 02.06.2017 року №12014/6/99-99-11-01-01-25, яким залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 14.03.2017 року №000009120, а скаргу без задоволення. Однак, зазначене рішення позивачем не отримано. Відповідачем будь-яких доказів щодо отримання зазначеного рішення позивачем суду не надано та матеріалами справи не підтверджено.

З огляду на викладене, керуючись ст. 122, пунктом 5 частини 1 статті 240, статтям 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Клопотання представника відповідача про залишення без розгляду адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Зернооптпостач" (код ЄДРПОУ 38514574) до Головного управління ДФС у Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.03.2017 року № 0000091201 - залишити без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 28 лютого 2020 року.

Суддя

Кіровоградського окружного

адміністративного суду Р.В. Жук